Рішення

від 22.10.2013 по справі 116/4736/13-ц

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/4736/13-ц

Провадження № 2/116/2273/13

22.10.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Сердюка О.С.

при секретарі - Стрельцовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Садовод» про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до СТ «Садовод» із позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови правління СТ «Садовод» №30-о від 08.06.2013 року, поновити її на посаді бухгалтера-касира СТ «Садовод», стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 15.04.2008 року вона працювала бухгалтером-касиром у СТ «Садовод». Розпорядженням голови правління №30-о від 08.06.2013 року вона була звільнена за п.2 ст.41 КЗпП України за втратою довіри зі сторони правління СТ «Садовод». Підставою звільнення став акт правління СТ «Садовод» від 08.06.2013 року, протокол №1 зборів трудового колективу правління СТ Садовод від 08.06.2013 року. Вважає, що не допускала умисних дій чи недбалості, недостача у касі утворилась внаслідок неналежного забезпечення керівництвом товариства умов праці. Про звільнення їй стало відомо 02.07.2013 року. Незаконні дії відповідача спричиняють їй та членам її сім'ї незручності, а також моральні страждання - вона залишилась без коштів для існування, втратила життєві зв'язки, погіршився стан її здоров'я.

Позивачка та її представник у судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити. Зазначили, що на момент звільнення ОСОБА_2 ще не був обраний головою СТ «Садовод», а тому не мав права підпису розпорядження.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що звільнення відбулося законно, оскільки позивачка допустила недостачу у касі підприємства, спізнилася на роботу, що дало йому підставу для втрати довір'я до неї.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що позивачка з наказом про звільнення була ознайомлена лише 02.07.2013 року, до суду із позовом звернулася 12.07.2013 року, тобто в межах строку, передбаченого ст.233 КЗпП України.

Позивачка ОСОБА_1 працювала у СТ «Садовод» на посаді бухгалтера-касира, про що у судовому засіданні підтвердили сторони.

08.06.2013 року на підставі доповідної записки ОСОБА_3 (а.с.31) було проведено перевірку та комісією у складі голови СТ «Садовод» ОСОБА_2, заступника голови ОСОБА_4, в.о. головного бухгалтера ОСОБА_3, діловода ОСОБА_5 складено акт про те, що при знятті з каси залишку готівки встановлено недостачу в сумі 329,90 грн. ОСОБА_1 від підпису акту відмовилась у присутності членів комісії про що зазначено на самому акті (а.с.28).

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 недостача в касі могла утворитись внаслідок того, що напередодні було багато людей, від яких вона приймала платежі, вони всі кричали, тому вона можливо дала кому-небудь здачу (а.с.34).

Того ж дня ОСОБА_1 повернула до каси недостачу, яка була виявлена, про що їй було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру №9 (а.с.86).

Протоколом №1 зборів трудового колективу СТ «Садовод» від 08.06.2013 року вирішено звільнити позивачку ОСОБА_1 у зв'язку зі втратою довіри (а.с.25-26).

Розпорядженням СТ «Садовод» від 08.06.2013 року ОСОБА_1 звільнено за п.2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку зі втратою довір'я з боку правління садівничого товариства (а.с.5).

Зазначене розпорядження є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

Відповідно до п.28 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. звільнення з підстав втрати довір'я (п.3 ст.41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Свідок ОСОБА_6, колишній співробітник позивачки ОСОБА_1, у суді пояснив, що 07.06.2013 року він був у адміністрації СТ «Садовод», бажав отримати заборгованість по заробітній платі. У приміщенні було багато людей, всі кричали. Заробітну плату він того дня не отримав, тому 08.06.2013 року приблизно в обідній час він приїхав до адміністративної будівлі СТ «Садовод», де зустрів ОСОБА_1, остання була засмучена, сказала йому, що у касі виявилась недостача і їй пропонують звільнитись за власним бажанням.

ОСОБА_7 при допиті у якості свідка зазначила, що 07.06.2013 року була у приміщенні адміністрації СТ «Садовод», було дуже багато людей. 08.06.2013 року приблизно о 11 год. 30 хв. вона була свідком того, як ОСОБА_2. наказав ОСОБА_1 забирати свої речі і їхати додому. Перед цим він запропонував позивачці звільнитися за власним бажанням. Остання після інциденту засмутилася та поїхала додому.

ОСОБА_9, член правління СТ «Садовод» у суді пояснив, що 07.06.2013 року відбулося засідання правління садівничого товариства, однак він, як і ще п'ять членів правління, на нього не потрапив, хоча чекав з 09.00 до 18.00 годин. Як виявилось пізніше, на зазначеному засіданні обрали голову СТ «Садовод» ОСОБА_8 Всього в садівничому товаристві 13 членів правління.

Аналогічні пояснення у судовому засіданні дав і свідок ОСОБА_10, колишній голова правління СТ «Садовод», а саме, що 07.06.2013 року вдень у приміщенні адміністрації товариства було дуже багато людей, стояв шум та галас. Того дня мало проводитись засідання правління, яке, як виявилось пізніше, пройшли з 18.00 до 22.00.

08.06.2013 року йому зателефонувала позивачка та повідомила, що у касі виявили недостачу та ОСОБА_2. пропонує їй звільнитися за власним бажанням. Приблизно о 12 годині дня він бачив, як ОСОБА_11 вийшла на зупинку автобуса та поїхала. Також зазначив, що місце касира не обладнане, сейф є лише у кабінеті головного бухгалтера, ключ від нього зберігається також тільки у головного бухгалтера.

Свідок зі сторони відповідача - ОСОБА_5, діловод СТ «Садовод» у суді пояснила, що 08.06.2013 року позивачка ОСОБА_1 прийшла на роботу не о 08.00, а лише у 11 год. 30 хв. у нетверезому стані. За час її відсутності було встановлено недостачу у касі підприємства в сумі 1200 грн., з урахуванням 100 доларів США, які знаходились у сейфі, недостача склала близько 300-400 грн. Позивачці було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням. Приблизно о 12 годині вона покинула територію адміністрації СТ «Садовод». Ввечері провели збори, на яких вирішили звільнити ОСОБА_1 у зв'язку зі втратою довіри. ОСОБА_1 на зборах не була присутня, з наказом її не ознайомлювали.

ОСОБА_12 контролер СТ «Садовод», при допиті у суді у якості свідка пояснила, що позивачка спізнилася на роботу, прийшла близько 12 години із запахом алкоголю з порожнини рота.

Свідок ОСОБА_3 головний бухгалтер СТ «Садовод» пояснила, що 08.06.2013 року у зв'язку з запізненням бухгалтера касира ОСОБА_1 було проведено перевірку каси та встановлено недостачу в сумі 329 грн. Позивачка прийшла на роботу приблизно о 11.00-11.30 годині, із запахом алкоголю з порожнини рота.

Тож з показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_3 вбачається, що 08.06.2013 року було виявлено недостачу у касі садівничого товариства. Позивачка ОСОБА_1, бухгалтер-касир, спізнилася на роботу, приїхала приблизно о 11 годині, від неї надходив запах алкоголю, однак вона не перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Позивачці було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням, на що вона відповіла відмовою, та приблизно о 12 годині ОСОБА_1 покинула територію адміністрації садівничого товариства. Ввечері було проведено збори трудового колективу, на яких було прийнято рішення про звільнення бухгалтера-касира ОСОБА_1 у зв'язку зі втратою довіри. Сама позивачка на цих зборах присутня не була.

До показань свідка ОСОБА_5 в тій частині, що ОСОБА_1 перебувала у нетверезому стані, суд відноситься критично, оскільки зі слів ОСОБА_5 вона перебувала з позивачкою у неприязних стосунках. Зазначений факт у судовому засіданні також підтвердила свідок ОСОБА_3

Наказ про звільнення позивачки був виданий близько 16.00, самої ОСОБА_1 на час його видання не було на території адміністрації, що знайшло своє підтвердження у показаннях вищевказаних свідків. Акт про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з розпорядженням про звільнення також складався за її відсутності, тому є нікчемним. За таких обставин у суду виникає певний сумнів щодо дійсності інших актів, складених у СТ «Садовод» відносно ОСОБА_1 08.06.2013 року.

Щодо зникнення штампу «сплачено» та ключа від клієнт-банку, то як вбачається зі квитанції до прибуткового касового ордера №9 від 08.06.2013 року зазначений штамп був в наявності 08.06.2013 року у головного бухгалтера ОСОБА_3 (а.с.86). Відмова ж ОСОБА_1 від передачі ключа від клієнт-банку пов'язана насамперед з фактом звільнення, а тому не може вважатись підставою для нього.

