Постанова

від 09.10.2013 по справі 804/9214/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 р. Справа № 804/9214/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чейз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Копіко» про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Нафтаторг» 08 липня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0000272220 та № 0000282220.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Нафтаторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.212 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року в даній адміністративній справі було замінено відповідача Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на правонаступника - Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, а ухвалами від 06.08.2013 року також залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Чейз» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Копіко».

Відповідач через канцелярію суду 05.08.2013 року надав письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до змісту яких представник податкової інспекції просить суд відмовити ТОВ «Нафтаторг» у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є правомірними та підлягають, на думку відповідача, виконанню відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частинами 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Нафтаторг» зареєстровано рішенням виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів 23.03.2000 року, про що зроблено запис від 23.03.2000 року в журналі обліку реєстраційних справ за №1232105002000632, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 30815686.

Судом встановлено, що з 14.04.2000 року ТОВ «Нафтаторг» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №2405 та станом на 06.06.2013 року перебуває на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Західно-Донбаська ОДПІ).

Посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ на підставі наказу від 26.04.2013 року № 328 та відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Нафтаторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 156-22/2-308156 від 06.06.2013 року (далі - акт перевірки від 06.06.2013 року).

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальників ТОВ «Чейз», ТОВ «Копіко» до ТОВ «Нафтаторг», що свідчить про нереальність господарських операцій між зазначеними контрагентами.

З висновків акту перевірки від 06.06.2013 року вбачається, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Нафтаторг»:

- п.135.5.4 п.135.5 статті 135, п.138.1, п.138.8 статті 138, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Нафтаторг» занижено податок на прибуток в сумі 680212 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 680212 грн.;

- п. 198,3, 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України за період з 11.04.2011 року по 30.04.2011 року завищено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 268859 грн., у тому числі в жовтні 2011 року в сумі 55100 грн., листопаді 2011 року в сумі 110200 грн., в грудні в сумі 203559 грн.;

- п.51.1. статті 51, п.п.176.2»б» п.176.2 статті 176 Податковго кодексу України - подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків - фізичної особи-підприємця (до податкових розрахунків за 4 квартал 2011 року - 1-2 квартал 2012 року не включені суми доходів, виплачених фізичним особам-підприємцям).

На підставі акту перевірки від 06.06.2013 року відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000272220, яким ТОВ «Нафтаторг» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 680212 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 680212 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000282220, яким ТОВ «Нафтаторг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 403288 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 268859 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 134429 грн.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Чейз», які регулювалися договором від 31.10.2011 року №3110/1.

Згідно договору від 31.10.2011 року №3110/1 ТОВ «Чейз» (продавець) передає у власність ТОВ «Нафтаторг» (покупець) нафтопродукти, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити нафтопродукти: продукти нафтоперероблення, дизельне пальне та інші види паливно-мастильних матеріалів. Доставка на склад покупцю здійснюється за домовленістю сторін. Перехід права власності відбувається момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Розрахунки проводяться на розрахунковий рахунок продавця. Термін дії договору до 31.12.2013 року.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з ТОВ «Чейз» надано, а судом досліджено копії договору купівлі-продажу від 31.10.2011 року №3110/1, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписок банків по особовому рахунку ТОВ «Нафтаторг».

Разом з тим, наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальність отримання товару за даними договорами, оскільки з документів не вбачається порядок та спосіб організації та виконання поставки товару даною особою-контрагентом, відсутні докази взаємодії представників сторін вказаного договору.

Крім того, ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року в даній адміністративній справі залучено до участі в якості третьої особи на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Чейз» та визнано його участь обов'язковою. Однак, зазначена особа в судове засідання не з'явилася. До суду були надані письмові пояснення від 03.10.2013 року вих.№03/10-01 за підписом ліквідатора.

Відповідно до змісту зазначених пояснень представника ТОВ «Чейз» протягом жовтня-листопада 2011 року підприємство поставило на адресу ТОВ «Нафтаторг» товар (дизпаливо) на загальну суму 991800 грн., у тому числі ПДВ 165300 грн. вважає, що реальність наведених господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також представником ТОВ «Чейз» надано суду копію договору про надання транспортних послуг від 03.01.2011 №0301/1, копії подорожніх листів, актів виконаних робіт (наданих послуг).

Разом з тим, наданими позивачем та ТОВ «Чейз» документами неможливо підтвердити реальність отримання товару за даним договором, оскільки з документів не вбачається порядок та спосіб організації та виконання поставки товару даною особою-контрагентом, відсутні докази взаємодії представників сторін вказаного договору.

Зазначене ставить під сумнів факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Чейз».

Крім того, ТОВ «Чейз» пояснює, що доказом реальності господарських операцій між ТОВ «Нафтаторг» та ТОВ «Чейз» є довідка Ленінської МДПІ у м.Луганськ від 11.07.2013 року №11/15-300/31260351, оформлена за результатами зустрічної звірки ТОВ «Чейз» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Нафтаторг», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

Суд критично ставиться до таких доводів ТОВ «Чейз» з огляду на таке.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п.7.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року №236 результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання мають рекомендаційний, а не обов'язковий характер.

Крім того, відповідно до довідки Ленінської МДПІ у м.Луганськ від 11.07.2013 року №11/15-300/31260351 звіркою ТОВ «Чейз» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Нафтаторг» та документально підтверджено факт виписки податкових накладних на адресу ТОВ «Нафтаторг». Тобто в даному випадку зустрічна звірка полягала у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Поряд з цим, жодних досліджень та, відповідно, висновків щодо реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Чейз» з ТОВ «Нафтаторг» податковою інспекцією в довідці не зроблено.

