Постанова

від 10.04.2014 по справі 925/1254/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 925/1254/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Самсіна Р.І.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від прокуратури: Лядецька Л.В.,

від позивача: не з'явився,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: представник - Гричаненко О.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2013 р.

у справі № 925/1254/13 (суддя Курченко Н.М.)

за позовом прокурора Городищенського району в інтересах держави в особі Городищенської районної державної адміністрації

до 1. Вербівської сільської ради Городищенського району Черкаської області,

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Золота рибка", с. Вербівка Городищенського р-ну Черкаської обл.

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 р. прокурор Городищенського району в інтересах держави в особі Городищенської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Вербівської сільської ради Городищенського району Черкаської області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Золота рибка" та, з врахуванням клопотання від 24.10.2013 р., просив:

1. визнати незаконним та скасувати рішення Вербівської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 27.07.2010 №30-21/5 "Про затвердження технічної документації та надання в оренду земельної ділянки під існуючим ставом с.Вербівка Городищенського району Черкаської області СТОВ "Золота рибка";

2. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 28.12.2010, укладений між Вербівською сільською радою та СТОВ "Золота рибка", земельна ділянка розташована в адміністративних межах Вербівської сільської ради, в межах населеного пункту села Вербівка площею 75,6202 га;

3. зобов'язати СТОВ "Золота рибка" повернути до земель запасу Вербівської сільської ради земельну ділянку площею 75,6202 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ставок, який знаходиться на переданій в оренду земельній ділянці, є водним об'єктом загальнодержавного значення, а тому орендодавцем ставка повинна бути Городищенська районна державна адміністрація; наказом Держводгоспу України від 03 червня 1997 року затверджений Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, згідно з яким у Черкаській області відсутні водні об'єкти місцевого значення; приймаючи спірне рішення, сільська рада діяла всупереч ст.ст.6, 19 Конституції України, ч.3 ст.122, ч. 2, 3 ст.84, ст.ст.123,124 Земельного кодексу України, перевищила свої повноваження, чим порушила права позивача, що є підставою для визнання спірного рішення недійсним. Вказані порушення є підставою для визнання недійсним спірного договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.10.2013 р. у справі №925/1254/13 відмовлено повністю прокурору Городищенського району у позові до Вербівської сільської ради про визнання незаконним і скасування рішення, відмовлено повністю прокурору Городищенського району у позові до Вербівської сільської ради та СТОВ "Золота рибка" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, відмовлено повністю прокурору Городищенського району у позові до СТОВ "Золота рибка" про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, ґрунтується на висновках, які не відповідають дійсним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та розглядати справу без участі представника сільської ради.

Позивач - Городищенська районна державна адміністрація у своєму листі від 04.02.2014 р. №01-01-31/5300 зазначає, що не підтримує позов прокуратури, не вбачає порушення своїх прав та просить розглянути дану справу без участі представника державної адміністрації.

Представник прокуратури в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач та відповідач-1 явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, як зазначено вище просили розглянути справу без участі їх представників.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивача та відповідача-1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача-2, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 30.10.1997 р. виконавчий комітет Вербівської сільської ради народних депутатів прийняв рішення № 45 "Про зміни в землекористуванні Вільшанського цукрового заводу".

У відповідності до даного рішення зменшено землекористування Вільшанського цукрового заводу з 207,6 га до 171,6 га. По угіддях землекористування цукрового заводу становитиме: вода - 68,8 га, дороги - 6,4 га, двори - 28,2 га, будівлі - 17,3 га, інші - 50,9 га.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 р. у справі №01-10-01-08/2179 ВАТ "Вільшанський цукровий завод", як юридична особа, ліквідований у зв'язку з банкрутством. Справа про банкрутство ВАТ "Вільшанський цукровий завод" була порушена арбітражним судом Черкаської області 07.05.2001 р.

06.07.2006 р. Вербівська сільська рада, на підставі заяви ВАТ "Вільшанский цукровий завод", тобто у процедурі банкрутства землекористувача, прийняла рішення №3-37/5, яким вирішила вилучити із землекористування ВАТ "Вільшанский цукровий завод" технічний став та прибережну смугу площею 68,8 га, ділянку №1 (теплиця та градільня) - 0,8 га, ділянку №10 (спортивний майданчик та гідроспоруди) - 6,06 га, ділянка №12 (паркова зона) - 4,92 га, всього вилучити 80,58 га та зарахувати вказані землі до земель запасу сільської ради.

12.07.2006 р. у газеті "Вісник Городищини" опубліковано оголошення про здачу в оренду на конкурсній основі водоймище колишнього ВАТ "Вільшанский цукровий завод" площею 68,8 га.

16.07.2006 р. СТОВ "Золота рибка" звернулось до Вербівської сільської ради з листом №81, у якому просило надати в оренду терміном на десять років технічний став ВАТ "Вільшанский цукровий завод" з прибережною смугою.

09.10.2006 р. Вербівська сільська рада прийняла рішення №4-49/5, яким вирішила надати в оренду СТОВ "Золота рибка" технічний став площею 68,8 га, територію бувшої теплиці і градільні площею 0,8 га, спортивну ділянку і гідротехнічну споруду площею 6,06 га, та землі рекреаційного призначення, прибережну смугу загальною площею 4,92 грн.; всього надати в оренду СТОВ "Золота рибка" 80,58 га землі терміном на п'ять років; зобов'язано СТОВ "Золота рибка" виготовити технічні умови на земельні ділянки та технічний став, у зв'язку із зміною цільового призначення.

01.07.2006 р. між Вербівською сільською радою та СТОВ "Золота рибка" укладено Угоду про плату за фактичне користування землею, загальною площею 80,58 га.

Угода укладена відповідно до листа Городищенського відділення Корсунь-Шевченківскьої МДПІ від 20.05.2006 р.

21.05.2007 р. Вербівська сільська рада направила голові Городищенської РДА лист, у якому просила створити спільну комісію по перевірці правомірності надання в оренду технічного водоймища колишнього ВАТ "Вільшанский цукровий завод" підприємству СТОВ "Золота рибка" та встановлення територіальних меж даного водоймища.

05.06.2007 р. відділом земельних ресурсів Городищенського району видана вказівка №11, якою зобов'язано СТОВ "Золота рибка" у місячний термін оформити і зареєструвати договір оренди землі.

Розпорядженням №418 від 19.07.2007 року Городищенська районна державна адміністрація зобов'язала Вербівського сільського голову вжити заходи, щодо виготовлення проекту відведення та зміни цільового призначення земельної ділянки площею 68,8 га - технічний став із земель запасу Вербівської сільської ради, яка знаходиться в межах населеного пункту; при виготовлені проекту відведення земельної ділянки погодити межі, відповідно з актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із суміжними землекористувачами; земельну ділянку надати в оренду на конкурсній основі.

Технічна документація із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 75,6202 га в с.Вербівка СТОВ "Золота рибка" під обслуговування ставу (технічна документація із землеустрою), виготовлена ПП "ГЕОС" на виконання Договору №388 від 23.01.2008 р. на замовлення СТОВ "Золота рибка".

Технічна документація із землеустрою містить Довідку та Висновок відділу Держкомзему у Городищенському районі Черкаської області, Висновки Черкаського обласного управління меліорації і водного господарства, відділу містобудування та архітектури Городищенської РДА, акт звірки та погодження меж земельної ділянки під обслуговування ставу, акт передачі на зберігання межових знаків, тощо.

27.07.2010 р. Вербівська сільська рада прийняла рішення №30-21/5 (спірне рішення), яким вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою СТОВ "Золота рибка"; внести зміни до п.1 рішення Вербівської сільської ради №4-49/5 від 09.10.2006 року та надати СТОВ "Золота рибка" земельну ділянку в оренду терміном 10 років під існуючий став для товарного вирощування риби площею 75,6202 га, з них: під ставком 39.4330 га, під болотом 29.5761 га, під гідротехнічними спорудами 0.1177 га, під зеленими насадженням 6.4934 га за рахунок земель запасу Вербівської сільської ради; зобов'язати СТОВ "Золота рибка" протягом двох місяців з дати прийняття рішення укласти договори оренди землі з Вербівською сільською радою та зареєструвати його в Городищенському районному відділі ЧРФ ДП центру ДЗК.

15.10.2010 р. СТОВ "Золота рибка" придбало у ТОВ "Укрбудпроект Сервіс ЛТД" по Договору купівлі-продажу комплекс будівель цукрового заводу, що розташований у с.Вербівка, Городищенського району, на земельній ділянці площею 66,2060 га.

28.12.2010 р. між Вербівською сільською радою (орендодавець) та СТОВ "Золота рибка" укладено Договір оренди землі, зареєстрований Городищенським районним відділенням ЧРФ ДП "Центр ДЗК" за №041078000028 (спірний договір)

Відповідно до умов спірного договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку - землі не с/г призначення, яка знаходиться в селі Вербівка Городищенського району, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 75.6202 га, у тому числі: 39,4330 га став, 29,5761 га болото, 0,1177 га гідротехнічні споруди, 6,4934 га зелені насадження, договір укладено на 10 років.

Листом від 02.08.2013 р. відділ Держземагентства у Городищенському районі, на вимогу прокурора Городищенського району, повідомив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 75,6202 га, яку орендує СТОВ "Золота рибка", не проводилась, для розрахунку орендної плати використовувалась середньо обласна нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі. Станом на 01.01.2013 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 2239253,30 грн.

Листом від 12.09.2013 р. №20/11-019 Городищенський районний виробничий відділ Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" повідомив прокурора, що з 01.01.2011 р. він не має повноважень щодо вчинення дій та надання відомостей (матеріалів) по реєстрації (перереєстрації) права власності (права користування) на земельну ділянку.

Листом від 12.09.2013 р. №2283/01-08 відділ Держземагентства у Городищенському районі повідомив прокурору, що земельна ділянка площею 75,6202 га в с.Вербівка у 2009 році віднесена до державної форми власності.

Згідно листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 27.12.2012 р. №7327/05 всі водні об'єкти, що знаходяться на території Черкаської області, є об'єктами загальнодержавного значення.

Згідно даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.09.2013 р. земельна ділянка кадастровий номер 7120381500:01:001:0045, площею 75.6202 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності державна, категорія земель не визначена, власник (користувач) Вербівська сільська рада, орендар СТОВ "Золота рибка", дата реєстрації речового права 28.12.2010 р., строк дії речового права 10 років.

Згідно довідки Городищенського відділення головного управління Міндоходів у Черкаській області від 24.09.2013 р. №4721/19-024, станом на 24.09.2013 р. СТОВ "Золота рибка" не має заборгованості зі сплати податків, зборів, у тому числі з орендної плати за землю.

Листом від 02.10.2013 р. №1462/03-03 Черкаське обласне управління водних ресурсів повідомило прокурору, що ставок загальною площею 75,6202 га, який знаходиться у с. Вербівка, знаходиться на річці Вільшанка, яка є правою притокою р. Дніпро. Згідно наказу Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 р. №41 в межах Черкаської області відсутні водні об'єкти місцевого значення, тобто усі водні об'єкти в межах Черкаської області, у тому числі і вищезгаданий ставок, мають статус загальнодержавного значення.

Предметом спору у справі є визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку до земель запасу сільської ради.

Так, спірне рішення прийняте Вербівською сільською радою, яка згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. №280/97-ВР, із змінами і доповненнями є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду села Вербівка Городищенського району (ст.10 ЗУ "Про місцеве самоврядування"), засади її організації та діяльності, правовий статус визначені цим Законом.

Спірне рішення прийнято з питань регулювання земельних відносин (ч.1 п.34 ст.26 "ЗУ "Про місцеве самоврядування"), при здійсненні сільською радою повноважень у галузі земельних відносин (ст.12 Земельного кодексу України).

Згідно ч.10 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Прокурор вважає спірне рішення таким, що прийняте з порушенням ч.2 ст.19 Конституції України. Порушення, на думку прокурора, виразилось у перевищенні повноважень, оскільки на дату прийняття спірного рішення (27.07.2010 р.) сільська рада не мала повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка відноситься до земель водного фонду державної власності, на якій знаходиться водний об'єкт загальнодержавної власності.

Втім, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи прокуратури не відповідають чинному законодавству, встановленим фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, на порушення якої вказує прокурор, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищенаведених доказів у справі, технічної документації із землеустрою вбачається, що земельна ділянка, щодо якої прийнято спірне рішення, загальною площею 75.6202 га, у тому числі: 39.4330 га став, 29.5761 га болото, 0.1177 га гідротехнічні споруди, 6.4934 га зелені насадження, знаходиться у межах населеного пункту, в центральній частині села Вербівка, Городищенського району. Спірною земельною ділянкою користувався Вільшанський цукровий завод, після його приватизації, земельна ділянка перейшла на праві користування ВАТ "Вільшанський цукровий завод" і в процедурі банкрутства останнього, у липні 2006 року за згодою землекористувача спірна земельна ділянка була вилучена за рішенням виконавчого комітету сільської ради та зарахована до земель запасу сільської ради.

У державному земельному кадастрі спірна земельна ділянка зареєстрована за формою власності державна, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі не визначена, власник (користувач) Вербівська сільська рада, орендар СТОВ "Золота рибка" .

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (ст.19 Земельного кодексу України), серед яких землі водного фонду (ч.1 п.є) ст.19 ЗК України). Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.2 ст.19 ЗК України).

Склад земель водного фонду визначає стаття 58 ЗК України. Зокрема, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель зайнятими лісами; г) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені від смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Отже, згідно з положеннями ст.58 ЗК України поняття земель водного фонду визначається через їх склад.

Згідно ст. 3 Водного кодексу України в редакції на дату прийняття спірного рішення, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ст.4 ВК України).

Статтею 5 ВК України встановлено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Таким чином, законодавчі поняття "водний фонд", "водний об'єкт" і "землі водного фонду" не є тотожними.

З огляду на склад спірної земельної ділянки, враховуючи відсутність документів попереднього землекористувача, відсутність визначення категорії спірної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та інших документах на землю, доводи прокуратури про те, що спірна земельна ділянка за категорією являється землею водного фонду не є обгрунтованими.

Дійсно, у складі спірної земельної ділянки є об'єкти, які згідно зі ст.3 ВК України підпадають під ознаки до водного фонду, зокрема, штучна водойма (технічний став), болото. Про це свідчить також довідка відділу Держземагентства у Городищенському районі Черкаської області від 18.09.2013 р., у якій зазначено, що станом на 01.07.2013 р. до земель під водними об'єктами відноситься став - 39,433 га, болото - 29,5761 га із земель запасу Вербівської сільської ради. Отже являється спірним віднесення до водного фонду 6,4934 га зелених насаджень, оскільки відсутні належні докази, які б свідчили про те, що зазначені зелені насадження являються прибережною захисною смугою, в розумінні ст.60 ЗК України, а також 0,1177 га гідротехнічних споруд, на які не надані документи, які б свідчили про характер і значення цих споруд.

Всю земельну ділянку, яка за спірним рішенням надана в оренду, прокурор визначив, як землі водного фонду, з посиланням на те, що на ній знаходиться водний об'єкт загальнодержавного значення.

Єдиною підставою віднесення технічного ставу колишнього цукрового заводу до водного об'єкту загальнодержавного значення прокурор зазначив відсутність його у переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення. Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затверджений наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 р. № 41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 січня 1998 р. за № 2/2442.

Однак, такий висновок прокурора є безпідставним. З огляду на мету формування Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, він не є вичерпним; з огляду на зміст ст. 5 ВК України для розмежування водних об'єктів загальнодержавного і місцевого значення необхідна технічна характеристика водного об'єкту.

Тобто, тільки встановивши відповідність ознак водного об'єкту положенням ст.5 ВК України можна зробити висновок, чи відноситься той чи інший об'єкт до водних об'єктів загальнодержавного значення. Технічна документація із землеустрою характеристики водного об'єкту не містить, технічний паспорт на водний об'єкт не виготовлений.

Вказані вище листи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, Черкаського обласного управління водних ресурсів, на які посилається прокурор, не є належними доказами щодо статусу спірної земельної ділянки та характеристики і правового статусу водного об'єкту, який на ній знаходиться.

Також, прокурором не спростовані доводи відповідача-1 про те, що він мав повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки щодо цієї земельної ділянки сільська рада та її виконавчий комітет приймали рішення, будь-яких претензій до сільської ради не було, а щодо оренди технічного ставу, то повноваження їй були делеговані Городищенською РДА (позивачем).

До прийняття спірного рішення, 19.07.2007 р. Городищенською РДА було прийнято розпорядження, яким зобов'язано сільського голову вжити заходи щодо виготовлення проекту відведення та зміни цільового призначення земельної ділянки площею 68,8 га - технічний став із земель запасу Вербівської сільської ради, погодити межі, земельну ділянку надати в оренду на конкурсній основі.

Зазначене розпорядження виконано та є правомірним, з огляду на наступне.

Городищенська РДА являється місцевим органом виконавчої влади. Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року №586-ХІУ, із змінами і доповненнями.

Згідно ст.1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" Городищенська РДА, як місцевий орган виконавчої влади, здійснює виконавчу владу на території Городищенського району Черкаської області, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно ст.6 ЗУ "Про місцеві адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Повноваження місцевих органів виконавчої влади в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, визначені статтею 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації", серед яких: розпорядження землями державної власності відповідно до закону (п.2); вжиття заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами (п.4). Стаття 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" доповнена пунктом 11 згідно із Законом України від 02.07.2013 р. № 365-VII, яким передбачено, що місцева державна адміністрація погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Питання права оренди спірної земельної ділянки вирішувалось у період з липня 2006 року по липень 2010 року. Підприємство, яке користувалось спірною земельною ділянкою, з 2001 року знаходилось у процедурі банкрутства, відповідно, не могло належним чином використовувати землю за її цільовим призначенням, тому дало згоду на вилучення землі, яке було здійснено сільською радою.

Отже, спірна земельна ділянка у 2006 р. перейшла до територіальної громади села Вербівка.

За таких обставин, Городищенська РДА правомірно прийняла рішення про передачу сільській раді питання розгляду технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки під ставом в оренду.

Доводи прокурора про порушення при прийнятті спірного рішення ст.51 ВК України та ч.4 ст.59 ЗК України, також є безпідставним, з огляду на наступне.

Частина 4 ст.59 ЗК України передбачає можливість оренди "водойми", ст.51 ВК України регламентує відносини із надання в оренду "водних об'єктів", а за спірним рішенням в оренду надана земельна ділянка, а не водний об'єкт. Причому земельна ділянка, стосовно якої прийняте спірне рішення, не віднесена до складу земель водного фонду, площа технічного ставу, який прокурор вважає водним об'єктом загальнодержавної власності, становить 68,8 га, а не вся земельна ділянка.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до спірних правовідносин не застосовуються зазначені положення ВК України, оскільки спірним рішенням затверджувалась технічна документація із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, а не водного об'єкту (водойми).

Орендар не має дозволу на спеціальне водокористування. Згідно спірного рішення земельна ділянка надана в оренду під існуючий став для товарного вирощування риби, у державному земельному кадастрі цільове призначення землі вказано - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" товарне вирощування риби відноситься до виробництва сільськогосподарської продукції. Використання земельних ділянок для рибальства здійснюється в порядку загального природокористування. Таке користування, за загальним правилом, здійснюється безоплатно, без закріплення за користувачами та без надання відповідних дозволів, крім випадків передбачених законом (ч.2 ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Отже, законодавством не вимагається укладення договору оренди водного об'єкту.

Згідно ст.12 ЗК України, в редакції на дату прийняття спірного рішення, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (у редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення) передбачалося, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин визначав Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 5 лютого 2004 року № 1457-IV, із змінами. Цей Закон втратив чинність згідно із Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", набрав чинності з 1 січня 2013 року (далі ЗУ №5245).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень ЗУ №5245 з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пункт 4 цього розділу передбачає перелік земель, що залишаються у державній власності. Підпунктами "а" і "б" передбачено, що у державній власності залишаються землі а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Спірне рішення прийнято до проведення розмежування землі державної та комунальної власності, спірна земельна ділянка знаходиться в межах села, за доводами відповідача-2, окрім технічного ставу, на ній розміщені будівлі та споруди колишнього ВАТ "Вільшанський цукровий завод", які він купив. Зазначені обставини прокурором в процесі вирішення спору не спростовані.

Згідно зі ст.83 ЗК України, у редакції на дату прийняття спірного рішення, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з ч.1 ст.59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Таким чином, спірна земельна ділянка може перебувати у комунальній власності.

Отже доводи прокурора про те, що сільська рада не мала повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, не відповідають обставинам справи та наведеним нормам законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідач-1 прийняв спірне рішення у межах повноважень, наданих йому законом, у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Отже відсутні правові підстави для визнання його незаконним.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З норм ЦК України, а саме: ст.ст. 203, 215 (із змінами) та положень ст.207 Господарського кодексу України, на які посилається прокурор, як на правові підстави визнання спірного договору недійсним, вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин повинен вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін або органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч.3 п.в) ст.152 ЗК України визнання угоди недійсною є одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Підставою визнання спірного договору недійсним прокурор вказує невідповідність його актам цивільного законодавства, а саме: ст.ст.122, 123,124 ЗК України. За доводами прокурора порушення виразилось у тому, що відсутній проект відведення та погодження в порядку ст.123 ЗК України, згідно зі ст.122 ЗК України орендодавцем спірної земельної ділянки може бути лише Городищенська РДА і лише вона згідно ст.124 ЗК України має право прийняти рішення про передачу земельної ділянки в оренду.

Договір, який прокурор просить визнати недійсним, за правовою природою є договором оренди землі, положення стосовно якого врегульовані спеціальним Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-ХІУ, із змінами і доповненнями.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 ЗУ "Про оренду землі").

ЗУ "Про оренду землі" не встановлює окремі підставі для визнання договору оренди землі недійсним. Спірний договір оренди землі не підпадає під ознаки договорів, передбачених ст.210 ЗК України, які підлягають визнанню недійсними за рішенням судом, якщо укладені із порушенням встановленого законом порядку. Отже до відносин визнання недійсним договору оренди землі застосовуються загальні положення про визнання недійсними господарських зобов'язань (ст.ст.207, 208 ГК України" та визнання недійсними правочинів (ст.ст.203 - 216 ЦК України).

Статтями 122, 123, 124 ЗК України, на порушення яких вказує прокурор, встановлено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Так, згідно з ч.3 ст.122 ЗК України, у редакції на дату укладення спірного договору, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою (ст.123 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 ЗК України).

Як зазначено, земельна ділянка, що є об'єктом оренди за спірним договором, за своєю категорією не зареєстрована, як земля водного фонду; технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі є в наявності, проте прокурор не навів у позовній заяві, чому він вважає, що наявна технічна документація із землеустрою, не є належним видом технічної документації і з яких підстав, причин ця технічна документація не підлягала затвердженню.

Спірний договір оренди землі, укладений сторонами у письмовій формі, на підставі рішення належного органу виконавчої влади - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, а тому за змістом ст.ст.210, 640 ЦК України, ст.ст.18, 20 ЗУ "Про оренду землі" (у редакції на дату укладення спірного договору оренди землі), є укладеним і набрав чинності. Спірний договір виконаний, земельна ділянка передана, відповідач використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, сплачує орендну плату, що не заперечується прокурором.

Порушення законодавства, на яке посилається прокурор, як на підставу визнання спірного договору недійсним, не знайшли свого підтвердження в процесі вирішення спору. Інші підстави для визнання спірного договору недійсним прокурор не навів. Під час розгляду справи не встановлено обставин та порушень чинного законодавства, які б давали безумовні підстави для визнання недійсним спірного договору.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовна вимога до СТОВ "Золота рибка" про зобов'язання повернути земельну ділянку до земель запасу Вербівської сільської ради прокурором заявлена, як застосування правових наслідків недійсності правочину, встановлених ч.1 ст.216 ЦК України та ч.2 ст.208 ГК України.

Згідно з приписами ст. 216 ЦК України, на яку посилається прокурор, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержане.

Частиною 2 ст.208 ГК України встановлено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не встановлені законом.

З огляду на висновок про безпідставність позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, не підлягають задоволенню вимоги про застосування правових наслідків недійсності договору.

З урахуванням висновку суду про відмову у позові, у тому числі з мотивів відсутності порушеного права, з огляду на роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені у п.2.2 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", заява відповідача-2 про застосування позовної давності та наслідків її спливу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2013 року у справі № 925/1254/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1254/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Р.І. Самсін

М.Л. Яковлєв