Постанова

від 30.10.2013 по справі 906/606/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 906/606/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 03.09.2013 року

у справі № 906/606/13 Господарського суду

Житомирської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"СФГ ім. Гречко"

до товариства з обмеженою відповідальністю

"Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна"

про стягнення 69 988,49 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Кравець І.І. дов. від 01.03.2013 р.,

відповідача - Корсакова О.Г. дов. від 24.05.2013 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.06.2013 р. (суддя - Маріщенко Л.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс - Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ ім. Гречко" - 39 488 грн. штрафу, 452,92 грн. 3% річних, 47,57 грн. інфляційних, 1720,50 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн. боргу за відсутністю предмету спору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. (судді - Маціщук А.В., Гулова А.Г., Петухов М.Г.) рішення Господарського суду Житомирської області від 20.06.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2012 р. товариством з обмеженою відповідальністю "СФГ ім. Гречко" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АПФ "Агролюкс-Україна" (покупець) був укладений договір про постачання сільськогосподарської продукції № 26.

Згідно умовам договору, постачальник передає, а покупець приймає та оплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до даного договору, сільськогосподарську продукцію.

У договорі передбачено, що найменування товару, кількість товару, ціна за одну тону товару, порядок і строки оплати визначаються у специфікаціях, підписаних сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що специфікація на постачання сільськогосподарської продукції від 26.12.2012 р. як додаток до договору № 26 підписана представниками сторін і скріплена їх печатками.

У специфікації, сторонами погоджено поставку шроту соєвого (ДСТУ 4600:2006) у кількості 32 т за ціною 6 170 грн. за тонну на загальну суму 197 440 грн.

У специфікації визначено, що розрахунки виконуються на умовах передплати в сумі 70 000 грн., яка здійснюється покупцем протягом двох банківських днів з дати рахунку-фактури. Остаточна оплата здійснюється покупцем до 11 січня 2013 року включно.

Судами встановлено, що 29.12.2012 р. покупець на підставі довіреності № 579 від 28.12.2012 р. та за накладною № 13 від 29.12.2012 р. одержав від постачальника шрот соєвий у кількості 34,2 тонни на загальну суму 211 014 грн. Товар був прийнятий відповідачем без зауважень.

У строк до 11.01.2013 р., визначений у специфікації, відповідач сплатив 22 440 грн., перерахувавши 7 440 грн. за платіжним дорученням № 2398 від 09.01.2013 р. та 15 000 грн. - за платіжним дорученням № 2432 від 11.01.2013 р. Отже, на 12.01.2013 р. утворилась заборгованість на суму 118 574 грн.

В період з 15.01.2013 р. по 05.04.2013 р. відповідач оплатив товар частково, перерахувавши 88 574 грн., з порушенням строку, визначеного у специфікації, і, на час звернення позивача з позовом до суду, заборгованість становила 30 000 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Згідно п. 5.4 договору, у разі не оплати партії товару, або за порушення строків оплати, покупець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікації до договору.

Як вірно відзначено судами, вказана умова договору узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) (ст.ст. 549-551 ЦК України).

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що застосування штрафу у розмірі 20% від загальної вартості специфікації суперечить ст. 549 ЦК України, оскільки штраф обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов'язання, та умова п. 5.4 договору не суперечить відповідним нормам законодавства.

Оскільки на час звернення позивача з позовом до відповідача мало місце неналежне виконання зобов'язання щодо оплати товару у визначений договором поставки строк, а наявність заборгованості та порушення строків розрахунків підтверджено також актом вивірки розрахунків, виконаної сторонами на 30.01.2013 р., позивач надіслав відповідачу претензію від 15.03.2013 р. з вимогою про оплату заборгованості за поставлений товар в сумі 47 574 грн., штрафних санкцій згідно з п.5.4. договору на суму 39 488 грн. та 3% річних на суму 354,44 грн. яка була залишена без реагування відповідачем.

Заборгованість в сумі 30 000 грн. сплачена відповідачем після звернення позивачем з позовом до суду, а тому суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині відповідно до п. 1-1 ст.80 ГПК України.

Враховуючи, що мало місце прострочення виконання оплати, суди дійшли вірного висновку про задоволення судом першої інстанції вимоги про стягнення 39 488 грн. штрафу, обрахованого як 20% від загальної вартості специфікації 197 440 грн. та суми 3% річних, інфляційних втрат.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Згідно частини другої ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 20.06.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року у справі № 906/606/13 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року у справі № 906/606/13.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.