Рішення

від 04.11.2013 по справі 922/3492/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р.Справа № 922/3492/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гошва ПР", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна", м. Харків про стягнення 33 995,34 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пророк В.В. з довіреністю б/н від 01 березня 2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гошва ПР", м. Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна", м. Харків про стягнення 33 995,34 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором про надання послуг №09/10 від 09.10.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. 525, 526, 611, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 231 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 30 000,00 грн., 3% річних в розмірі 673,15 грн., пеню в розмірі 3322,19 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23.09.2013 року о 11:00 годині.

Відповідно до витягу від 20.09.2013 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №922/3492/13 призначено для розгляду судді Бураковій А.М., підстава повторного автоматичного розподілу: хвороба судді Кухар Н.М.

Приймаючи до уваги абзац 4 п. 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р., у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, строк розгляду заяви по справі № 922/3492/13 починається заново, а саме з 30.09.2013 року.

У судовому засіданні 23.09.2013 року було оголошено перерву до 07.10.2013 року о 12:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 04.11.2013 року.

До господарського суду Харківської області 04.11.2013 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі №922/3492/13 (вх. 40480), разом із документами в їх обґрунтування. Крім того, у вказаних поясненнях по справі №922/3492/13 (вх. 40480), позивач збільшує розмір позовних вимог, а саме, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 30 000,00 грн., 3% річних в розмірі 907,40 грн., пеню в розмірі 4346,30 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Суд, розглянувши викладені у письмових поясненнях по справі №922/3492/13 (вх. 40480), збільшення позовних вимог, виходить з наступного.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Отже, суд, дослідивши викладені у письмових поясненнях по справі №922/3492/13 (вх. 40480), збільшення позовних вимог та додані до них документи, дійшов висновку про повернення зазначеної заяви позивачу без розгляду, оскільки позивачем до заяви не додано доказів направлення заяви відповідачу.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання, був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

09.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гошва ПР", м. Київ (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максус Україна", м. Харків (відповідачем) було укладено Договір про надання послуг № 09/10 (Договір).

Крім того, 09.10.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №1 до Договору про надання послуг № 09/10 від 09.10.2012 року (Додаток).

Відповідно до умов Договору про надання послуг № 09/10 від 09.10.2012 року з урахуванням Додатку до договору, виконавець (позивач) зобов'язався за завданням Клієнта (відповідача) у період з 09.10.2012 року по 01 листопада 2012 року надати клієнту послугу з організації та проведення прес-заходу присвяченого Міжнародному дню світла 22.10.2012 року.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за юридичною природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до п. 1.2. договору, деталізація послуг за цим Договором, порядок та строки їх надання, вартість та інші детальні умови визначаються Сторонами у окремих додатках до цього Договору, які після їх підписання Сторонами та скріплення печатками стають невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3. Додатку №1 до Договору про надання послуг № 09/10 від 09.10.2012 року, винагорода виконавця за надані послуги, складає 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 10 000,00 грн.

Згідно з п.4. Додатку №1 до Договору про надання послуг № 09/10 від 09.10.2012 року, оплата винагороди за даним Додатком здійснюється у національній валюті України гривні , шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця у такі терміни: 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 5 000, 00 грн., до 15 жовтня 2012 р.; 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 5 000, 00 грн., до 1 листопада 2012 р.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Судом встановлено, що позивачем були надані у повному обсязі послуги обумовлені договором, а саме, відповідно до умов Договору було розроблено креативну концепцію (ідеї) заходу, розроблено сценарій заходу, забезпечено координацію проведення заходу (підібрано та оформлено приміщення для проведення заходу; проведено роботу з підрядниками: розроблено ескіз скульптури та інсталяції, які виготовлено та передано клієнту; розроблено та розіслано креативні запрошення для журналістів; підготовлено та розповсюджено тексти прес-матеріалів: прес-реліз, пост- реліз, довідка про клієнта, довідка про спікерів; виготовлено друковані матеріали для ЗМІ - прес-кіти, які роздано журналістам підчас заходу; виготовлено 2 банери, які презентовано підчас заходу та передано клієнту; проведено фото-зйомку заходу, усі фотознімки передано клієнту; проведено роботу зі ЗМІ під час заходу: зустріч журналістів, спілкування з журналістами, відповіді на додаткові питання, організація міні-інтерв"ю, збір контактів, та роботу зі ЗМІ після проведення заходу: відстежень вихід публікацій, сюжетів з приводу прес-заходу, за необхідності надано додаткову інформацію; реєстрація учасників заходу; консультування спікерів клієнта перед початком проведення заходу; організовано фуршет); замовлено в компанії GfК та здійснено координацію проведення онлайн дослідження з питання «Наскільки важливе для українців енергозбереження» (підготовлено питання дослідження, розроблено анкету дослідження, результати дослідження оголошено на заході та передано клієнту); підготовлено та передано клієнту звіт про організацію заходу. Крім того, позивачем було забезпечено результати проведення прес-заходу: кількість публікацій - 63 та 5 сюжетів у новинах на телеканалах.

Відповідно до п.4.1 Договору, вартість та порядок оплати конкретних послуг, які Виконавець надає Клієнту, наводяться в окремих додатках до цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням №1039 від 16.10.2013 року, відповідачем було частково сплачено на рахунок позивача суму в розмірі 30000,00 грн. за обумовлені договором послуги.

Пункт 4.2 Договору передбачає, що клієнт сплачує виконавцю плату за надані послуги шляхом перерахування зазначених в додатках сум на поточний рахунок Виконавця, який зазначено у статті 12 цього Договору або який окремо повідомлений Виконавцем Клієнту в письмовому вигляді.

Відповідно до п.3.2 Договору, підтвердженням факту надання послуг, передбачених даним Договором та/або відповідним додатком до нього є, зокрема, Акт надання послуг.

Пункт 3.3 Договору передбачає, що у випадку неналежного надання і/або ненадання /часткового ненадання послуг за цим Договором і/або якщо у наданому Клієнту Виконавцем акті наданих послуг містяться помилки/неточності, Клієнт направляє Виконавцеві мотивовану письмову відмову від його підписання з переліком недоліків і термінів їхнього усунення протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання Акту.

Суд, зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача Акт №173 прийому-передачі робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2012р., проте, відповідач зазначений Акт не підписав, і оплату залишку винагороди Виконавця не здійснив.

Стосовно посилань позивача на те, що Акт №173 прийому-передачі робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2012р., було передано відповідачу саме 02.11.2012 року, разом з усіма доданими матеріалами, суд зазначає, що такі твердження відповідача не підтверджується жодним належним та допустимим доказом, тому залишаються без уваги.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №19 від 15.04.2013 року з вимогою, у семиденний строк з моменту отримання претензії сплатити суму заборгованості в розмірі 30 000,00 грн. та направити на адресу позивача підписаний примірник Акту №173 прийому-передачі робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2012р. Проте, вказана вимога залишена позивачем без задоволення. (арк.с. 39-41)

Отже, судом встановлено, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на 19.08.2013 р. (дата звернення із позовом до суду) у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 30 000,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 30000,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3322,19 грн., 3% річних в розмірі 673,15 грн.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача пені в розмірі 3322,19 грн., суд зазначає, що враховуючи те, що позивачем було порушено умови договору, в частині надання відповідачу у встановлений договором строк Акт приймання - передачі робіт (наданих послуг) (п.3.2. Договору), тому нарахування пені в даному випадку є безпідставним, з урахуванням чого в цій частині суд відмовляє.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування 3% річних в розмірі 673,15 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума 3% річних в розмірі 244,11 грн., в частині стягнення 429,04 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, статтями 193,198 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна", м. Харків (61029, м. Харків, проїзд Краснодарський, 18, адреса для листування: 61050, м. Харків, вул. Харківська Набережна, 2, код ЄДРПОУ 35586997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гошва ПР", м. Київ (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 12, адреса для листування: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська 20, оф. 7, р/р 26007701306730 в «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33887780) суму основного боргу в розмірі 30 000,00 грн., 3% річних в розмірі 244,11 грн. та судовий збір в розмірі 1530,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 3322,19 грн. та 3% річних в розмірі 429,04 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 06.11.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3492/13