Постанова

від 24.10.2013 по справі 826/11878/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11878/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпро» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 000585482260, 0005492260 від 11 червня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Промметалресурс» (код ЄДРПОУ 322407444) за період з 01 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року та ТОВ «Алюмет» (код ЄДРПОУ 36866469) за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 44/22-6/36251163 від 14 червня 2013 року, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 609 500,00 грн., в т.ч. за лютий 2012 року в сумі 128 195,00 грн., за березень 2012 року в сумі 569 231,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 1 912 501,00 грн.; п. 138.1 ст. 138, п. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 2 739 975,00 грн., в т.ч. за 1 кв. 2012 року на суму 732 297,00 грн., за 4 кв. 2012 року на суму 2 007 678,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 000585482260 від 11 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 739 975,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 369 988,00 грн.; № 0005492260 від 11 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 609 501,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 304 751,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Промметалресурс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/11, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, визначений у специфікаціях до договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах укладеного договору.

Згідно з п. 2.2 укладеного договору, продавець здійснює поставку товару покупцю в термін не пізніше 3-х днів з моменту отримання оплати.

На підтвердження виконання умов укладеного договору контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні та податкові накладні, наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за договором здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банку.

Крім того, 01 березня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Алюмет» (постачальник) укладено договір поставки № 01/03, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений у специфікаціях до договору.

Згідно з п. 3.1 укладеного договору, товар поставляється на умовах франко-склад продавця, згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні та податкові накладні, наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за договором здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банку.

Крім того, актом ДПІ у Подільському м. Києва ДПС № 929/22-5-04/36866469 від 21 березня 2013 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Алюмет» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Поліпласт-КР» (код ЄДРПОУ 33453224), за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року зафіксовано, що основним постачальником товарів (робіт, послуг) ТОВ «Алюмет» за перевіряємий період виступало ТОВ «Поліпласт-КР», яке відсутнє за місцезнаходженням, не має трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про недійсність вчинених ним з контрагентами правочинів. Таким чином, перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з його відсутністю. Отже, ТОВ «Алюмет» безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Поліпласт-КР».

Також, актом Криворізької центральної МДПІ у м. Кривому Розі № 3372/23-01/32407444 від 30 жовтня 2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Промметалресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Джілд» за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року, та ТОВ «Живий хліб» за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року зафіксовано, що ТОВ «Промметалресурс» не надано копій первинних бухгалтерських документів на подальшу реалізацію отриманого від ТОВ «Живий Хліб» та ТОВ «Джілд» товару, а також підприємство не має необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а, отже, правочини між ТОВ «Промметалресурс» та контрагентами-покупцями не мають законного підґрунтя, не несуть реального характеру, вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, тобто є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29 грудня 1995 року і введені в дію з 01 січня 1996 року.

Відповідно до п. 2 зазначеного Наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно з п.п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів, покупець чи постачальник, у покупця, як вантажоодержувача, повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, колегія суддів прийшла до висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з його контрагентами, тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та податку на прибуток.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, оскільки оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.