Постанова
від 04.11.2013 по справі 815/3723/13-а
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 815/3723/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Довгальової Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - Позивач, або ДП «ІМТП») з позовом (т.1 а.с.2-17) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби (далі - СДПІ), Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Ізмаїльська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №000014/2200 від 25.02.2013 року про нарахування ДП «ІМТП» суми 524442,58 гривень податку на додану вартість та суми 175109,55 гривень штрафних (фінансових) санкцій на суму 168433,92 гривень за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) і 29047,67 гривень за штрафними санкціями, визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби №0000462500 від 05.12.2012 року про нарахування ДП «ІМТП» суми 608166,00 гривень податку на прибуток та суми 49536,00 гривень штрафних санкцій.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

На підставі Акту № 185/258-0/01125815/18 від 23.11.2012 року «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», код за ЄДРПОУ 01125815 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року» СДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: №0000462500 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 608166,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 49536,00 гривень, №0000472500 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 524442,58 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 226857,55 гривень. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач оскаржив їх до Окружної державної податкової інспекції - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби. Рішенням №2817/10/10-223 від 18.02.2013 року Центральний офіс податкове повідомлення-рішення №0000462500 від 05.12.2012 року залишив без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000472500 від 05.12.2012 року скасував в частині застосування штрафної санкції на загальну суму 51748,00 гривень. На підставі рішення Центрального офісу №2817/10/10-233 від 18.02.2013 року Ізмаїльською ОДПІ було винесене нове податкове повідомлення-рішення №000014/2200 від 25.02.2013 року з урахуванням скасування частини штрафної санкції на загальну суму 51748,00 гривень.

ДП «ІМТП» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №000014/2200 від 25.02.2013 року частково у сумі 168433,92 гривень за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) і 29047,67 гривень за штрафними санкціями, та податковим повідомленням-рішенням №0000462500 від 05.12.2012 року у повному обсязі, оскільки вони прийняті на підставі помилкових висновків, викладених у Акті перевірки.

На думку Позивача, зроблені СДПІ під час проведення перевірки висновки про безтоварність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА» та як наслідок, завищення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по таким господарським операціям не відповідають дійсності та положенням чинного законодавства України, оскільки при укладенні договорів з вказаними контрагентами було досягнуто згоди з усіх істотних умов відповідних договорів. Результатом виконання відповідних договорів стало придбання Позивачем у вказаних контрагентів товарів, робіт та послуг, які фактично були використані для ведення господарської діяльності. Вимоги ст.ст.203, 215, 216, 655, 656 та 662 Цивільного кодексу України були додержані. Вказані договори не визнані судом недійсними та не є нікчемними, оскільки не порушують публічний порядок. Як зазначає, Позивач, Відповідач як орган Державної податкової служби не наділений повноваженнями визнавати в позасудовому порядку недійсними господарські договори. Договір може бути визнано недійсним тільки за рішенням суду.

Факт виконання Позивачем та вищевказаними контрагентами умов відповідних договорів підтверджується належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку: видатковими накладними, актами виконаних робіт, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, які надані до суду та були надані під час проведення перевірки. Контрагенти Позивача ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА» на час укладення відповідних договорів та їх виконання були зареєстровані як юридичні особи, а також були зареєстровані платниками ПДВ. Таким чином, викладена в Акті перевірки точка зору щодо недійсності договорів та безтоварності господарських операцій є лише припущенням і за відсутності відповідного судового рішення про встановлення договору недійсним не спростовує чинності як самого договору, так і виданих по цим взаємовідносинам податкових накладних по реальним господарським операціям, що відбувалися між портом та вищевказаними контрагентами.

ДП «ІМТП» також не згодний із висновком СДПІ про заниження сплати ДП «ІМТП» ПДВ за жовтень 2009 року на суму 86262,54 гривень, оскільки відповідно до ст.257 Цивільного Кодексу України та статті 102 Податкового Кодексу України встановлюється позовна давність строком у три роки. На думку Позивача, до уточнюючого розрахунку за жовтень 2009 року №9005372672 від 29.11.2010 року не повинні застосовуватись норми абзацу 2 п.102.1 ст.102 Податкового Кодексу України, оскільки сума зобов'язань за декларацією не змінилась. Крім того, не було надано уточнюючих додатків до податкової декларації з ПДВ, в яких визначаються виправлення, що призвели до зміни податкових зобов'язань за такою податковою декларацією. Строк позовної давності по сплаті ПДВ за жовтень 2009 року на дату представлення акту перевірки перевищив 3 роки, визначені Цивільним Кодексом України та Податковим Кодексом України.

Враховуючи викладене, ДП «ІМТП» заперечує проти викладених в акті перевірки висновків щодо заниження податку на прибуток на суму 608166,00 гривень та ПДВ на суму 168433,92 гривень.

У судовому засіданні представники Позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, вказаних у позові та відзиві на заперечення Відповідача (т.3 а.с. 16-21).

Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання, Відповідачів - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби та Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби було замінено на правонаступників: Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Представник Відповідача - СДПІ заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.2 а.с. 194-198). В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що проведеною перевіркою ДП «ІМТП» було встановлено безпідставність віднесення Позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених контрагентам ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА, оскільки господарські операції Позивача з вказаними контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності у зв'язку з чим операції Позивача з цими контрагентами носять безтоварний характер і спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ. ДП «ІМТП» під час перевірки та розгляду справи в суді не надано належним чином складених первинних документів, які б підтверджували реальність і товарність господарських операцій з ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА». На підставі наведеного, Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до закону і не підлягають скасуванню.

Представник Відповідача - Ізмаїльскої ОДПІ також заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.3 а.с. 13-14).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів 13.06.1995 року за №213. ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» є державним транспортним підприємством, що засноване на державній власності. ДП «ІМТП» взято на податковий облік Ізмаїльською державною податковою інспекцією 15.06.1995 року, на дату проведення перевірки знаходилось на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, як великий платник податків, зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 21238234 від 09.09.2004 року, індивідуальний податковий номер 011258115021.

В період з 17.09.2012 року по 16.11.2012 року, на підставі наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби №237 від 05.09.2012 року та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2012 року, СДПІ було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (код 01125815) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено Акт планової виїзної перевірки № 185/25-0/01125815/18 від 23.11.2012 року (далі - Акт перевірки) (т.1 а.с. 71- 224).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ДП «ІМТП» вимог: п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 599970,00 гривень без ПДВ у т.ч. по періодам: 4 квартал 2009 року - 2708 гривень; 1 квартал 2010 року - 11126,00 гривень; півріччя 2010 року - 24252,00 гривень, у т.ч. 2 квартал 2010 року - 13126,00 гривень; 3 квартали 2010 року - 32846,00 гривень., у т.ч. 3 квартал 2010 року - 8594,00 гривень.; 2010 рік у сумі 195427,00 гривень, у т.ч. 4 квартал 2010 року - 162581 гривень; 1 квартал 2011 року - 401835,00 гривень;

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 8196 гривень у 2 кварталі 2011 року;

- п.п. 3.1.1. п.3.1. ст..3, п.4.1, п.п.4.5.1 п.4.5 ст. 4, абз.1 та абз.3 пп.7.2.3, п.п. 7.28 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4., абз. 1 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п. 192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.4, п.198.6 ст198, п.201.6, п.201.15 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 524442,58 гривень, у т.ч. по періодам: жовтень 2009 року - 86262,54 гривень, листопад 2009 року - 11205,12 гривень., грудень 2009 року - 3612,16 гривень., січень 2010 року - 6372,09 гривень., лютий 2010 року - 44751,93 гривень, березень 2010 року - 2788,69 гривень., квітень 2010 року - 24849,28 гривень., травень 2010 року - 78031,20 гривень., червень 2010 року - 44009,93 гривень., липень 2010 року - 21911,73 гривень., серпень 2010 року - 1173,00 гривень., вересень 2010 року - 10833,57 гривень, жовтень 2010 року - 20941,63 гривень., листопад 2010 року - 45240,16 гривень, грудень 2010 року - 2373,70 гривень., січень 2011 року - 469,62 гривень, лютий 2011 року - 715,44 гривень., березень 2011 року - 386,27 гривень., квітень 20111 року - 18148,96 гривень, травень 2011 року - 42062,55 гривень., червень 20111 ркоу- 8956,64 гривень, липень 2011 року - 44715,24 гривень., вересень 2011 року -2187,12 гривень., жовтень 2011 року - 943,97 гривень, березень 2012 року - 1500 гривень.

На підставі Акту перевірки СДПІ 05.12.2012 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000472500, яким ДП «ІМТП» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 751300,13 гривень, у тому числі за основним платежем 524442,58 гривень. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 226857,55 гривень, а також податкове повідомлення-рішення № 0000462500, яким ДП «ІМТП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 657702,00 гривень, у тому числі за основним платежем 608166,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49356,00 гривень (т.1 а.с. 18-19).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДП «ІМТП» оскаржило їх в адміністративному порядку до Окружної державної податкової інспекції - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (т.1 а.с. 20-34). Рішенням Центрального офісу від 18.02.2013 року №2817/10/10-223 податкове повідомлення-рішення №0000462500 від 05.12.2012 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000472500 від 05.12.2012 року скасовано в частині застосування штрафної санкції на загальну суму 51748,00 гривень (т.1 а.с. 35-46). На підставі вказаного рішення Ізмаїльською ОДПІ було винесене нове податкове повідомлення-рішення №000014/2200 від 25.02.2013 року з урахуванням скасування частини штрафної санкції на загальну суму 51748,00 гривень, яким ДП «ІМТП» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 699552,13 гривень, у тому числі за основним платежем 524442,58 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 175109,55 гривень (т.1 а.с. 47).

ДП «ІМТП» була подана повторна скарга до Міністра доходів і зборів України (т.1 а.с. 48-63), за результатами розгляду якої Міністерство доходів і зборів України прийнято рішення № 1994/6/99-99-10-01-15 від 30.04.2013 року про результати розгляду повторної скарги, яким скарга ДП «ІМТП» залишена без задоволення (т.1 а.с. 64-68).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями СДПІ та Ізмаїльскої ОДПІ, Позивач звернувся до суду.

Як вбачається з Акту перевірки висновки СДПІ про завищення Позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям Позивача з ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА» базуються на визнанні СДПІ вказаних господарських операцій безтоварними і такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Висновки Акту перевірки щодо безтоварності господарських операцій Позивача з ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА» в свою чергу, базуються на висновках актів перевірок наступних юридичних осіб:

- акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 188/23-214/34506470 від 10.06.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Пілігрім-Плюс», код за ЄДРПОУ 34506470 за лютий 2011 року» (т.2 а.с. 242-252);

- акті Ізмаїльської ОДПІ №0434/2301/35180558 від 21.03.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Союз-Нафтопродукт», код 35180558, про підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Союз-Нафтопродукт-2» код 35652074, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту та зобов'язань по ПДВ за грудень 2010 року» (т.2 а.с. 236-241);

- акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №301/22-300/34949354 від 08.05.2012 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», код за ЄДРПОУ 34949354, з питань дотримання податкового законодавства під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АВ-Груп» (код за ЄДРПОУ 37036692) за весь період діяльності (т.2 а.с. 223-234);

- акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «РЕКА», код за ЄДРПОУ 36919740, щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень - квітень 2011 року (т.2 а.с. 205-219);

- акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №273/22-214/35881376/2295 від 11.10.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», код за ЄДРПОУ 35881376, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень та листопад 2010 року» (т.2 а.с. 220-222).

