Постанова

від 04.11.2013 по справі 5011-2/17176-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа№ 5011-2/17176-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Ковальова І.В., довіреність № б/н від 08.08.2013;

від першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" - Василенко А.С., довіреність № 271212/Н від 27.12.2012;

від другого відповідача - публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" - Титаренко В.Ю., довіреність № 106 від 30.11.2012;

від третьої особи - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2013 у справі № 5011-2/17176-2012 (суддя Домнічева І.О.) за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" та публічного акціонерного товариства "Авант-Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 59 918 грн. 23 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Рідна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 59 918 грн. 23 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2013 у справі № 5011-2/17176-2012 залучено до участі у справі як іншого відповідача - публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест".

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2013 у справі № 5011-2/17176-2012 у задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" відмовлено; відносно публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" виходив з того, що позивачем не доведено наявність підрядних відносин між першим відповідачем та третьою особою, а також не надано належних доказів того, що дії саме працівників відповідачів чи третьої особи призвели до пошкодження застрахованого автомобіля, так само як і не доведено безпосереднього причинного зв'язку між діями третьої особи та самою шкодою та того, що дані дії виконувались саме за замовленням першого відповідача.

Припиняючи провадження у справі по відношенню до публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не заявлялось позовних вимог до другого відповідача та що, позивач при вирішенні спору наполягав на задоволенні позову по відношенню саме до першого відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2013 у справі № 5011-2/17176-2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з першого відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 59 918 грн. 23 коп.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що перший відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану його підрядником - товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест" (третя особа), оскільки працівниками саме цієї компанії по договору з першим відповідачем виконувались ремонтні роботи в приміщенні, з якого впало скло на застрахований автомобіль.

При цьому, позивач, в обґрунтування того, що саме дії робітників товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест" призвели до падіння скла на застрахований автомобіль, посилається на Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2011, якою дану обставину і було встановлено.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 04.11.2013 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники першого та другого відповідачів в судовому засіданні 04.11.2013 проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа правом на участь в судовому засіданні не скористалась, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Рідна", як страховиком та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-поліс", як страхувальником 27.05.2011 року укладено Договір добровільного страхування автотранспортних засобів № АТ 240/11.

Предметом даного договору є правовідносини, за якими страховик зобов'язався при настанні страхового випадку відшкодувати заподіяний матеріальний збиток (виплатити страхове відшкодування) згідно з умовами договору у межах страхової суми, а страхувальник зобов'язався сплачувати страховий платіж у розмірі та строки, визначені договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору предметом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - SUBARU LEGACY OUTBACK, д.р.н. АА 1789 ЕХ.

Згідно Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2011, затвердженої Начальником Солом'янського РУ ГУ МВС України у місті Києві, 09.11.2011 до Солом'янського РУ ГУ МВС України у місті Києві надійшла заява начальника страхувальника, гр-ки Бондар Олени Вікторівни, з приводу виявлення нею пошкодження власного автомобіля "Лексус RХ 350 " д.р.н. АА 7557 КВ та застрахованого автомобіля.

Перевіркою, проведеною співробітниками Солом'янського РУ ГУ МВС України у місті Києві встановлено, що вказані автомобілі мають свої місця на охоронюваній стоянці у дворі офісного центру по вул. Клименко, б. 23.

Опитана гр. Бондар О.В. вказала, що 09.11.2011 року приблизно о дев'ятій годині вона приїхала на власному автомобілі на стоянку біля офісу та припаркувала його біля застрахованого автомобіля.

Пізніше працівники офісного центру повідомили їй, що на вказані автомобілі впало скло з четвертого поверху та завдало їм пошкоджень.

Працівник страхувальника, опитаний співробітниками Солом'янського РУ ГУ МВС України у місті Києві, вищевказане підтвердив, а також вказав, що на четвертому поверсі будівлі робітники, що робили ремонт в одному з приміщень, усно підтвердили йому, що під час демонтажу міжкімнатної перегородки частина стіни впала на вікно та вибила скло, яке впало на вищевказані автомобілі та пошкодило їх.

В Постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2011 також вказано, що під час перевірки обставин, що призвели до пошкодження автомобілів, було встановлено, що ремонтні роботи в приміщені буд. № 23 по вул. Клименко проводили працівники будівельної компанії "Сарланд Будінвест"; в усній бесіді менеджер проекту вказаної компанії, гр. Росецький Олександр Станіславович повідомив, що працівники, які проводили ремонтні роботи, на даний час працюють на іншому об'єкті, вказати їхні дані та надати письмове пояснення останній відмовився, однак підтвердив, що саме їх підприємство проводило ремонтні роботи під час яких сталась вищевказана подія.

За результатами проведеної автотоварознавчої експертизи, складено Звіт № 1075 від 28.11.2011, відповідно до якого, матеріальний збиток, завданий власнику застрахованого автомобіля, складає 67 063 грн. 82 коп.

Згідно рахунку-фактури TOB "Веда-Авто-сервіс" № 646 від 08.12.2011, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 59 918 грн. 23 коп.

Страхувальник 08.12.2011 звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Рідна" (страховик) прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та складено Страховий Акт № 1989 від 14.12.2011, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 59 918 грн. 23 коп.

Зазначену суму відповідно до платіжного доручення № 8014 від 14.12.2011 перераховано TOB "Веда-Авто-сервіс" (ремонтне СТО застрахованого автомобіля).

Позивач, зазначає, що після сплати ним своєму страхувальнику (ПрАТ "Страхова компанія "Мега-поліс") страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги до першого відповідача, як власника будівлі з четвертого поверху якої впало скло та завдало пошкоджень, зокрема, застрахованому автомобілю, тому позивач звернувся до нього з вимогами про сплату суми страхового відшкодування в розмірі 59 918 грн. 23 коп. в порядку регресу.

Оскільки, дані вимоги першим відповідачем залишені без задоволення позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, що визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст. 22 Цивільного кодексу України, майновою шкодою є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, а замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перший відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану його підрядником - товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест" (третя особа), оскільки працівниками саме цієї компанії по договору з першим відповідачем виконувались ремонтні роботи в приміщенні, з якого впало скло на застрахований автомобіль.

Проте, наведені доводи не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

У п. 5 зазначеного Роз'яснення Вищого арбітражного суду України вказано, що за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Позивач, в обґрунтування того, що саме дії робітників товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест" призвели до падіння скла на застрахований автомобіль, посилається на Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2011, якою дану обставину і було встановлено.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Згідно п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України, від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" в інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

За наведених обставин, а також враховуючи те, що позивачем належних доказів на підтвердження своєї позиції щодо наявності підрядних відносин між першим відповідачем та третьою особою до суду не надано, зазначена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2011 підставою для покладення відповідальності на товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" з відшкодування шкоди бути не може.

Крім цього, факти встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2012 у справі № 5011-54/7762-2012 стосовно того, що замовником ремонту в приміщеннях, розташованих за адресою м. Київ, вул. Клименко, б. 23, було публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не мають для суду преюдиціального значення, оскільки у справі № 5011-54/7762-2012 приймали участь інші сторони, ніж у даній справі.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження викладених у вказаному рішенні обставин.

Третя особа у своїх письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції зазначає, що її працівники жодних робіт в зазначеному приміщенні не виконували.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на положення ст. 1172 Цивільного кодексу України, позивач пред'являючи позов до певної особи, мав довести: або що працівниками саме цієї юридичної особи завдано шкоду; або що така особа (визначений відповідач) є замовником робіт, при виконанні яких підрядником завдана шкода.

У даному випадку позов пред'явлено до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук".

Отже, в контексті норми ст. 1172 Цивільного кодексу України позивач мав довести, що шкода завдана безпосередньо працівниками першого відповідача, або що він (перший відповідач) виступив замовником робіт, при виконанні яких підрядником завдана шкода.

Проте, позивач жодним не доводить таких обставин.

Також, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи такі обставини і щодо другого відповідача, залученого судом першої інстанції.

Так, позивачем не доведено наявність підрядних відносин між першим відповідачем та третьою особою, а також не надано належних доказів того, що дії працівників відповідачів чи третьої особи призвели до пошкодження застрахованого автомобіля, так само як і не доведено безпосереднього причинного зв'язку між діями третьої особи і самою шкодою, та того, що дані дії виконувались саме за замовленням першого відповідача.

За наведених обставин, підстави для стягнення з першого відповідача шкоди у розмірі 59 918 грн. 23 коп. відсутні.

Крім цього, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі по відношенню до другого відповідача - публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Так, ухвалою місцевого господарського суду від 07.02.2013 було залучено до участі у даній справі іншого відповідача - публічне акціонерне товариство "Авант-Банк".

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2012 у справі № 5011-54/7762-2012 встановлено те, що зазначена особа виступає замовником ремонту в приміщеннях, розташованих за адресою м. Київ, вул. Клименко, б. 23 згідно Договору підряду № 3/09 від 21.09.2011, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест".

В подальшому суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про те, що факти встановлені зазначеним рішенням суду не є преюдиціальними, оскільки у справі № 5011-54/7762-2012 приймали участь інші сторони, ніж у даній справі, а також враховуючи те, що позивач при вирішенні спору наполягав на задоволенні позову по відношенню до першого відповідача, припинив провадження у справі стосовно другого відповідача - публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В своїх письмових поясненнях другий відповідач зазначив про те, що жодних угод щодо приміщень, розташованих за адресою м. Київ, вул. Клименко, б. 23 на момент виникнення подій, які спричинили пошкодження застрахованого автомобіля між ним та першим відповідачем не укладалось.

Договори оренди № 151111/1 від 26.12.2011, № 010912/3 від 01.09.2012, № 011112/4 від 01.11.2012, № 011112/3 від 01.11.2012, №200112/1 від 20.01.2012, за якими публічному акціонерному товариству "Авант-Банк" першим відповідачем були надані в оренду певні приміщення на четвертому поверсі адміністративного корпусу будівлі за адресою: м. Київ, вул. Клименко, б. 23 укладено вже після настання подій, які спричинили пошкодження застрахованого автомобіля.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що позивачем не заявлялось позовних вимог до публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" провадження у справі по відношенню до другого відповідача правомірно припинено судом першої інстанції.

Аналогічної позиції щодо припинення провадження за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за умови непред'явлення позивачем до відповідача певної матеріально-правової вимоги дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 06.11.2012 по справі №48/100-18/154-2012.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2013 у справі № 5011-2/17176-2012- без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи № 5011-2/17176-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.