Постанова

від 29.10.2013 по справі 5023/5085/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа №5023/5085/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія "Шлях", м.Харків (вх. № 2448 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р. у справі № 5023/5085/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія "Шлях", м. Попасна Луганської області

до Приватного підприємства "Приват-Пласт", м. Харків

про стягнення 31400,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Оптова компанія "Шлях", м. Попасна Луганської обл. звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Приват-Пласт", м. Харків 31400,00 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 31400 грн. заборгованості, 1609,50 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. (колегія суддів у складі: Шевель О.В. - головуючий, Афанасьєв В.В., Гребенюк Н.В.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Приват-Пласт" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2013 касаційні скарги приватного підприємства "Приват-Пласт" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. та окрему ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. у справі № 5023/5085/12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р. у справі №5023/5085/12 (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р. у справі №5023/5085/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин справи.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень зазначає про те, що твердження відповідача про поставку позивачем неякісного товару нічим не обґрунтовані, критично ставиться до наданої відповідачем накладної на повернення товару №ВП-0000001 від 26.12.2012, ставлячи під сумнів достовірність підпису та печатки на вказаній накладній. Також вважає, що пояснення Зборовського І.М. є такими, що не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 22.10.2013 для надання сторонами додаткових доказів та пояснень по справі.

16.10.2013 позивач надав доповнення до апеляційної скарги в якому зазначив про звернення до ГУМВС України в Харківській області із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності працівників Приватного підприємства "Приват-Пласт" і працівника ТОВ «Шлях» Зборовського І.М.

21.10.2013 відповідач надав письмові пояснення в яких підтвердив свою позицію по справі, а також виклав обставини, які на думку відповідача, підтверджують факт отримання керівником ТОВ «Шлях» Зборовським І.М. повернутого відповідачем товару (бочок).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 розгляд справи відкладено на 22.10.2013 у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів по справі.

В судове засідання 22.10.2013 представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 13.12.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 13/12 купівлі - продажу, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого ТОВ «Шлях»(продавець) зобов'язався передати покупцю (відповідачу) 785 штук металевих бочок на загальну суму 31400,00 грн. із здійсненням поставки товару на склад покупця за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 81-А.

Відповідно до п. 2.2 покупець зобов'язався прийняти товар та розрахуватись за нього не пізніше 7 календарних днів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав умови договору купівлі - продажу № 13/12 від 13.12.2011 здійснивши поставку товару на умовах та в обсязі, передбачених договором, а відповідач отримав товар - бочку металеву у кількості 785 штук на загальну суму 31400,00 грн., що підтверджується видатковою накладної № 3 від 23.12.2011 року та довіреністю на отримання товару серії ААВ № 005990, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем товару на загальну суму 31400,00 грн.

Відповідно до ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією.

Як зазначив позивач в обґрунтування позовних вимог, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим, позивач 01.10.2012 року звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за отриманий товар в розмірі 31400,00 грн. Враховуючи, що відповідач залишив вимогу позивача про необхідність сплати суми боргу без відповіді та не здійснив оплату за отриманий товар у встановлений договором строк, зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу за отриманий товар в розмірі 31400,00 грн.

Відповідач проти вимог, викладених в позовній заяві заперечував та посилався на те, що 26 грудня 2011 року, у зв'язку з неналежною якістю отриманого товару, відповідач повернув позивачу отриманий за накладною№3 від 23.12.2011 року товар на загальну суму 31400 грн. На підтвердження факту повернення товару позивачу, надав належним чином засвідчену копію видаткової накладної на повернення товару №ВП-0000001 від 26.12.2011 р., яка міститься в матеріалах справи. У зв'язку з цим вважав, що на момент подання позову у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надана відповідачем на підтвердження факту повернення товару позивачу копія видаткової накладної (повернення) №ВП-0000001 від 26.12.2011р. повністю відповідає вимогам, встановленим ст.1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинного документу; Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, оскільки, зі змісту видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001 від 26.12.2011р. вбачається, що повернутий відповідачем товар був прийнятий представником ТОВ Оптова компанія "Шлях", про що свідчить підпис на накладній, завірений печаткою відповідача. У зв'язку з чим дійшов висновку про те, що видаткова накладна (повернення) № ВП-0000001 від 26.12.2011р. є належним доказом на підтвердження виконання відповідачем повернення товару позивачу. При цьому, як було зазначено судом, відсутність на видатковій накладній № ВП-0000001 від 26.12.2011р. такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" при наявності особистого підпису особи, яка здійснила приймання поверненого відповідачем товару, завіреного печаткою ТОВ Оптова компанія "Шлях", не спростовує сам факт повернення відповідачем та прийняття позивачем товару.

Крім того, посилаючись на положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., згідно яких довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність довіреності на отримання повернутого відповідачем товару хоча і свідчить про порушення ведення бухгалтерського обліку, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення товару позивачу. Крім того, як зазначено в рішенні місцевого господарського суду, відсутність у видатковій накладній № ВП-0000001 від 26.12.2011р. достовірних даних про особу - отримувача товару та відсутність в матеріалах справи довіреності позивача на отримання повернутого товару, не може свідчити про відсутність доказів в підтвердження повернення відповідачем та прийняття позивачем товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на зазначені обставини, а також враховуючи, надані відповідачем роздруківки документів бухгалтерського обліку про відображення операцій з отримання та повернення металевих бочок від ТОВ "ОК"Шлях", а саме: журнал-ордер і відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за грудень 2011 року", а також картку-рахунок 631 по контрагенту ТОВ "ОК"Шлях" за грудень 2011 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказані документи свідчать про відображення господарських операцій з отримання та повернення металевих бочок у бухгалтерському обліку позивача.

Отже, з урахуванням викладеного, визнаючи доведеним відповідачем факту повернення товару, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

В даному випадку судом першої інстанції не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам, не досліджено фактичні обставини справи, пов'язані із строком, впродовж якого відповідач повинен був виконати своє зобов'язання з оплати товару, а також факт відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження поставки позивачем неякісного товару, а також доказів на підтвердження відображення господарської операції у бухгалтерському облікі підприємств позивача та відповідача. Вказані порушення призвели до помилкових та неправомірних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 31400,00 грн., яка утворилась у відповідача за поставлений позивачем товар на підставі договору купівлі-продажу №13/12 від 13.12.2013 в зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Так, відповідно до п. 1.1., 1.2. договору ТОВ «Шлях»(продавець) зобов'язався передати покупцю (відповідачу) 785 штук металевих бочок на загальну суму 31400,00 грн. із здійсненням поставки товару на склад покупця за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 81-А.

В даному випадку факт поставки позивачем товару на загальну суму 31400,00 грн. та його отримання відповідачем підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копією накладної № 3 від 23.12.2011 року та довіреністю на отримання товару серії ААВ № 005990, які містяться в матеріалах справи.

Здійснивши аналіз наданої позивачем видаткової накладної колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять всі необхідні реквізити, засвідчені підписом сторін та печаткою підприємств позивача та відповідача.

Факт поставки товару позивачем та його отримання за вказаною накладною відповідачем визнається.

Відповідно до п. 2.2 укладеного між сторонами договору, покупець зобов'язався прийняти товар та розрахуватись за нього не пізніше 7 календарних днів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав умови договору купівлі - продажу № 13/12 від 13.12.2011 здійснивши поставку товару на умовах та в обсязі, передбачених договором, а відповідач отримав товар - бочку металеву у кількості 785 штук на загальну суму 31400,00 грн., що підтверджується видатковою накладної № 3 від 23.12.2011 року та довіреністю на отримання товару серії ААВ № 005990, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач проти існування заборгованості за укладеним договором заперечує та наполягає на тому, що товар, поставлений позивачем виявився неналежної якості у зв'язку з чим його було повернуто позивачу за накладною №ВП-0000001 від 26.12.2011 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Свої заперечення проти викладених в позовній заяві вимог щодо наявності підстав для здійснення розрахунків за поставлений товар відповідач обґрунтовує тим, що 26 грудня 2011 року, у зв"язку з неналежною якістю отриманого товару, відповідач повернув позивачу отриманий за накладною №3 від 23.12.2011 року товар та в якості доказу такого повернення, надав копію видаткової накладної на повернення товару №ВП-0000001 від 26.12.2011 р.

Таким чином, відповідач вважає, що вказана накладна №ВП-0000001 від 26.12.2011 р. підтверджує факт наявності та повернення позивачу неякісного товару.

