Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а-7095/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/65020/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Стиль Дитинства" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Стиль Дитинства" (далі - ПП "Стиль Дитинства") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі - ДПІ у Деснянському районі міста Києва) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2012 року позов ПП "Стиль Дитинства" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Деснянському районі міста Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Деснянському районі міста Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Стиль Дитинства" у задоволенні позову.

ПП "Стиль Дитинства" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Деснянському районі міста Києва в період з 18.04.2012 року по 24.04.2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Стиль дитинства» з питань здійснення контролю за своєчасність, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету податків та зборів по взаємовідносинах з ПП «Нумовал Тек» та ПП «Лігуріан Тайм» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт №967/22-4/32914089 від 03.05.2012 року

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 135950,00 грн., у тому числі, за липень 2010 року - 34495,00 грн., серпень 2010 року -101455,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року №0000992320, яким ПП «Стиль дитинства» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 169937,50 грн., у тому числі, 135950,00 грн. - за основним платежем та 33987,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами ).

Відповідно до п.п. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України , документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отриманої постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України , про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України , результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка проводилася на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області капітана податкової міліції Діденка Ю.М. в рамках кримінальної справи №71-00215 від 05.03.2012 року.

Відповідно до вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України , контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях , уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України , у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4. ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

При цьому, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України ), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в Деснянському районі м. Києва ДПС від 15.05.2012 року №0000992320 було прийнято відповідачем на підставі акту перевірки № 967/22-4/32914089 від 03.05.2012 року, який було складено за результатами позапланової виїзної перевірки позивача призначеної постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області капітана податкової міліції Діденка Ю.М. під час досудового слідства по кримінальній справі №71-00215 від 05.03.2012 року відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу . При цьому, матеріали справи не місять, відомостей щодо стану кримінальної справи №71-00215 та доказів на підтвердження факту винесення вироку чи постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами по вказаній кримінальній справі.

Відповідно до ст. 234 ЦК України , фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2010 року між ПП «Стиль дитинства» та ПП «Нумовал Тек» було укладено договір №6. Реальність, товарність та виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України , правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Крім того, на момент поставки товару (дитячого одягу), видачі податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000992320 від 15.05.2012 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПП "Стиль Дитинства".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров