Ухвала

від 05.12.2013 по справі 116/4736/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справи:116/4736/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Сердюк О.С. № провадження:22-ц/190/7303/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Дралла І.Г., суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В., при секретарі:Краснощоковій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Садівничого товариства «Садовод» про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Садівничого товариства «Садовод» на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Садівничого товариства «Садовод» про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що з 15 квітня 2008 року вона працювала бухгалтером-касиром у СТ «Садовод». Розпорядженням голови правління №30-о від 8 червня 2013 року вона була звільнена за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри. Підставою звільнення став акт правління СТ «Садовод» від 8 червня 2013 року, протокол №1 зборів трудового колективу правління СТ «Садовод» від 8 червня 2013 року, якими у неї виявлено недостачу коштів у касі. Вважає, що звільнення є незаконним та необґрунтованим, оскільки до недостачі призвела відсутність умов праці, а не її невмисні дії, у зв'язку з чим просить поновити її на посаді бухгалтера-касира, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені частково.

Розпорядження Садівничого товариства «Садовод» №30-о від 8 червня 2013 року про звільнення ОСОБА_6 за п. 2 ст. 41 КЗпП України скасовано.

Поновлено ОСОБА_6 на роботі у Садівничому товаристві «Садовод» на посаді бухгалтера-касира з 9 червня 2013 року.

Стягнуто з Садівничого товариства «Садовод» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу без відрахування податку на дохід фізичних осіб та обов'язкових платежів за період з 9 червня 2013 року по 22 жовтня 2013 року в сумі 10590 гривень 32 копійки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду Садівниче товариство «Садовод» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 працювала у СТ «Садовод» на посаді бухгалтера-касира. 8 червня 2013 року на підставі доповідної записки було проведено перевірку та комісією у складі голови СТ «Садовод» ОСОБА_11 заступника голови Туховської О.Г., в.о. головного бухгалтера Тадевосян Д.В., діловода ОСОБА_10 складено акт про те, що при знятті з каси залишку готівки встановлено недостачу в сумі 329,90 гривень. Протоколом №1 зборів трудового колективу СТ «Садовод» від 8 червня 2013 року вирішено звільнити ОСОБА_6 у зв'язку із втратою довіри. Розпорядженням СТ «Садовод» від 8 червня 2013 року №30-о ОСОБА_6 звільнено за п.2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри з боку правління садівничого товариства.

Визнаючи вказане розпорядження незаконним та необґрунтованим суд виходив з того, що 8 червня 2013 року були проведені збори трудового колективу на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_6 у зв'язку із втратою довіри. ОСОБА_6 на цих зборах присутня не була. На час видання розпорядження про звільнення ОСОБА_6 на території товариства не було. Також акт про відмову ОСОБА_6 від підпису про ознайомлення з розпорядженням про звільнення складався за її відсутності, тому він є нікчемним.

В судовому засіданні були допитані свідки з боку позивача та відповідача та встановлено, що недостача у касі товариства виникла внаслідок необережності ОСОБА_6 та бездіяльності керівництва СТ «Садовод» щодо організації робочого місця ОСОБА_6, оскільки воно не було обладнано жодним чином. Також сума недостачі того ж дня була повернута до каси товариства, у зв'язку з чим немає підстав вважати цю недостачу, яка виникла не з умислу ОСОБА_6, підставою для втрати довіри зі сторони правління садівничого товариства і підставою для її звільнення відповідно до правил статті 41 п. 2 КЗпП України.

Також судом встановлено, що ОСОБА_11 на момент звільнення позивачки не мав повноважень на звільнення або прийняття на роботу працівників, оскільки був обраний на посаду лише 22 червня 2013 року на позачергових звітно-виборчих зборах уповноважених СТ «Садовод». Суд також не взяв до уваги довід ОСОБА_11 про те, що він був призначений виконуючим обов'язки голови Садівничого товариства на підставі рішення правління СТ «Садовод» від 7 червня 2013 року, оскільки у СТ «Садовод» на момент проведення засідання правління 7 червня 2013 року було 13 діючих членів правління. Як вбачається з протоколу №12 на засіданні правління СТ «Садовод» від 7 червня 2013 року були присутні 7 членів правління, за обрання ОСОБА_11 головою правління СТ «Садовод» до проведення позачергових зборів уповноважених проголосувало 7 членів. Відповідно до п. 13.2. Статуту СТ «Садовод» засідання правління є правомочним, якщо на них присутні не менше ніж дві третини його членів, що на момент проведення засідання становить дев'ять осіб. Відповідно до п.13.15 Статуту рішення про усунення Голови правління від обов'язків, а відповідно і призначення виконуючого обов'язки може бути прийнято не менше 2/3 від загального числа членів правління. Таким чином засідання правління від 7 червня 2013 року було неправомочним та не могло призначити голову правління Садівничого товариства «Садовод». Таким чином враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_6 є незаконним, оскільки здійснено із порушенням встановленої законом процедури, без належних повноважень у голови СТ «Садовод», тому зазначене розпорядження підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України на користь ОСОБА_6 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10 590, 32 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що ОСОБА_6 не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди у зв'язку з її звільненням, яка полягала у погіршенні стану здоров'я, втрати життєвих зв'язків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_6 не оскаржила рішення суду в частині відмови у позовних вимогах.

Доводи апеляційної скарги Садівничого товариства «Садовод» не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи і дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про поновлення на роботі обґрунтовані та засновані на законі, тому вони підлягають задоволенню з стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу і скасування розпорядження про звільнення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що факт недостачі був встановлений і цього достатньо для втрати довіри, суд апеляційної інстанції до уваги прийняти не може.

ОСОБА_6 звільнена за п.2 статті 41 КЗпП України згідно якої трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

У даному випадку у СТ «Садовод» не було облаштовано робоче місце касира, приміщення каси не існувало взагалі і касир здійснювала касові операції у тимчасовому приміщенні поруч з кабінетом головного бухгалтера. Гроші зберігалися у кабінеті головного бухгалтера у сейфі, який був один на касира і головного бухгалтера. Ці обставини встановлені у судовому засіданні і не спростовані представниками СТ «Садовод». Недостача 329 гривень 90 копійок була виявлена наступного дня після здійснення касиром грошових операцій, шляхом зняття залишків каси у сейфі головного бухгалтера. Наказу про утворення комісії про зняття залишків каси не видавалося і комісія у визначеному законом порядку не утворювалася.

Відповідачем не встановлені причини виникнення недостачі у касі і не доведено, що недостача виникла внаслідок винних дій касира ОСОБА_6 Заперечення ОСОБА_6, що недостача виникла не з її вини, а у зв'язку з неналежними умовами праці касира, відповідач не спростував належними та безперечними доказами.

Таким чином суд першої інстанції правильно врахував, що підстав для втрати довір'я до ОСОБА_6 у СТ «Садовод» в розумінні статті 41 п.2 КЗпП України не було.

Довід апелянта про те, що в касі було також виявлено 100 доларів США, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки відповідач не довів, що ці 100 доларів США належать ОСОБА_6 і що вона здійснила валютну операцію. Сама ОСОБА_6 заперечує належність їй 100 доларів США і обґрунтовую це відсутністю об лаштованого робочого місця касира і окремого сейфу.

Інші доводи апелянта, а саме запізнення ОСОБА_6 на роботу, знаходження на робочому місці у стані сп'яніння, суд апеляційної інстанції до уваги не бере і не перевіряє їх, оскільки звільнена ОСОБА_6 була за п.2 статті 41 КЗпП України, а не з інших правових підстав.

Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 21, 24, 41 п.2, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Постанова пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Статут СТ «Садовод».

Довід Голови СТ «Садовод» ОСОБА_11 про те, що він мав право звільняти працівника 8 червня 2013 року, як заступник Голови правління СТ «Садовод» який виконував обов'язки Голови правління за відсутності останнього, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки розпорядження про звільнення видано Головою правління СТ «Садовод» ОСОБА_11, а не заступником Голови або виконуючим обов'язки Голови товариства. При цьому 8 червня 2013 року заступником Голови СТ «Садовод» була ОСОБА_8

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Садівничого товариства «Садовод» відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.