Рішення

від 24.10.2013 по справі 925/1254/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 925/1254/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарях: Ковба І.М., Лавріненка С.І., за участю прокурорів: Шевчук Н.В. (посвідчення №009697), Хабло О.М. (посвідчення №019740), представників сторін: першого відповідача - Ярова О.М. за довіреністю, другого відповідача - Гричаненко О.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом прокурора Городищенського району в інтересах держави в особі Городищенської районної державної адміністрації до Вербівської сільської ради (перший відповідач) та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Золота рибка" с.Вербівка (другий відповідач) про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Черкаської області прокурором подано позов в інтересах держави в особі Городищенської районної державної адміністрації, у якому він просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Вербівської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 27.07.2010 №30-21/5 "Про затвердження технічної документації та надання в оренду земельної ділянки під існуючим ставом с.Вербівка Городищенського району Черкаської області СТОВ "Золота рибка" (далі вживається - спірне рішення);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 28.12.2010, укладений між Вербівською сільською радою та СТОВ "Золота рибка", земельна ділянка розташована в адміністративних межах Вербівської сільської ради, в межах населеного пункту села Вербівка площею 75,6202 га (далі вживається - спірний договір);

- зобов'язати СТОВ "Золота рибка" повернути Вербівській сільській раді земельну ділянку площею 75,6202 га (далі вживається - спірна земельна ділянка).

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Проведеною прокуратурою перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при наданні у користування на умовах оренди земельної ділянки, а саме: ставок, який знаходиться на переданій в оренду земельній ділянці, є водним об'єктом загальнодержавного значення і згідно зі ст.51 Водного кодексу України, п.4 ст.59 Земельного кодексу України орендодавцем ставка повинна бути Городищенська районна державна адміністрація; наказом Держводгоспу України від 03 червня 1997 року затверджений Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, згідно з яким у Черкаській області відсутні водні об'єкти місцевого значення; приймаючи спірне рішення, сільська рада діяла всупереч ст.ст.6, 19 Конституції України, ч.3 ст.122, ч. 2, 3 ст.84, ст.ст.123,124 Земельного кодексу України, перевищила свої повноваження, чим порушила права позивача, що є підставою для визнання спірного рішення недійсним. Вказані порушення згідно ст.207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання недійсним спірного договору оренди землі; згідно з ч.1 ст.216 ЦК України сторони спірного договору зобов'язані повернути одна одній все одержане на виконання цього договору в натурі. Підставою для звернення прокурора з цим позовом є захист інтересів держави в особі Городищенської РДА у зв'язку з фактом порушення Вербівською сільською радою законодавчих норм.

Заявою від 24.10.2013 прокурор уточнив позовні вимоги щодо повернення земельної ділянки, просив замінити їх наступним: "Зобов'язати СТОВ "Золота рибка" повернути до земель запасу Вербівської сільської ради земельну ділянку площею 75,6202 га".

Заява прокурора прийнята судом до розгляду.

У процесі вирішення спору прокурором подані додаткові письмові обґрунтування позовних вимог із додатками, у яких прокурор визначив зміст позовних вимог до кожного з відповідачів. Посилаючись на отриманий ним витяг з Державного земельного кадастру, доказував, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної форми власності, на ній розміщені водні об'єкти загальнодержавного значення, спірна земельна ділянка могла бути передана у користування лише на підставі рішення уповноваженого органу, а саме Городищенською РДА.

Представник позивача подав заяву від 18 вересня 2013 року, у якій вказав, що Городищенська районна державна адміністрація (далі вживається -Городищенська РДА) не підтримує позов прокурора, оскільки не вбачає порушень своїх прав і охоронюваних законом інтересів під час передачі в оренду спірної земельної ділянки; просить розглядати справу без участі представника Городищенської РДА.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника задоволено судом.