Недостача грошових коштів у сумі 329,90 грн. у касі підприємства, яка була виявлена 08.06.2013 року, на думку суду, спричинена не тільки необережністю бухгалтера-касира ОСОБА_11, а і бездіяльністю керівництва СТ «Садовод» щодо організації робочого місця бухгалтера-касира, оскільки останнє не обладнане жодним чином. Крім того, недостача була усунена ОСОБА_1 того ж дня, до моменту звільнення, тому її неможливо вважати підставою для втрати довір'я зі сторони правління садівничого товариства.

Крім того, як встановлено судом у судовому засіданні ОСОБА_2. на момент звільнення позивачки не мав повноважень на звільнення або прийняття на роботу працівників, оскільки був обраний на посаду лише 22.06.2013 року на позачергових звітно-виборчих зборах уповноважених СТ «Садовод» (а.с.88-98).

Щодо тверджень представника відповідача ОСОБА_2 про те, що він був призначений виконуючим обов'язки голови садового товариства на підставі рішення правління СТ «Садовод» від 07.06.2013 року, то можна зазначити наступне.

У судовому засіданні встановлено, що у садовому товаристві «Садовод» на момент проведення засідання правління 07.06.2013 року було 13 діючих членів правління. Як вбачається з протоколу №12 засідання правління СТ «Садовод» від 07.06.2013 року на ньому були присутні 7 членів правління, за обрання ОСОБА_2. головою правління СТ «Садовод» до проведення позачергових зборів уповноважених проголосувало також 7 членів (а.с.106-107).

Однак, як вбачається з п. 13.2 статуту СТ «Садовод» засідання правління правомочні, якщо на них присутні не менше ніж дві третини його членів, що на момент проведення засідання становить дев'ять осіб. Згідно п.13.15 Статуту рішення про усунення Голови правління від обов'язків, а відповідно і призначення виконуючого обов'язки, може бути прийнято не менше 2/3 від загального числа членів Правління.

Таким чином, засідання правління від 07.06.2013 року було неправомочним, тим більше не могло призначити голову правління садівничого товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки здійснено на сумнівних підставах, із порушенням встановленої законом процедури, без належних повноважень у голови СТ «Садовод», а тому зазначене розпорядження підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 відповідно поновленню на посаді з дня, наступного за звільненням.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд розраховує середньоденну заробітну плату позивача на час звільнення відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до довідки про доходи (а.с.46) заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці, що передують звільненню становить 2300 грн. за квітень 2013 року та 2450 за травень 2013 року.

Оскільки суду не було надано відомості щодо режиму роботи підприємства відповідача, то слід розраховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з календарних, а не робочих днів.

Середньоденна заробітна плата позивачки на час звільнення становить (2300+2450):61(кількість календарних днів у квітні та травні 2013 року)= 77,87 грн. Стягненню підлягає середня заробітна плата за період з 09.06.2013 року по 22.10.2013 року. Кількість календарних днів за зазначений період - 22 (червень 2013 року) + 31 (липень 2013 року) + 31 (серпень 2013 року) + 30 (вересень 2013 року) + 22 (жовтень 2013 року) = 136 днів. Таким чином сума компенсації за час вимушеного прогулу має складати 77,87х136= 10590,32 грн.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 р., оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає загальну суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

ОСОБА_1 не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, яка полягала у погіршенні стану здоров'я, втраті життєвих зв'язків, внесенням запису у трудову книжку, тому суд вважає поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належною компенсацію за порушення відповідачем законодавства про працю.

Згідно із положеннями ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Суд відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі ст.ст. 21,24,41, 233,235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Садовод» про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Розпорядження Садівничого товариства «Садовод» №30-о від 08 червня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 41 КЗпП України - скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Садівничому товаристві «Садовод» на посаді бухгалтера-касира з 09 червня 2013 року.

Стягнути з Садівничого товариства «Садовод» (код ЄДРПОУ: 23445756, юридична адреса: ОСОБА_6 Республіка Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Мигдальна, 1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу без відрахування податку на доходи фізичних осіб та обов'язкових платежів за період з 09 червня 2013 року по 22 жовтня 2013 року в сумі 10590 грн. 32 коп.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Садівничого товариства «Садовод» на користь держави судові витрати у розмірі 229 грн.40 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: