Постанова

від 29.10.2013 по справі 901/1611/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 901/1611/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Сотула В.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Мельник І.І., представник, довіреність № 01/06 від 01.06.2013;

- Гаджиєва Е.М., представник, довіреність № 01/06 від 01.06.2013;

відповідача - Ковтонюк Я.М., представник, довіреність № 24/01-55/1383 від 19.07.2013;

третіх осіб - не з`явився, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя";

- не з`явився, Фонд комунального майна Сімферопольської міської Ради;

прокурора - Махиня В.В., посвідчення № 015753 від 21.03.2013, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя,

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міської Ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 05 серпня 2013 року у справі № 901/1611/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кимбург" (вул. Леніна, 6, Сімферополь, 95001)

до Сімферопольської міської Ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" (вул. Лермонтова, 17, Сімферополь, 95000)

Фонд комунального майна Сімферопольської міської Ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)

за участю прокурора - Прокуратура міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, Сімферополь, 95011)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кимбург" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Територіальної громади в особі Сімферопольської міської Ради про визнання права власності на нежитлове приміщення (підвал) загальною площею 33,9 кв.м.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що йому належать на праві приватної власності усі квартири і будівлі під літерами "А", "Б", "В" та "Г" по вул. Леніна, 6 в місті Сімферополі, а тому допоміжні приміщення, які знаходиться у будівлі під літерою "Г" загальною площею 33,9 кв.м, а саме: підвальні приміщення, є спільною власністю власників квартир, оформлення яких не потребує здійснення додаткових дій. Однак це не визнається відповідачем, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2013 та 26.02.2013 до участі у справі № 901/1611/13 залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя та Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 05 серпня 2013 року у справі № 901/1611/13 позов задоволений:

- замінено неналежного відповідача по справі - Територіальну громаду міста Сімферополя в особі Сімферопольської міської Ради, на належного відповідача - Сімферопольську міську Раду;

- визнано право власності на нежитлове приміщення (підвал) площею 33,9 кв.м., яке розташовано у літ. "Г" в будинку № 6 по вул. Леніна у місті Сімферополі за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кимбург";

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки всі квартири у будинку № 6 по вул. Леніна в місті Сімферополі є власністю позивача, а допоміжне приміщення (підвал) площею 33, 9 кв.м. у зазначеному будинку використовується власниками квартир для особистих потреб, право комунальної власності на це приміщення територіальною громадою міста Сімферополя втрачено, оскільки власники квартир є співвласниками допоміжного приміщення, а жодної квартири у власності відповідача немає. Суд також дійшов висновку про те, що нежитлове (допоміжне) приміщення не є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Сімферопольська міська Рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що заміна неналежно відповідача на належного здійснена без винесення ухвали та без розгляду справи спочатку. Крім того, позивачем недоплачений судовий збір за подачу позовної заяви, тому вона мала бути залишеною без руху до усунення недоліків. Відповідач також звертає увагу, що будинок № 6 по вул. Леніна в місті Сімферополі знаходиться на балансі Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя", тому нежитлове (допоміжне) приміщення, яке відноситься до квартир, знаходиться у розпорядженні Сімферопольської міської Ради, оскільки дозвіл на відчуження спірного приміщення відповідачем позивачу не надавався. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2013 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга Сімферопольської міської Ради прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Черткової І.В., суддів Голика В.С., Сотула В.В. та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 29 жовтня 2013 року суддю Черткову І.В. замінено на суддю Рибіну С.А., головуючим по справі призначено Рибіну С.А., розгляд справи почато спочатку.

У судовому засіданні відповідач наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, вважають рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

До початку судового засідання від заступника прокурора міста Сімферополя надійшла заява у порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України про вступ у справу та письмові пояснення, в яких він підтримав позицію заявника апеляційної скарги.

Треті особи в судове засідання 29.10.2013 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності третіх осіб, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до Свідоцтв про право власності на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Кимбург" є власником квартир №№ 1, 2, 3, 5, 6, 8, 9, 9а, 12, 13, 15, 16, 16а, 19, 21, 22, 23 у будинку № 6 по вул. Леніна в місті Сімферополі (а.с.19-52, т.1).

Згідно пояснень та наданих Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" доказів на квартири №№ 4, 7, 10, 11, 14, 17, 18, 20 особові рахунки закриті (а.с.16-24, т.2) у зв`язку із приєднанням цих приміщень до інших квартир на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради (а.с.104-106, т.2).

Відповідно до довідки Жилищно-експлуатаційної дільниці № 6 від 22.07.2013 за вихідним № 110 всі житлові квартири будинку № 6 по вул. Леніна у місті Сімферополі знаходяться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кимбург".

Виконавчим комітетом Київської районної Ради міста Сімферополя за № 107 від 24.06.2011 прийнято рішення про списання з балансу основної діяльності Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" квартири №№ 1, 2, 3, 5, 6, 8, 9 ,9а, 12, 13, 15, 16, 16а, 19, 21, 22, 23 житлового будинку № 6 по вул. Леніна у місті Сімферополі.

Таким чином, судова колегія встановила, що всі житлові приміщення у будинку № 6 по вул. Леніна у місті Сімферополі об`єднані в квартири №№ 1, 2, 3, 5, 6, 8, 9 ,9а, 12, 13, 15, 16, 16а, 19, 21, 22, 23 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Кимбург". У літері "Г" знаходиться нежитлове (допоміжне) приміщення (підвал) площею 33,9 кв.м.

Відповідно до листа Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" № 93 від 19.07.2013 підвал площею 33, 9 кв.м. у будівлі літери "Г" в будинку № 6 по вул. Леніна в місті Сімферополі є допоміжним приміщенням будинку та використовується власниками квартир для особистих потреб.

Позивач, враховуючи те, що він є власником всіх житлових приміщень у будинку № 6 по вул. Леніна в місті Сімферополі під літерами "А", "Б", "В", "Г", вважає, що у нього виникло право власності на спірне майно - нежитлове (допоміжне) приміщення (підвал) у літері "Г" площею 33,9 кв.м, яке не визнається відповідачем.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про визнання права власності.

За результатами розгляду спору суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Відповідно до статей 316, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 власники квартир двох або багатоквартирних житлових будинків незалежно від підстав набуття права власності на приватизовані квартири є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Аналогічна правова позиція викладена у статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Судовою колегією встановлено, що квартири №№ 1, 2, 3, 5, 6, 8, 9 ,9а, 12, 13, 15, 16, 16а, 19, 21, 22, 23 у будинку № 6 по вул. Леніна в місті Сімферополі були приватизовані їх мешканцями, відчужувалися іншим юридичним і фізичним особам та останнім їх власником на даний час є позивач, що підтверджується відповідними Свідоцтвами про право власності на нерухоме майно та відображено у технічних паспортах квартир.

З наданих учасниками судового процесу до матеріалів справи доказів вбачається, що особові рахунки на квартири №№ 4, 7, 10, 11, 14, 17, 18, 20 закриті, а квартири списані з балансу житлового фонду і приєднані до інших житлових приміщень (квартир) (а.с.16-24, т.2).

Згідно довідок Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" на момент розгляду спору у житловому будинку № 6 по вул. Леніна в місті Сімферополі власником всього житлового фонду є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кимбург".

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що інших власників на даному об`єкті немає, за даною адресою не зареєстровано.

Як зазначалось раніше, підвал площею 33, 9 кв.м. у будівлі літери "Г" в будинку № 6 по вул. Леніна в місті Сімферополі є допоміжним приміщенням будинку та використовується власниками квартир для особистих потреб, що підтверджується належними в розумінні статті 33 господарського процесуального кодексу України доказами (відомості з технічних паспортів Бюро технічної інвентаризації, довідки балансоутримувача тощо).

Належні докази знаходження певних приміщень у комунальній власності у відповідача, третіх осіб відсутні, тому ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надані.

Крім того, приватизація житлових приміщень у будинку № 6 по вул. Леніна в місті Сімферополі, яка здійснена у встановленому законом порядку у 1997-2006 роках, недійсною не визнана, доказів протилежного відповідач суду також не надав.

Судова колегія зазначає, що списання квартир №№ 4, 7, 10, 11, 14, 17, 18, 20 з балансу житлового фонду та приєднання їх до інших житлових приміщень (квартир) свідчить про зменшення кількості квартир у будинку, а не наявність права відповідача на ці квартири та не є підставою для визнання права їх розпорядження за Сімферопольською міською Радою (відповідачем).

Таким чином, вимога позивача про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення площею 33,9 кв.м. є правомірною та відповідає способам захисту цивільного права, визначених пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та пунктом 1 частини другої статті 20 Господарського кодексу України, тому обгрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Дослідивши доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

По-перше, відповідач звертає увагу на те, що заміна неналежного відповідача на належного здійснена без винесення ухвали та без розгляду справи спочатку.

Судова колегія зазначає, що даний довід заявника апеляційної скарги частково заслуговує на увагу.

Так, згідно частини четвертої статті 24 Господарського процесуального кодексу України про заміну неналежного відповідача виноситься ухвала і розгляд справи починається заново.

У судовому засіданні 05.08.2013 суд вирішив питання про заміну неналежного відповідача, ухвала не виносилась, однак про це зазначено в рішенні.

Судова колегія зазначає, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Сімферопольська міська рада є самостійним суб'єктом у правовідносинах щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності та здійснює свої правомочності від імені та інтересах територіальної громади як представницький орган місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно замінив неналежного відповідача на належного - Сімферопольську міську Раду.

З матеріалів справи вбачається, що про призначення та відкладення розгляду справи Сімферопольська міська Рада була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень від 24.05.2013, 10.06.2013, 26.06.2013 та 17.07.2013 уповноваженим представником відповідача (а.с. 55, 131 т.1, а.с.41, 96, т.2).

Господарський процесуальний кодекс України не зобов`язує суд, починаючи розгляд справи спочатку, обов`язково відкладати судове засідання. Враховуючи, що Сімферопольська міська Рада була учасником у справі в якості представника позивача та була повідомлена про всі процесуальні дії суду належним чином. Заміна судом відповідача на неї та розгляд справи спочатку і вирішення спору в цьому судовому засіданні не порушило її прав та не є порушенням судом норм процесуального права.

Частиною третьою статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлений перелік порушень норм процесуального права, які в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Цей перелік є вичерпним. Зазначені порушення до цього переліку не включені.

Зазначене вище свідчить, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права: це відсутність ухвали про заміну неналежного відповідача на належного, однак не призвело до прийняття судом невірного рішення, та не є безумовною підставою для скасування рішення у відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Не може бути прийнятий судом довід заявника апеляційної скарги про необхідність залишення без руху позовної заяви за недоплату судового збору, з наступних підстав.

По-перше, слід зазначити, що нормами процесуального законодавства господарський суд не наділений правом на залишення позовної заяви без руху.

По-друге, слід мати на увазі наступне.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 та статті 55 Господарського процесуального кодексу України такий обов'язок покладається на позивача.

Позивачем вартість майна не визначена, але судовий збір повинен бути сплачений у будь-якому випадку у мінімальному розмірі - 1720, 50 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спір є майновим та позивачем помилково сплачений судовий збір як за вимогу немайнового характеру - 1147,00 грн., відтак недоплата судового збору складає 573,50 грн. та підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.

Таким чином, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом правомірно покладені на відповідача витрати по сплаті судового збору в повному обсязі та стягнення з позивача суми недоплаченого судового збору в розмірі 573,50 грн.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях прокурора, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія визнала вірним висновок суду про повне задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Сімферопольської міської Ради задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сімферопольської міської Ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2013 року у справі № 901/1611/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді В.В.Сотула

В.С. Голик

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кимбург" (вул. Леніна, 6, Сімферополь, 95001).

2. Сімферопольська міська Рада (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000).

3. Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" (вул. Лермонтова, 17, Сімферополь, 95000).

4. Фонд комунального майна Сімферопольської міської Ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000).

5. Прокуратура міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, Сімферополь, 95011).

6. Прокуратура міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011).