Ухвала

від 22.10.2013 по справі 2а-7690/10/2/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/22648/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2011 року

у справі № 2а-7690/10/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меримиесрюхмя-Керч»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меримиесрюхмя-Керч» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 06 травня 2010 року та № 0000552301/1 від 09 червня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Меримиесрюхмя-Керч» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2010 року, ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Меримиесрюхмя-Керч» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 561/23-1/33385558 від 20 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 06 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 292 516,50 грн. (195 011,00 грн. - основний платіж, 97 505,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552301/1 від 09 червня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості консультаційних послуг, наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі контракту № 2 від 09 січня 2008 року, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підставі контракту № 1 від 01 липня 2008 року, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на підставі контракту № 1/1 від 01 жовтня 2006 року, з огляду на непов'язаність наданих контрагентами послуг з господарською діяльністю ТОВ «Меримиесрюхмя-Керч».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податку вартості отриманих послуг до складу валових витрат є наявність у нього мети на отримання прибутку, здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями, а також підтвердження отриманих послуг відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, як встановлено судами, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку за спірними контрактами позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт, в яких конкретизовано обсяг та зміст наданих позивачу послуг, звіти про виконані роботи, договори та додаткові угоди до них, укладені підприємством завдяки проведеним ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 роботам.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості консультаційних послуг з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ТОВ «Меримиесрюхмя-Керч», а також підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

В свою чергу, контролюючим органом на обґрунтування своєї правої позиції щодо неотримання позивачем фінансового результату внаслідок укладання з контрагентами контрактів № 2 від 09 січня 2008 року, № 1 від 01 липня 2008 року та № 1/1 від 01 жовтня 2006 року в порушення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодного належного доказу.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2010 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.