У ході перевірок за наслідками яких було складено вищевказані акти було встановлено: відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям; неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій з купівлі - продажу; порушення ст.ст. 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Дослідивши реальність та фактичність господарських операцій ДП «ІМТП» з контрагентами ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА», їх відповідність діючому законодавству, а також правомірність формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по вказаним операціям, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (далі - Закон №334/94) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з абзацем 4 п.5.3.9 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з п.п.7.4.1. п.п 7.4. ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.п .7.4. ст.7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1. п.п 7.5. ст.7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ та валові витрати податку на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» у 1 кварталі 2011 року завищено валові витрати з податку на прибуток в розмірі 1607339,00 гривень в результаті проведення безтоварних господарських операцій з контрагентом ТОВ «Пілігрім-Плюс». Так згідно Акту перевірки постачання ТОВ «Пілігрім-Плюс» паливно-мастильних матеріалів Позивачу не підтверджено товарно-транспортними накладними. Крім того, у ТОВ «Пілігрим-Плюс» відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу (т.1 а.с. 86-90).

Судом встановлено, що 03.08.2010 року та 23.02.2011 року між Позивачем (покупцем за договорами) та ТОВ «Пілігрім-Плюс» (продавцем) було укладено договори, за якими продавець зобов'язувався передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали: дизельне паливо (Л-0,2-62 або підвищеної якості(євро) марки F виду ІІ, або підвищеної якості (євро) марки С виду ІІ, або З-0,2-(-25),бензин А-80, А-95 (талони), а покупець - зобов'язувався прийняти і сплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених цими договорами (т.2 а.с. 146-151,156-159). Згідно із зазначеними договорами портом закуплено у січні - лютому 2011 року паливо дизельне та бензин на загальну суму 1928806,90 гривень (в т.ч. 321467,82 гривень ПДВ).

Факт поставки ТОВ «Пілігрім-Плюс» паливно-мастильних матеріалів Позивачу підтверджується наданими Позивачем і залученими до справи копіями первинних документів: товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами (т.2 а.с. 12-35).

Також судом встановлено, що у 2011 році була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» з питання достовірності даних податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Пілігрім-Плюс», за результатами якої був складений Акт перевірки від 16.06.2011 р. № 264/15-3/1125815/24. Вказаною перевіркою було встановлено порушення Позивачем п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.п. «г» п.201.1. ст. 201 ПК України внаслідок чого ним занижено ПДВ: за січень 2011 року на суму 133085,06 гривень, лютий 2011 року на суму 188382,75 гривень. На підставі Акту перевірки 05 липня 2011 року СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000661530, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 482201,72 гривень (321467,81 гривень за основним платежем, 160733,91 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями). Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0000661530, Позивач оскаржив його до Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року по справі №2а/1570/5421/2011 (т. 2 а.с. 6-10), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року (т. 5 а.с. 207-213) адміністративний позов ДП «ІМТП» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі № 0000661530 від 05.07.2011 року, яким Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 482201,72 гривень (321467,81 гривень за основним платежем, 160733,91 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями). Приймаючи постанову по справі №2а/1570/5421/2011 суд зазначив, що ДП «ІМТП» віднесло до податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Пілігрім-Плюс» у січні 2011 року 133085,06 гривень, у лютому 2011 року 188382 гривень на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Контрагент Позивача - ТОВ «Пілігрім-Плюс» на час складання податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ, в зв'язку з чим Позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені зазначеному контрагенту у вартості отриманих товарів. Також суд зазначив, що ДП «ІМТП» на час включення сум до податкового кредиту мало документи, які відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту діяло відповідно до вимог ст.ст. 198, 201 ПК України.

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року по справі №2а/1570/5930/2011 (т. 2 а.с. 1-5), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року (т. 5 а.с. 214-218) задоволено адміністративний позов ДП «ІМТП» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000771530 від 14.07.2011 року. Вказаною постановою встановлено реальність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «Пілігрим-плюс» у квітні 2011 року відносно придбання паливно-мастильних матеріалів на суму 680106,24 гривень, в тому числі 113351,04 гривень ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Враховуючи, що постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №2а/1570/5421/2011, яка набрала законної сили, встановлено реальність і товарність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «Пілігрім-Плюс» у січні - лютому 2011 року з приводу придбання паливно-мастильних матеріалів, суд вважає доведеними ці обставини. В зв'язку з цим суд вважає необґрунтованими висновки Акту перевірки «ДП ІМТП» відносно завищення Позивачем у 1 кварталі 2011 року валових витрат з податку на прибуток в розмірі 1607339,00 гривень.

Також, згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» у 4 кварталі 2010 року завищено валові витрати з податку на прибуток в розмірі 638387,00 гривень та податковий кредит з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 15229,50 гривень, за листопад 2010 року на суму 39768,55 гривень в результаті проведення безтоварних господарських операцій з контрагентом ТОВ «Союз-Нафтопродукт». Згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» під час проведення перевірки не надало товарно-транспортних накладних за жовтень та листопад 2010 року, які підтверджують постачання ТОВ «Союз-Нафтопродукт» паливно-мастильних матеріалів. Крім того, у ДП «ІМТП» відсутній спеціалізований автотранспорт для перевезення паливно-мастильних матеріалів. (т.1 а.с. 90-97, 139 - 151).

Судом встановлено, що 02.03.2010 року між ДП «ІМТП» (покупцем за договором) та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» (продавцем) було укладено договір №80, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця Мазут М-100, виготовлений з низькопарафіністої нафти з температурою застигання не вище 25оС, а Покупець - зобов'язувався прийняти і сплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Згідно із п.2.2. вказаного договору його загальна сума становить 5112000,00 гривень з ПДВ. Відповідно до п.3.1. договору якість товару повинна відповідати встановленим на Україні ГОСТ, ТУ або технічним умовам заводу - виробника і підтверджуватися сертифікатами про якість. Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору товар приймається покупцем малими автомобільними партіями 3 - 10 тон, умови поставки - самовивіз транспортом покупця з мазутного складу продавця в м. Ізмаїлі. Згідно з п.5.1. договору приймання товару покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» №685/3978 від 07.10.1999 року. Згідно з п.5.2. договору приймання - передача товару здійснюється при наявності товаросупроводжуючих документів: накладної, податкової накладної, документів, підтверджуючих якість товару, які передаються покупцеві разом з товаром, а також при пред'явленні покупцеві паспорту на автоцистерну. Згідно специфікації №1 до вказаного договору сторони договору погодили постачання мазуту М-100 в кількості 1200 тон на загальну суму 5112000,00 гривень з ПДВ (т.2 а.с. 167 - 170).

На підтвердження реальності і товарності поставок мазуту у жовтні - грудні 2010 року Позивач надав до суду завірені копії видаткових, товарно-транспортних, податкових накладних, подорожніх листів, прибуткових ордерів, видаткових накладних на використання придбаного мазуту, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, акту державного технічного огляду колісного транспортного засобу, свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі. Загальна вартість поставлено в жовтні - грудні 2010 року Позивачу ТОВ «Союз-Нафтопродукт» мазуту склала 766061,34 гривень, в тому числі 127676,89 гривень ПДВ (т.2 а.с. 43 - 68, 75-81, т.3 а.с. 69-79, 129 - 135).

Суд зазначає, що обставини господарських взаємовідносин між ДП «ІМТП» та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» з приводу придбання ДП «ІМТП» мазуту у грудні 2010 року вже були предметом розгляду Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1570/3469/2011. Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року по справі № 2а/1570/3469/2011 (т. 5 а.с. 199-202), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 року (т. 5 а.с. 203-206) Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000211530 від 22.04.2011 року. Вказаним податковим повідомленням-рішенням ДП «ІМТП» було донараховано ПДВ в розмірі 72679,34 гривень та штрафні санкції в розмірі 18169,84 гривень. Як вбачається з постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1570/3469/2011, підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки ДП «ІМТП» №120/15-3/1125815/4 від 07.04.2011 року згідно яких не було встановлено підтвердження факту наявності у постачальника нафтопродуктів у визначених у договорі поставки об'ємах, встановлено відсутність місця зберігання нафтопродуктів та безтоварність угоди поставки з огляду на відсутність документів, які підтверджують факт перевезення нафтопродуктів зі складу постачальника до Позивача, які для перевезення нафтопродуктів є обов'язковими, що свідчить про неможливість виконання договору поставки та відсутність у Позивача права на включення сплачених сум ПДВ на адресу ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у грудні 2010 року до податкового кредиту з ПДВ даного податкового періоду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ДП «ІМТП» по справі №2а/1570/3469/2011, суд зазначив, що ДП «ІМТП» фактично не отримав товари, роботи (послуги) від постачальника ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у грудні 2010 року у вартості яких знаходились суми ПДВ, фактично господарських операцій не відбулось, що не надавало Позивачу право на формування податкового кредиту з ПДВ у зазначеному періоді за податковими накладними №№593,594,595. Суд не прийняв до уваги надані представником Позивача докази фактичного постачання мазуту марки М-100 (товарно-транспортні накладні від 03.12.2010 року Серія 01 АААА №140155, №140156, №140165 ; від 13.12.2010 року Серія 01 АААА №140158, №140159 , від 14.12.2010 року Серія 01 АААА №140166; від 21.12.2010 року Серія 01 АААА №140162, №140163, №140164 ), оскільки вони виписані неповноважною особою ТОВ «Союз-Нафтопродукт». Крім того, суд вказав на відсутність у ТОВ «Союз-Нафтопродукт» основних фондів та нематеріальних активів на балансі підприємства за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Враховуючи, що постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №2а/1570/3469/2011, яка набрала законної сили, встановлено безтоварність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у грудні 2010 року з приводу придбання паливно-мастильних матеріалів, суд вважає доведеними ці обставини.

Надаючи оцінку, наданим ДП «ІМТП» документам на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у жовтні - листопаді 2010 року, суд зазначає наступне.

Порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої Мінпаливенерго, Мінтрансзвя'зку, Мінекономіки, Держспоживстандарту №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція). Згідно з п.1 Інструкції вона поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів, а її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства). Відповідно до п.5.4.1. Інструкції Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідно до п.5.4.3. Інструкції Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Відповідно до п.7.5.6. Інструкції Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно з п.14.4. Інструкції Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

У порушення вищевказаних вимог Інструкції, а також умов пунктів 3.1., 5.2. договору між ДП «ІМТП» та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» Позивачем не надано під час проведення перевірки та під час розгляду справи в суді товарно-транспортні накладні, складені за формою №1-ТТН (нафтопродукт), акти про прийняття нафтопродукту, товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів за формою №31- НП, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, сертифікати якості, паспорти на цистерну, які підтверджують факт транспортування та обліку мазуту, придбаного ДП «ІМТП» у ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у жовтні, листопаді 2010 року.

Судом не приймаються до уваги надані Позивачем товарно-транспортні накладні, оскільки зазначені накладні (т.2 а.с. 49-50) не відповідають вимогам Інструкції, складені не за формою №1-ТТН (нафтопродукт) і стосуються перевезень мазуту виключно в межах порту, а товарно-транспорті накладні, які містяться у т.2 на а.с. 51-59 стосуються транспортування нафтопродуктів у грудні 2010 року і вони не були прийняті до уваги судом під час розгляду справи №2а/1570/3469/2011, про що прямо вказано у постанові по цій справі. Також судом не приймаються до уваги подорожні листи вантажного автомобіля (т.3 а.с. 129- 135), оскільки частина з них (т.3 а.с. 129-131) взагалі не містить маршруту руху, а інша частина (т.3 а.с. 132 -135) стосується перевезення мазуту виключно в межах порту, а не від ТОВ «Союз-Нафтопродукт». Також суд не приймає до уваги посилання Позивача на видаткові накладні (т.2 а.с. 43- 48), прибуткові ордери (т.2 а.с. 66-68, т.3 а.с. 76-79), оскільки вони не відповідають вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, які встановлені пунктом 2.4. положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, а саме: не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Крім того, суд не приймає до уваги посилання Позивача на видаткові накладні і акти списання мазуту (т.2 а.с. 75-81, т.3 а.с. 73-75), як на докази придбання і використання мазуту у власній господарській діяльності, оскільки вказані документи по-перше також не містять посад і прізвищ осіб, які їх підписали, а по-друге з їх змісту неможливо встановити у кого був придбаний мазут, який використовувався Позивачем.

В зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про безтоварність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у жовтні - листопаді 2010 року і як наслідок, правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо завищення ДП «ІМТП» у 4 кварталі 2010 року валових витрат з податку на прибуток в розмірі 638387,00 гривень та завищення податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 15229,50 гривень, за листопад 2010 року на суму 39768,55 гривень.

Згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» у 2 кварталі 2010 року та 3 кварталі 2010 року завищено валові витрати з податку на прибуток в розмірі 52503,00 гривень. та 19219 гривень відповідно, а також завищено податковий кредит з ПДВ у липні 2010 року в результаті проведення безтоварних господарських операцій з контрагентом ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ». Так згідно Акту перевірки постачання ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» засобів індивідуального захисту Позивачу не підтверджено товарно-транспортними накладними, складеними у порядку, встановленому законодавством, зокрема надані товарно-транспортні накладні не містять штампу вантажовідправника (т.1 а.с. 97-98, 151-162).

Судом встановлено, що 22.04.2010 року між Позивачем (покупцем за договором) та ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» (продавцем) було укладено договір №160, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця засоби індивідуального захисту, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором (т.2 а.с. 152-155). Згідно з п.2.1. договору його загальна сума становить 90072,48 гривень з ПДВ. Відповідно до п.3.1. договору якість товару повинна відповідати встановленим на Україні ГОСТ,ТУ або технічним умовам заводу-виробника і підтверджуватися сертифікатами про якість товару. Відповідно до п.4.1. договору умови постачання «EXW» в редакції правил «Інкотермс 2000» за адресою: м. Одеса, пр-т М. Жукова,47/2. Згідно з п.5.2. договору приймання-передача товару здійснюється при наявності товаросупроводжуючих документів: накладної, податкової накладної, документів, підтверджуючих якість товару, які передаються покупцеві разом з товаром.

Також 16.07.2010 року між Позивачем (покупцем за договором) та ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» (продавцем) було укладено договір №275, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця туфлі жіночі в кількості 110 пар за ціною 180,00 гривень з ПДВ за 1 пару, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором (т.2 а.с. 156-159). Згідно з п.2.1. договору його загальна сума становить 19800,00 гривень з ПДВ. Відповідно до п.3.1. договору якість товару повинна відповідати встановленим на Україні ДСТУ, ГОСТам і підтверджуватися сертифікатами про якість товару, наданими заводом-виробником. Відповідно до п.4.1. договору умови постачання «EXW» в редакції правил «Інкотермс 2000» за адресою: м. Одеса, пр-т Жукова,47/2. Згідно з п.5.2. договору приймання-передача товару здійснюється при наявності товаросупроводжуючих документів: накладної, податкової накладної, документів, підтверджуючих якість товару, які передаються покупцеві разом з товаром.

На підтвердження реальності і товарності поставок засобів індивідуального захисту і туфель жіночих у червні - липні 2010 року Позивач надав до суду завірені копії видаткових, товарно-транспортних, податкових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень, накладних вимог, відомостей на отримання безкоштовного спецодягу, лімітно-заборну карту, особисті карти обліку спецодягу, спецвзуття. Загальна вартість товарів, поставлених Позивачу ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» в червні - липні 2010 року склала 86065,92 гривень, в тому числі 14344,32 гривень ПДВ (т.2 а.с. 82-88). Надаючи оцінку, наданим ДП «ІМТП» документам на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» у червні - липні 2010 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у Позивача відсутні документи, що підтверджують фактичне перевезення та отримання товару, а саме: товарно-транспортні накладні та дорожні листи.

Відповідно до п. 11.1. наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до п. 11.7 вказаних Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29.12.1995 року, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. У наданих Позивачем товарно-транспортних накладних відсутній штамп вантажовідправника ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», в зв'язку з чим суд не приймає їх до уваги як доказ здійснення транспортування товару від ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» до Позивача (т.2 а.с. 96-98). Дорожні листи Позивачем надані не були.

Відповідно до пунктів 2 і 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих, і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Позивачем не надано до суду доказів видачі уповноваженим особам довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» в зв'язку з чим неможливо встановити факт отримання Позивачем товарів від вищевказаних контрагентів та посадових осіб Позивача, уповноважених на отримання вказаних товарів. Також Позивачем не надано до суду документів, які підтверджують якість товарів, придбаних у ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» і які повинні бути в наявності у Позивача відповідно до вимог пунктів 3.1., 5.2. договорів з ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ».

Також суд не приймає до уваги посилання Позивача на видаткові накладні (т.2 а.с. 82-88), прибуткові ордери (т.2 а.с. 89-95, т.5 а.с. 11, 12, 59, 62), оскільки вони не відповідають вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, які встановлені пунктом 2.4. положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, а саме: не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання Позивача на накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т.3 а.с. 215-250, т.4 а.с. 1-32, 34-52, 54, 56, 58, 61, 63-64, 66 - 69,78,79, 83.85, 87-90, 95-98, 102, 104, 106-180, 184-230, т.5 а.с. 13,15, 19 -26, 58, 60, 63- 67, 71, 76, 81,82), лімітно-заборну карту (т.4 а.с. 65), особисті карти обліку спецодягу, спецвзуття і інших засобів індивідуального захисту ( т.4 а.с. 71- 77, 187-202, 206- 208, 231-250, т.5 а.с. 1-10, 27-55, 84-99) відомості на видачу безоплатного спецодягу (т.4 а.с. 32-33, 53, 55, 57, 59-60, 62, 67, 181- 183, т.5 а.с. 68-70, 73 -75, 78-80, 83), акти списання (т.4 а.с. 82, 84, 86, 91-92, 99, 101, 103, 105, 107), як на докази придбання у ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» засобів індивідуального захисту, оскільки зі змісту вказаних документів неможливо встановити у кого саме були придбані засоби індивідуального захисту, використані Позивачем.

В зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про безтоварність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» у червні - липні 2010 року і як наслідок, правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо завищення ДП «ІМТП» валових витрат з податку на прибуток в розмірі 71722,00 гривень, в тому числі в 2 кварталі 2010 року у сумі 52503,00 гривень, 3 кварталі 2010 року у сумі 19219,00 гривень та завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року на суму 3843,72 гривень.

Також згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» завищено валові витрати з податку на прибуток в розмірі 82428,00 гривень, у тому числі по періодах: 4 квартал 2009 року - 10833,00 гривень, 1 квартал 2010 року - 44505,00 гривень, 3 квартал 2010 року - 15155 гривень, 4 квартал 2010 року - 11935,00 гривень, а також завищено податковий кредит з ПДВ у розмірі 16485,61 гривень., у тому числі по періодах: грудень 2009 року - 2166,66 гривень, січень 2010 року - 5166,66 гривень, лютий 2010 року - 1471,00 гривень, березень 2010 року - 2263,34 гривень, жовтень 2010 року - 3031,00 гривень, листопад 2010 року - 558,33 гривень, грудень 2010 року - 1828,62 гривень в результаті проведення безтоварних господарських операцій з контрагентом ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР». Так згідно Акту перевірки постачання ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» автозапчастин Позивачу не підтверджено товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, у ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» відсутні трудові та матеріальні ресурси, необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу (т.1 а.с. 99, 168, 216 - 220).

Судом встановлено, що 18.12.2009 року між Позивачем (покупцем за договором) та ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» (продавцем) було укладено договір №416, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця автозапчастини, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором (т.2 а.с. 160-166). Згідно з п.2.1. договору його загальна сума становить 199265,77 гривень з ПДВ. Відповідно до п.3.1. договору якість товару повинна відповідати встановленим на Україні ГОСТ,ТУ або технічним умовам заводу-виробника і підтверджуватися сертифікатами про якість товару. Відповідно до п.4.2. договору умови постачання - «EXW» в редакції правил «Інкотермс 2000» за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагарина, 3а. Згідно з п.5.2. договору приймання-передача товару здійснюється при наявності товаросупроводжуючих документів: накладної, податкової накладної, документів, підтверджуючих якість товару, які передаються покупцеві разом з товаром.

На підтвердження реальності і товарності поставок автозапчастин Позивач надав до суду завірені копії видаткових, податкових накладних, дорожніх листів, приймальних актів, прибуткових ордерів, платіжних доручень, накладних вимог, лімітних вимог, карток складського обліку. Загальна вартість товарів, поставлених Позивачу ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» в грудні 2009 - грудні 2010 року склала 98913,61 гривень, в тому числі 16485,21 гривень ПДВ. Надаючи оцінку, наданим ДП «ІМТП» документам на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» у грудні 2009 року - грудні 2010 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у Позивача відсутні документи, що підтверджують фактичне перевезення та отримання товару, а саме: товарно-транспортні накладні. Надані Позивачем подорожні листи вантажного автомобіля (т.3 а.с. 137-141) суд не приймає до уваги, оскільки у них не зазначені реквізити прикладених товарно-транспортних накладних і талонів замовника, що унеможливлює встановлення судом наявності, виду та кількості товару, який перевозився.

Позивачем не надано до суду доказів видачі уповноваженим особам довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» в зв'язку з чим неможливо встановити факт отримання Позивачем товарів від вищевказаних контрагентів та посадових осіб Позивача, уповноважених на отримання вказаних товарів. Також Позивачем не надано до суду документів, які підтверджують якість товарів, придбаних у ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» і які повинні бути в наявності у Позивача відповідно до вимог пунктів 3.1., 5.2. договорів з ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР».

Також суд не приймає до уваги посилання Позивача на видаткові накладні (т.2 а.с. 104-115), приймальні акти (т.2 а.с. 116-127, т.3 а.с. 186-193), прибуткові ордери (т.3 а.с. 142-148, 188-189, 211-212), оскільки вони не відповідають вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, які встановлені пунктом 2.4. положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, а саме: не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання Позивача на накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, лімітні вимоги (т.3 а.с. 149-184, 190-210), картки складського обліку (т.3 а.с. 185-187), як на докази придбання у ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» автозапчастин, оскільки зі змісту вказаних документів неможливо встановити у кого саме були придбані автозапчастини, використані Позивачем. Також при прийнятті рішення суд враховує, що згідно акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 273/22-214/35881376/2295 від 11.10.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «у ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР»», код за ЄДРПОУ 35881376 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень та листопад 2010 року» у ПП «у ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР»» відсутні трудові та матеріальні ресурси, необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів.

В зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про безтоварність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ПП «у ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР»» у грудні 2009 року - грудні 2010 року і як наслідок, правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо завищення ДП «ІМТП» валових витрат з податку на прибуток в розмірі 82428,00 гривень, у тому числі по періодах: 4 квартал 2009 року - 10833,00 гривень, 1 квартал 2010 року - 44505,00 гривень, 3 квартал 2010 року - 15155 гривень, 4 квартал 2010 року - 11935,00 гривень, а також завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 16485,61 гривень., у тому числі по періодах: грудень 2009 року - 2166,66 гривень, січень 2010 року - 5166,66 гривень, лютий 2010 року - 1471,00 гривень, березень 2010 року - 2263,34 гривень, жовтень 2010 року - 3031,00 гривень, листопад 2010 року - 558,33 гривень, грудень 2010 року - 1828,62 гривень.

Згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» завищено витрати з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року розмірі 35636,00 гривень, а також завищено податковий кредит з ПДВ у розмірі 6844,00 гривень за червень 2011 року в результаті проведення безтоварних господарських операцій з контрагентом ПП «РЕКА». Так згідно Акту перевірки у ПП «РЕКА» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, фахівці, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби (т.1 а.с. 105-108, 169-173).

Судом встановлено, що 01.03.2011 року між Позивачем (замовником за договором) та ПП «РЕКА» (виконавцем) було укладено договір №135, згідно п.1.1. якого виконавець зобов'язується здійснити роботи по темі «Оцінка умов праці за результатами лабораторних досліджень при проведенні атестації 30- ти робочих місць для обґрунтування пільгового пенсійного забезпечення та інших пільг і компенсацій (додаткові відпустки, доплати, спецхарчування) персоналу, працюючого у шкідливих та важких умовах праці, а замовник прийняти та оплатити вказані роботи. Відповідно до п.2.1. договору вартість робіт складає 42480,00 гривень, в тому числі ПДВ 7080 гривень. Згідно з п.5.1.1. договору при завершенні робіт виконавець надає замовнику оформлений комплект документів по атестації 30-ти робочих місць, в тому числі оформлені проекти карт умов праці з рекомендаціями по їх поліпшенню на конкретних робочих місцях; протоколи розрахунку додаткової відпустки; протоколи розрахунку доплат; перелік нормативно-технічної документації, використаної при атестації робочих місць; перелік потенційно небезпечних факторів на кожному робочому місці та перелік професій, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Після надання вищевказаних документів, сторони підписують акт прийомки-передачі виконаних робіт (т.2 а.с. 171 - 176).

На підтвердження реальності господарських операцій між ДП «ІМТП» та ПП «РЕКА» Позивач надав до суду завірені копії акту прийому-передачі робіт від 29.04.2011 року згідно якого роботи по договору №135 від 01.03.2011 року виконані в повному обсязі, проведено оцінку умов праці по результатам лабораторних досліджень для атестації 30-ти робочих місць з несприятливими умовами праці - оформлені проекти карт умов праці з рекомендаціями по поліпшенню умов праці на робочому місці; протоколи розрахунку додаткової відпустки; протоколи розрахунку доплат; перелік нормативно-технічної документації, використаної при атестації робочих місць та перелік потенційно небезпечних факторів на атестованих робочих місцях. Комплект документів по атестації 30-ти робочих місць сформовано повністю (т.2 а.с. 143).

Також Позивачем на підтвердження виконання ПП «РЕКА» своїх обов'язків за вищевказаним договором було надано до суду карту умов праці муляра, протоколи засідання постійно діючої атестаційної комісії ДП «ІМТП» по визначенню додаткової відпустки за роботу в шкідливих і небезпечних умовах на робочому місці муляра РБД, протокол дослідження повітря робочої зони муляра, протокол проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, протокол проведення дослідження важкості та напруженості праці, індивідуальну фотографію робочого часу, технологічну характеристику робіт каменяра (т.5 а.с. 109-120). Дослідивши надані документи, суд зазначає, що з їх змісту не вбачається те, що вони були складені працівниками ПП «РЕКА» або іншими особами за дорученням ПП «РЕКА» в зв'язку з чим суд не вважає вказані документи доказом виконання ПП «РЕКА» своїх обов'язків за договором №135 від 01.03.2011 року. Також суд зазначає, що згідно з додатком №3 до договору №135 від 01.03.2011 року ПП «РЕКА» було зобов'язано передати ДП «ІМТП» комплект документів відносно 30 робочих місць, однак до суду були надані документи тільки відносно 1 робочого місця - муляра. В зв'язку з викладеним суд вважає, що Позивачем не надано до суду доказів виконання ПП «РЕКА» своїх обов'язків за договором №135 від 01.03.2011 року. Також при прийнятті рішення суд враховує, що згідно акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «РЕКА», код за ЄДРПОУ 36919740, щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень - квітень 2011 року» у ПП «РЕКА» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, фахівці, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

В зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про фіктивність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ПП «РЕКА» у квітні 2011 року і як наслідок, правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо завищення Позивачем витрат з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року в розмірі 35636,00 гривень, а також завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 6844,00 гривень за червень 2011 року.

Крім того, згідно Акту перевірки в порушення п.4.1., п.п.4.5.1., п.4.5. ст4, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДП «ІМТП» занижені податкові зобов'язання з ПДВ на суму коригування податкових зобов'язань без відповідного документального підтвердження на суму 158985,12 гривень, в тому числі у жовтні 2009 року на суму 61526,85 гривень. Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Відповідно до пп.4.5.1. п.4.5 ст.4 цього ж Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг). Згідно Акту перевірки розрахунки коригування податкових зобов'язань а податкового кредиту до перевірки не надані, повернення товарів (послуг) чи повернення сум попередньої оплати покупцям перевіркою не встановлено (т.1 а.с. 126-128).

Також згідно Акту перевірки встановлено, що в порушення абзацу 1 п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДП «ІМТП» у жовтні 2009 року включено до складу податкового кредиту 1742,69 гривень ПДВ без підтвердження відповідними податковими накладними (т.1 а.с. 162 - 164).

Також згідно Акту перевірки в порушення п.п. 7.4.1., п.п.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДП «ІМТП» завищено дозволений податковий кредит на 103152,00 гривень, в тому числі за жовтень 2009 року на суму 22993,00 гривень внаслідок невірного визначення питомої ваги оподатковуваних операцій та частки використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Перевіркою встановлено заниження обсягів операцій, які звільнені від оподаткування відповідно до п.5.15 та п.5.16 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та які не були відображені в рядку 4 Декларації з ПДВ «Операції, які звільнені від оподаткування» в жовтні 2009 року та в квітні - червні 2010 року. За рахунок зменшення питомої ваги оподатковуваних операцій перевіркою розраховано зменшення суми дозволеного податкового кредиту за періоди, в яких встановлено порушення. Так за жовтень 2009 року зменшення питомої ваги оподатковуваних операцій становило 2,45 %, обсяг придбання ПДВ становив 4699629,00 гривень, завищення податкового кредиту 22993,00 гривень (т.1 а.с. 167-168).

Вищевказані порушення призвели до заниження ПДВ, який підлягав сплаті до державного бюджету в жовтні 2009 року на загальну суму 86262,54 гривень. Суд зазначає, що представник Позивача, надаючи пояснення у судовому засіданні, не заперечував сам факт вказаних порушень в жовтні 2009 року, однак вказував на сплив 1095-денного строку давності визначення грошового зобов'язання, передбаченого п.102.1 ст.102 Податкового Кодексу України. Судом встановлено, що ДП «ІМТП» 20.11.2009 року було подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2009 року до Ізмаїльської ОДПІ засобами електронного зв'язку, що підтверджується відповідними квитанціями (т.5 а.с. 168-182). Також судом встановлено, що 29.11.2010 року ДП «ІМТП» надало до Ізмаїльської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2009 року, що підтверджується квитанцією №2 (т.5 а.с. 184-186).

Відповідно до п.102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Враховуючи, що ДП «ІМТП» 29.11.2010 року було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009 року, то саме з 29.11.2010 року повинен відраховуватися 1095-денний термін визначення податкового зобов'язання. Податкове повідомлення-рішення № 0000472500, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ було прийнято СДПІ 05.12.2012 року, тобто до спливу 1095-денного строку, передбаченого п.102.1 ст.102 ПК України. В зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо заниження Позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму коригування податкових зобов'язань без відповідного документального підтвердження у жовтні 2009 року на суму 61526,85 гривень, не підтвердження податковими накладними податкового кредиту у жовтні 2009 року на загальну суму 1742,69 гривень, завищення податкового кредиту в жовтні 2009 року на 22993,00 гривень внаслідок невірно визначення питомої ваги оподатковуваних операцій та частки використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, приходить до висновку, що Відповідач - СДПІ у судовому засіданні частково не довів правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення №0000462500 від 05.12.2012 року, у зв'язку з чим позовні вимоги ДП «ІМТП» підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ №0000462500 від 05.12.2012 року в частині збільшення ДП «ІМТП» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 401834,75 гривень за основним платежем.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку щодо доведеності Відповідачами правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення СДПІ №0000462500 від 05.12.2012 року в частині збільшення ДП «ІМТП» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 255867,25 гривень, у тому числі за основним платежем 206331,25 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49536,00 гривень та податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ №000014/2200 від 25.02.2013 року в частині збільшення ДП «ІМТП» суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 197481,59 гривень, у тому числі за основним платежем 168433,92 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 29047,67 гривень, у зв'язку з чим в цій частині адміністративний позов ДП «ІМПТ» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платниками податків у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби №0000462500 від 05 грудня 2012 року в частині збільшення Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 401834,75 гривень за основним платежем.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби № 0000462500 від 05 грудня 2012 року в частині збільшення Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 255867,25 гривень, у тому числі за основним платежем 206331,25 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49536,00 гривень, податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської Об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС №000014/2200 від 25 лютого 2013 року в частині збільшення Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 197481,59 гривень, у тому числі за основним платежем 168433,92 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 29047,67 гривень - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

04 листопада 2013 року.

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення04.11.2013
Оприлюднено11.11.2013
Номер документу34554388
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —815/3723/13-а

Ухвала від 12.09.2013

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стеценко О. О.

Ухвала від 12.09.2013

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стеценко О. О.

Ухвала від 03.10.2013

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стеценко О. О.

Ухвала від 27.05.2013

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стеценко О. О.

Ухвала від 02.02.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 03.02.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 12.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 11.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 05.12.2013

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Жук С.І.

Ухвала від 14.10.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Жук С.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні