Постанова

від 22.10.2013 по справі 2а-5605/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 75612/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Корнієнко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» до Державної податкової інспекції в у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2011 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Датекс С» звернувсядо суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в у Залізничному районі м. Львова, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2011 № 0001991502 на суму податку на додану вартість 423219 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення, помилково вважаючи, що позивач здійснював документування фактично непонесених витрат. Посилається на фактичне виконання умов договору з приватним підприємством «Міоком» та сплату податку на додану вартість в ціні робіт.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 28.04.2011 № 0001991502.

При винесенні такого судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що з актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, податкових накладних вбачається, що договори фактично виконувались сторонами і таке виконання було прийнято позивачем як належне. Посилання відповідача на пояснення директора та засновника приватного підприємства «Міоком», факт порушення кримінальної справи за ознаками злочину фіктивне підприємництво, носить характер припущення, оскільки розслідування справи не завершено, обвинувального вироку судом не винесено. Належних доказів на підтвердження стверджуваних посилань зазначених осіб відповідач суду не надав. Враховуюче вищевикладене позивач підставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами. Розбіжності в даних посадкових декларацій позивача та його контрагентів за наявності у позивача підстав декларування відповідних значень, не тягне за собою висновок про незаконність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку. Позивач не несе відповідальності за правильність ведення бухгалтерського обліку контрагентами та повноту сплати ними податків.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, вважаючи оскаржувану постанову прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що його висновки ґрунтуються на акті документальної невиїзної перевірки контрагента позивача приватного підприємства «Міоком», складеному Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя 11.02.2011 р. №285/15-2/37129404, згідно із яким особи, які значаться директором та засновником вказаної організації надали пояснення про те, що приватне підприємство «Міоком» було зареєстровано ними за винагороду, ніяких документів, повязаних із діяльністю вказаної організації вони не підписували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова проведено невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» щодо підтвердження господарських відносин із приватним підприємством "Міоком" згідно додатку №5 до Декларації з податку на додану вартість, поданої за жовтень 2010 р., лютий 2011 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.04.2011 р. №926/15-2/36153038, згіно якого встановлено завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 р. на суму 338575 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 338575 грн., чим порушено п. п. 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 0001991502 на суму податку на додану вартість 423219 грн.

Висновки про наявність вищезазначених порушень відповідача ґрунтуються на акті документальної невиїзної перевірки контрагента позивача приватного підприємства «Міоком», складеного Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя 11.02.2011 р. №285/15-2/37129404, згідно із яким особи, які значаться директором та засновником вказаної організації надали пояснення про те, що приватне підприємство "Міоком" було зареєстровано ними за винагороду, ніяких документів, повязаних із діяльністю вказаної організації вони не підписували.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2010 р. між позивачем (замовник) та приватним підприємством "Міоком" (виконавець) був укладений договір №1036/19 на виконання робіт, за яким виконавець зобов'язався виконати електромонтажні роботи за адресою м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1. 08.10.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №1036/16 на виконання робіт, за яким виконавець зобов'язався виконати електромонтажні роботи за адресою м. Львів. вул. Клепарівська, 39а на аналогічних умовах. 01.10.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №1036/2 на виконання робіт, за яким виконавець зобов'язався виконати електромонтажні роботи за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 226 на аналогічних умовах. 08.10.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №1036/18 на виконання робіт за яким виконавець зобов'язався виконати електромонтажні роботи за цією ж адресою на тих же умовах. 07.10.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №1036/15 на виконання робіт за яким виконавець зобов'язався виконати електромонтажні роботи за цією ж адресою на тих же умовах. 06.10.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №1036/8 на виконання робіт за яким виконавець зобов'язався виконати електромонтажні роботи за цією ж адресою на тих же умовах. 01.10.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №1036/3 на виконання робіт за яким виконавець зобов'язався виконати електромонтажні роботи за цією ж адресою на тих же умовах. 01.10.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №1036/1 на виконання робіт за яким виконавець зобов'язався виконати електромонтажні роботи за цією ж адресою на тих же умовах. 08.10.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №1036/17 підряду на виконання проектних робіт за адресами м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1 та м. Хмельницький, вул. Театральна, 36. 11.10.2010 р. між тими ж сторонами був укладений договір №1036/22 на виконання робіт, за яким виконавець зобов'язався виконати електромонтажні роботи у м. Хмельницький, вул. Театральна, 36.

