Ухвала

від 22.10.2013 по справі 2а-14134/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14134/12/0170

22.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Щербінін О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології О.В.К."- Болібкова Алла Валеріївна, довіреність № б/н від 07.10.13,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 19.02.13 у справі № 2а-14134/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології О.В.К." (вул. Виноградна/Бородіна, 66/19, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.02.13 адміністративний позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 05.12.2012р. № 0011522204; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 05.12.2012р. № 0011532204. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, при її винесенні судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені та з'ясовані всі обставини справи.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 05.12.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0011522204 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 514682 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 81364 грн. (т. 1 а.с. 81), № 0011522204, про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 421181 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 105297 грн. (т. 1 а.с. 80).

Підставою прийняття спірних повідомлень-рішень став акт № 6939/22-1/35737440 від 05.10.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Технології О.В.К." (код ЄДРПОУ 35737440) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "Строитель - плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ - 36165656), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 35096833), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.,

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) та 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ; п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 68/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) та пп. 14.1.202, пп.14.1.203 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р № 2755-VІ.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно з вимогами пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити необхідні реквізити.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, з необхідними реквізитами.

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна, визначені п. 201.1 ст. ПКУ.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, позивачем укладено ряд договорів з БВП "Строитель - плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 35096833), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182).

03.01.2010р. між позивачем та БВП "Строитель - плюс" укладений договір купівлі-продажу, предметом якого є товар, ціна, кількість та асортимент якого зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (т.1 а.с. 90-91), на виконання якого на адресу позивача було поставлено транспортні послуги про що свідчать акти здачі-приймання робіт (т.1 а.с. 225).

11.08.2009р. між позивачем та ПП "Ротонда Торг" укладений договір купівлі-продажу № 11-2009 предметом якого є товар, ціна, кількість та асортимент якого зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 143-144).

01.07.2011 між позивачем та ПП "Ротонда Торг" укладений договір купівлі-продажу № 10, предметом якого є майно (сантехнічні матеріали) (т. 1 а.с. 145-146).

01.02.2010р. між позивачем та ПП "Севелітстрой" укладений договір купівлі-продажу № 156/2-2010 предметом якого є майно (будівельні та сантехнічні матеріали) (т. 1 а.с. 111-112).

23.11.2011р. між позивачем та ПП "Комманд" укладений договір купівлі-продажу № 22, предметом якого є товар, ціна, кількість та асортимент якого зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 82-83).

01.12.2011р. між позивачем та ПП "Визит Торг" укладений договір постачання № 2/018-2011 № 22, предметом якого є постачання сантехнічного обладнання , номенклатура та кількість якого визначається щомісячними заявками (т. 1 а.с. 104-105).

03.01.2010р. між позивачем та ТОВ "Бренд Строй" був укладений договір купівлі-продажу № 1/2012, предметом якого є товар, ціна, кількість та асортимент якого зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 90-91).

10.01.2010р. між позивачем та КП "Альянс" укладений договір купівлі-продажу № 1/001-2010, предметом якого є майно (обладнання та сантехнічне обладнання) (т. 1 а.с. 98-99).

Підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом першої інстанції безперечно встановлено наявність податкових та видаткових накладних, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, а саме: № 4901 від 31.08.2010; № 3215 від 31.07.2010; № -3240/1 від 30.07.2009; № 77 від 29.01.2010; № -3415/1 від 30.09.2009; № 72 від 06.12.2011 (т.1 а.с. 213, 215, 217, 219, 221,223), № ВН-1899 від 04.08.2009, № ВН-1903 від 06.08.2009; № ВН-2012 від 12.08.2009; № 1728 від 30.09.2009; № РН-1400 від 02.10.2009; № 1411 від 11.11.2009; № РН-1420 від 05.10.2009; № РН1463 від 11.11.2009; № РН-1462 від 12.11.2009; № РН-1480 від 25.11.2009; № РН-1459 від 27.11.2009; № 1485 від 25.11.2009; № РН-1672 від 11.12.2009; № 1910 від 24.12.2009; № 128 від 24.12.2009; № РН1798 від 24.12.2009; № РН-00037 від 15.01.2010; № РН-00068 від 02.02.2010; № РН-0131 від 10.02.2010; № РН-00112 від 10.02.2010; № РН-487 від 02.04.2010; № 490 від 05.04.2010; № РН-585 від 11.05.2010; № РН-1836 від 07.09.2011; № РН-2170 від 03.10.2011; № 2230 від 04.10.2011; № РН-2360 від 01.11.2011 (т. 2 а.с. 39, 46, 51, 56, 63, 68, 70, 78, 87, 94, 102-103, 116, 120, 126, 127, 130, 135, 144, 161, 165, 176, 196, 207, 215, 221, 229, 236-237), № 1899 від 04.08.2009; № 1903 від 08.08.2009; № 2012 від 12.08.2009; № 1728 від 30.09.2009; № 1400 від 02.10.2009; № 1411 від 11.11.2009; № 1420 від 05.10.2009; № 1463 від 11.11.2009; № 1462 від 12.11.2009; № 1480 від 25.11.2009; № 1459 від 27.11.2009; № 1485 від 25.11.2009; № 1672 від 11.12.2009; № 1910 від 24.12.2009; № 123 від 24.12.2009; № 1798 від 24.12.2009; № 37 від 15.01.2010; № 68 від 02.02.2010; № 131 від 10.02.2010; № 112 від 10.02.2010; № 487 від 02.04.2010; № 490 від 05.04.2010; № 585 від 11.05.2010; № 55 від 07.09.2011; № 14 від 03.10.2011; № 30 від 04.10.2011; № 1 від 01.11.2011 (т.2 а.с. 38, 44-45, 50, 55, 62, 66-67, 69, 77, 86, 92-93, 100-101, 114-115,118, 125, 128, 129, 134, 143, 160, 164, 175, 195, 206, 213-214, 219-220, 228, 235), № РН-0211 від 15.02.2010 (т.1 а.с.227, 228), № 221 від 15.02.2010 (т.1 а.с.226), № РН-159 від 06.08.2010; № 248 від 10.08.2010; № 525 від 10.08.2010; № 25 від 01.12.2011. (т. 2, а.с. 23, 27, 29, 33), № 159 від 06.08.2010; № 248 від 10.08.2010; № 90801 від 09.08.2010; № 5 від 01.12.2011 (т.2 а.с. 22, 26,28, 32), № 27 від 01.12.2011; № 29 від 01.12.2011; № 62 від 02.12.2013; № 63 від 02.12.2011 (т.1 а.с. 232, 234, 236, 238); № 27 від 01.12.2011; № 29 від 01.12.2011; № 62 від 02.12.2013; № 63 від 02.12.2011 (т.1 а.с. 231, 233, 235, 237); № 2589 від 09.12.2010; № 2589 від 09.12.2010 (т. 2 а.с. 7-8), податкової накладної № 2589 від 09.12.2010; № РН-1850 від 01.11.2011; № РН-0000012 від 01.12.2011; № СФ-3101 від 01.11.2011; № СФ-2698 від 01.12.2011; № 46 від 01.11.2011; № 12 від 01.12.2011(т.1 а.с. 242,-243, 248); № 270 від 30.09.2009; № СФ-1459 від 27.11.2009; № СФ-1128 від 07.09.2011, № СФ-2135 від 03.10.2011, № СФ-2139 від 04.10.2011 (т.2 а.с.57, 104, 216, 222, 230)

Окрім того, залучені до матеріалів справи оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 (т.2 а.с 243-248), картка рахунку 311 (т. 2 а.с. 249-277, т. 3 а.с.1-38), картка рахунку 3721 (т.3 а.с. 82-149) за періоди з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. та за 2011р., та виписка ВАТ ВТБ Банк Відділення «Перше сімферопольське» по поточному рахунку позивача (т.3 а.с. 39-81) свідчать про оплату товарів та послуг, отриманих від контрагентів, зокрема від БВП "Строитель - плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 35096833), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182).

Отже, документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами БВП "Строитель - плюс", ПП "Ротонда Торг", ПП "Севелітстрой", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс" договорів, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні "є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Щодо посилань відповідача у акті перевірки на те, що операції з контрагентами мають ознаки «нікчемних», колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи вирок суду по вказаній в акті перевірки кримінальній справі не надавався, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не в якості доказів не прийняті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.02.13 у справі № 2а-14134/12/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.02.13 у справі № 2а-14134/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Суддя О.В.Дугаренко