Постанова

від 29.10.2013 по справі 901/2267/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 901/2267/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Сікорської Н.І.,

Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

прокурор, Махиня Вікторія Валеріївна, посвідчення № 015753 від 21.03.2013, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, Мірошкіна Ольга Володимирівна , довіреність № 565/02-10 від 09.04.2013, Фороська селищна рада;

представник відповідача, Годованюк Олексій Володимирович, довіреність № б/н від 29.07.2013, товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія";

розглянувши апеляційні скарги Фороської селищної ради та заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 28 серпня 2013 року у справі № 901/2267/13

за позовом Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Фороської селищної ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія"

про розірвання договору оренди та спонукання до повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Фороської селищної ради звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія" та просив суд розірвати договір оренди землі № 4 від 12 травня 2008 року та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку, площею 0.6665 га., яка розташована по вул. Космонавтів, в районі будинку №7, у смт. Форос, м. Ялта, АР Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2013 року у справі №901/2267/13 у задоволені позову про розірвання договору оренди землі № 4 від 12 травня 2008 року та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, площею 0.6665 га., яка розташована по вул. Космонавтів, в районі будинку № 7, у смт. Форос, м. Ялта, АР Крим, відмовлено.

Стягнуто з Фороської селищної ради в дохід Державного бюджету України 2294.00 грн. судового збору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що обставини на які посилається прокурор, як на підставу для розірвання спірного договору не підтверджують порушення орендарем договірних зобов'язань стосовно дотримання ним цільового призначення землі, а прокурором та позивачем не доведено її використання для інших, ніж передбачено договором, цілей.

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що оскільки заборгованість з орендної плати за відповідачем згідно умов договору відсутня, а прокурором не було доведено у чому саме полягає шкода, завдана Фороській селищній раді, не можна погодитися із доводами про істотне порушення умов укладеного договору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Автономної Республіки Крим та Фороська селищна рада звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в якіх просять рішення господарського суду АР Крим скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що прийняте судом першої інстанції рішення, суперечить нормам процесуального та матеріального права, а саме при прийняті рішення, останнім були неповно з'ясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи, які він вважав встановленими.

Зокрема, заявники апеляційних скарг звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що у зв'язку з порушенням умов договору відповідачем, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, що зокрема виражається в недоотриманні Фороською селищною радою орендної плати у значному розмірі.

Також орендодавець внаслідок відсутності проведення орендарем будівельних робіт не отримує відповідний розвиток інфраструктури міста, нового житла та робочих місць, зокрема кошти, що зобов'язаний сплатити забудовник на розвиток інфраструктури населеного пункту, як пайовий внесок, відповідно до норм ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зазначені обставини на думку скаржників є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2013 року, відновлено Фороській селищній раді пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2013 року у справі №901/2267/13, прийнято апеляційні скарги до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні 29 жовтня 2013 року, прокурор та представник позивача підтримали доводи апеляційних скарг та просили скасувати рішення суду першої інстанції з підстав його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, представник відповідача проти доводів апеляційних скарг заперечував та просив відмовити в їх задоволенні з підстав їх необґрунтованості.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

12 травня 2008 року між Фороською селищною радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у державному реєстрі кадастровий №040800700005 (арк.с. 22-24)

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Форос, вул. Космонавтів, в районі будинку № 7, для будівництва багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку.

На земельній ділянці, яка передається в оренду, знаходяться будови та споруди, які на підставі договору купівлі - продажу Р-14/07 КВ від 12 грудня 2007 року належать товариству з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія", та самовільні побудови громадян, які підлягають знесенню (пункт 6 договору).

Пунктом 7 договору встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки у відповідності до витягу з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки від 06 березня 2008 року, виданої Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів та складає 2934874.76 грн..

Строк дії договору визначений пунктом 9 та складає 49 років з дати підписання сторонами та державної реєстрації.

Пунктом 10 договору передбачено, що у період будівництва, проте не більш 3 років , розмір орендної плати складає 19701,83 грн., після прийняття об'єкту до експлуатації - 98505,90 грн.

Згідно з пунктом 15 договору у відповідності до рішення № 13 від 25 квітня 2008 року 25 сесії 05 скликання Фороської селищної ради земельна ділянка передається в оренду для будівництва багатоквартирного та багатоповерхового житлового будинку.

Пунктом 32 договору сторонами було визначено зобов'язання орендаря, зокрема, приступити до використання земельної ділянки одразу після передачі його орендодавцем.

05 грудня 2012 року Державною інспекцією сільського господарства АР Крим було проведено перевірку дотримання земельного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія".

За результатами зазначеної перевірки був складений акт, яким встановлено, що відповідач протягом п'яти років не використовує надану йому земельну ділянку, тобто - не розпочав та не здійснює будівництво (арк.с. 13-20).

Викладені обставини стали підставою для звернення Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Фороської селищної ради до господарського суду із відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що є усі підстави для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а також, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність підстав для розірвання договору оренди землі № 4 від 12 травня 2008 року, а як слід зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Поняття договору найму (оренди) земельної ділянки також розкривається в статті 792 Цивільного кодексу України, а саме за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Взагалі, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (пункт 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перш за все, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що свобода договору, означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту цієї норми вбачається, що свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Аналогічний правовий припис викладений у статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З викладеного вбачається, що при укладанні вищевказаного договору сторони погодилися з усіма його умовами у відповідності із діючим на той момент законодавством, що зокрема підтверджується самими сторонами по справі.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, після укладення договору оренди земельної ділянки між сторонами по справі, у останніх виникли певні права та обов'язки.

Зокрема пунктом 15 договору сторони обумовили, що у відповідності до рішення №13 від 25 квітня 2008 року 25 сесії 05 скликання Фороської селищної ради земельна ділянка передається в оренду для будівництва багатоквартирного та багатоповерхового житлового будинку.

А пунктом 32 договору було визначено сторонами зобов'язання орендаря, зокрема, приступити до використання земельної ділянки одразу після передачі його орендодавцем.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

А в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, у порушення умов договору та вимог вищенаведених статей законодавства, відповідач протягом п'яти років не використовує надану йому земельну ділянку, тобто - не розпочав та не здійснює будівництво, що підтверджується, як поясненнями представника самого відповідача так і матеріалами справи, а саме актом перевірки дотримання земельного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія" від 05 грудня 2012 року, яким встановлено, що на земельній ділянки, яка перебуває в оренді у відповідача відповідно до спірного договору, знаходяться самовільні забудови, які підлягають зносу.

Крім того, зазначеним актом встановлено, що на земельній ділянці переданій відповідачу розташовані городи з металевими та дерев'яними будівлями, які підключені до інженерних мереж, та в них мешкають люди.

До того зазначеною перевіркою встановлено, що на земельній ділянки наданої в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія" виявлено складування сміття та інших відходів.

Також судова колегія звертає увагу, що у процесі розгляду справи відповідачем всупереч статтям 32-34 Господарського процесуального кодексу України не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про намагання виконувати покладені на нього обов'язки за договором та дотримуватись його умов. Такі доказі на думку судової колегії повинні виглядати зокрема в наявності таких документів, як оформлених дозволив на проведення будівельних робіт, розробки проектів технічної документації та проектів будівництва, договорів підряду тощо.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що сторони за спірним договором передбачили настання строку виконання зобов'язання за цим договором, а саме пункт 10 договору встановлює строк будівництва не більш ніж 3 роки.

Проте, відповідач у порушення умов договору, у продовж п'яті років після його укладання не виконує зобов'язань покладених на нього договором, а тому позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, що зокрема виражається в недоотриманні орендної плати у значному розмірі.

Відповідно до статті 31 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 32 вказаного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі зокрема є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Так відповідно до пункту 10 договору встановлено, що на період будівництва, проте не більш 3 років , розмір орендної плати складає 19701,83 грн., після прийняття об'єкту до експлуатації - 98505,90 грн.

Таким чином, вже з 12.05.2011 року рада передбачала отримувати грошову суму 98505,90 грн., проте до даного часу будівництво не розпочато та оренда плата сплачується у мінімальному розмірі.

З урахуванням викладених обставин, які були встановлені в ході розгляду справи та підтверджені належними та допустимими доказами, судова колегія приходить до висновку, що вони свідчать про порушення відповідачем істотних умов договору, що в свою чергу є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Висновки суду попередньої інстанції про те, що обставини на які посилається прокурор, як на підставу для розірвання спірного договору не підтверджують порушення орендарем договірних зобов'язань щодо дотримання ним цільового призначення землі, судова колегія вважає вірними.

Проте, судова колегія не може погодитись із висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав, що свідчать про відсутність порушення істотних умов договору, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційною інстанцією, відповідачем порушувались умови договору оренди землі, що підтверджується відповідним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, що виражалося зокрема в бездіяльності останнього за договором у продовж 5 років.

Отже, саме бездіяльність відповідача за договором у продовж тривалого часу, позбавляє Фороську селищну раду того на що вона розраховувала при укладенні спірного договору.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що оскільки в даному випадку, в спірних правовідносинах має місце порушення істотних умов договору, то у відповідності із діючим законодавством, зазначене в свою чергу свідчить про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, а як слід повернення об'єкту оренди позивачу.

За умовами постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23 березня 2012 року № 6 „Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Суд попередньої інстанції не навів правового обґрунтування своїх висновків, щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора, а отже судова колегія вважає рішення суду не відповідним нормам матеріального та процесуального права, тому зазначене рішення підлягає скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Фороської селищної ради та заступника прокурора Автономної Республіки Крим - задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2013 року у справі № 901/2267/13 - скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4.Розірвати договір оренди землі від 12.05.2008 року, укладений між Фороською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія", зареєстрований в КРФ ДП "ЦДЗК" за реєстровим номером № 040800700005 від 14.07.2008 року.

5.Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія" повернути Фороській селищній раді земельну ділянку площею 0.6665 га по вул. Космонавтів в районі будинку № 7 у смт. Форос м. Ялти, АР Крим.

6.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія" в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 2294.00 грн. судового збору.

7.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія" на користь Фороської селищної ради (вул. Космонавтів, 3, смт. Форос, м. Ялта, АР Крим, 98690, шляхом безспірного списання з рахунків Виконавчого комітету Фороської селищної ради : р/р 35413001001341 в ГУДКСУ в АРК, ЗКПО 04367565, МФО 824026) судовий збір у сумі 1147.00 грн.

8.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати судові накази.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Н.І. Сікорська

О.А.Латинін

Розсилка:

1.Сімферопольському міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вул. Дзержинського, 6, Сімферополь,Автономна Республіка Крим, 95034)

2.Фороській селищній раді (вул. Космонавтів, 3, Форос, Ялта,,98690)

3.товариству з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Вікторія" (вул. Одеська, б.137,Жмеринка,Жмеринський район, Вінницька область,23100)

4.Прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

5.Господарський суд АР Крим (вул.Р.Люксембург/Річна,29/11,м.Сімферополь,АРК,95000)