Ухвала

від 30.10.2013 по справі 2а-9854/11/0170/1

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/69583/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року

у справі № 2а-9854/11/0170/1

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Титан України» (далі - позивач, ТОВ «Титан України»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Титан України» звернулося у серпні 2011 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ ї по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000454001 від 20.05.2011 року про донарахування податку на прибуток підприємства на суму 283 655,00 гривень, податкового повідомлення-рішення № 0000464001 від 20.05.2011 року про донарахування податку на додану вартість на суму 194 493,75 гривні та податкового повідомлення-рішення № 0000474001 від 20.05.2011 року на зменшення сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за 2009 рік у розмірі 404 699,00 гривень.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 28.12.2010 року № 224/23-0 та від 13.01.2011 року № 5/23-0, виданих СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим, відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами проведення якої складено акт перевірки від 03.02.2010 року № 18/40-01/32611323.

З висновку акту перевірки вбачається, що: у порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , п. 6.1 ст. 6 , пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Титан України» за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року встановлено завищення валових витрат у сумі 907 697,00 гривень; у порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Титан України» занизило податок на додану вартість у загальній сумі 155 595,00 гривень.

Також, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено завищення валових витрат за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року на суму 907 697,00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 226 924,00 гривні.

На підставі акту перевірки № 18/40-01/32611323 від 03.02.2010 року відповідачем стосовно ТОВ «Титан України» прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.02.2011 року № 0000104001/0 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 283 655,00 гривень, з яких 226 924,00 гривні податок на прибуток, 56 731,00 гривня штрафні санкції, та № 0000114001/0 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94 493,75 гривні, з яких 155 595,00 гривень податок на додану вартість, 38 898,75 гривень штрафні санкції.

Позивач, не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим, оскаржив їх в адміністративному порядку.

ТОВ «Титан України» звернулося до ДПА в АР Крим з первинною скаргою № 296/1 від 10.03.2011 року на податкові повідомлення-рішення від 23.02.2011 року № 0000104001/0 та № 0000114001/0.

Рішенням ДПА в АР Крим від 01.04.2011 року № 1233/10/25-023/4620/7/25-023 строк розгляду первинної скарги ТОВ «Титан України» продовжено до 13.05.2011 року.

Рішенням ДПА в АР Крим від 12.05.2011 року № 1765/10/25-023 скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.02.2011 року № 0000104001/0 та № 0000114001/0, прийняті стосовно ТОВ «Титан України», а скаргу не задоволено; зобов'язано СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим прийняти стосовно ТОВ «Титан України» податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 283 655,00 гривень, про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 194 493,75 гривні та податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2009 рік у сумі 404 699,00 гривень у відповідності з вимогами Порядку № 985 від 22.11.2010 року.

Відповідачем відносно позивача були винесені податкові повідомлення-рішення: від 20.05.2011 року № 0000454001 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 283 655,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 226 924,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56 731,00 гривня; від 20.05.2011 року № 0000464001 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 194 493,75 гривні, у тому числі за основним платежем у сумі 155 595,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 38 898,75 гривень; від 20.05.2011 року № 0000474001 про зменшення позивачеві суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 404 699,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Для повного та всебічного з'ясування обґрунтованості висновків акту перевірки, які покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі, судом першої інстанції було призначено по справі судово-економічну експертизу, за результатами проведення якої складено висновок № 124/11 від 14.06.2012 року.

Судами попередніх інстанції досліджені висновки експертизи, якою встановлено, що фактичне отримання підприємством за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року товарно-матеріальних цінностей, матеріальних активів від контрагентів: ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ТОВ «Транстандем», ТОВ «Крим-Строй-Торг», ТОВ «Люкссервіс М» в загальній сумі 833 090,65 гривень, ПДВ 166 618,13 гривень, всього 999 708,79 гривень, та оплата за них у загальній сумі 918 645,79 гривень, у тому числі ПДВ 153 107,63 гривень, підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Титан України» (видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями).

Також, експертизою встановлено, що використання у господарської діяльності отриманих товарів у вищеназваних контрагентів підтверджується відомостям на списання ГСМ, актом видачі запасних частин, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві, видатковими накладними.

Проаналізувавши матеріали справи, висновок експертизи, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ТОВ «Транстандем», ТОВ «Крим-Строй-Торг», ТОВ «Люкссервіс М» були виконані реально, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які були досліджені експертом.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважають висновки податкового органу про нікчемність договорів поставки товарів, укладених позивачем з контрагентами безпідставними, оскільки податковим органом належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладених позивачем з контрагентами договорів поставки товарів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, жодною нормою законодавства податкові органи не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а, відтак, є дійсними, направленими на настання реальних наслідків, повністю виконані сторонами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли до уваги доводи податкового органу щодо відсутності необхідних умов для результату відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фахівців, виробничих активів і транспортних засобів ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ТОВ «Транстандем», ТОВ «Крим-Строй-Торг» та ТОВ «Люкссервіс М», оскільки вказані доводи податкового органу не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами, або порушення позивачем правил оподаткування.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Титан України» до складу податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року віднесені суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ТОВ «Транстандем», ТОВ «Крим-Строй-Торг», ТОВ «Люкссервіс М» на загальну суму 166 618,13 гривень. Придбані товарно-матеріальні цінності (дизпаливо, бензин, запасні частини) були використані позивачем у власній господарської діяльності, що підтверджує право віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з висновку експертизи, що загальна сума податкового кредиту за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року складає: за даними декларації з ПДВ 2 413 308,00 гривень; за даними акту перевірки 2 257 713,00 гривень; за даними первинних документів бухгалтерського та податкового обліку 2 413 308,00 гривень.

Крім того, експертизою встановлено, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Титан України» не підтверджується завищення податкового кредиту з ПДВ та донарахування податку на додану вартість на загальну суму 155 595,00 гривень, у тому числі: за 2009 рік - 70 498,00 гривень; за 2010 рік - 85 097,00 гривень.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те що висновки податкового органу стосовно того, що позивачем за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 155 595,00 гривень, у тому числі за контрагентами: ТОВ «Будмонтажтехнології» на суму 49 804,72 гривні; ТОВ «Укрспецтехнопоставка» на суму 42 179,44 гривень; ТОВ «Кримський спас» на суму 8475,40 гривень; ТОВ «Крим-Строй-Торг» на суму 21 740,30 гривень; ТОВ «Транстандем» на суму 17 073,39 гривні; ТОВ «Люкссервіс М» на суму 16 322,88 гривні не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим від 20.05.2011 року № 0000464001 не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем у порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , п. 6.1 ст. 6 , пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року завищено валові витрати у сумі 907 697,00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 226 924,00 гривні, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону .

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Титан України» за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року були придбані товарно-матеріальні цінності (дизпаливо, бензин, запчастини, основні засоби) у контрагентів: ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Крим-Строй-Торг», ТОВ «Транстандем», ТОВ «Люкссервіс М».

Експертом встановлено, що витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ТОВ «Транстандем», ТОВ «Крим-Строй-Торг», ТОВ «Люкссервіс М» підтверджені первинними документами з урахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 та були використані позивачем у власній господарської діяльності.

Крім того, судами встановлено, що експерт за результатами проведеної експертизи дійшов висновку, що ТОВ «Титан України» суми витрат за видатковими накладними, отриманими від ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ТОВ «Транстандем», ТОВ «Крим-Строй-Торг», ТОВ «Люкссервіс М», віднесені до складу валових витрат відповідно діючому законодавству.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Титан України» не підтверджується завищення валових витрат за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року на загальну суму 826 757,00 гривень.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону .

Відповідно до п. 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що експертом з питання завищення позивачем валових витрат у рядку 04.1 декларації про прибуток на загальну суму 826 757,00 гривень не підтверджено завищення ТОВ «Титан України» валових витрат у сумі 826 757,00 гривень, у тому числі за 2009 рік у розмірі 404 699,00 гривень.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Титан України» не підтверджуються завищення від'ємного значення податку на прибуток у рядку 04.9 декларації про прибуток на загальну суму 485 639,00 гривень.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Титан України» за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року не підтверджується завищення валових витрат в сумі 907 697,00 гривень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» , в результаті чого занижений податок на прибуток у розмірі 283 655,00 гривень, а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік у розмірі 404 699,00 гривень у період, що перевірявся, не обґрунтовані та не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ТОВ «Титан України».

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим від 20.05.2011 року № 0000454001, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 283 655,00 гривень, у тому числі за основним платежем у розмірі 226 924,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56 731,00 гривня, та № 0000474001, яким зменшено позивачеві суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 404 699,00 гривень, не може бути визнано такими, що прийнято на підставі закону.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі від 20.05.2011 року № 0000454001, № 0000474001 та № 0000464001 є протиправними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року у справі № 2а-9854/11/0170/1 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько