Ухвала

від 17.02.2014 по справі 826/11878/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/800/56411/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Устюгова А.Ю.

представника відповідача Тюшкевич С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013

у справі № 826/11878/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.09.2013 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів в м.Києві від 11.06.2013 № 0005492260 та № 0005482260. Судові витрати в сумі 2297,00 грн. присуджено з Державного бюджету України на користь позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ «Алюпро» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст. 21, п. 86.4, п. 86.7, п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права: ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення відповідачем позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2013 № 000585482260 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2739975,00 грн. основного платежу та 1369988,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та за податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2013 № 0005492260 - грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2609501,00 грн. основного платежу та 1304751,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті документальної виїзної перевірки від 14.06.2013 № 44/22-6/36251163 за період з 01.10.2012 по 31.10.2012, яким зафіксовано порушення вимог п. 138.1 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат операційної діяльності, а також до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплачених за господарськими операціями з придбання товару в ТОВ «Промметалресурс» та в ТОВ «Алюмет».

Позиція відповідача полягає в тому, що у позивача відсутнє право на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема на витрати операційної діяльності, а також на податковий кредит, оскільки господарські операції з поставки товару реально не відбулися.

Висновки відповідача про нереальний характер господарських операцій з поставки товару ТОВ «Алюмет» позивачеві за договором від 01.03.2012 № 01/03 обґрунтовані неможливістю проведення зустрічної звірки контрагента (ТОВ «Поліпласт-КР») постачальника позивача (ТОВ «Алюмет») щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Дінол» через невстановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Поліпласт-КР». Відсутність ТОВ «Поліпласт-КР» за місцезнаходженням дала відповідачеві підстави для висновку про неможливість здійснення ним фінансово-господарської діяльності через відсутність умов (складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів), а також відсутність в ТОВ «Поліпласт-КР» первинних документів, що засвідчують факт транспортування, приймання-передачі, оприбуткування.

Висновки відповідача про нереальний характер господарських операцій з поставки товару ТОВ «Промметалресурс» позивачеві за договором від 01.11.2011 № 01/11 обґрунтовані висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки ТОВ «Промметалресурс», про нікчемність угод цього підприємства з його постачальниками - ТОВ «Живий Хліб» та ТОВ «Джілд», які, своєю чергою, обґрунтовані ненаданням ТОВ «Промметалресурс» під час проведення перевірки копій первинних бухгалтерських документів фінансово-господарської діяльності щодо поставки товару.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п. 138.1, п. 138.2, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на зазначені витрати та податковий кредит відсутні.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в т.ч. як платник податку на додану вартість, а також за його контрагентами, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності.

Посилання відповідача на відсутність у підприємств-контрагентів постачальника товару адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосередніми постачальниками. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення торгівельної діяльності.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та його безпосередніми постачальниками з поставки товару, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (договорами поставок від 01.11.2011 № 01/11, від 01.03.2012 № 01/03 видатковими і податковими накладними, банківськими виписками тощо).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу про неправомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту, вказавши на відсутність первинних документів, які б могли свідчити про фактичне отримання позивачем товарів.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, оскільки такі висновки суперечать встановленій судом першої інстанції обставині щодо наявності конкретних вказаних в постанові суду першої інстанції первинних документів, що підтверджують господарській операції позивача з поставки товару безпосередніми постачальниками. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою, що відповідач ґрунтував свої висновки про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосередніми постачальниками на порушеннях при здійсненні господарської діяльності такими постачальниками з їх контрагентами, які до того ж не були доведені в суді першої інстанції належними доказами і самі собою не можуть беззаперечно свідчити про нереальний характер оспорюваних господарських операцій позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів, також не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.09.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун