Постанова

від 18.02.2014 по справі 922/3492/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 922/3492/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач за участю представників: позивачаПророк В.В., дов. від 01.03.2013р. відповідачаКоваленко Ю.А., дов. від 28.08.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року у справі№ 922/3492/13 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гошва ПР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна" простягнення 33995,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гошва ПР" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна" 33995,34 грн. заборгованості, в тому числі 30000 грн. основного боргу, 673,15 грн. річних, 3322,19 грн. пені; позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань по оплаті наданих послуг, приписами статей 231, 224 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 625, 901 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що не отримував та не приймав від позивача обумовлені договором послуги, належно повідомивши позивача про відмову від прийняття виконання зобов'язання; доказів додержання обумовленого договором порядку передачі-прийняття наданих послуг позивач не надав.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.11.2013 року (суддя Буракова А.М.) з відповідача стягнуто на користь позивача 30000 грн. основного боргу, 244,11 грн. відсотків річних, а також 1530,65 грн. витрат по оплаті судового збору; у частині стягнення пені в розмірі 3322,19 грн. та 3% річних у розмірі 429,04 грн. у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року (судді: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у даній справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: не дотримано приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення спору, встановлені судами обставини справи не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, не взято до уваги та не надано оцінки доводам та доказам відповідача щодо неналежної якості наданих послуг та відмови від договору в порушення статей 526, 528, 612 Цивільного кодексу України.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.10.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Гошва ПР" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максус Україна" (відповідач) укладено Договір про надання послуг № 09/10. Крім того, 09.10.2012 року позивачем та відповідачем укладено також Додаток № 1 до Договору про надання послуг № 09/10 від 09.10.2012 року (Додаток).

Умовами Договору про надання послуг № 09/10 з урахуванням Додатку до договору визначено, що виконавець (позивач) зобов'язався за завданням клієнта (відповідача) у період з 09.10.2012 року по 01 листопада 2012 року надати клієнту послугу з організації та проведення прес-заходу, присвяченого Міжнародному дню світла 22.10.2012 року.

Згідно з пунктом 1.2. цього договору деталізація послуг за цим Договором, порядок та строки їх надання, вартість та інші детальні умови визначаються Сторонами у окремих додатках до цього Договору, які після їх підписання Сторонами та скріплення печатками стають невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2 Договору підтвердженням факту надання послуг, передбачених даним Договором та/або відповідним додатком до нього є, зокрема, Акт надання послуг.

Пункт 3.3 Договору передбачає, що у випадку неналежного надання і/або ненадання /часткового ненадання послуг за цим Договором і/або якщо у наданому Клієнту Виконавцем акті наданих послуг містяться помилки/неточності, Клієнт направляє Виконавцеві мотивовану письмову відмову від його підписання з переліком недоліків і термінів їхнього усунення протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання Акту.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, вартість та порядок оплати конкретних послуг, які Виконавець надає Клієнту, наводяться в окремих додатках до цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору зазначено, що клієнт сплачує виконавцю плату за надані послуги шляхом перерахування зазначених в додатках сум на поточний рахунок Виконавця, який зазначено у статті 12 цього Договору або який окремо повідомлений Виконавцем Клієнту в письмовому вигляді.

Згідно з пунктом 3. Додатку №1 до Договору про надання послуг № 09/10 від 09.10.2012 р., винагорода виконавця за надані послуги, складає 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 10000грн.

Відповідно до пункту 4. Додатку №1 до цього Договору оплата винагороди за даним Додатком здійснюється у національній валюті України гривні , шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця у такі терміни: 30000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 5000 грн., до 15 жовтня 2012 р.; 30000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 5000 грн., до 1 листопада 2012 р.

Платіжним дорученням №1039 від 16.10.2013р. відповідач частково сплатив на рахунок позивача 30000 грн. за обумовлені договором послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані у повному обсязі послуги обумовлені договором, а саме, відповідно до умов Договору було розроблено креативну концепцію (ідеї) заходу, розроблено сценарій заходу, забезпечено координацію проведення заходу (підібрано та оформлено приміщення для проведення заходу; проведено роботу з підрядниками: розроблено ескіз скульптури та інсталяції, які виготовлено та передано клієнту; розроблено та розіслано креативні запрошення для журналістів; підготовлено та розповсюджено тексти прес-матеріалів: прес-реліз, пост- реліз, довідка про клієнта, довідка про спікерів; виготовлено друковані матеріали для ЗМІ - прес-кіти, які роздано журналістам підчас заходу; виготовлено 2 банери, які презентовано підчас заходу та передано клієнту; проведено фото-зйомку заходу, усі фотознімки передано клієнту; проведено роботу зі ЗМІ під час заходу: зустріч журналістів, спілкування з журналістами, відповіді на додаткові питання, організація міні-інтерв"ю, збір контактів, та роботу зі ЗМІ після проведення заходу: відстежень вихід публікацій, сюжетів з приводу прес-заходу, за необхідності надано додаткову інформацію; реєстрація учасників заходу; консультування спікерів клієнта перед початком проведення заходу; організовано фуршет); замовлено в компанії GfК та здійснено координацію проведення онлайн дослідження з питання "Наскільки важливе для українців енергозбереження" (підготовлено питання дослідження, розроблено анкету дослідження, результати дослідження оголошено на заході та передано клієнту); підготовлено та передано клієнту звіт про організацію заходу. Крім того, позивачем було забезпечено результати проведення прес-заходу: кількість публікацій - 63 та 5 сюжетів у новинах на телеканалах.

Господарськими судами досліджено, що 06.03.2013р. позивачем направлено на адресу відповідача Акт №173 від 31.10.2012р. прийому-передачі робіт (надання послуг), однак, відповідач зазначений Акт не підписав, оплату залишку винагороди виконавця не здійснив.

Також, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №19 від 15.04.2013р. з вимогою у семиденний строк з моменту отримання претензії сплатити суму заборгованості в розмірі 30000 грн. та направити на адресу позивача підписаний примірник Акту №173 прийому-передачі робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2012р. , проте вказана вимога залишена позивачем без задоволення.

Задовольняючи частково позов, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на 19.08.2013р. (дата звернення із позовом до суду) у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 30000грн.

Судова колегія відзначає, що за змістом частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 628 та 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України). Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 902 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки передбачені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610 та 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, місцевий господарський суд дослідив зміст правовідносин сторін, їх прав та обов'язків за умовами договору, чинність якого у встановленому законодавством порядку на час прийняття рішення спростовано не було, та на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив ступінь виконання сторонами зазначених обов'язків відповідно до умов наведеного договору, застосувавши положення Цивільного кодексу України, що регулюють зазначені правовідносини.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд справи, вказав на відсутність зі сторони місцевого господарського суду порушень, що зумовили б скасування прийнятого ним рішення відповідно до вимог процесуального законодавства.

Посилання скаржника на відправлення позивачу листа №107 від 25.10.2012р. про відмову від договору не може бути належним доказом відправлення документу, оскільки не враховано, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, належним доказом направлення простої кореспонденції є документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, зокрема, розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відтак, заперечуючи правомірність висновків суду про обов'язок оплатити виконане та прийняте зобов'язання з мотивів недоведеності надання послуг позивачем, відсутності попереднього погодження з відповідачем та відмову від договору листом № 107 від 25.10.2012р., відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог та спростовується матеріалами справи, зокрема договором, актом №173 прийому-передачі робіт (надання послуг) від 31.10.2012р., направленим на адресу відповідача, відсутністю доказів направлення листа №107 від 25.10.2012р. про відмову від договору.

Також судова колегія відзначає, що в силу приписів статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок довести обставини, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог та заперечень, належними та допустимим доказами; за наявності у матеріалах справи акту виконаних робіт, зміст якого передбачає виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату саме на підставі підписаного акта та не містить будь-яких заперечень чи зауважень щодо оформлення акта, відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів як на підтвердження наявності підстав для реалізації ним права, передбаченого пунктом 3.3. договору, так і на підтвердження здійснення ним дій з фактичної реалізації цього права, як необхідної передумови для виникнення правових наслідків, передбачених зазначеним пунктом.

Касаційна скарга не спростовує висновків судів у цій частині, не містить посилання на будь-який наданий відповідачем документ, якому не надано оцінки при прийнятті рішення чи постанови.

Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та належно встановлених обставинах справи в частині задоволення позову щодо стягнення на користь позивача 30000 грн. основного боргу, 244,11 грн. відсотків річних, та відмови в стягненні 3322,19 грн. пені та 429,04 грн. 3% річних.

Доводи касаційної скарги не спростовують обставин справи, встановлених місцевим господарським судом відповідно до наявних у справі матеріалів, а зводяться до переоцінки цих обставин, що виходять за межі повноважень касаційної інстанції; скаржником не доведено порушення чи неправильного застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року у справі № 922/3492/13 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач