Постанова

від 29.10.2013 по справі 2-32/107-08-4074

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 2-32/107-08-4074 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

склад колегії суддів змінено розпорядженням №873 від 28.10.2013р.

При секретарі Філончук Т.М.

За участю представників сторін:

від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Сухінін С.В.; довіреність №3010-О від 27.08.2013р.

від прокуратури Одеської області - Лянна О.А., посвідчення № 005252 від 22.09.2012р.

Інші представники учасників процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.09.2013 р.

по справі № 2-32/107-08-4074

За заявою: Прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби

до боржника: Виробничо-комерційної фірми „Алів" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2008 року за заявою заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси було порушено провадження у справі про банкрутство Виробничо-комерційної фірми «Алів» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ ВКФ «Алів») за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI (в подальшому - Закон про банкрутство).

27 жовтня 2008 р. господарським судом Одеської області прийнято постанову про визнання ТОВ ВКФ «Алів» банкрутом та відкриття відносно цього товариства ліквідаційної процедури; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дечеву О.М.

В ході процедури банкрутства ліквідатор банкрута неодноразово змінювався та згідно з ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2012 р. ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Селезнев О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2013 р. (суддя Бахарєв Б.О.) затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; юридичну особу - ТОВ ВКФ «Алів» припинено; вимоги, які не задоволені за недостатністю майна або ті, які заявлені після закінчення встановленого законом строку, визнані погашеними. Затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Селезнева О.В. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов'язків ліквідатора ТОВ ВКФ «Алів» та стягнуто на його користь заробітну плату пропорційно заявленим кредиторами вимогам: з ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 16982 грн.; з Одеського міського центру зайнятості - 0,46 грн.; з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ «Приватбанк») - 1155,6 грн.; з Одеської філії ВАТ «Укргазбанк» - 577,8 грн.; з Дочірнього підприємства компанії «СЛВ Ентерпрайзис Лімітед «СЛВ Ентерпрайзис Лімітед» - 1097,82 грн.; з ВАТ «Одесагаз» - 2311,2 грн.; з Дочірнього підприємства компанії «Дапекс Трейдінг Лімітед» «Дапекс Трейдінг Лімітед Україна» - 970,7 грн. Повноваження ліквідатора та провадження у справі про банкрутство припинені.

Не погоджуючись з цією ухвалою, ПАТ «Приватбанк» в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута щодо оплати його послуг відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки системний аналіз положень ст. 42 Господарського кодексу України та Закону про банкрутство дозволяє дійти до висновку про відсутність обов'язкової оплати послуг арбітражного керуючого при відсутності майна для задоволення вимог кредиторів. Також скаржник вказує на те, що зборами кредиторів банкрута не було вирішено питання про призначення джерел оплати послуг ліквідатора, а було вирішено лише питання про встановлення розміру оплати його послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Селезнев О.В. вказує на безпідставність доводів ПАТ «Приватбанк», невідповідність їх вимогам Закону про банкрутство, п. 60 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та практиці Вищого господарського суду України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі здійснювалося за особливою процедурою банкрутства, встановленою статтею 52 Закону про банкрутство (банкрутство відсутнього боржника) , яка не передбачає обов'язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів боржника.

В такому випадку суд вправі самостійно встановити порядок оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, який виконує обов'язки ліквідатора у справі.

Виносячи оскаржувану ухвалу про встановлення оплати послуг арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ ВКФ «Алів» Селезнева О.В., місцевий господарський суд, виходячи з приписів ст. 3-1 Закону про банкрутство, встановив розмір оплати послуг ліквідатора банкрута на рівні двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов'язків ліквідатора ТОВ ВКФ «Алів» та стягнув її з кредиторів пропорційно заявленим ними вимогам.

Аналізуючи матеріали справи,законодавство, що регулює питання оплати послуг арбітражного керуючого в процедурі банкрутства, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права.

Твердження ПАТ «Приватбанк» про відсутність законодавчого визначення обов'язковості оплат послуг арбітражного керуючого, колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Тобто, Законом передбачено те, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Згідно із ч. 12 зазначеної норми оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Частиною 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство встановлено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, безпосередньо Законом про банкрутство встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого на рівні двох мінімальних заробітних плат та визначені спеціальні джерела такої оплати чи відшкодування його витрат, а саме: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів, або коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Відтак, у разі відсутності майна банкрута, за рахунок якого можливе погашення вимог кредиторів та здійснення оплати послуг ліквідатора, або коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності, оплата послуг ліквідатора повинна відбуватися саме за рахунок коштів кредиторів.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 17.01.2013 р. у справі № 11/Б-5022/1348/2011, 12.09.2013 р. у справі № 5002-19/4301-2010, від 01.10.2013 р. у справі № 5016/2184/2012(15/47).

Посилання скаржника про помилковість врахування практики касаційної інстанції в якості джерела права судова колегія вважає некоректними, оскільки така практика сформувалася виключно на приписах законодавства України, що регулює питання оплати послуг арбітражного керуючого, зокрема, статті 3-1 Закону про банкрутство, та відповідає принципу, викладеному у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого розгляду справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області в частині питання оплати послуг ліквідатора відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 26.09.2013 р. по справі № 2-32/107-08-4074 в частині оплати послуг арбітражного керуючого ліквідатора Селезнева О.В. - без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 01.11.2013р.

Головуючий суддя Лашин В.В.

Суддя Єрмілов Г.А.

Суддя Воронюк О.Л.