Постанова

від 29.10.2013 по справі 824/2076/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Чернівці справа № 824/2076/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представника позивача - Бурми С.В.,

представника третьої особи - Симотюка М.А.,

представників відповідача - Іліки Р.І., Харабари Н.І., Олійник І.А., Дереторської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Розма" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, третя особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство "Галнафтохім" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Розма» (далі - позивач або ТОВ «Розма») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернівецькій області (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 р. №№0004042201, 0004032201, 0004022201, 0004002201, 0004012201, 0003962230.

Ухвалою суду від 14.10.2013 р. до справи, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено приватне акціонерне товариство "Галнафтохім" (далі - ПрАТ «Галнафтохім»).

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Розма» за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стало, на думку ДПІ: формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій, які фактично не проводились; реалізація нерухомого майна пов'язаній особі по заниженій ціні, що призвело до заниження податкового зобов'язання; а також неутримання та не сплата до бюджету суми податку з доходів отриманих нерезидентом із джерелом походження з України. Позивач вважає прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не законними, так як господарські операції носили реальний характер, були належним чином оформлені первинними документами, у т.ч. податковими накладними та пов'язані з його господарською діяльністю, реалізація нерухомого майна відбувалась по договірній ціні, при цьому із суми отриманого доходу було сплачено податок на прибуток, підстав для утримання та сплати до бюджету суми податку з доходів отриманих нерезидентом із джерелом походження з України у нього не було, у зв'язку із наявністю відповідних Міжнародних угод. У зв'язку із зазначеним позивач просить позов задовольнити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив наступне.

Так, ДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ «Розма», яка задокументована актом від 09.09.2013 р., №1130/22-01/34573814. За наслідками розгляду акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 р. №0004042201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 895231 грн. 25 коп., №0004032201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 11225 грн. 00 коп., №0004022201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 852601 грн. 25 коп., №0004002201 від 23.09.2013 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82007 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 41003 грн. 50 коп., №0004012201 яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 72808 грн. 00 коп., №0003962230 від 23.09.2013 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 64143 грн. 75 коп.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення не законними виходячи із наступного.

Так, відповідно до акту перевірки відповідач, незаконно застосувавши до певних правочинів позивача наслідки їх недійсності, визначив в якості таких, що не здійснювались, частину господарських операцій позивача. Зокрема це господарські операції між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Галнафтохім» щодо поставки останньому аміачної селітри, між ТОВ «Розма» та приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» (далі - ПрАТ «Украгро НПК»), щодо придбання позивачем аміачної селітри та між ТОВ «Розма» та товариством з обмеженої відповідальністю «Торговий дім «Астат» (далі - ТОВ «Торговий дім «Астат»), щодо придбання у останнього уайт-спіриту. Внаслідок зазначеного ДПІ було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 р. №№0004032201, 0004002201, 0004012201.

На думку представника позивача зазначені вище господарські операції не суперечать змісту діяльності ТОВ «Розма» та були спрямовані на досягнення економічного ефекту (отримання прибутку), що призвело до змін в структурі активів позивача. Крім цього, дані господарські операції задокументовані необхідними первинними документами, які оформленні відповідно до вимог чинного законодавства України, розрахунки по операціям відбулись у повному обсязі у безготівковій формі.

Представник позивача вважає, що ДПІ при визначенні вищезазначених операцій безтоварними керувалась необґрунтованими припущеннями, які не відповідають положенням Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., №2755-VI (далі - ПК України), а також не врахувала умови проведення господарських операцій, зокрема умови поставки (СРТ - поставка).

При цьому представник позивача вважає, що позиція відповідача, яка викладена в акті перевірки, відповідно до якої господарські операції між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Украгро НПК», ПрАТ «Галнафтохім» є безтоварними, у т.ч. у зв'язку із відсутністю відомостей про відрядження директора ТОВ «Розма» для укладання договорів із ПрАТ «Украгро НПК» до м. Жашків суперечить вимогам Господарського кодексу України та правилам ділового обороту, так як договори в сучасному суспільстві можуть підписуватись сторонами і по місцезнаходженню їх офісу, використовуючи при цьому поштовий, кур'єрський зв'язок, тощо.

Також, представник позивача вважає помилковою позицію ДПІ відповідно до якої, відсутність по місцезнаходженню 29.05.2013 р. постачальника позивача ТОВ «Торговий дім «Астат», свідчить про неможливість проведення ним поставки ТОВ «Розма» уайт-спіриту, так як сама поставка відбулась до 01.10.2012 р., а отриманий уайт-спірит використовувався в господарській діяльності ТОВ «Розма» відповідно до технологічних карт.

Крім цього, представник позивача суду пояснив, що вважає незаконним донарахуванням ТОВ «Розма» податковими повідомленнями-рішеннями від 23.09.2013 р., №№0004042201, 0004022201 податку на прибуток у сумі 716185,00 грн. та податку на додану вартість у сумі 682081,00 грн., та застосування у зв'язку із цим штрафної санкції у розмірі 25%. Дані податкові зобов'язання донараховані у зв'язку із реалізацією позивачем нерухомого майна пов'язаній особі по заниженій ціні, що призвело до мінімізації податкових зобов'язань. Однак, на думку представника позивача, нерухоме майно, а саме 66/1000 ідеальних часток нежитлових споруд, розташованих за адресою м. Чернівці, вул. Прутська,29 реалізовано пов'язаній особі товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Розма» (далі - ТОВ «Торговий дім «Розма») по договірній ціні, з якої сплачено податок на прибуток. Вважає, що ціна договору відповідає рівню справедливих ринкових цін, а тому у розумінні ПК України вона є звичайною ціною.

Також, представник позивача суду пояснив, що до реалізації зазначеного нерухомого майна позивачем у місцевих засобах масової інформації розміщено оголошення про його продаж, по ціні яка не перевищує договірну ціну між ТОВ «Розма» та ТОВ «Торговий дім «Розма».

Отже, будь-яких порушень вимог податкового законодавства України при продажу нерухомого майна позивач не допустив, у зв'язку із чим вважає безпідставним донарахування йому вищезазначених податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

При цьому представник позивача суду пояснив, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. ДПІ при визначенні звичайної ціни відчуженої нерухомості використовувало договір іпотеки приміщення, яке за своїм станом, розмірами та місцем розташування відрізняється від нерухомого майна, яке позивачем продано ТОВ «Торговий дім «Розма». У зв'язку із зазначеним відсутній статус співставності умов договору купівлі-продажу та договору іпотеки, а також відсутні ідентичні або однорідні об'єкти нерухомості.

Також, представник позивача суду пояснив, що вважає незаконним і податкове повідомлення-рішення №0003962230 від 23.09.2013 р., яким ТОВ «Розма» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 50907,00 грн. основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13236,75 грн.

Зокрема, в період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. позивач здійснював виплати доходів нерезидентам з джерелом їх походження з України, а саме фірмі «Transactions L P» (резидент Великобританії) та фірмі «BLACKWELL TRADING CORP.» (резидент США). Згідно акту перевірки посадові особи ДПІ зазначили, що ТОВ «Розма» при виплаті сум фрахту фірмі «Transactions L P» та доходів від інжинірингу фірмі «BLACKWELL TRADING CORP.» не утримало та не сплатило до бюджету суми податку з доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України у розмірі 50907,00 грн.

Разом з цим, відповідно до п.103.1 ст.103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України, а згідно п.103.2 цієї ж статті ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосовувати звільнення від оподаткування, передбачене відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Між Україною та США, а також між Україною та Великобританією укладено Конвенції про усунення подвійного оподаткування, відповідно до змісту яких податок на доход (прибуток) оподатковується в державі, резидентом якої є суб'єкт господарювання, що отримав такий доход.

У зв'язку із зазначеним представник позивача вважає, що враховуючи наявність міжнародних угод про звільнення вищевказаних отримувачів коштів від сплати податку на прибуток на території України, визначення відповідачем грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб є протиправним.

На запитання суду щодо того чи є в наявності у позивача довідки (або їх нотаріально засвідчені копії) на 2012 р., які підтверджують, що фірма «Transactions L P» та фірма «BLACKWELL TRADING CORP.» є резидентами країни, з якими укладено міжнародні договори, представник позивача відповів, що таких довідок у нього в наявності немає. Крім цього, на запитання суду щодо того, чи подавався ТОВ «Розма» до ДПІ звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів (фірми «Transactions L P» та «BLACKWELL TRADING CORP.»), представник позивача пояснив суду, що такий звіт не подавався.

Представник третьої особи суду пояснив наступне.

Вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, які стосуються прав та законних інтересів ПрАТ «Галнафтохім», а саме №0004012201 від 23.09.2013 р. та №0004032201 від 23.09.2013 р. є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи із наступного.

Так, основним видом господарської діяльності ПрАТ «Галнафтохім» є оптова торгівля хімічними продуктами, а саме мінеральними добривами - аміачною селітрою. ПрАТ «Галнафтохім» належить 25 агроцентрів, які розташовані у різних регіонах України та у яких зберігаються мінеральні добрива. Для отримання прибутку підприємство здійснює закупівлю аміачної селітри великими партіями в період коли її вартість є найнижчою, як правило в несезон.

У зв'язку із зазначеним, між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Галнафтохім» укладено договори поставки аміачної селітри, відповідно до яких позивачем поставлено товариству аміачну селітру в кількості 7334 т. на загальну суму 20671758,00 грн., що підтверджується відповідними первинними документами. При цьому представник третьої особи суду пояснив, що ціна запропонована ТОВ «Розма» за аміачну селітру ПрАТ «Галнафтохім» влаштовувала.

Поставка аміачної селітри ПрАТ «Галнафтохім» здійснювалась залізничним транспортом на умовах СРТ - фрахт/перевезення оплачено до - згідно транспортних інструкцій покупця. ПрАТ «Галнафтохім» позивачеві було надано транспортні інструкції, згідно яких ТОВ «Розма» зобов'язана була відвантажити аміачну селітру за відгрузочними реквізитами.

Згідно наданих ТОВ «Розма» транспортних інструкцій отримувачем вантажу були юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які в подальшому здійснювали для ПрАТ «Галнафтохім» переадресацію, подачу, прибирання вагонів з аміачною селітрою на під'їздну колію ПрАТ «Галнафтохім». Однак, згідно умов договорів між ПрАТ «Галнафтохім» та зазначеними вище суб'єктами господарювання, до останніх не перейшло право власності на товар, а лише виник обов'язок по здійсненню переадресації, подачі, прибирання вагонів з аміачною селітрою на під'їздну колію ПрАТ «Галнафтохім».

Внаслідок зазначених господарських операцій ТОВ «Розма» отримала прибуток у зв'язку із чим сплатила відповідні податки, що на думку представника третьої особи свідчить про їх реальність.

Також, представник третьої особи суду пояснив, що позиція викладена ДПІ в акті перевірці згідно якої при відсутності понесених постачальником витрат на транспортування товару - відсутня і сама поставка є необґрунтованою, оскільки витрати на транспортування по укладеним договорам може нести люба із сторін договору. Крім цього, ціна товару може включати в себе оплату за транспортування, тоді окремо в договорі плата за доставку не вказується. У даному випадку ціна товару включає в себе транспортні витрати, тому ТОВ «Розма» не мало нести окремих витрат на оплату транспорту.

Крім цього, представник третьої особи щодо дати складання накладних на прихід аміачної селітри від ПрАТ «Украгро НПК» та дати складання накладних ТОВ «Розма» щодо реалізації аміачної селітри ПрАТ «Галнафтохім» в один день суду прояснив наступне.

Так, в договорах поставки між зазначеними суб'єктами господарювання вказано, що поставка товару відбувається відповідно до умов поставки СРТ (фрахт/перевезення оплачено до…). Ці умови поставки передбачають обов'язок постачальника організувати транспортування товару покупцеві та передати товар перевізнику. При поставці на умовах СРТ основний обов'язок постачальника вважається виконаним в момент передачі товару першому перевізнику. Аналогічним чином вирішується питання переходу права власності і ризиків щодо товару. У даному порядку передача товару здійснюється на станції відвантаження шляхом його передачі першому перевізнику для доставки покупцю до станції призначення, так як відповідальність за ризик знищення або пошкодження товару від станції відвантаження до станції призначення несе перевізник.

Тобто, складання видаткових накладних здійснюється безпосередньо при здійсненні реалізації товару. Згідно п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу до покупця права власності на такий товар. А перехід права власності в обох випадках відбувається при передачі товару перевізнику.

Також, представник третьої особи суду пояснив, що отримана по договору поставки від ТОВ «Розма» аміачна селітра в подальшому була реалізована ПрАТ «Галнафтохім» іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними первинними документами наданими суду.

Представники ДПІ суду пояснили наступне.

Так, ДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ «Розма», якою виявленні порушення вимог податкового законодавства за наслідками розгляду яких, винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважають зазначенні податкові повідомлення-рішення законними виходячи із наступного.

Так, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 р. №№0004032201, 0004002201, 0004012201 стало: формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій, які фактично не проводились, а саме операції між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Галнафтохім» щодо поставки останньому аміачної селітри, між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Украгро НПК», щодо придбання позивачем аміачної селітри та між ТОВ «Розма» та ТОВ «Торговий дім «Астат», щодо придбання у останнього уайт-спіриту.

Зокрема, господарські операції по придбанню аміачної селітри у ПрАТ «Украгро НПК» та подальшої її реалізації ПрАТ «Галнафтохім» неможливо було провести з урахуванням часу та місця знаходження суб'єктів господарювання. А саме видаткові накладні щодо реалізації ПрАТ «Украгро НПК» аміачної селітри позивачеві, та видаткові накладні щодо реалізації позивачем аміачної селітри ПрАТ «Галнафтохім» виписувались в один день, що свідчить про те, придбання та реалізація аміачної селітри відбулась в один день, однак ПрАТ «Украгро НПК» розташовано в м. Жашків, Черкаської області, а ПрАТ «Галнафтохім» у м. Львові. Крім цього, відсутні відомості щодо транспортування аміачної селітри від ПрАТ «Украгро НПК» до ТОВ «Розма» та від ТОВ «Розма» до ПрАТ «Галнафтохім», ТОВ «Розма» не понесло витрат на транспортування аміачної селітри від постачальника до покупця.

Також, позивачем під час перевірки не було надано посадовим особам ДПІ підтверджуючих документів, які засвідчують факти перебування виконавчого директора ТОВ «Розма» в серпні та жовтні 2012 р. у м. Жашків та м. Львові, де складено та підписано договори поставки.

Крім цього, у видаткових накладних виписаних у зв'язку із поставкою аміачної селітри ПрАТ «Украгро НПК» до ТОВ «Розми» відсутні прізвища та ініціали їх підписантів.

У зв'язку із зазначеним представники відповідача вважають, що правочини між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Украгро НПК», ПрАТ «Галнафтохім» за період з серпня 2012 р. по грудень 2012 р. здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім цього, на запитання суду представник відповідача повідомив, що позивач, враховуючи його види діяльності за КВЕД, не міг здійснювати операції по придбанню та реалізації аміачної селітри, так як займається виробництвом гумових виробів, ні в статуті підприємства, ні в довідки ЄДРПОУ не прописано діяльність позивача щодо придбання та реалізації аміачної селітри, хоча він має право здійснювати оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення; первинні документи, якими документувались вищезазначені операції між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Украгро НПК», ПрАТ «Галнафтохім», за винятком видаткових накладних в яких відсутні реквізити підписанта, оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, у т.ч. і податкові накладні; ПрАТ «Украгро НПК» у поданих до органів державної податкової служби декларацій з ПДВ відобразило податкові зобов'язання, які у нього виникли у зв'язку з реалізацією товару позивачу, а ПрАТ «Галнафтохім» у поданих до органів державної податкової служби декларацій з ПДВ відобразило податковий кредит, які у нього виник у зв'язку з придбанням товару у позивача; на момент здійснення господарських операцій позивач та ПрАТ «Украгро НПК», ПрАТ «Галнафтохім» володіли відповідною правосуб'єктністю та були платниками ПДВ; розрахунок відбувався у безготівковій формі, кошти по операціям перераховані у повному обсязі, податки сплачені.

Щодо придбання позивачем у ТОВ «Торговий дім «Астат» уайт-спіриту, то представники відповідача суду пояснили, що дана господарська операція також вчинялась без мети настання реальних наслідків. Підставою для таких висновків стало те, що у видатковій накладній №РН-0000534 від 04.09.2012 р. від покупця відсутні реквізити підписанта, а також відсутній номер та дата довіреності на отримання товару.

Крім цього, відповідно до акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.05.2013 р., №1088/22.4-13/37642424 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Астат» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., ТОВ «Торговий дім «Астат» відсутній за місцезнаходженням. У зв'язку із зазначеним ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийшло до висновку, що задекларований податковий кредит ТОВ «Торговий дім «Астат» по контрагентах-постачальниках за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. сформований неправомірно та підтверджено результатами звірки, а тому враховуючи відсутність поставок товарів від постачальників до підприємства-покупця ТОВ «Торговий дім «Астат», слідує, що відсутні поставки товарів від ТОВ «Торговий дім «Астат» до підприємств-покупців, у т.ч. і до ТОВ «Розма».

Крім цього, на запитання суду представник відповідача повідомив, що позивач, враховуючи його діяльність за КВЕД, міг здійснювати операції по придбанню у ТОВ «Торговий дім «Астат» уайт-спіриту для подальшого його використання у виробництві гумових виробів згідно технологічних карт; первинні документи, якими документувалась вищезазначена операції між ТОВ «Розма» та ТОВ «Торговий дім «Астат», за винятком видаткової накладної в якій відсутні реквізити підписанта, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, у т.ч. і податкові накладні; ТОВ «Торговий дім «Астат» у поданих до органів державної податкової служби декларацій з ПДВ відобразило податкові зобов'язання, які у нього виникли у зв'язку з реалізацією товару позивачу; на момент здійснення господарської операції позивач та ТОВ «Торговий дім «Астат» володіли відповідною правосуб'єктністю та були платниками ПДВ; розрахунок відбувався у безготівковій формі, кошти по операціям перераховані у повному обсязі, податки сплачені.

Крім цього, представники відповідача суду пояснили, що вважають законними донарахування ТОВ «Розма» податковими повідомленнями-рішеннями від 23.09.2013 р., №№0004042201, 0004022201 податку на прибуток у сумі 716185,00 грн. та податку на додану вартість у сумі 682081,00 грн., та застосування у зв'язку із цим штрафної санкції у розмірі 25%. Дані податкові зобов'язання донараховані у зв'язку із реалізацією позивачем нерухомого майна пов'язаній особі по заниженій ціні, що призвело до мінімізації податкових зобов'язань.

Зокрема, позивачем реалізоване, нерухоме майно, а саме 66/1000 ідеальних часток нежитлових споруд, розташованих за адресою м. Чернівці, вул. Прутська,29, в розумінні ПК України пов'язаній особі ТОВ «Торговий дім «Розма». Вважають, що ціна реалізації зазначеного приміщення є несправедливою, так як при реалізації приміщення ціна одного кв.м. склала 211,00 грн., тоді як вона мала складати 930,58 грн. з 1 кв.м. При визначенні звичайної ціни вартості 1 кв.м 66/1000 ідеальних часток нежитлових споруд, розташованих за адресою м. Чернівці, вул. Прутська,29 ДПІ керувалась методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). За аналог продажу приймалось приміщення загальною площею 11502,6 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Прутська, 29б та належить ТОВ «Розмі» та яке передалось в іпотеку банківській установі і згідно договору іпотеки вартість 1 кв.м такого приміщення складала 930,58 грн.

При визначенні звичайної ціни ДПІ керувалась положеннями п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р., №334/94-ВР (далі - Закон №334). Експертиз щодо оцінки майна ними не проводилось.

Вважають, що приміщення розміром 66/1000 ідеальних часток нежитлових споруд, розташованих за адресою м. Чернівці, вул. Прутська,29, яке на підставі договору купівлі-продажу було відчужено позивачем ТОВ «Торговий дім «Розма» є ідентичним приміщенню, яке на підставі договору іпотеки було передано банківській установі в іпотеку.

На запитання суду щодо залишкової балансової вартості відчуженого приміщення та залишкової балансової вартості приміщення, яке передано в іпотеку представники відповідача суду пояснили, що залишкова балансова вартість приміщення реалізованого позивачем ТОВ «Торговий дім «Розма» складає 283121,64 грн., а залишкова балансова вартість приміщення, яке передано в іпотеку складає 931959,00 грн.

Також, представники ДПІ суду пояснили, що вважають законним податкове повідомлення-рішення №0003962230 від 23.09.2013 р., яким ТОВ «Розма» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 50907,00 грн. основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13236,75 грн

Зокрема, в період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. позивач здійснював виплати доходів нерезидентам з джерелом їх походження з України, а саме фірмі «Transactions L P» (резидент Великобританії) та фірмі «BLACKWELL TRADING CORP.» (резидент США). ТОВ «Розма» при виплаті сум фрахту фірмі «Transactions L P» та доходів від інжинірингу фірмі «BLACKWELL TRADING CORP.» не утримало та не сплатило до бюджету суми податку з доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України у розмірі 50907,00 грн.

Відповідно до положень ПК України у разі наявності довідки (або їх нотаріально засвідчені копії), які підтверджують, що фірма «Transactions L P» та фірма «BLACKWELL TRADING CORP.» є резидентами країни, з якими укладено міжнародні договори, ТОВ «Розма» мала право самостійно застосувати звільнення нерезидентів від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, передбачене відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту. Однак, таких довідок ТОВ «Розма» під час перевірки ДПІ не надала, у зв'язку із чим було проведено відповідне донарахування податкових зобов'язань.

Крім цього, ТОВ «Розма» до ДПІ звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів (фірми «Transactions L P» та «BLACKWELL TRADING CORP.») не подавався.

Щодо самої господарської операцій між позивачем та фірмами «Transactions L P» та «BLACKWELL TRADING CORP.» представники відповідача суду пояснили, що дані операції документально оформлені вірно, грошові кошти по ним перераховані у повному обсязі.

Крім цього, представники відповідача суду пояснили, що перевіркою ТОВ «Розма» також виявлено порушення вимог податкового законодавства під час оформлення господарської операції між ТОВ «Розма» та приватним підприємством «Алькор-Авто» (далі - ПП «Алькор-Авто») щодо придбання у останнього напівпричепу. Суть порушень полягала у тому, що податкова накладна складена внаслідок цієї господарської операції не відповідає положенням ст.201 ПК України, а сама на ній відсутній обов'язковий реквізит - код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), у зв'язку із чим податковий кредит по цій операції у позивача був знятий.

Дане порушення відображено у податковому повідомленні-рішенні №0004012201 від 23.09.2013 р., яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 72808 грн. 00 коп.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, в період часу з 22.07.2013 р. по 16.08.2013 р. ДПІ на підставі направлень на перевірку, наказів №36 від 11.07.2013 р., №282 від 16.08.2013 р., відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Розма» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р.

Перевіркою в діяльності ТОВ «Розма» виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог: п.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14, п.п.153.2.1, п.153.2 ст.153, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9., п.139.1 ст.139 ПК України, п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону №334 в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 727392,00 грн., в т.ч. занижено податок на прибуток за IV квартал 2012 р. в сумі 725165,00 грн. (у т.ч. з питань застосування звичайних цін в сумі 716185,00 грн.) та завищено податок на прибуток за ІІІ квартал 2012 р. в сумі 2227,00 грн.; п.п.14.1.159, п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192, п.п.198.1 а) ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 і) ст.201 ПК України, п.п.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону №334 в результаті чого: завищено суму податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього у сумі 82007,00 грн., в т.ч. за листопад 2012 р., в сумі 82007,00 грн., занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) всього у сумі 609273,00 грн., в т.ч. занижено ПДВ за грудень 2011 р. в сумі 22422,00 грн., за листопад 2012 р. в сумі 174134,00 грн., за грудень 2012 р. в сумі 682256,00 грн. (у т.ч. з застосуванням звичайних цін в сумі 682081,00 грн.) та завищено ПДВ за вересень 2012 р. в сумі 269539,00 грн.; ст.103, п.160.2, п.160.5 ст.160 ПК України в результаті чого занижено суму податку з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України всього у сумі 50907,00 грн., в т.ч. за ІV квартал 2011 р. в сумі 23979,00 грн., за ІІІ квартал 2012 р. в сумі 21605,00 грн. та за ІV квартал 2012 р. в сумі 5323,00 грн.; п.103.9 ст.103 ПК України в результаті чого не подано звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за ІV квартал 2011 р., ІІІ квартал 2012 р. та за ІV квартал 2012 р. при виплаті фірмам «Transactions L P» та «BLACKWELL TRADING CORP.» доходів із джерелом походження з України.

Дані порушення задокументовані актом перевірки від 09.09.2013 р., №1130/22-1/34573814 про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Розма» код ЄДРПОУ 34573814 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року (далі - акт перевірки).

Згідно акту перевірки порушення ТОВ «Розма» вимог податкового законодавства мали місце у зв'язку із формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій, які фактично не проводились; реалізація нерухомого майна пов'язаній особі по заниженій ціні, що призвело до заниження податкового зобов'язання; а також неутримання та не сплата до бюджету суми податку з доходів отриманих нерезидентом із джерелом походження з України.

У зв'язку із зазначеним ДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 р. №0004042201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 895231 грн. 25 коп., №0004032201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 11225 грн. 00 коп., №0004022201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 852601 грн. 25 коп., №0004002201 від 23.09.2013 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82007 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 41003 грн. 50 коп., №0004012201 яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 72808 грн. 00 коп., №0003962230 від 23.09.2013 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 64143 грн. 75 коп.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 р. №№0004042201, 0004032201, 0004022201, 0004002201, 0004012201 є протиправними та підлягають скасуванню, а податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 р. №0003962230 є законним.

До зазначеного суд прийшов виходячи із наступного.

Так, ДПІ у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки органів державної податкової служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи державної податкової служби та їх посадові особи при прийнятті рішень у т.ч. податкових повідомлень-рішень, зобов'язані виходити із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби. Відповідно до п.п.5,6 Порядку в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, у т.ч. податкових повідомлень-рішень на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки. Дослідженням змісту зазначеного акту перевірку суд прийшов до висновку, що він не відповідає вимогам Порядку в частині чіткого, об'єктивного відображення порушень податкового законодавства. Факти викладені у ньому не в повній мірі підтверджуються первинними документами, а інколи і суперечать їм, що у сукупності з іншими обставинами, призвело до винесення незаконних податкових повідомлень-рішень. До зазначеного суд дійшов виходячи із наступного.

Відповідно до акту перевірки та пояснень наданим суду представниками відповідача, підставами для донарахування оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань стали господарські операції, які на думку ДПІ, проведені з порушенням вимог податкового законодавства, а саме це операції по придбанню позивачем у ПрАТ «Украгро НПК» аміачної селітри та подальший її перепродаж ПрАТ «Галнафтохім», господарська операція по придбанню у ТОВ «Торговий дім «Астат» уайт-спіриту, господарська операція по придбанню у ПП «Алькор-Авто» напівпричепу, господарська операції по реалізації позивачем ТОВ «Торговий дім «Розма» об'єкта нерухомості та господарські операції та їх відповідне відображення у податковій звітності з нерезидентами фірмами «Transactions L P» та «BLACKWELL TRADING CORP.».

З метою встановлення законності донарахувань оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань, суд вважає за необхідним надати оцінку на предмет законності кожній із вищезазначених господарських операцій окремо.

При наданні оцінки законності донарахувань суд виходить із тієї доказової бази, яка була у ДПІ на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і відповідно стала підставою для їх прийняття.

Господарські операції щодо придбання позивачем у ПрАТ «Украгро НПК» аміачної селітри та подальший її перепродаж ПрАТ «Галнафтохім» (господарські операції досліджуються разом у зв'язку із їх пов'язаністю між собою).

Відповідно до акту перевірки, пояснень представників відповідача, а також згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не визнання ДПІ даних господарських операцій такими, що відбулось призвело до коригування податкових зобов'язань ТОВ «Розма» з податку на прибуток та ПДВ.

Враховуючи зазначене та з метою встановлення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідним встановити правомірність діяльності ДПІ при здійсненні вищезазначених дій щодо зменшення витрат та податкового кредиту. При цьому суд зазначає, що суть порушень позивачем податкового законодавства зводиться до завищення валових витрат, які застосовуються для визначення прибутку підприємства як об'єкта оподаткування, а також неправомірне включення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із зазначеними витратами, до суми податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого занижене податкове зобов'язання з ПДВ. Тобто для вирішення спору необхідно встановити факти, що підтверджують правомірність або неправомірність включення витрат, понесених ТОВ «Розма» у зв'язку із придбанням аміачної селітри у ПрАТ «Украгро НПК» до валових витрат, та правомірність або неправомірність віднесення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням аміачної селітри до податкового кредиту позивача із ПДВ. Крім цього, необхідно встановити реальність господарської операції по реалізації аміачної селітри позивачем ПрАТ «Галнафтохім», що вплинуло на формування позивачем доходу та податкових зобов'язань з ПДВ.

Нормативно-правові акти, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, фактами, що підтверджують правомірність обчислення валових витрат, які застосовуються для визначення прибутку підприємства як об'єкта оподаткування, визначали наступні обставини.

Так, відповідно до ст.133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств є у т.ч. суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.26 п.14.1 ст.14 ПК України під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

Аналізуючи положення даних статей Розділу ІІІ ПК України, суд дійшов висновку, що для визначення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосуб'єктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, послуга, видаткові накладні, та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат та чи пов'язані зазначенні витрати із господарською діяльністю, яку здійснює платник податку.

Щодо ПДВ, то за своєю економічною суттю він відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг), що поставляються продавцем. При постачанні товарів (робіт, послуг), що згідно із ст.185 ПК України є об'єктом оподаткування даним податком, фактично суму податку сплачує покупець товару (роботи, послуги), оскільки вона включена у вартість предмета поставки, однак, юридично обов'язок сплати ПДВ покладено на продавця таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.198.3 ст.198 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цій, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

ПК України не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Так, відповідно до матеріалів справи у т.ч. виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №421081, акту перевірки (який є джерелом доказової інформації), позивач є юридичною особою, яка перебуває на обліку у ДПІ як платника податків та є платником ПДВ. Позивач здійснює діяльність за КВЕД у т.ч. з виробництва плит, листів, труб, і профілів із пластмас, виробництво клеїв, виробництво інших гумових виробів, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Тобто, з вищевикладеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «Розма» володіло належною податковою правосуб'єктністю, а саме було платником податку на прибуток підприємств та ПДВ, а також здійснювало господарську діяльність, в силу особливостей якої могло здійснювати операції з метою отримання прибутку у т.ч. по придбанню та подальшої реалізації аміачної селітри.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарських операцій із позивачем ПрАТ «Украгро НПК» та ПрАТ «Галнафтохім» були зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку у відповідних територіальних ДПІ, володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (були платником ПДВ), яка у т.ч. надавала право, за рахунок проведених операцій, формувати їх покупцям податковий кредит. Також, зазначені підприємства займаються реалізацією мінеральних добрив.

Зазначенні обставини не заперечуються представниками відповідача.

Так, між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Украгро НПК» укладено договори поставки №РЗМ 1/06.08.12 від 06.08.2012 р., №РЗМ 2/08.08.12 р. від 08.08.2012 р., №РЗМ 3/30.08.12 від 30.08.2012 р., №РЗМ 4/18.10.12 від 18.10.2012 р. про поставку аміачної селітри. Дані договори за своїм змістом є ідентичні, за винятком кількості та вартості поставленої продукції.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.5 зазначених договорів: поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ - фрахт/перевезення оплачено до - згідно транспортних інструкцій покупця; поставка товару здійснюється постачальником шляхом поставки товару покупцю, що є стороною за цим договором, або особі, визначеній у договорі в якості одержувача; обов'язок продавця передати товар вважається виконаним з моменту передачі товару постачальником першому перевізнику. Крім цього, відповідно до п.4.1 поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати.

Так, згідно до вищезазначених договорів поставки ТОВ «Розма» придбала у ПрАТ «Украгро НПК» аміачну селітру на загальну суму 20671758,00 грн. Господарські операції по придбанню позивачем у ПрАТ «Украгро НПК» аміачної селітри документовані дослідженими у судовому засіданні видатковими накладними, податковими накладними та залізничними накладними.

Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що видаткові накладні в частині наявності інформації про посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення не відповідають положенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р., №996-ХІV (далі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88, про що у судовому засіданні зазначили представники ДПІ.

Разом з цим суд зазначає наступне.

Типова форма видаткової накладної нормативно не затверджена. По своїй природі видаткова накладна є основним документом (первинним), за допомогою якого здійснюється відпуск товарів зі складів підприємств. Відповідно до ст.1 Закону №996 під первинним документом розуміють документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, з викладеного слідує, що основним призначенням видаткової накладної є ідентифікація нею господарської операції і саме при наявності у ній даних, які дають можливість ідентифікувати господарську операція, така видаткова накладна у розумінні Закону №996 є первинним документом.

Аналітичним дослідженням змісту видаткових накладних, якими документувались господарські операції між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Украгро НПК» встановлено, що вони надають можливість ідентифікувати господарські операції по реалізації/придбанню аміачної селітри, а тому в розумінні Закону №996 вони є первинними документами і судом приймаються як докази у цій справі.

Щодо вищезазначених податкових накладних то вони оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної». При цьому суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність податкової накладної по формі вимогам чинного законодавства.

Залізничні накладні, якими документувались господарські операції між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Украгро НПК» відповідають вимогам Закону №996.

Крім цього, судом встановлено, що придбаний позивачем у ПрАТ «Украгро НПК» товар відповідно до правил бухгалтерського обліку документально належним чином був оприбуткований, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями. Розрахунок по дослідженим господарським операціям здійснювався у безготівковій формі, при цьому відповідно до наявних у справі платіжних доручень, а також пояснень представників ДПІ позивач за поставлений йому товар (аміачну селітру) розрахувався із ПрАТ «Украгро НПК» у повному обсязі.

Також, згідно пояснень представників ДПІ та відповідно до досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що ПрАТ «Украгро НПК» відобразило у податковому обліку господарські операції з позивачем (додатки №5 до податкової декларації з податку на додану вартість розділ І «Податкові зобов'язання»).

Відповідно до пояснень представників сторін та матеріалів справи придбана у ПрАТ «Украгро НПК» аміачна селітра у подальшому позивачем на підставі договорів поставки №П-09/08-6001 від 06.08.2012 р., №З-21/08-6001 від 08.08.2012 р., №З-93/08-6001 від 30.08.2012 р., №З-41/10-6001 від 18.10.2012 р. була реалізована ПрАТ «ПрАТ «Галнафтохім». Всього згідно зазначених договорів поставки ТОВ «Розма» реалізувала ПрАТ «Галнафтохім» аміачної селітри на суму 20671758,00 грн.

Згідно п.п.3.1,3.5,4.1 зазначених договорів поставки: поставка товару здійснювалась залізничним транспортом, на умовах СРТ ст. покупця згідно наданих залізничних реквізитів; передача товару здійснюється на станції відвантаження, шляхом здачі перевізнику для доставки покупцеві до станції призначення (станції призначення, код станції, вид упаковки, кількість товару, що постачається до цієї станції, зазначаються в транспортній інструкції наданій покупцем для постачальника; покупець розраховується з постачальником за товар та транспортні витрати шляхом перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Господарські операції по реалізації позивачем ПрАТ «Галнафтохім» аміачної селітри документовані дослідженими у судовому засіданні видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними, залізничними накладними.

Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону №996, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88. Щодо податкових накладних то вони оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної». При цьому суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність податкової накладної по формі вимогам чинного законодавства.

Крім цього, судом встановлено, що господарська операція по реалізації позивачем ПрАТ «Галнафтохім» аміачної селітри належним чином була відображена у бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями. Розрахунок по дослідженим господарським операціям здійснювався у безготівковій формі, при цьому відповідно до наявних у справі платіжних доручень, а також пояснень представників ДПІ ПрАТ «Галнафтохім» за поставлений йому товар (аміачну селітру) розрахувався із позивачем у повному обсязі.

Також, згідно пояснень представників ДПІ та відповідно до досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що позивач та ПрАТ «Галнафтохім» відобразили у податковій звітності господарські операції по купівлі/продажу аміачної селітри (додатки №5 до податкової декларації з податку на додану вартість).

У подальшому відповідно до матеріалів справи придбана у ТОВ «Розма» аміачна селітра ПрАТ «Галнафтохім» була реалізована іншим суб'єктам господарювання, що документується відповідними первинними документами.

Внаслідок проведення зазначених вище господарських операцій по купівлі та подальшому продажу аміачної селітри ТОВ «Розма» отримала прибуток у розмірі 66115,00 грн. При цьому суд зазначає, що дані господарські операції відповідають основній меті діяльності ТОВ «Розма» - отримання прибутку та не суперечать установчим документам товариства.

Щодо позиції ДПІ відповідно до якої дані господарські операції враховуючи час та місце їх здійснення не могли реально відбутись, суд зазначає наступне.

Так, як встановлено судом вище поставка товару здійснювалась залізничним транспортом, на умовах СРТ ст. покупця згідно наданих залізничних реквізитів та відповідно до транспортних інструкції наданих покупцем для постачальника.

ПрАТ «Галнафтохім» позивачеві було надано транспортні інструкції (дослідженні у судовому засіданні), згідно яких ТОВ «Розма» зобов'язана була відвантажити аміачну селітру за відгрузочними реквізитами. Згідно наданих ТОВ «Розма» транспортних інструкцій отримувачем вантажу були юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які в подальшому здійснювали для ПрАТ «Галнафтохім» переадресацію, подачу, прибирання вагонів з аміачною селітрою на під'їздну колію ПрАТ «Галнафтохім» (при цьому суд зазначає, що ціна товару включає в себе транспортні витрати, тому ТОВ «Розма» не мало нести окремих витрат на оплату транспорту). Однак, згідно умов договорів між ПрАТ «Галнафтохім» та зазначеними вище суб'єктами господарювання, до останніх не перейшло право власності на товар, а лише виник обов'язок по здійсненню переадресації, подачі, прибирання вагонів з аміачною селітрою на під'їздну колію ПрАТ «Галнафтохім».

Умови поставки СРТ (фрахт/перевезення оплачено до…) передбачають обов'язок постачальника організувати транспортування товару покупцеві та передати товар перевізнику. При поставці на умовах СРТ основний обов'язок постачальника вважається виконаним в момент передачі товару першому перевізнику. Аналогічним чином вирішується питання переходу права власності і ризиків щодо товару. У даному порядку передача товару здійснюється на станції відвантаження шляхом його передачі першому перевізнику для доставки покупцю до станції призначення, так як відповідальність за ризик знищення або пошкодження товару від станції відвантаження до станції призначення несе перевізник.

Тобто, складання видаткових накладних здійснюється безпосередньо при здійсненні реалізації товару. Згідно п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу до покупця права власності на такий товар. Перехід права власності в обох випадках відбувався при передачі товару перевізнику. Саме тому видаткові накладні щодо реалізації аміачної селітри були виписані в один день, при цьому дата виписки видаткової накладної відповідає даті залізничної накладної, які були оформленні для транспортування аміачної селітри в обсягах зазначених у видаткових накладних.

Також, суд вважає необґрунтованою позицію ДПІ відповідно до якої відсутність підтверджуючих документів, які засвідчують факти перебування виконавчого директора ТОВ «Розма» в серпні та жовтні 2012 р. у м. Жашків та м. Львові, де складено та підписано договори поставки, свідчить про безтоварність операції, так як така позиція суперечить усталеній практики правил ділового обороту, відповідно до якої підписання документів може відбуватись дистанційно, шляхом використання поштового, кур'єрського зв'язку, тощо. При цьому умови договору могли бути обговоренні шляхом використання телефонного або електронного зв'язку.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що вище досліджені господарські операції між позивачем та ПрАТ «Галнафтохім», ПрАТ «Украгро НПК» задокументовані первинними документами, які в логічно-хронологічному порядку доповнюють один одного та не містять змістових розбіжностей. Враховуючи вартісні показники досліджених вище договорів та первинних документів до них, суд вважає, що основною метою їх укладення було отримання майнової вигоди. При цьому мала місце зміна активів позивача.

ДПІ при наданні оцінки зазначеним господарським операціям не було враховано специфіку перевезення/постачання товару передбачену правилами ІНКОТЕРМС - 2000 року, а також не враховано положення податкового та господарського законодавства, відповідно до якого під підприємництвом розуміють самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ч.1 ст.42 Господарського кодексу України від 06.01.2003 р., №436-IV), а під господарською діяльністю розуміють, діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України). Дані положення законодавства надають ТОВ «Розма» право здійснювати будь-яку діяльність, яка не заборонена закон, з метою отримання прибутку, у т.ч. і діяльність пов'язану з реалізацією аміачної селітри, придбаної з цієї метою у інших суб'єктів господарювання.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що правочини між ТОВ «Розма» та ПрАТ «Украгро НПК», ПрАТ «Галнафтохім» за період з серпня 2012 р. по грудень 2012 р. здійснені з метою отримання прибутку, а тому висновки з цього предмету викладені посадовими особами ДПІ в акті перевірки є помилковими.

Господарська операція по придбанню у ТОВ «Торговий дім «Астат» уайт-спіриту.

Так, 27.03.2012 р. між ТОВ «Розма» та ТОВ «Торговий дім «Астат» укладено договір поставки нафтопродуктів №84/03-12, відповідно до якого позивачеві поставлено уайт-спірит на загальну суму 164361,60 грн. Згідно технологічних карт уайт-спірит використовувався позивачем для виробництва гумових виробів.

На момент проведення зазначеної господарської операції ТОВ «Торговий дім «Астат» володіло відповідною правосуб'єктністю та було платником ПДВ. Згідно акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.05.2013 р., №1088/22.4-13/37642424 ТОВ «Торговий дім «Астат» здійснювало діяльність пов'язану з посередництвом у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Тобто, з викладеного слідує, що ТОВ «Торговий дім «Астат» міг здійснювати поставку ТОВ «Розма» уайт-спіриту.

Господарська операція щодо поставки позивачу ТОВ «Торговий дім «Астат» уайт-спіриту документувалась наступними первинними документами: видаткова накладна №РН-0000534 від 04.09.2012 р., податкова накладна №8 від 04.09.2012 р., товарно-транспортна накладна №439432 від 04.09.2012 р..

Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону №996, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88 та спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р., №488/346. Щодо податкової накладної то вона оформлена відповідно до вимог ст.201 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної». Представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність податкової накладної по формі вимогам чинного законодавства.

При цьому суд зазначає, що у видаткові накладній №РН-0000534 від 04.09.2012 р. від покупця відсутні реквізити підписанта, а також відсутній номер та дата довіреності на отримання товару. Разом з цим, судом висловлено свою позицію щодо цього вище. Дана видаткова накладна надає можливість ідентифікувати господарську операцію, а тому суд вважає її належним первинним документом.

Крім цього, судом встановлено, що господарська операція по придбанню позивачем у ТОВ «Торговий дім «Астат» уайт-спіриту належним чином ним була відображена у бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями. Розрахунок по дослідженим господарським операціям здійснювався у безготівковій формі, при цьому відповідно до наявних у справі документів, а також пояснень представників ДПІ ТОВ «Розма» за поставлений йому товар розрахувалось із ТОВ «Торговий дім «Астат» у повному обсязі.

Також, згідно пояснень представників ДПІ та відповідно до досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що позивач та ТОВ «Торговий дім «Астат» відобразили у податковій звітності господарські операції по купівлі/продажу уайт-спіриту (додатки №5 до податкової декларації з податку на додану вартість).

У подальшому, відповідно до матеріалів справи, позивачем в період часу вересень-грудень 2012 р., згідно технологічних карт, на підставі вимог, що підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями, витрачено на виробництво уайт-спірит в кількості 11167 кг. на загальну суму 108878,25 грн. без ПДВ, які були включені у собівартість виробленої продукції як витрати виробництва та на підставі п.п.138.1.1, п.138.1 ст.138 ПК України включені до складу витрат згідно з декларацією про прибуток за 2012 р.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що вище досліджена господарські операції між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Астат» задокументована первинними документами, які в логічно-хронологічному порядку доповнюють один одного та не містять змістових розбіжностей. У ході проведення зазначеної господарської операції мала місце зміна активів позивача.

При цьому суд вважає необґрунтованою позицію ДПІ відповідно до якої господарська операція між ТОВ «Розма» та ТОВ «Торговий дім «Астат» є безтоварною, у зв'язку із наявністю акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.05.2013 р., №1088/22.4-13/37642424 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Астат» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.

Так, даним актом встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Астат» відсутнє за місцезнаходженням, у зв'язку із чим ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийшло до висновку, що задекларований податковий кредит ТОВ «Торговий дім «Астат» по контрагентах-постачальниках за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. сформований неправомірно, а тому враховуючи відсутність поставок товарів від постачальників до підприємства-покупця ТОВ «Торговий дім «Астат», слідує, що відсутні поставки товарів від ТОВ «Торговий дім «Астат» до підприємств-покупців, у т.ч. і до ТОВ «Розма».

Господарська операція між ТОВ «Розма» та ТОВ «Торговий дім «Астат» відбулась 04.09.2012 р., а по місцезнаходженню ТОВ «Торговий дім «Астат» був відсутній 29.05.2013 р. Будь-яких доказів, які підтверджують відсутність ТОВ «Торговий дім «Астат» за місцезнаходженням 04.09.2012 р. представники відповідача суду не надали, а тому така їх позицію ґрунтується виключно на припущеннях. При цьому суд зазначає, що акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.05.2013 р., №1088/22.4-13/37642424 не є доказом, який може свідчити про безтоварність господарської операції між ТОВ «Розма» та ТОВ «Торговий дім «Астат».

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що правочин між ТОВ «Розма» та ТОВ «Торговий дім «Астат» здійснений з метою отримання позивачем прибутку, внаслідок використання уайт-спіриту у виробництві, а тому висновки з цього предмету викладені посадовими особами ДПІ в акті перевірки є помилковими.

Господарська операції по реалізації позивачем ТОВ «Торговий дім «Розма» об'єкта нерухомості.

Так, податковими повідомленнями-рішеннями від 23.09.2013 р., №№0004042201, 0004022201 ТОВ «Розма» донараховано податок на прибуток у сумі 716185,00 грн. та ПДВ у сумі 682081,00 грн., та застосовано у зв'язку із цим штрафну санкцію у розмірі 25%. Дані податкові зобов'язання донараховані у зв'язку із реалізацією позивачем нерухомого майна пов'язаній особі по заниженій ціні, що призвело до мінімізації податкових зобов'язань.

Зокрема, 24.12.2012 р. ТОВ «Розма» уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна з ТОВ «Торговий дім «Розма», згідно змісту якого реалізовано 66/1000 ідеальних часток нежитлових споруд, розташованих за адресою м. Чернівці, вул. Прутська,29. Ціна договору 1200000,00 грн.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Розма» та ТОВ «Торговий дім «Розма» в розумінні п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України є пов'язаними особами.

ДПІ вважає, що ціна продажу зазначеного приміщення є несправедливою, так як при реалізації приміщення ціна 1 кв.м. склала 211,00 грн., тоді як вона мала складати 930,58 грн. з 1 кв.м. При визначенні звичайної ціни вартості 1 кв.м 66/1000 ідеальних часток нежитлових споруд, розташованих за адресою м. Чернівці, вул. Прутська,29 ДПІ керувалась методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). За аналог продажу приймалось приміщення загальною площею 11502,6 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Прутська, 29б та належить ТОВ «Розма» та яке передалось в іпотеку банківській установі і згідно договору іпотеки вартість 1 кв.м такого приміщення складала 930,58 грн.

При визначенні звичайної ціни ДПІ керувалась положеннями п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону №334.

При цьому суд зазначає, що на момент визначення ДПІ звичайної ціни нерухомого майна у розмірі 66/1000 ідеальних часток нежитлових споруд, розташованих за адресою м. Чернівці, вул. Прутська,29, діяла редакція ст.39 ПК України (в редакції Закону від 04.07.2013 р.), яка детально унормувала правила застосування ДПІ звичайної ціни, у т.ч. із використанням методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). Дана норма не погіршувала становище платника податку, а виключно розписала порядок визначення вартості товару із застосуванням звичайної ціни.

Згідно п.153.2 ст.153 ПК України (у редакції чинній на момент вчинення дослідженої операції) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України (у редакції чинній на момент вчинення дослідженої операції) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.

Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону №334 передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (аналогічна норма міститься у пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України згідно якої звичайна ціна це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін).

Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом N334, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові у справі №21-328а11 від 07.11.2011 р.) .

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Суд вважає, що при визначенні звичайної ціни ДПІ було порушено вимоги податкового законодавства в частині визначення звичайної ціни при реалізації «ідентичних (однорідних)» товарів у «співставних умовах».

Так, відповідно до матеріалів справи при визначенні звичайної ціни проданої позивачем пов'язаній особі нерухомості, ДПІ керувалось змістом договору іпотеки з застереження про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.05.2012 р., згідно якого предметом іпотеки є у т.ч. нежила будівля інженерно-лабораторного корпусу літ.А, А1,АІІ, загальною площею 11502,6 кв.м, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Прутська, 29 Б. Відповідно до змісту цього договору вартість 1 кв.м такого приміщення складала 930,58 грн.

Нерухоме майно, яке складається із 66/1000 ідеальних часток нежитлових споруд, розташованих за адресою м. Чернівці, вул. Прутська,29 має розмір 5687,30 грн., а нерухоме майно, яке складається із нежилої будівлі інженерно-лабораторного корпусу літ.А, А1,АІІ, , що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Прутська, 29 Б. має розмір 11502,6 кв.м. При цьому майно передане в іпотеку, знаходиться у відокремленому приміщенні, тоді як майно реалізоване позивачем ТОВ «Торговий дім «Розма» є частиною приміщення.

Крім цього, представник позивача суду пояснив, а представники ДПІ з цього приводу не заперечували, що реалізоване ТОВ «Торговий дім «Розма» майно не має окремого під'їзду з вулиці, тоді як майно яке передане в іпотеку має окремий під'їзд.

Також, суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства України під балансовою (залишковою) вартістю основних засобів розуміють первісну (відновну) вартість основних засобів за вирахуванням їх зносу.

Згідно матеріалів справи балансова (залишкова) вартість 1 кв.м. приміщення, що продане пов'язаній особі складає 49,8 грн. (283121,64 грн. /5687,30 грн.), тоді як балансова (залишкова) вартість 1 кв.м. приміщення, що надане в іпотеку складає 81 грн. (931959,00 грн./11502,6 кв.м.).

Зазначене свідчить, що дані приміщення по своєму стану зношеності є різними, при цьому те приміщення, яке передане в іпотеку має фізичний стан кращий, ніж те яке було продано.

При цьому суд зазначає, що по своїй правовій природі договір купівлі-продажу є відмінним від договору іпотеки, у зв'язку із чим суд вважає, неправильним їх ототожнювати. У даному разі не може йти мова про співставні умови реалізації приміщень, так як згідно договору іпотеки майно не відчужується.

Крім цього, як зазначалось судом вище з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Договір іпотеки наданий не уповноваженим на це державним органом, а тому не може бути підставою для визначення звичайної ціни у даному разі.

При цьому суд зазначає, що ДПІ, під час здійснення перевірки, мала всі законні повноваження та відповідні правові механізми, щодо отримання від уповноважених на це державних органів статистичних документів стосовно звичайних цін, однак своїми повноваженнями не скористалась.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ДПІ не правильно було визначено звичайну ціну нерухомого майна у розмірі 66/1000 ідеальних часток нежитлових споруд, розташованих за адресою м. Чернівці, вул. Прутська,29, що призвело до прийняття протиправних податкових-рішень від 23.09.2013 р.., №№0004042201, 0004022201 які підлягають скасуванню.

За таких обставин, узагальнюючі вищевикладене у своїй сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 р. №№0004042201, 0004032201, 0004022201, 0004002201, 0004012201 підлягає скасуванню.

Господарські операції та їх відповідне відображення у податковій звітності з нерезидентами фірмами «Transactions L P» та «BLACKWELL TRADING CORP.».

Так, ДПІ податковим повідомленням-рішенням №0003962230 від 23.09.2013 р. визначено ТОВ «Розма» грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 50907,00 грн. основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13236,75 грн.

Згідно матеріалів справи підставою для зазначеного донарахування стало те, що в період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. позивач здійснював виплати доходів нерезидентам з джерелом їх походження з України, а саме фірмі «Transactions L P» (резидент Великобританії) та фірмі «BLACKWELL TRADING CORP.» (резидент США). ТОВ «Розма» при виплаті сум фрахту фірмі «Transactions L P» та доходів від інжинірингу фірмі «BLACKWELL TRADING CORP.» не утримало та не сплатило до бюджету суми податку з доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України у розмірі 50907,00 грн.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач дійсно перебував у господарськими відносинах з нерезидентами фірма «Transactions L P» (резидент Великобританії) та фірма «BLACKWELL TRADING CORP.» (резидент США), у зв'язку із чим ним здійснювалась виплата їм доходів, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п.160.1 ст.160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею, а відповідно до п.160.2 цієї ж статті ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно із п.п.103.1,103.2 ст.103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п.1 ст.7 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набула чинності для України від 11.08.1993 р., прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Держави через розташоване там постійне представництво.

Крім цього, згідно п.1 ст.2 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, яка набула чинності для України 05.06.2000 р. податками, до яких застосовується ця Конвенція, є у т.ч. в Україні податок на доход (прибуток) підприємств. Згідно п.1 ст.7 цієї Конвенції прибуток від комерційної діяльності резидента Договірної Держави може оподатковуватись тільки у цій Державі, якщо резидент не здійснює або не здійснював комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Отже, з викладеного слідує, що ТОВ «Розма» мало право звільнити від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України фірми «Transactions L P» та «BLACKWELL TRADING CORP.», при дотримання законодавчо встановленої процедури.

Відповідно до п.п.103.4, 103.5 ст.103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Згідно п.130.10 ст.130 ПК України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Дослідженням матеріалів справи, а також відповідно до пояснень представника позивача, встановлено, що у позивача довідок (або їх нотаріально засвідчені копії), які підтверджують, що фірма «Transactions L P» та фірма «BLACKWELL TRADING CORP.» є резидентами країни, з якими укладено міжнародні договори в наявності немає. Надані суду до огляду незасвідчені копії англомовних документів, не є в розумінні ПК України довідками, які підвереджують резиденції країни, з якими укладено міжнародні договори.

У зв'язку із зазначеним позивач зобов'язаний був при розрахункам по господарським операціям з фірмою «Transactions L P» та з фірмою «BLACKWELL TRADING CORP.» утримати та сплатити до бюджету суми податку з доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України у розмірі 50907,00 грн.

Крім цього, відповідно до п.103.9 ст.103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Дослідженням матеріалів справи, а також враховуючи пояснення представника позивача, встановлено, що даний звіт ТОВ «Розма», враховуючи здійснення у звітному періоді виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, до ДПІ не подавався.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомленням-рішенням №0003962230 від 23.09.2013 р., яким ДПІ позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 50907,00 грн. основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13236,75 грн. є законним та не підлягає скасуванню.

Щодо позиції ДПІ відповідно до якої перевіркою позивача виявлено порушення вимог податкового законодавства під час оформлення господарської операції між ТОВ «Розма» та ПП «Алькор-Авто» щодо придбання у останнього напівпричепу, суд зазначає наступне.

Так, згідно матеріалів справи суть порушення полягала у тому, що податкова накладна складена внаслідок цієї господарської операції не відповідає положенням ст.201 ПК України, а сама на ній відсутній обов'язковий реквізит - код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), у зв'язку із чим податковий кредит по цій операції у позивача був знятий.

03.10.2011 р. між ТОВ «Розма» та ПП «Алькор-Авто» укладено договір №701176, відповідно до якого позивач придбав напівпричіп. Дана господарська операція задокументована видатковою накладною №А-00000269 від 04.10.2011 р., актом прийому-передачі від 04.10.2011 р. та податковими накладними №1 від 03.10.2011 р., №2 від 04.10.2011 р.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Законом України від 07.07.2011, № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" внесенні зміни до п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до яких до обов'язкових реквізитів податкової накладної належить код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Дана норма набрала сили 06.08.2011 р.

Придбаний позивачем у ПП «Алькор-Авто» напівпричіп є товаром, ввезеним на митну територію України.

Дослідженням змісту податкових накладних №1 від 03.10.2011 р. та №2 від 04.10.2011 р. встановлено, що у них відсутній обов'язковий реквізит для податкової накладної, а саме код товару згідно з УКТ ЗЕД, що є порушенням п.201.1 ст.201 ПК України.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Разом з цим, позивач відніс до податкового кредиту суми податку, сплаченого ним у зв'язку з придбанням у ПП «Алькор-Авто» напівпричепу, що суперечить положенням п.198.6 ст.198 ПК України.

У зв'язку із зазначеним посадові особи ДПІ зобов'язані були донарахувати ТОВ «Розма» податкові зобов'язання із ПДВ.

Натомість дані податкові зобов'язання увійшли до структури суми податкового повідомлення-рішення №0004012201 від 23.09.2013 р., яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 72808 грн. 00 коп. Судом вище встановлено, що у ДПІ підстав для зменшення податкового зобов'язання позивачу із ПДВ не було, що призвело до визнання даного податкового повідомлення-рішення протиправним.

Окремого податкового повідомлення-рішення щодо збільшення податкових зобов'язань внаслідок операцій між позивачем та ПП «Алькор-Авто» ДПІ не виносило.

Тобто, з викладеного слідує, що дане порушення ТОВ «Розма» вимог податкового законодавства не створило для нього правових наслідків, так як безпосереднього донарахування зобов'язань не відбулось. Враховуючи, що повноваження щодо донарахування податкових зобов'язань віднесенні до виключної компетенції органів Міністерства доходів і зборів, слідує, що суд не може самостійно їх визначити.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з ПДВ та валових витрат. При цьому з урахуванням норм ст.ст.61, 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Позивач по справі частково обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, а ДПІ не надала суду у повному обсязі докази, які б свідчили про порушення ТОВ "Розма" вимог ПК України.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Розма» до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 р. №№0004042201, 0004032201, 0004022201, 0004002201, 0004012201, 0003962230 - підлягає задоволенню частково, відповідно до мотивувальної частини цього рішення.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Розма" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004042201 від 23.09.2013 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області збільшено товариству з обмеженою відповідальністю "Розма" суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 895231 (вісімсот дев'яносто п'ять тисяч двісті тридцять одна) грн. 25 коп., з них за основним платежем 716185 (сімсот шістнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 179046 (сто сімдесят дев'ять тисяч сорок шість) грн. 25 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004032201 від 23.09.2013 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області збільшено товариству з обмеженою відповідальністю "Розма" суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 11225 (одинадцять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 00 коп., з них за основним платежем 8980 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 2245 (дві тисячі двісті сорок п'ять) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004022201 від 23.09.2013 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області збільшено товариству з обмеженою відповідальністю "Розма" суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 852601 (вісімсот п'ятдесят дві тисячі шістсот одна) грн. 25 коп., з них за основним платежем 682081 (шістсот вісімдесят дві тисячі вісімдесят одна) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 170520 (сто сімдесят тисяч п'ятсот двадцять) грн. 25 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004002201 від 23.09.2013 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області зменшено товариству з обмеженою відповідальністю "Розма" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82007 (вісімдесят дві тисячі сім) грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 41003 (сорок одна тисяча три) грн. 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004012201 від 23.09.2013 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області зменшено товариству з обмеженою відповідальністю "Розма" суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 72808 (сімдесят дві тисячі вісімсот вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003962230 від 23.09.2013 р. яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області збільшено товариству з обмеженою відповідальністю "Розма" суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 64143 (шістдесят чотири тисячі сто сорок три) грн. 75 коп., з них за основним платежем 50907 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сім) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13236 (тринадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 75 коп. - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Розма" (код ЄДРПОУ 34573814) документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 2218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) грн. 30 коп. (пропорційно задоволеним вимогам).

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У зв'язку із тим, що закінчення строку виготовлення постанови у повному обсязі припадає на вихідний день, постанову в повному обсязі виготовлено в перший робочий день після вихідного дня, а саме 04 листопада 2013 р.

Суддя Анісімов О.В.