Постанова

від 05.03.2014 по справі 910/16487/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 910/16487/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б.(доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного малого підприємства "ПУЛЬС" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі господарського суду№910/16487/13 міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг" до приватного малого підприємства "ПУЛЬС" проповернення грошових коштів 90 000,00грн. за участю представників сторін: позивача - відповідача - пр. Карпенко К.В - дов. №237 від 25.12.13р. пр. Єрмакова К.Ю. - дов. б/н від 12.09.13р.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного малого підприємства "ПУЛЬС" про стягнення з відповідача на користь позивача помилково перерахованих грошових коштів у сумі 90000,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. (судді Тарасенко К.В., Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Приватного малого підприємства "ПУЛЬС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг" 90000,00 грн., посилаючись на те, що кошти перераховані платіжним дорученням №4600 від 04.01.2013р., на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-0000001 від 03.01.2013р., є безпідставно отриманими, оскільки договір, на підставі якого виставлено вказаний рахунок-фактуру, не було укладено та ніякі роботи не виконано.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, приватне мале підприємство "ПУЛЬС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг" та Приватним малим підприємством "ПУЛЬС" велися переговори щодо укладення договору підряду №251202 від 25.12.2012р. на виконання робіт, проте зазначений договір підписано не було.

Відповідачем було надіслано позивачу рахунок-фактуру на оплату робіт на суму 90000,00 грн., який був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №4600 від 04.01.2013р.

При цьому, позивач зазначав, що договір №251202 від 25.12.2012р. є неукладеним, а кошти в сумі 90000,00 грн. перераховані відповідачу помилково, а на думку відповідача сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, тому Договір №251202 від 25.12.2012р. є укладеним, а кошти в сумі 90000,00 грн. перераховані як авансовий платіж по Договору.

При розгляді справи по суті, судами було встановлено, що 11.02.2013р. та 12.03.2013р. позивач направляв відповідачу листи щодо повернення коштів, а також претензію №71407 від 11.07.2013р. щодо повернення грошових коштів, однак зазначені вимоги відповідачем не були виконані.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Посилання відповідача на те, що між сторонами укладено договір підряду у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання власних зобов'язань, були відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки згідно із ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень, а відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття до виконання замовлення позивача, на випадок укладення договору підряду у спрощений спосіб, чи виконання будь-яких підрядних робіт відповідачем, передання таких робіт позивачеві та оформлення акту про таку передачу.

Пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

У відповідності до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.2 ст.631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Враховуючи, що доказів підписання позивачем та відповідачем Договору №251202 від 25.12.2012р. сторонами не надано, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір є неукладеним.

Згідно із ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що кошти в сумі 90000,00 грн., перераховані платіжним дорученням №4600 від 04.01.2013р. на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-0000001 від 03.01.2013р., є безпідставно отриманими, так як договір, на підставі якого виставлено рахунок-фактуру, не було укладено, ніякі роботи виконані не були та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги приватного малого підприємства "ПУЛЬС", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного малого підприємства "ПУЛЬС" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі №910/16487/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова