Постанова

від 04.11.2013 по справі 815/6958/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6958/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року м. Одеса

16 год. 05 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Сербіні Р.І.

за участю сторін:

представник позивача - Нетронін Р.О. (за довіреністю)

представник відповідача - не з'явився

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (код ЄДРПОУ 31595602) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004312230 від 24.09.2013 року та № 0004322230 від 24.09.2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (надалі - ТОВ «Українська кабельна компанія») до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004312230 від 24.09.2013 року та № 0004322230 від 24.09.2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у березні 2011 року суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» у сумі 12 883 грн. 00 коп. та витрати по взаємовідносинам із вказаним контрагентом до cкладу валових у 1 кварталі 2011 року. Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України господарські товари отримувались з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з урахування виду господарської діяльності згідно Статуту ТОВ «Українська кабельна компанія», вказана сума податку на додану вартість підтверджена первинним документами, складеними згідно з вимогами чинного законодавства та містить усі необхідні реквізити для встановлення факту виконання сторонами зобов'язань.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення та просили позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові (аркуші справи 4-8).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

Заперечення проти позову від відповідача не надійшли.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення № 234 від 29.08.2013 року, згідно з вимогами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області № 317 від 29.08.2013 року, службовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Українська кабельна компанія» (код ЄДРПОУ 31595602) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» (код ЄДРПОУ 31663276) за період березень 2011 року за результатами якої, складено акт № 29/22-213/31595602/373 від 12.09.2013 року (аркуші справи 11-29).

На вказаний акт перевірки, позивачем подано до ДПІ у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області заперечення від 16.09.2013 року, за результатами розгляду яких, на адресу позивача було надіслано лист № 1534/10/15-52-22-01 від 23.09.2013 року, відповідно до якого порушення, встановлені при проведенні перевірки позивача відображені у акті 29/22-213/31595602/373 від 12.09.2013 року встановлені правомірно, акт перевірки залишено без змін, заперечення без задоволення (аркуші справи 30-43).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004312230 від 24.09.2013 року, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 883 грн. 00 коп. (аркуш справи 9);

- № 0004322230 від 24.09.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Українська кабельна компанія» з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 16 104 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 16 103 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп., за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (аркуш справи 10).

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» - продавець та ТОВ «Українська кабельна компанія» - покупець, укладено договір № 15-03 від 15.03.2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість (аркуші справи 44-45).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаною угодою, позивачем суду надано наступні письмові докази, які стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту у березні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.»: податкова накладна № 170301 від 17.03.2011 року, накладна № 17032011 від 17.03.2011 року, рахунок від 17.03.2011 року, товарно-транспортна накладна від 19.03.2011 року, платіжне доручення № 10521 від 30.03.2011 року, наказ № 15 від 17.03.2011 року, відомість передачі в експлуатацію господарських товарів (аркуші справи 46-50, 89-91).

У ході проведення перевірки, податковим органом зроблено висновок про безтоварний характер господарської операції позивача з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» та відображення ТОВ «Українська кабельна компанія» у податковій звітності взаємовідносин із вказаним контрагентом без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток було встановлено його заниження у 1 кварталі 2011 року на суму 16 103 грн. 00 коп., в результаті здійснення господарської операції згідно договору № 15-03 від 15.03.2013 року з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.».

Так, в акті перевірки відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 111/22-4/31663276 від 07.03.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» (код ЄДРПОУ 31663276) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року», яким встановлено, що: підприємство та його посадові особи за зазначеною в ЄДР адресою не знаходяться, про що складено акт про не встановлення місцезнаходження вказаного підприємства; встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185 Податкового кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий кодекс України). Таким чином, податковим органом вбачається проведення транзитних фінансових операцій, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру (аркуші справи 135-170).

Крім того, на думку відповідача фіктивний характер діяльності підприємства позивача з контрагентом ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» встановлений постановою ст. слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 02.03.2012 року, згідно якої встановлено, що мають ознаки фіктивності, є достатні дані, які вказують на ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

На підставі зазначеного відповідач вважає, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом також носили безтоварний характер, та результати такої діяльності не можуть бути відображені у податковій звітності ТОВ «Українська кабельна компанія». Таким чином, відповідач вважає, що позивач також не мав права формувати податковий кредит за результатами здійснення господарською діяльності із вказаним контрагентом, оскільки у податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К.» відображені без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Податкова накладна, згідно якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту у березні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 12 883 грн. 00 коп. на думку відповідача не може розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не має статусу юридично значимої.

Із зазначеним суд не погоджується на підставі наступного.

Згідно наявної в матеріалах справи податкової накладної № 170301 від 17.03.2011 року, наданої на виконання договору № 15-03 від 15.03.2013 року, ТОВ «Українська кабельна компанія» придбало у ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.», зокрема: Viland совок+щітка (15 шт.); відро для сміття з пед. (50 шт.); віник з ручкою (20 шт.); швабра з віджиманням (5 шт.); щітка № 2 для унітаза (20 шт.); серветки вологі Багі Офіс Клінер д/орг.тех. (10 шт.); серветки вологі Багі д/меблів (10 шт.); серветки вологі Багі Офіс Клінер д/ко.повер. (5 шт.); Баггі ганчірки проф. (10 шт.); Баггі ганчірки Преміум д/пола 2шт. (10 шт.) тощо, перелік яких, відповідає переліку товарів, який згідно договору повинен передати у власність покупець, відповідно до пп. 1. 2 п. 1 договору № 15-03 від 15.03.2011 року.

Наявною в матеріалах справи накладною № 170301 від 17.03.2011 року підтверджується, що вказаний у договорі та у податковій накладній товар було відпущено покупцю на загальну суму 77 295 грн. 96 коп., у тому числі податок на додану вартість - 12 882 грн. 66 коп. та видано рахунок на оплату отриманого товару (аркуші справи 48, 49).

На підтвердження обставини щодо транспортування господарських матеріалів, згідно договору № 15-03, позивачем суду надано товарно-транспорту накладну, яка відповідає встановленим законодавством вимогам та містить усі необхідні реквізити.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно положень пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» входять суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів та наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов'язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ТОВ «Українська кабельна компанія» має усі необхідні можливості та зацікавленість для реалізації угоди з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.», а саме власну нерухомість, у тому числі три бізнес-центри, складські приміщення, необхідний персонал, транспортні засоби, техніку для виконання робіт по завантаженню та відвантаженню тощо. Також є наявні документи, що підтверджують випуску продукції та інші докази, що підтверджують реальність здійсненою угоди.

З матеріалів справи вбачається, що видами діяльності позивача, за період, що підлягав перевірці, та які фактично здійснювала ТОВ «Українська кабельна компанія» є зокрема, будівництво житлових і нежитлових приміщень та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка відповідно до п. 21.7 ст. 201 цього Кодексу виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Дослідивши надані позивачем письмові докази, з урахуванням наведених норм податкового законодавства, судом з'ясовано, що ТОВ «Українська кабельна компанія» цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту у березні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 12 883 грн. 00 коп. та сформовано валові витрати у відповідності до ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Зазначене підтверджується відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними, розрахунковими документами в підтвердження повного відшкодування продавцю ціни придбаного товару. Зазначені операції відображені в податкових деклараціях за відповідний період. Укладена угода між позивачем та ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» є дійсною та виконано сторонами про що свідчать наявні в матеріалах справи документи; на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагент був належним чином зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності та мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача щодо підтвердження фіктивного характеру господарської операції за договором № 15-03 від 15.03.2011 року актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агентство незалежної експертизи» не можуть слугувати належним доказом у справі, оскільки жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи державної податкової служби. Окрім того, слід також зазначити, що відповідачем не заперечується та відображено в акті перевірки, що перевіркою ТОВ «Українська кабельна компанія» встановлено повне відображення в податковому обліку результатів господарських операцій з розрахунками з ТОВ «Агентство незалежної експертизи» у березні 2011 року у складі податкового кредиту та валових витрат, що свідчить про здійснення ним господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку без порушень норм чинного законодавства.

На підтвердження виконання зобов'язання по оплаті шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів за придбані товари надано платіжне доручення, що відповідає передбаченим у п. 2 умовам договору № 15-03 від 15.03.2013 року.

Крім того, судом встановлено, що продукція придбана у контрагента ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К.» придбавалась з метою подальшого використання у господарській діяльності, а саме була необхідна для обслуговування власних та орендованих нежитлових будівель, належних позивачу згідно договорів купівлі-продажу, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та договорів оренди нерухомого майна.

На підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, ТОВ «Українська кабельна компанія» суду надано наказ № 15 від 17.03.2011 року про оформлення документів для передачі товарів в експлуатацію, відомість передачі товарі та документи на підтвердження обставини щодо наявності у позивача у власності або у користування приміщень для обслуговування яких позивач мав необхідність у замовленні господарських товарів у ТОВ «Агентство незалежної експертизи», а саме: договори купівлі-продажу, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договори оренди нерухомого майна, тощо (аркуші справи 90-110, 179-233).

Таким чином, оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що метою укладення договору з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» було отримання господарських товарів для обслуговування належного позивачу на праві власності та праві орендного користування нерухомого майна для провадження господарської діяльності, згідно виду Статутної діяльності ТОВ «Українська кабельна компанія». Факт виконання договірних зобов'язань підтверджений наданими суду первинними документами: податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення та докази подальшого використання отриманих товарів у межах власної господарської діяльності в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, які є визначальними факторами для формування податкового кредиту та валових витрат. Відсутність фактичного знаходження контрагента позивача та їх постачальників за юридичними адресами на момент перевірки не свідчать про їх відсутність на момент укладення договору та виконання зобов'язань. Посилання відповідача на неможливість встановити факт постачання товару від контрагента до ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» у зв'язку з відсутністю документів контрагентів позивача та їх постачальників є безпідставним, оскільки відсутність документів у контрагента не є підставою нікчемності правочину.

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо повного виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Українська кабельна компанія» у березні 2011 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи первинна документація, крім того, вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 111/22-4/31663276 від 07.03.2012 року, як на підставу встановлення порушень податкового законодавства ТОВ «Українська кабельна компанія» суд вважає недоцільними, з урахуванням того, що жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи державної податкової служби. Крім того, вказаний акт, яким встановлено незнаходження контрагента за юридичною адресою складено 07.03.2012 року, в той час як господарська операцію ТОВ «Українська кабельна компанія» з ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К.» відбувалась у березні 2011 року.

Під час виконання робіт, ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» надало позивачу податкову накладну, на підставі якої ТОВ «Українська кабельна компанія» формувало податковий кредит та валові витрати, що відповідає приписам ст. 198 Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

На підтвердження виконання зобов'язання по оплаті шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів за придбані товари в результаті виконаних ним зобов'язань щодо передачі товару згідно договору надано платіжне доручення та банківську виписку, що відповідає передбаченим у п. 2 умовам договору № 15-03 від 15.03.2011 року.

Таким чином, в процесі встановлення обставин у справі, судом з'ясовано, що в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація (податкові накладні, накладні та інші) складені без порушень, містять необхідний обсяг інформації про виконувані роботи/послуги, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Суд також зазначає, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, Податковий кодекс України в главі 8 визначив види перевірок та порядок їх проведення. Документальні перевірки можуть бути планові або позапланові, виїзні або невиїзні. Згідно ст.ст.77-79 Податкового кодексу України позапланові документальні перевірки (як виїзні, так і невиїзні) здійснюються лише при наявності обставин визначених у п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що перевірка позивача була проведена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої, позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте, судом не встановлено підстав для проведення перевірки позивача, оскільки в матеріалах справи наявна відповідь позивача № 475 від 29.08.2013 року на запит податкового органу (аркуш справи 31).

На підставі встановлених обставин, з урахуванням наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0004312230 від 24.09.2013 року та № 0004322230 від 24.09.2013, оскільки в судовому засіданні позивачем доведено дотримання всіх умов, встановлених чинним законодавством, під час формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених у ціні товару по взаємовідносинам з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» та віднесення витрат на придбання товарів до складу валових у звітному періоді, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту та валових витрат. Суми податку на додану вартість, за рахунок яких було сформовано податковий кредит, а також суми понесених витрат, які було віднесено до складу валових підтверджені відповідними первинними документами. За таких обставин податкові повідомлення-рішення № 0004312230 від 24.09.2013 року та № 0004322230 від 24.09.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Агентство незалежної експертизи» та формування валових витрат у 1 кварталі 2011 року за рахунок витрат на оплату придбаних у вказаного контрагента господарських товарів, оскільки задекларовані ТОВ «Українська кабельна компанія» суми податків підтверджені належним чином оформленою первинною документацією, яка також підтверджує реальність здійснюваних операцій (виконання робіт, надання послуг) та фактичну їх виконаність. За таких обставин, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0004312230 від 24.09.2013 року та № 0004322230 від 24.09.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (код ЄДРПОУ 31595602, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2, а/я 129) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004312230 від 24.09.2013 року та податкове повідомлення-рішення № 0004322230 від 24.09.2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області - задовольнити у повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення № 0004312230 від 24.09.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення № 0004322230 від 24.09.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (код ЄДРПОУ 31595602, місцезнаходження: місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2, а/я 129) витрати зі сплати судового збору у розмірі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 04 листопада 2013 року.

Суддя Я.В. Балан