Відповідно до поданого товариством з обмеженою відповідальністю «Датекс С» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2010 року встановлено факт отримання послуг (товарів) товариством з обмеженою відповідальністю «Датекс С» від приватного підприємства «Міоком» згідно наступних податкових накладних: №645 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 153696 грн., в т.ч. ПДВ - 25616 грн.; №646 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 251580 грн., в т.ч. ПДВ - 41930 грн.; №647 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 150546 грн., в т.ч. ПДВ -25091 грн, №648 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 252680 грн., в т.ч. ПДВ - 50536 грн.; №649 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 170890 грн., в т.ч. ПДВ - 34178 грн.; №650 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 90980 грн., т.ч. ПДВ - 18196 грн.; №651 від 29.10.2010 . на загальну суму - 255850 грн., в т.ч. ПДВ - 51170 грн.; №652 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 98770 грн., в т.ч. ПДВ - 19754 грн.; №653 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 68250 грн., в т.ч. ПДВ - 13650 грн.; №654 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 167215 грн., в т.ч. ПДВ - 33443 грн.; №655 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 125055 грн., в т.ч. ПДВ - 25011 грн.

Згідно даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2011 року взаєморозрахунки із приватним підприємством «Міоком» не проведені.

При проведенні перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова використано матеріади документальної невиїзної (камеральної) перевірки приватного підприємства «Міоком» (ЄДРПОУ 37129404) з питань дотриманя вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість - акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі, м. Запоріжжя від 11.02.2011 р. №285/15-2/37129404.

Колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції безпідставно не враховано тієї обставини, що фахівцями відділення БНВ ПДВ ВПМ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя в приміщенні відділу податкової міліції Ленінського району м. Запоріжжя на підставі ст.11, ст.22 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.11 Закону України «Про міліцію» відібрано пояснення від громадянина ОСОБА_2 (значився директором з моменту заснування підприємства), в якому надано пояснення про неможливість надання документів фінансово - господарської діяльності в зв'язку з їх відсутністю «...зареєстрував на себе підприємство за грошову винагороду у розмірі 400 грн., в податкові органи для оформлення приватного підприємства «Міоком» не звертався, рахунки у банках для здійснення розрахунків по підприємстві відкривав, печатки та первинні документи з фінансово-господарської діяльності ПП «Міоком» у мене ніколи не знаходились, будь - які документи фінансово-господарської діяльності підприємства «Міоком» я не підписував, декларації за моїм підписом в будь-які органи не подавав, ніколи не постачав не придбавав товар від імені ПП «Міоком»...»

Також, відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_3 (засновник ПП «Міоком» в якому надано пояснення «...зареєструвала на себе підприємство за грошову винагороду, своє майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (юридична адреса ПП «Міоком») ніколи і нікому в оренду не здавала та не укладала договори оренди...»

Фахівцями БНВ ПДВ ВПМ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя здійснено вихід на юридичну адресу платника та встановлена відсутність його за місцем реєстрації та мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. Складено акт тематичної перевірки з питання місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності №173 від 09.11.2010 р., перевіркою встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

При прийнятті рішення судом першої інстанції також не враховано, що посадовими особами, а саме ОСОБА_5 (який значився директором з моменту заснування підприємства), та ОСОБА_3 (засновник приватного підприємства «Міоком»), до перевірки не надані регістри бухгалтерського обліку, первинні документи, що підтверджують здійснення приватним підприємством «Міоком» фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, обов'язковість ведення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський фінансову звітність в Україні», що унеможливлює проведення позапланової документальної перевірки.

Матеріал зареєстровано в ВПМ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (КОЗП №121 від р.) за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального Кодексу України - фіктивне підприємництво.

Крім того, згідно пояснення директора товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» ОСОБА_6, скеровано на адресу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова листом ГВПМ СДПІ ВПП у м.Львові від 13.04.2011 року №3103/26-31 встановлено, що гр. ОСОБА_6 на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» працює з 2008 року. Інформація про приватне підприємство «Міоком» надійшла до товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» шляхом рекламної розетки із мережі Інтернет. Договори отримувались з допомогою кур'єрської служби, підписувались посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» та повертались приватним підприємством «Міоком». Предметом договору були електромонтажні роботи в м. Черкаси і в м. Вінниця. Особисто ОСОБА_6 з керівником приватного підприємства «Міоком» ОСОБА_4 не спілкувався та особисто не знайомий. Оплата проводилася в формі безготівкових розрахунків.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

В силу ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт і здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та Інематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого |шіатника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додйну вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими ладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього шоу).

Відповідно до вимог п.2 ст.215, ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину йсним судом не вимагається.

В силу ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

П.п.3.2.1 п.3.2 ст.З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими ватковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Отже, несплачений підприємством податок на додану вартість, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Таким чином, позивачем порушено ст.228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст.216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2011 № 0001991502 є обґрунтованим і вмотивованим, а відтак вимоги позовної заяви - безпідставними. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи що, в силу ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у Залізничному районі м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі № 2а-5605/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З. Улицький

Повний текст постанови виготовлений 25.10.2013 року