Також судом встановлено, що одним з основних джерел, яке використовувалось під час перевірки TOB «Нафтаторг» був акт Ленінської МДПІ у м.Луганську від 28.02.2012 року №237/23/31260351 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Чейз» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БКК «Інтермарр».

Відповідно до змісту вказаного акту від 28.02.2012 року, директор ТОВ «БКК «Інтермарр» Фесенко М.П. фактично фінансово-гоподарську діяльність підприємства не здійснювала, операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг) не проводила, а оскільки ТОВ «Чейз» не придбавала товар у ТОВ «БКК «Інтермарр», то й поставити його на адресу ТОВ «Нафтаторг» не могла.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що висновки оскаржуваної перевірки не можуть ґрунтуватися лише на підставі акту перевірки ТОВ «Чейз» від 28.02.2012 року, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно інформації про види діяльності, які мало право здійснювати ТОВ «Чейз» за період, що перевірявся, судом встановлено, що ТОВ «Чейз» не мало право по КВЕДу вид діяльності, який би дозволяв підприємству реалізовувати паливно-мастильні матеріали.

Отже, позивач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторони-контрагента за цими операціями, звичність цих операцій для цієї особи, не зазначені та не доведені обставини щодо способу, порядку організації та реалізації поставки товару за договором контрагентом, не наведено обставин та не надано доказів взаємодії контактних осіб-представників сторін за даним договором, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки та отримання товару саме від даної особи.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблені висновки про встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «Нафтаторг» по взаємовідносинам з ТОВ «Чейз», чим спростовано правові підстави та документальне підтвердження щодо реальності господарських операцій, тому фактично використаний в господарській діяльності товар був отриманий від невстановлених осіб (в тому числі від ТОВ «Чейз») на суму 991800 грн. без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження його отримання, тобто, повинен бути включений до складу валового доходу в 4 кварталі 2011 року як безоплатно отриманий. Крім того, ТОВ «Нафтаторг» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів по паперовим носіям, отриманим від ТОВ «Чейз», не пов'язаних з провадженням господарської діяльності, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в жовтні 2011 року в сумі 55100 грн., в листопаді 2011 року в сумі 110200 грн.

Судом також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Копіко», які регулювалися договором від 08.12.2011 року №1/12.

Згідно договору від 08.12.2011 року №1/12 ТОВ «Копіко» (продавець) передає у власність ТОВ «Нафтаторг» (покупець) товар, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар грошову суму. Предметом поставки є:

- конденсат газовий стабільний ТУ У 32023276153002-99;

- компонент дизельного палива ТУ У 23.2.00149943-542-220;

- кубовий остаток ТУ У 2-23276153-002-2004.

Поставка здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця. Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною. Термін дії договору до 08.12.2012 року. Оплата проводиться в національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок шляхом 100% попередньої оплати.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з ТОВ «Копіко» надано, а судом досліджено копії договору поставки від 08.12.2011 року №1/12, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписок банків по особовому рахунку ТОВ «Нафтаторг», свідоцтва про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки, дозволу на початок експлуатації об'єкта, дозволу на продовження експлуатації об'єкта.

Разом з тим, наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальність отримання послуг за даними договорами, оскільки з документів не вбачається порядок та спосіб організації та виконання поставки товару даною особою-контрагентом, відсутні докази взаємодії представників сторін вказаного договору.

Крім того, Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року в даній адміністративній справі залучено до участі в якості третьої особи на стороні позивача ТОВ «Копіко» (ЄДРПОУ 36927133) та визнано обов'язковою особисту участь у судовому засіданні директора зазначеного підприємства. Однак, зазначена особа в судове засідання не з'явилася, жодних письмових пояснень з приводу реальності укладених з позивачем угод до суду не надала.

Зазначене ставить під сумнів факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Копіко».

Позивач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторони-контрагента за цими операціями, звичність цих операцій для цієї особи, не зазначені та не доведені обставини щодо способу, порядку організації та реалізації поставки товару за договором контрагентом, не наведено обставин та не надано доказів взаємодії контактних осіб-представників сторін за даним договором, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки та отримання товару від вказаного контрагента.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблені висновки про встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «Нафтаторг» по взаємовідносинам з ТОВ «Копіко», чим спростовано правові підстави та документальне підтвердження щодо реальності господарських операцій, тому фактично використаний в господарській діяльності товар був отриманий від невстановлених осіб (в тому числі від ТОВ «Копіко») на суму 621351,75 грн. без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження його отримання, тобто, повинен бути включений до складу валового доходу в 4 кварталі 2011 року як безоплатно отриманий. Крім того, ТОВ «Нафтаторг» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів по паперовим носіям, отриманим від ТОВ «Копіко», не пов'язаних з провадженням господарської діяльності, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в грудні 2011 року в сумі 103559 грн.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Нафтаторг», оскільки висновки акту від 06.06.2013 року відповідають фактичним обставинам та нормами діючого законодавства, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0000272220 та № 0000282220 є законними та не підлягають скасуванню.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття спірних рішень довів належним чином.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чейз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Копіко» про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг».

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 09.10.2013 р. СуддяО.Б. Ляшко О.Б. Ляшко