У письмовому відзиві на позовну заяву Вербівська сільська рада (перший відповідач) позовні вимоги не визнала, просить відмовити у позові, посилаючись на наступне: земельна ділянка загальною площею 80,58 га, на якій знаходиться водний об'єкт (став), за згодою землекористувача - Вільшанського цукрового заводу, згідно рішення Вербівської сільської ради №3-37/5 від 06.07.2006 вилучена із землекористування цукрового заводу та зарахована до земель запасу сільської ради; в подальшому, на звернення сільської ради, Городищенська РДА делегувала сільській раді повноваження на надання земельної ділянки в оренду на конкурсній основі, про що було прийнято відповідне розпорядження; на виконання розпорядження РДА сільською радою був оголошений конкурс на передачу в оренду земельної ділянки, за результатами якого, на підставі рішення сільської ради була затверджена технічна документація із землеустрою, земельна ділянка надана в оренду СТОВ "Золота рибка"; у 2010 році СТОВ "Золота рибка" купило комплекс будівель та споруд ВАТ "Вільшанський цукровий завод", ставши правонаступником комплексу, а постільки технічний став відносився до земель цукрового заводу, які знаходяться у межах населеного пункту, то згідно Перехідних положень Земельного кодексу України сільська рада діяла у межах повноважень; в оренду надана земельна ділянка, а не водне плесо, до складу земельної ділянки входять зелені насадження, колишня паркова зона цукрового заводу, гідротехнічна споруда, болото та технічний став; другий відповідач сплачує орендну плату до місцевого бюджету, слідкує за технічним станом гідроспоруди, жителі села мають право проводити любительський лов риби, вільно пересуватись на човнах, напувати худобу, відбирати воду; вважає безпідставними доводи прокурора, наданням в оренду земельної ділянки збитки державі не завдані.

У письмовому відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього СТОВ "Золота рибка" (другий відповідач) позовні вимоги не визнав, мотивуючи їх безпідставністю та недоведеністю обставин, на які посилається прокурор, як на підставу своїх вимог. Вважає, що він є добросовісним землекористувачем, право на яке набув на законних підставах, на конкурсній основі, в оренду ним отримана земельна ділянка площею 75,6202 га, а не водний об'єкт, земельну ділянку використовує за встановленим цільовим призначенням, сплачує орендну плату, заборгованість відсутня, умови землекористування не порушує, отже відсутні правові підстави для примусового вилучення у нього орендованої земельної ділянки. Доводи прокурора про те, що предметом оренди є земля водного фонду, нічим не підтверджені, і є його припущенням, доказів, які б визначали і підтверджували, що орендована земельна ділянка є землею водного фонду не надано; вважає, що перший відповідач правомірно прийняв рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки, оскаржуваним рішенням в оренду передана саме земельна ділянка, що відповідає праву сільської ради; з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Федоренко проти України", "Стретч проти Сполученого Королівства", які є обов'язковими для України, позов прокурора вважає втручанням у його право власності, у разі наявності доведеного порушення з боку органу публічної влади, він не може бути відповідальною особою, оскільки стосовно спірної земельної ділянки ним не вчинено жодних порушень, свої договірні зобов'язання виконує належним чином.

Також другим відповідачем подано клопотання про застосування позовної давності та відмову у позові за спливом, встановленої законом, загальної позовної давності.

Представником другого відповідача подане клопотання від 15.10.2013 року, у якому він просить зупинити розгляд справи до набрання законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду у адміністративній справі №8253/3224/13-а про визнання неправомірними дій відділу Держземагентства у Городищенському районі щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 75,6202 га, з визначенням, що вона є земельною ділянкою державної форми власності.

Клопотання представника другого відповідача про зупинення провадження у справі відхилено судом за відсутністю, встановлених ст.79 ГПК України, підстав для її зупинення, оскільки суд прийшов до висновку, що адміністративна справа, яка розглядається Черкаським окружним адміністративним судом і на яку посилається представник другого відповідача, не є пов'язаною із цією справою.

Згідно ст.77 ГПК України за клопотанням учасників процесу розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку із необхідністю подання сторонами нових доказів.

Ухвалою господарського суду від 25 вересня 2013 року на підставі ст.69 ГПК України, за клопотанням представника другого відповідача, строк вирішення спору продовжений на 15 днів, до 26 жовтня 2013 року.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 15 по 24 жовтня 2013 року.

У судовому засіданні:

- прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, заперечив проти зупинення провадження у справі, заперечив застосування позовної давності, посилаючись на те, що про порушення законодавства прокурору стало відомо після проведеної перевірки, отже позовна давність не сплила;

- представник першого відповідача заперечила проти позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог, дотримувалась доводів, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву;

- представник другого відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у позові повністю з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього, підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

30 жовтня 1997 року виконавчий комітет Вербівської сільської ради народних депутатів прийняв рішення № 45 "Про зміни в землекористуванні Вільшанського цукрового заводу ", згідно з яким зменшено землекористування Вільшанського цукрового заводу з 207,6 га до 171,6 га. По угіддях землекористування цукрового заводу становитиме: вода - 68,8 га, дороги - 6,4 га, двори - 28,2 га, будівлі - 17,3 га, інші - 50,9 га.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 квітня 2009 року у справі №01-10-01-08/2179 ВАТ "Вільшанський цукровий завод", як юридична особа, ліквідований у зв'язку з банкрутством. Справа про банкрутство ВАТ "Вільшанський цукровий завод" була порушена арбітражним судом Черкаської області 07 травня 2001 року.

06 липня 2006 року Вербівська сільська рада, на підставі заяви ВАТ "Вільшанский цукровий завод", тобто у процедурі банкрутства землекористувача, прийняла рішення №3-37/5, яким вирішила вилучити із землекористування ВАТ "Вільшанский цукровий завод" технічний став та прибережну смугу площею 68,8 га, ділянку №1 (теплиця та градільня) - 0,8 га, ділянку №10 (спортивний майданчик та гідроспоруди) - 6,06 га, ділянка №12 (паркова зона) - 4,92 га, всього вилучити 80,58 га та зарахувати вказані землі до земель запасу сільської ради.

12 липня 2006 року у газеті "Вісник Городищини" опубліковано оголошення про здачу в оренду на конкурсній основі водоймище колишнього ВАТ "Вільшанский цукровий завод" площею 68,8 га.

16 липня 2006 року СТОВ "Золота рибка" звернулось до Вербівської сільської ради з листом №81, у якому просило надати в оренду терміном на десять років технічний став ВАТ "Вільшанский цукровий завод" з прибережною смугою.

09 жовтня 2006 року Вербівська сільська рада прийняла рішення №4-49/5, яким вирішила надати в оренду СТОВ "Золота рибка" технічний став площею 68,8 га, територію бувшої теплиці і градільні площею 0,8 га, спортивну ділянку і гідротехнічну споруду площею 6,06 га, та землі рекреаційного призначення, прибережну смугу загальною площею 4,92 грн.; всього надати в оренду СТОВ "Золота рибка" 80,58 га землі терміном на п'ять років; зобов'язано СТОВ "Золота рибка" виготовити технічні умови на земельні ділянки та технічний став, у зв'язку із зміною цільового призначення.

01 листопада 2006 року між Вербівською сільською радою та СТОВ "Золота рибка" укладено Угоду про плату за фактичне користування землею, загальною площею 80,58 га.

Угода укладена відповідно до листа Городищенського відділення Корсунь-Шевченківскьої МДПІ від 20.05.2006 року.

21 травня 2007 року Вербівська сільська рада направила голові Городищенської РДА лист, у якому просила створити спільну комісію по перевірці правомірності надання в оренду технічного водоймища колишнього ВАТ "Вільшанский цукровий завод" підприємству СТОВ "Золота рибка" та встановлення територіальних меж даного водоймища.

05 червня 2007 року відділом земельних ресурсів Городищенського району видана вказівка №11, якою зобов'язано СТОВ "Золота рибка" у місячний термін оформити і зареєструвати договір оренди землі.

19 липня 2007 року Городищенською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №418, яким зобов'язано Вербівського сільського голову вжити заходи, щодо виготовлення проекту відведення та зміни цільового призначення земельної ділянки площею 68,8 га - технічний став із земель запасу Вербівської сільської ради, яка знаходиться в межах населеного пункту; при виготовлені проекту відведення земельної ділянки погодити межі, відповідно з актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із суміжними землекористувачами; земельну ділянку надати в оренду на конкурсній основі.

Технічна документація із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 75,6202 га в с.Вербівка СТОВ "Золота рибка" під обслуговування ставу (далі вживається скорочено - технічна документація із землеустрою), виготовлена ПП "ГЕОС" на виконання Договору №388 від 23.01.2008 року на замовлення СТОВ "Золота рибка".

Технічна документація із землеустрою містить Довідку та Висновок відділу Держкомзему у Городищенському районі Черкаської області, Висновки Черкаського обласного управління меліорації і водного господарства, відділу містобудування та архітектури Городищенської РДА, акт звірки та погодження меж земельної ділянки під обслуговування ставу, акт передачі на зберігання межових знаків, тощо.

27 липня 2010 року Вербівська сільська рада прийняла рішення №30-21/5 (спірне рішення), яким вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою СТОВ "Золота рибка"; внести зміни до п.1 рішення Вербівської сільської ради №4-49/5 від 09.10.2006 року та надати СТОВ "Золота рибка" земельну ділянку в оренду терміном 10 років під існуючий став для товарного вирощування риби площею 75,6202 га, з них: під ставком 39.4330 га, під болотом 29.5761 га, під гідротехнічними спорудами 0.1177 га, під зеленими насадженням 6.4934 га за рахунок земель запасу Вербівської сільської ради; зобов'язати СТОВ "Золота рибка" протягом двох місяців з дати прийняття рішення укласти договори оренди землі з Вербівською сільською радою та зареєструвати його в Городищенському районному відділі ЧРФ ДП центру ДЗК.

15 жовтня 2010 року СТОВ "Золота рибка" придбало у ТОВ "Укрбудпроект Сервіс ЛТД" по Договору купівлі-продажу комплекс будівель цукрового заводу, що розташований у с.Вербівка, Городищенського району, на земельній ділянці площею 66,2060 га.

28 грудня 2010 року між Вербівською сільською радою (орендодавець) та СТОВ "Золота рибка" укладено Договір оренди землі, зареєстрований Городищенським районним відділенням ЧРФ ДП "Центр ДЗК" за №041078000028 (спірний договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку - землі не с/г призначення, яка знаходиться в селі Вербівка Городищенського району, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 75.6202 га, у тому числі: 39.4330 га став, 29.5761 га болото, 0.1177 га гідротехнічні споруди, 6.4934 га зелені насадження, договір укладено на 10 років.

Листом від 02.08.2013 року відділ Держземагентства у Городищенському районі, на вимогу прокурора Городищенського району, повідомив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 75.6202 га, яку орендує СТОВ "Золота рибка", не проводилась, для розрахунку орендної плати використовувалась середньо обласна нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі. Станом на 01.01.2013 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 2239253,30 грн.

Листом від 12.09.2013 №20/11-019 Городищенський районний виробничий відділ Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" повідомлено прокурору, що з 01.01.2011 року він не має повноважень щодо вчинення дій та надання відомостей (матеріалів) по реєстрації (перереєстрації) права власності (права користування) на земельну ділянку.

Листом від 12.09.2013 №2283/01-08 відділ Держземагентства у Городищенському районі повідомив прокурору, що земельна ділянка площею 75,6202 га в с.Вербівка у 2009 році віднесена до державної форми власності.

Згідно листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 27.12.2012 №7327/05 всі водні об'єкти, що знаходяться на території Черкаської області, є об'єктами загальнодержавного значення.

Згідно даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.09.2013 земельна ділянка - кадастровий номер 7120381500:01:001:0045, площею 75.6202 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - державна власність, категорія земель - не визначено, власник (користувач) - Вербівська сільська рада, орендар - СТОВ "Золота рибка", дата реєстрації речового права - 28.12.2010, строк дії речового права - 10 років.

Згідно довідки Городищенського відділення головного управління Міндоходів у Черкаській області від 24.09.2013 №4721/19-024, станом на 24.09.2013 СТОВ "Золота рибка" не має заборгованості зі сплати податків, зборів, у тому числі з орендної плати за землю.

Листом від 02.10.2013 №1462/03-03 Черкаське обласне управління водних ресурсів повідомило прокурору, що ставок загальною площею 75,6202 га, який знаходиться у с.Вербівка, знаходиться на річці Вільшанка, яка є правою притокою р.Дніпро. Згідно наказу Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 №41 в межах Черкаської області відсутні водні об'єкти місцевого значення, тобто усі водні об'єкти в межах Черкаської області, у тому числі і вищезгаданий ставок, мають статус загальнодержавного значення.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку до земель запасу сільської ради.

Городищенська районна державна адміністрація, яку прокурор визначив позивачем у спорі, не підтримує позов прокурора.

Згідно з ч.6 ст.29 ГПК України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

У даній справі прокурор підтримав позов та вимагав вирішення спору по суті.

1. Стосовно позовних вимог до Вербівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, суд виходить з наступного.

Спірне рішення прийняте Вербівською сільською радою (перший відповідач), яка згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 №280/97-ВР, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про місцеве самоврядування") є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду села Вербівка Городищенського району (ст.10 ЗУ "Про місцеве самоврядування"), засади її організації та діяльності, правовий статус визначені цим Законом.

Спірне рішення прийнято з питань регулювання земельних відносин (ч.1 п.34 ст.26 "ЗУ "Про місцеве самоврядування"), при здійсненні сільською радою повноважень у галузі земельних відносин (ст.12 Земельного кодексу України).

Згідно ч.10 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Прокурор вважає спірне рішення таким, що прийняте з порушенням ч.2 ст.19 Конституції України. Порушення виразилось у перевищенні повноважень, оскільки на дату прийняття спірного рішення (27.07.2010) сільська рада не мала повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка відноситься до земель водного фонду державної власності, на якій знаходиться водний об'єкт загальнодержавної власності.

Доводи прокурора, суд вважає такими, що не відповідають чинному законодавству, встановленим фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, на порушення якої вказує прокурор, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищенаведених доказів у справі, технічної документації із землеустрою вбачається, що земельна ділянка, щодо якої прийнято спірне рішення, загальною площею 75.6202 га, у тому числі: 39.4330 га став, 29.5761 га болото, 0.1177 га гідротехнічні споруди, 6.4934 га зелені насадження, знаходиться у межах населеного пункту, в центральній частині села Вербівка, Городищенського району. Спірною земельною ділянкою користувався Вільшанський цукровий завод, після його приватизації, земельна ділянка перейшла на праві користування ВАТ "Вільшанський цукровий завод" і в процедурі банкрутства останнього, у липні 2006 року за згодою землекористувача спірна земельна ділянка була вилучена за рішенням виконавчого комітету сільської ради та зарахована до земель запасу сільської ради.

У державному земельному кадастрі спірна земельна ділянка зареєстрована за формою власності - державна, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі - не визначена , власник (користувач) - Вербівська сільська рада (перший відповідач), орендар - СТОВ "Золота рибка" (другий відповідач).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (ст.19 Земельного кодексу України. скорочено - ЗК України), серед яких землі водного фонду (ч.1 п.є) ст.19 ЗК України). Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.2 ст.19 ЗК України).

Склад земель водного фонду визначає стаття 58 ЗК України. Зокрема, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель зайнятими лісами; г) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені від смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Отже, згідно з положеннями ст.58 ЗК України поняття поняття земель водного фонду визначається через їх склад.

Згідно ст.3 Водного кодексу України (далі вживається скорочено - ВК України) в редакції на дату прийняття спірного рішення, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ст.4 ВК України).

Статтею 5 ВК України встановлено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Таким чином, законодавчі поняття "водний фонд", "водний об'єкт" і "землі водного фонду" не є тотожними.

З огляду на склад спірної земельної ділянки, враховуючи відсутність документів попереднього землекористувача, відсутність визначення категорії спірної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та інших документах на землю, суд вважає обґрунтованими доводи другого відповідача про недоведеність висновків прокурора про те, що спірна земельна ділянка за категорією являється землею водного фонду.

У складі спірної земельної ділянки дійсно є об'єкти, які згідно зі ст.3 ВК України підпадають під ознаки до водного фонду, зокрема, штучна водойма (технічний став), болото. Про це свідчить також довідка відділу Держземагентства у Городищенському районі Черкаської області від 18.09.2013, у якій зазначено, що станом на 01.07.2013 до земель під водними об'єктами відноситься став - 39,433 га, болото - 29,5761 га із земель запасу Вербівської сільської ради. Отже являється спірним віднесення до водного фонду 6.4934 га зелених насаджень, оскільки відсутні належні докази, які б свідчили про те, що зазначені зелені насадження являються прибережною захисною смугою, в розумінні ст.60 ЗК України, а також 0.1177 га гідротехнічних споруд, на які не надані документи, які б свідчили про характер і значення цих споруд.

Всю земельну ділянку, яка за спірним рішенням надана в оренду, прокурор визначив, як земля водного фонду, з посиланням на те, що ній знаходиться водний об'єкт загальнодержавного значення.

Єдиною підставою віднесення технічного ставу колишнього цукрового заводу до водного об'єкту загальнодержавного значення прокурор зазначив відсутність його у Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення. Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затверджений наказом Державного комітету України по водному господарству від 3 червня 1997 року № 41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 січня 1998 р. за № 2/2442 (далі скорочено - Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення).

Такий висновок прокурора суд вважає хибним, оскільки з огляду на мету формування Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, він не є вичерпним; з огляду на зміст ст.5 ВК України для розмежування водних об'єктів загальнодержавного і місцевого значення необхідна технічна характеристика водного об'єкту. Тобто, тільки встановивши відповідність ознак водного об'єкту положенням ст.5 ВК України можна зробити висновок, чи відноситься той чи інший об'єкт до водних об'єктів загальнодержавного значення. Технічна документація із землеустрою характеристики водного об'єкту не містить, технічний паспорт на водний об'єкт не виготовлений.

Вищенаведені листи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, Черкаського обласного управління водних ресурсів, на які посилається прокурор, не є належними доказами щодо статусу спірної земельної ділянки та характеристики і правового статусу водного об'єкту, який на ній знаходиться.

Прокурором не спростовані доводи першого відповідача про те, що він мав повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки щодо цієї земельної ділянки сільська рада та її виконавчий комітет приймали рішення, будь-яких претензій до сільської ради не було, а щодо оренди технічного ставу, то повноваження їй були делеговані Городищенською РДА (позивачем).

Дійсно до прийняття спірного рішення, 19 липня 2007 року Городищенською РДА було прийнято розпорядження, яким зобов'язано сільського голову вжити заходи щодо виготовлення проекту відведення та зміни цільового призначення земельної ділянки площею 68,8 га - технічний став із земель запасу Вербівської сільської ради, погодити межі, земельну ділянку надати в оренду на конкурсній основі.

Зазначене розпорядження виконано, суд вважає його правомірним, з огляду на таке.

Городищенська РДА (позивач) являється місцевим органом виконавчої влади. Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року №586-ХІУ, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про місцеві державні адміністрації").

Згідно зі ст.1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" Городищенська РДА, як місцевий орган виконавчої влади, здійснює виконавчу владу на території Городищенського району Черкаської області, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно ст.6 ЗУ "Про місцеві адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Повноваження місцевих органів виконавчої влади в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, визначені статтею 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації", серед яких: розпорядження землями державної власності відповідно до закону (п.2); вжиття заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами (п.4). Стаття 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" доповнена пунктом 11 згідно із Законом України від 02.07.2013 р. № 365-VII, яким передбачено, що місцева державна адміністрація погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Питання права оренди спірної земельної ділянки вирішувалось у період з липня 2006 року по липень 2010 року. Підприємство, яке користувалось спірною земельною ділянкою, з 2001 року знаходилось у процедурі банкрутства, відповідно, не могло належним чином використовувати землю за її цільовим призначенням, тому дало згоду на вилучення землі, яке було здійснено сільською радою.

Отже, спірна земельна ділянка у 2006 році перейшла до територіальної громади села Вербівка.

За таких обставин, Городищенська РДА правомірно прийняла рішення про передачу сільській раді питання розгляду технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки під ставом в оренду.

Доводи прокурора про те, що таке розпорядження Городищенської РДА відсутнє, спростовуються матеріалами сільської ради, у яких знаходиться вказане розпорядження.

Висновок прокурора про порушення при прийнятті спірного рішення ст.51 ВК України та ч.4 ст.59 ЗК України, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

Частина 4 ст.59 ЗК України передбачає можливість оренди "водойми", ст.51 ВК України регламентує відносини із надання в оренду "водних об'єктів", а за спірним рішенням в оренду надана земельна ділянка, а не водний об'єкт. Причому земельна ділянка, стосовно якої прийняте спірне рішення, не віднесена до складу земель водного фонду, площа технічного ставу, який прокурор вважає водним об'єктом загальнодержавної власності, становить 68,8 га, а не вся земельна ділянка.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що до спірних правовідносин не застосовуються зазначені положення ВК України, оскільки спірним рішенням затверджувалась технічна документація із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, а не водного об'єкту (водойми).

Орендар (другий відповідач у справі) не має дозволу на спеціальне водокористування. Згідно спірного рішення земельна ділянка надана в оренду під існуючий став для товарного вирощування риби, у державному земельному кадастрі цільове призначення землі вказано - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" товарне вирощування риби відноситься до виробництва сільськогосподарської продукції. Використання земельних ділянок для рибальства здійснюється в порядку загального природокористування. Таке користування, за загальним правилом, здійснюється безоплатно, без закріплення за користувачами та без надання відповідних дозволів, крім випадків передбачених законом (ч.2 ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Отже, за таких обставин законодавством не вимагається укладення договору оренди водного об'єкту.

Згідно ст.12 ЗК України, в редакції на дату прийняття спірного рішення, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (у редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення) передбачалося, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин визначав Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 5 лютого 2004 року № 1457-IV, із змінами. Цей Закон втратив чинність згідно із Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", набрав чинності з 1 січня 2013 року (далі ЗУ №5245).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень ЗУ №5245 з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пункт 4 цього розділу передбачає перелік земель, що залишаються у державній власності. Підпунктами "а" і "б" передбачено, що у державній власності залишаються землі а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Спірне рішення прийнято до проведення розмежування землі державної та комунальної власності, спірна земельна ділянка знаходиться в межах села, за доводами другого відповідача, окрім технічного ставу, на ній розміщені будівлі та споруди колишнього ВАТ "Вільшанський цукровий завод", які він купив. Зазначені обставини, не перевірялись прокурором і в процесі вирішення спору вони не спростовані.

Згідно зі ст.83 ЗК України, у редакції на дату прийняття спірного рішення, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з ч.1 ст.59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Таким чином, спірна земельна ділянка може перебувати у комунальній власності.

Отже доводи прокурора про те, що сільська рада не мала повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, не відповідають обставинам справи та наведеним нормам законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сільська рада (перший відповідач) прийняла спірне рішення у межах, наданих їй законом повноважень, у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Отже відсутні правові підстави для визнання його незаконним.

Тому з цих вимог суд відмовляє у позові повністю.

2. Стосовно позовних вимог до Вербівської сільської ради та СТОВ "Золота рибка" про визнання недійсним спірного договору оренди землі.

З норм ЦК України, а саме: ст.ст. 203, 215 (із змінами) та положень ст.207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), на які посилається прокурор, як на правові підстави визнання спірного договору недійсним, вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин повинен вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін або органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч.3 п.в) ст.152 ЗК України визнання угоди недійсною є одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Підставою визнання спірного договору недійсним прокурор вказує невідповідність його актам цивільного законодавства, а саме: ст.ст.122, 123,124 ЗК України. За доводами прокурора порушення виразилось у тому, що відсутній проект відведення та погодження в порядку ст.123 ЗК України, згідно зі ст.122 ЗК України орендодавцем спірної земельної ділянки може бути лише Городищенська РДА і лише вона згідно ст.124 ЗК України має право прийняти рішення про передачу земельної ділянки в оренду.

Договір, який прокурор просить визнати недійсним, за правовою природою є договором оренди землі, положення стосовно якого врегульовані спеціальним Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-ХІУ, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про оренду землі").

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 ЗУ "Про оренду землі").

ЗУ "Про оренду землі" не встановлює окремі підставі для визнання договору оренди землі недійсним. Спірний договір оренди землі не підпадає під ознаки договорів, передбачених ст.210 ЗК України, які підлягають визнанню недійсними за рішенням судом, якщо укладені із порушенням встановленого законом порядку. Отже до відносин визнання недійсним договору оренди землі застосовуються загальні положення про визнання недійсними господарських зобов'язань (ст.ст.207, 208 ГК України" та визнання недійсними правочинів (ст.ст.203 - 216 ЦК України).

Статтями 122, 123, 124 ЗК України, на порушення яких вказує прокурор, встановлено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Так, згідно з ч.3 ст.122 ЗК України, у редакції на дату укладення спірного договору, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою (ст.123 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 ЗК України).

Як зазначено у п.1 мотивувальної частини рішення, суд визнав доведеним право сільської ради на передачу спірної земельної ділянки в оренду; земельна ділянка, що є об'єктом оренди за спірним договором, за своєю категорією не зареєстрована, як земля водного фонду; технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі є в наявності, перевірялась прокурором, проте прокурор не навів у позовній заяві, чому він вважає, що наявна технічна документація із землеустрою, не є належним видом технічної документації і з яких підстав, причин ця технічна документація не підлягала затвердженню.

Спірний договір оренди землі, укладений сторонами у письмовій формі, на підставі рішення належного органу виконавчої влади - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, а тому за змістом ст.ст.210, 640 ЦК України, ст.ст.18, 20 ЗУ "Про оренду землі" (у редакції на дату укладення спірного договору оренди землі), є укладеним і набрав чинності. Спірний договір виконаний, земельна ділянка передана, відповідач використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, сплачує орендну плату, що не заперечується прокурором.

Історія переходу права на земельну ділянку, фактичне використання орендованої земельної ділянки та її стан прокурором та іншими уповноваженими органами не перевірялись.

Порушення законодавства, на яке посилається прокурор, як на підставу визнання спірного договору недійсним, не знайшли свого підтвердження в процесі вирішення спору. Інші підстави для визнання спірного договору недійсним прокурор не навів. Судом не встановлено обставин та порушень чинного законодавства, які б давали безумовні підстави для визнання недійсним спірного договору.

За таких обставин, суд відмовляє у позові про визнання договору оренди землі недійсним.

3. Стосовно позовних вимог до СТОВ "Золота рибка" про зобов'язання повернути земельну ділянку до земель запасу Вербівської сільської ради.

Ця вимога прокурором заявлена, як застосування правових наслідків недійсності правочину, встановлених ч.1 ст.216 ЦК України та ч.2 ст.208 ГК України.

Згідно з приписами ст. 216 ЦК України, на яку посилається прокурор, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержане.

Частиною 2 ст.208 ГК України встановлено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не встановлені законом.

З огляду на висновок суду про безпідставність позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, не підлягають задоволенню вимоги про застосування правових наслідків недійсності договору.

Щодо примусового вилучення земельної ділянки у землекористувача, суд виходить з наступного.

Органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не приймали рішень про припинення другому відповідачу права на земельну ділянку (ст.ст.141, 143 ЗК України). Право користування другим відповідачем земельною ділянкою зареєстроване у встановленому порядку.

Прокурор та позивач не навели обставин, які б свідчили про наявність підстав для примусового припинення права оренди земельною ділянкою. Прокурором та позивачем не спростовані доводи другого відповідача про відсутність до нього з боку власника, контролюючих органів будь-яких претензій щодо користування земельною ділянкою. Судом не встановлено інших, встановлених земельним законодавством, підстав для примусового повернення земельної ділянки.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача про відсутність порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, отже відмова від підтримання позову прокурора відповідає праву позивача і обставинам справи.

Доводи відповідачів суд вважає такими, що відповідають обставинам справи, наведеним нормам законодавства. Спірне рішення та договір оренди землі не порушують інтереси держави. Прокурором не наведено і не встановлено судом обставин, які б свідчили про наявність порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення спірної земельної ділянки.

За таких обставин, суд відмовляє у позові повністю про зобов'язання повернути земельну ділянку.

З урахуванням висновку суду про відмову у позові, у тому числі з мотивів відсутності порушеного права, з огляду на роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені у п.2.2 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", заява другого відповідача про застосування позовної давності та наслідків її спливу задоволенню не підлягає.

Судовий збір, що підлягав сплаті при поданні позову, від якого згідно з п.11 ст.5 Закону України "Про судовий збір" прокурор звільнений, становить 47079,07 грн. (дві немайнові вимоги - 1147,00 грн. х 2; майнова вимога про повернення земельної ділянки нормативною грошовою оцінкою станом на 01.01.2013 - 2239253,30 грн. х 2%). З вищенаведених обставин справи вбачається, що позивач обґрунтовано не підтримав позов прокурора. Отже згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати з позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю прокурору Городищенського району у позові до Вербівської сільської ради про визнання незаконним і скасування рішення.

Відмовити повністю прокурору Городищенського району у позові до Вербівської сільської ради та СТОВ "Золота рибка" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Відмовити повністю прокурору Городищенського району у позові до СТОВ "Золота рибка" про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 01 листопада 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко