Постанова

від 15.10.2013 по справі 2а-9196/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 9104/2846/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Пліша М.А., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Науково-виробниче підприємство ,,ІМВО" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Науково-виробниче підприємство ,,ІМВО" до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

17 серпня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю ,,Науково-виробниче підприємство ,,ІМВО" (далі - ТзОВ ,,НВП ,,ІМВО") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Галицькому районі м. Львова від 03 серпня 2011 року № 0001142321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,НВП ,,ІМВО" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Тому товариством правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по вказаних операціях.

З огляду на викладене позивач просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову поставу, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник податкового органу заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу належить задовольнити з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками проведеної планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,НВП ,,ІМВО" ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2011 року за № 0001142321, яким товариству визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 185805 грн. 00 коп. (148644,00 грн. основного платежу та 37161,00 штрафних (фінансових) санкцій).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач порушив п.1.7, п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 211630 грн. по господарських операціях з ТзОВ ,,Компанія ,,Реалбуд" та ПП ,,Графелон". Разом з тим, товариством завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 62986 грн., а тому сума недоплати складає 148644,00 грн..

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини є нікчемними, оскільки позивачем не доведена реальність операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення поставки товарів або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів господарської діяльності.

Однак, на думку апеляційного суду, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

З матеріалів справи суд вбачає, що 27 грудня 2009 року підприємство позивача уклало з ТзОВ ,,Компанія ,,Реалбуд" договір № 09/074 -П на виконання проектних робіт на суму 29800 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4966,67 грн.. Відповідно до умов договору ТзОВ ,,Компанія ,,Реалбуд" виконала роботи по розробці документації на розміщення стелажного обладнання на території складського комплексу за адресою: Київська обл. Бориспільський район с. Мартусівка вул. Мойсеева, 72, складський комплекс № 2, склад В.

Виконання умов договору оформлено актом здачі-приймання проектних робіт від 01 лютого 2010 року, податковою накладною № Б-020102 від 01 лютого 2010 року на загальну суму 29800 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4966,67 грн.. Згідно банківської виписки від 03 лютого 2010 року позивач перерахував контрагенту 29800 грн..

Крім того, реальність даної господарської операції підтверджується також проектною документацією, яка є невід'ємною частиною договору. В подальшому проектна документація була використана позивачем у своїй господарській діяльності під час виконання умов договору № 10/020-С від 05 березня 2010 року на виготовлення стелажів металевих збірно-розбірних та їх встановлення на складі В складського комплексу № в с. Мартусівка по вул. Мойсеева, 72.

29 березня 2010 року товариство уклало з приватним підприємством ,,Графелон" письмовий договір за № 22/ДЗ на поставку металопродукції, а саме: труб профільних згідно специфікацій до договору.

Виконання умов договору оформлено видатковими та податковими накладними за № 195 від 26.04.2010 року, № 261 від 23.04.2010 року, № 393 від 01.06.2010 року, № 394 від 01.06. 2010 року, № 396 від 01.06. 2010 року, № 397 від 01.06. 2010 року, № 401 від 02.06. 2010 року, № 471 від 24.06. 2010 року, № 572 від 02.08.2010 року, № 573 від 05.08. 2010 року на загальну суму 1269789,5 (в т.ч. ПДВ в сумі 211630 грн.).

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 02,03,04,25 червня 2010 року.

За придбаний товар позивач повністю розрахувався шляхом безготівкового перерахування коштів продавцю, що підтверджується банківськими виписками та не спростовується податковим органом. Придбані труби профільні використані товариством у власній господарській діяльності для виготовлення стелажів, які реалізовані замовникам, а суми ПДВ по цих господарських операціях включені позивачем до своїх податкових зобов'язань.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 зазначеного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками передбачені цим підпунктом реквізити.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Апеляційний суд належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції між підприємством позивача та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" податковим органом не спростовується.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, з якими погодився суд першої інстанції, базуються, зокрема, на даних ,,системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", згідно яких встановлена розбіжність між сумами податкового кредиту позивача та податковими зобов'язаннями по ПДВ його контрагентів.

Однак, право позивача на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні реально придбаних товарів (послуг), законодавством не ставиться в залежність від належного виконання своїх податкових зобов'язань його контрагентами.

Перебування зазначених контрагентів в розшуку на час проведення перевірки жодним чином не позбавляє права позивача на формування податкового кредиту, оскільки на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, мали свідоцтва платників ПДВ, а тому вправі були здійснювати зазначені операції.

Наведене спростовує доводи податкового органу про нікчемність зазначених правочинів.

Підсумовуючи викладені факти, апеляційний суд дійшов переконання про протиправність оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції зазначені обставини не дослідив, не дав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо відсутності реального характеру господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202, ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Науково-виробниче підприємство ,,ІМВО" задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі № 2а-9196/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова за № 0001142321 від 03 серпня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 21 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді М.А. Пліш

Л.Я. Гудим