Постанова

від 24.12.2013 по справі 5023/5085/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 5023/5085/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівМележик Н.І., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Приват-Пласт" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. у справі№ 5023/5085/12 господарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія "Шлях" доприватного підприємства "Приват-Пласт " простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Кравцова Ю.М., дов. від 02.01.2012

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю Оптова компанія "Шлях" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Приват-Пласт" про стягнення заборгованості в сумі 31 400, 00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.2011р. не здійснив у встановлений договором строк оплату придбаного у позивача товару, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 31 400, 00 грн., який відповідач відповідно до ст.ст. 526, 692 ЦК України має сплатити.

Справа розглядалась господарськими судам неодноразово.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2013р. (суддя Прохоров С.А.), прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд визнав доведеними факти повернення відповідачем товару позивачу та прийняття такого товару останнім. При цьому суд виходив з того, що по-перше, надана відповідачем копія видаткової накладної (повернення) №ВП-0000001 від 26.12.2011р. повністю відповідає вимогам первинного документу, встановленим ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., містить всі необхідні реквізити, зокрема підпис, завірений печаткою позивача. По-друге, відсутність довіреності на отримання повернутого відповідачем товару не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення товару позивачу. По-третє, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видатковій накладній (повернення) №ВП-0000001 від 26.12.2011р., а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне її використання третіми особами всупереч волі ТОВ ОК "Шлях". По-четверте, господарські операції з отримання та повернення металевих бочок відображено у бухгалтерському обліку відповідача.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Гончар Т.В.) апеляційну скаргу ТОВ ОК "Шлях" задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПП "Приват-Пласт" на користь ТОВ ОК "Шлях" 31400,00 грн. заборгованості, 1677,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не довів факту поставки позивачем товару неналежної якості, що було, за його твердженням підставою для повернення такого товару, та не довів самого факту повернення отриманого за договором №13/12 від 13.12.2011р. товару позивачу, а саме: не надав доказів на підтвердження повернення, перевезення та отримання позивачем повернутого товару та доказів, які б спростовували виниклу суму заборгованості за укладеним договором. Крім того, за висновком суду, надана відповідачем видаткова накладна № ВП-0000001 від 26.12.2011р. не є належним та допустимим доказом на підтвердження виконання відповідачем повернення товару позивачу, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Приват-Пласт" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 13.12.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Шлях" (продавець, позивач) та приватним підприємством "Приват-Пласт" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі продажу № 13/12, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати покупцю 785 штук металевих бочок на загальну суму 31400,00 грн., а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 7 календарних днів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач 23.12.2011р. поставив відповідачу товар - бочки металеві в кількості 785 шт. на загальну суму 31 100, 00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладної № 3 від 23.12.2011р. та довіреністю на отримання товару серії ААВ № 005990.

За твердженням позивача, відповідач у визначений договором строк розрахунку за отриманий товар в сумі 31 400, 00 грн. не здійснив, у зв'язку з чим ТОВ Оптова компанія "Шлях" 02.10.2012р. надіслало відповідачу вимогу № 1 від 01.10.2012р. про виконання зобов'язань щодо погашення існуючої заборгованості. Зазначена вимога була отримана приватним підприємством "Приват-Пласт" 08.10.2012р., однак відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість за поставлений товар не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Однак, відповідач заперечував наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 31 400, 00 грн. та зазначив, що 26.12.2011р. у зв'язку з неналежною якістю отриманого від позивача товару, він повернув позивачу отриманий за накладною № 3 від 23.12.2011р. товар, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної (повернення) №ВП-0000001 від 26.12.2011р.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Статтею 674 ЦК України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 675 ЦК України).

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товарів не визначено, яким саме вимогам повинен відповідати поставлений товар та не визначено порядок приймання за кількістю та якістю.

Відповідно до пп. 4.1.3. договору сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.

Однак, докази, які б свідчили про невідповідність поставленого позивачем відповідачу товару вимогам законодавства, як передбачено ст. 674 ЦК України, та про порушення позивачем вимог щодо якості товару в матеріалах справи відсутні, що було вірно встановлено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Проте, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з претензією щодо якості поставленого позивачем товару в період, впродовж якого відповідач мав виконати своє зобов'язання з оплати товару. Матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не доведено направлення позивачу відмови від поставленого позивачем товару за видатковою накладною №3 від 23.12.2011р. або звернення з листами та вимогами щодо відсутності документів, які підтверджують якість переданого товару, або з вимогою щодо заміни неякісного товару саме в такий період, або іншого документа, складеного та підписаного уповноваженими представниками сторін на підтвердження наявності факту необхідності повернення отриманого товару.

Встановивши вказані обставини, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності відповідачем наявності у нього підстав для повернення товару у зв'язку із неналежною якістю товару.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо недоведеності факту повернення відповідачем позивачу отриманого за договором № 13/12 від 13.12.2011р. товару, оскільки належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення відповідачем господарської операції з повернення товару позивачу за видатковою накладною (повернення) №ВП-0000001 від 26.12.2011р. в матеріалах справи відсутні. Як вірно встановлено судам апеляційної інстанції відповідачем не надано належних доказів на підтвердження повернення, перевезення та отримання позивачем повернутого товару, а саме: товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, довіреностей, доказів, які б підтверджували особу, яка отримала повернутий відповідачем товар, або інших доказів одержання позивачем товару за видатковою накладною №ВП-0000001 від 26.12.2011р. Разом з цим, господарську операцію з повернення металевих бочок не відображено ні у бухгалтерському, ні у податковому обліку позивача. У податковому обліку відповідача також відсутнє відображено цієї операції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач належним чином виконав умови договору купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.2011р., здійснивши поставку товару на умовах та в обсязі, передбачених договором, а відповідач отримав товар - бочки металеві у кількості 785 штук на загальну суму 31400,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: видатковою накладної № 3 від 23.12.2011р. та довіреністю на отримання товару серії ААВ № 005990 та не заперечується відповідачем. Натомість, факт повернення відповідачем вказаного товару позивачу є недоведеним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.2011р. (п.п. 1.1., 2.2, 3.1.) загальна сума договору склала 31 400, 00 грн. Відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар та розрахуватись за нього не пізніше 7 календарних днів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Однак, доказів здійснення відповідачем оплати поставленого товару, доказів, які б спростовували виниклу у відповідача заборгованість за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.2011р., матеріали справи не містять, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару у розмірі та у строк, встановлені договором, не виконав, у зв'язку з чим суд правильно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 31 400, 00 грн. заборгованості.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Приват-Пласт" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. у справі № 5023/5085/12 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Мележик

С. Самусенко