Як було з'ясовано під час розгляду справи, відповідач письмового повідомлення позивачу щодо встановлення неналежної якості товару не направляв, та наполягає на тому, що відповідачем було самостійно здійснено повернення товару позивачу, який було прийнято Зборовським І.М., та який супроводжував виконання операцій з відповідачем з боку позивача.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Як свідчать матеріали справи, умовами договору не визначено, яким саме вимогам повинен відповідати поставлений товар та не визначено порядок приймання за кількістю та якістю.

Відповідно до п.п. 4.1.3. договору, сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.

Відповідачем не доведено в будь який спосіб невідповідність товару вимогам законодавства, як то передбачено ст. 674 ЦК України, а також не доведено порушень позивачем вимог щодо якості товару.

Так, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з претензією щодо якості поставленого позивачем товару в період, впродовж якого відповідач мав виконати своє зобов'язання з оплати товару. Матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не доведено направлення позивачу відмови від поставленого позивачем товару за видатковою накладною №3 від 23.12.2011 року, або звернення з листами та вимогами щодо відсутності документів, які підтверджують якість переданого товару, або з вимогою щодо заміни неякісного товару саме в такий період, або іншого документа, складеного та підписаного уповноваженими представниками сторін на підтвердження наявності факту необхідності повернення отриманого товару.

Таким чином, твердження відповідача щодо підстав повернення товару у зв'язку із встановленням його неналежної якості нічим не підтверджена та є такою, що не доведена відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що в якості доказу повернення позивачу товару, відповідач надав лише засвідчену копію видаткової накладної на повернення товару №ВП-0000001 від 26.12.2011 р.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пункту 2 ст.9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов"язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені якої складений документ; зміст, обсяг та підстава для здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правільність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Розділом 2 вказаного Положення визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4 визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, п. 2.5 Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто, печатка на первинному документі не визначена як обов'язковий реквізит такого виду документа. Натомість особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковим реквізитом первинного документу.

Так, дослідженням наданої відповідачем накладної на повернення товару №ВП-0000001 від 26.12.2011 р. встановлено її невідповідність вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, графа "отримав" містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарської операції, а саме в прийманні повернутого товару.

Колегія суддів критично ставиться до письмових пояснень Зборовського І.М., які містяться в матеріалах справи та на які посилається відповідач як на факт, що підтверджує прийняття позивачем повернутого товару, оскільки з наданих пояснень вбачається, що він не мав відношення до перевезення товару при його поверненні, йому не відома інформація про оформлення та підписання накладної на повернення товару.

Таким чином, відповідачем не надано ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження повернення, перевезення та отримання позивачем повернутого товару (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, довіреності), не вказані прізвища осіб, що отримали товар, актів приймання-передачі, на підтвердження повернення товару або інші докази одержання позивачем товару за видатковою накладною №ВП-0000001 від 26.12.2011 р.

Колегія суддів також зазначає, що, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками, тощо. Так, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 сторони було зобов'язано надати суду письмові докази на підтвердження відображення господарської операції за договором №13/12 від 13.12.2011 року., а саме - товарно-транспортні накладні, акти, довіреності, докази на підтвердження перевезення (повернення) товару. Проте, відповідач вимог викладених в ухвалі суду не виконав та не надав витребуваних документів.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів встановлено та відповідачем належними доказами не доведено факт повернення позивачу товару, отриманого за договором №13/12 від 13.12.2011 року., а також не надано доказів, які б спростовували виниклу суму заборгованості за укладеним договором, а тому колегія суддів вважає що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за поставлений товар в розмірі 31400,00 грн. підлягають задоволенню у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Таким чином, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача суми боргу в розмірі 31400,00 грн.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України ).

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано належних аргументованих доказів, які б спростовували виниклу суму заборгованості за договором №13/12 від 13.12.2011 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія "Шлях", м.Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2013 у справі № 5023/5085/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Приват-Пласт", м. Харків (61124, м. Харків, пр-т Гагаріна, 165, корп. 5, кв. 15, р/р 2600401975703 в центральній філії ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, код 36818593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Оптової компанії "Шлях" (93301, Луганська область, м. Попасна, вул. Комсомольська, 1, р/р 26004060217689 в ЛФКБ "ПриватБанк", МФО 304795, код 24045154) заборгованість в розмірі 31400,00 грн., 1677,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.10.2013 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т.В.