Постанова

від 22.07.2014 по справі 5011-2/17176-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 5011-2/17176-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П. суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивачаКовальова І.В., дов. від 25.12.13 відповідачів 1) Василенко Г.С., дов. від 13.01.14 2) Качкурова С.В., дов. від 21.01.14 третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.14 у справі№5011-2/17176-2012 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" 2. Публічного акціонерного товариства "Авант банк" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест" простягнення 59 918,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Рідна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" про відшкодування шкоди у сумі 59918,23 грн. Позивач зазначає, що власник приміщення зобов'язаний відшкодувати шкоду, що була завдана внаслідок проведення ремонтних робіт у нежитловому приміщенні. Позов обґрунтовано приписами статей 993, 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2014 (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" 59918,23 грн. майнової шкоди. Провадження у справі по відношенню до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" припинено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт нанесення шкоди майну страхувальника позивача внаслідок падіння скла з вікна четвертого поверху будинку, який належить на праві власності відповідачу-1, як і сплата відшкодування, матеріалами справи підтверджено, що, з огляду на приписи статей 22, 319, 322, 323, 993, 1166 Цивільного кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення шкоди з відповідача-1.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за рахунок відпоівдача-1 відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 614, 1166, 1172 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що судами не було належним чином з'ясовано хто саме проводив роботи у спірному приміщенні та хто був замовником виконання робіт, які призвели до заподіяння шкоди; судами не було установлено наявність усіх складових, які необхідні для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.05.2011 між позивачем та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-Поліс" укладено Договір №АТ 240/11 добровільного страхування автотранспортних засобів, за умовами якого позивачем застраховані майнові інтереси приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс", пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля SUBARU LEGACY OUTBACK державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

09.11.2011 внаслідок падіння скла з четвертого поверху будинку, розташованого за адресою м. Київ, вул. Клименко, 23, сталося пошкодження наземного транспортного засобу автомобіля SUBARU LEGACY OUTBACK, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Зазначені обставини встановлені під час проведення перевірки, про що зазначено в постанові старшого дільничного інспектора міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 16 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи.

Позивачем дана обставина оцінена як страховий випадок та на підставі рахунку ремонтної організації ТОВ "Веда-Авто-Сервіс" згідно з платіжним дорученням № 8014 від 14 грудня 2011 року здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 59918,23 грн., що становить вартість відновлювального ремонту.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук", Публічного акціонерного товариства "Авант банк" шкоди у сумі 59918,23 грн. Позивач зазначає, що після сплати ним своєму страхувальнику (ПрАТ "Страхова компанія "Мега-поліс") страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги до першого відповідача, як власника будівлі з четвертого поверху якої впало скло та завдало пошкоджень, зокрема, застрахованому автомобілю.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами статей 319, 322 та 323 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що нежилі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Клименко, 23, належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук".

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи викладене, суди обґрунтовано зазначили про те, що після виплати страхового відшкодування саме до позивача перейшло право вимоги до відповідача-1, а відтак дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог до відповідача-1. Також суди дійшли вірного висновку про припинення провадження у справі відносно відповідача-2.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача-1 упродовж розгляду спору зводились, в основному, до того, що судами не встановлена наявність складу правопорушення, необхідного для притягнення до такої міри відповідальності як відшкодування шкоди; матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач-1 був замовником робіт, виконання яких призвело до заподіяння збитків. Втім, зазначені доводи були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на приписи статей 22, 323, 993 Цивільного кодексу України.

Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.14 у справі №5011-2/17176-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко