Ухвала

від 18.02.2014 по справі 815/6958/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6958/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника апелянта Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - Лупуленко О.П.

за участю представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» - Нетроніна Р.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004312230 від 24.09.2013 року та № 0004322230 від 24.09.2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, -

ВСТАНОВИЛА:

До суду першої інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (надалі - ТОВ «Українська кабельна компанія») до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004312230 від 24.09.2013 року та № 0004322230 від 24.09.2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у березні 2011 року суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» у сумі 12 883 грн. 00 коп. та витрати по взаємовідносинам із вказаним контрагентом до cкладу валових у 1 кварталі 2011 року. Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України господарські товари отримувались з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з урахування виду господарської діяльності згідно Статуту ТОВ «Українська кабельна компанія», вказана сума податку на додану вартість підтверджена первинним документами, складеними згідно з вимогами чинного законодавства та містить усі необхідні реквізити для встановлення факту виконання сторонами зобов'язань.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0004312230 від 24.09.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - визнано протиправним та скасовано.

Податкове повідомлення-рішення № 0004322230 від 24.09.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що підставі направлення № 234 від 29.08.2013 року, згідно з вимогами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області № 317 від 29.08.2013 року, службовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Українська кабельна компанія» (код ЄДРПОУ 31595602) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» (код ЄДРПОУ 31663276) за період березень 2011 року за результатами якої, складено акт № 29/22-213/31595602/373 від 12.09.2013 року (аркуші справи 11-29).

На вказаний акт перевірки, позивачем подано до ДПІ у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області заперечення від 16.09.2013 року, за результатами розгляду яких, на адресу позивача було надіслано лист № 1534/10/15-52-22-01 від 23.09.2013 року, відповідно до якого порушення, встановлені при проведенні перевірки позивача відображені у акті 29/22-213/31595602/373 від 12.09.2013 року встановлені правомірно, акт перевірки залишено без змін, заперечення без задоволення (аркуші справи 30-43).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0004312230 від 24.09.2013 року, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 883 грн. 00 коп. (аркуш справи 9); - № 0004322230 від 24.09.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Українська кабельна компанія» з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 16 104 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 16 103 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп., за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (аркуш справи 10).

Також, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» - продавець та ТОВ «Українська кабельна компанія» - покупець, укладено договір № 15-03 від 15.03.2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість (аркуші справи 44-45).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаною угодою, позивачем суду надано наступні письмові докази, які стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту у березні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.»: податкова накладна № 170301 від 17.03.2011 року, накладна № 17032011 від 17.03.2011 року, рахунок від 17.03.2011 року, товарно-транспортна накладна від 19.03.2011 року, платіжне доручення № 10521 від 30.03.2011 року, наказ № 15 від 17.03.2011 року, відомість передачі в експлуатацію господарських товарів (аркуші справи 46-50, 89-91).

У ході проведення перевірки, податковим органом зроблено висновок про безтоварний характер господарської операції позивача з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» та відображення ТОВ «Українська кабельна компанія» у податковій звітності взаємовідносин із вказаним контрагентом без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток було встановлено його заниження у 1 кварталі 2011 року на суму 16 103 грн. 00 коп., в результаті здійснення господарської операції згідно договору № 15-03 від 15.03.2013 року з ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.».

Так, в акті перевірки відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 111/22-4/31663276 від 07.03.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» (код ЄДРПОУ 31663276) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року», яким встановлено, що: підприємство та його посадові особи за зазначеною в ЄДР адресою не знаходяться, про що складено акт про не встановлення місцезнаходження вказаного підприємства; встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185 Податкового кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий кодекс України). Таким чином, податковим органом вбачається проведення транзитних фінансових операцій, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру (аркуші справи 135-170).

Крім того, на думку відповідача фіктивний характер діяльності підприємства позивача з контрагентом ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.» встановлений постановою ст. слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 02.03.2012 року, згідно якої встановлено, що мають ознаки фіктивності, є достатні дані, які вказують на ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

На підставі зазначеного відповідач вважає, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом також носили безтоварний характер, та результати такої діяльності не можуть бути відображені у податковій звітності ТОВ «Українська кабельна компанія». Таким чином, відповідач вважає, що позивач також не мав права формувати податковий кредит за результатами здійснення господарською діяльності із вказаним контрагентом, оскільки у податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К.» відображені без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Податкова накладна, згідно якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту у березні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 12 883 грн. 00 коп. на думку відповідача не може розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не має статусу юридично значимої.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Агентство незалежної експертизи» та формування валових витрат у 1 кварталі 2011 року за рахунок витрат на оплату придбаних у вказаного контрагента господарських товарів, оскільки задекларовані ТОВ «Українська кабельна компанія» суми податків підтверджені належним чином оформленою первинною документацією, яка також підтверджує реальність здійснюваних операцій (виконання робіт, надання послуг) та фактичну їх виконаність. За таких обставин, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0004312230 від 24.09.2013 року та № 0004322230 від 24.09.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно положень пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» входять суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів та наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов'язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

З матеріалів справи, на виконання вказаних норм діючого законодавства, колегія суддів вбачає податкову накладну № 170301 від 17.03.2011 року, наданої на виконання договору № 15-03 від 15.03.2013 року, ТОВ «Українська кабельна компанія» придбало у ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.», зокрема: Viland совок+щітка (15 шт.); відро для сміття з пед. (50 шт.); віник з ручкою (20 шт.); швабра з віджиманням (5 шт.); щітка № 2 для унітаза (20 шт.); серветки вологі Багі Офіс Клінер д/орг.тех. (10 шт.); серветки вологі Багі д/меблів (10 шт.); серветки вологі Багі Офіс Клінер д/ко.повер. (5 шт.); Баггі ганчірки проф. (10 шт.); Баггі ганчірки Преміум д/пола 2шт. (10 шт.) тощо, перелік яких, відповідає переліку товарів, який згідно договору повинен передати у власність покупець, відповідно до пп. 1. 2 п. 1 договору № 15-03 від 15.03.2011 року.

Наявною в матеріалах справи накладною № 170301 від 17.03.2011 року підтверджується, що вказаний у договорі та у податковій накладній товар було відпущено покупцю на загальну суму 77 295 грн. 96 коп., у тому числі податок на додану вартість - 12 882 грн. 66 коп. та видано рахунок на оплату отриманого товару (аркуші справи 48, 49).

На підтвердження обставини щодо транспортування господарських матеріалів, згідно договору № 15-03, позивачем суду надано товарно-транспорту накладну, яка відповідає встановленим законодавством вимогам та містить усі необхідні реквізити.

Також, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що видами діяльності позивача, за період, що підлягав перевірці, та які фактично здійснювала ТОВ «Українська кабельна компанія» є зокрема, будівництво житлових і нежитлових приміщень та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка відповідно до п. 21.7 ст. 201 цього Кодексу виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивачем цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту у березні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 12 883 грн. 00 коп. та сформовано валові витрати у відповідності до ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Також, з матеріалів справи, на підтвердження використання позивачем придбаної продукції, колегія суддів вбачає наказ № 15 від 17.03.2011 року про оформлення документів для передачі товарів в експлуатацію, відомість передачі товарі та документи на підтвердження обставини щодо наявності у позивача у власності або у користування приміщень для обслуговування яких позивач мав необхідність у замовленні господарських товарів у ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К», а саме: договори купівлі-продажу, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договори оренди нерухомого майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надано усі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К.».

Також, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом ТОВ «ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К.».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004312230 від 24.09.2013 року та № 0004322230 від 24.09.2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 20 лютого 2014 року

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.