Ухвала

від 13.01.2015 по справі 804/9214/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/48480/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р.

у справі № 804/9214/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чейз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Копіко»

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» (далі - позивач, ТОВ «Нафтаторг») звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області (далі - відповідач, Західно-Донбаська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2013 року № 0000272220 та № 0000282220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 25.06.2013 р. №0000272220, №0000282220.

У касаційній скарзі Західно-Донбаська ОДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р. скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Нафтаторг», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Західно-Донбаською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Нафтаторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 156-22/2-308156 від 06.06.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.135.5.4 п.135.5 статті 135, п.138.1, п.138.8 статті 138, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 680212 грн.; п. 198,3, 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податку на додану вартість на 268859 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000272220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 680212 грн., та податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000282220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 403288 грн., в тому числі за основним платежем - 268859 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 134429 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Чейз» (продавець) було укладено договір від 31.10.2011 року №3110/1 купівлі продажу нафтопродуктів: продукти нафтоперероблення, дизельне пальне та інші види паливно-мастильних матеріалів. Доставка на склад покупцю здійснюється за домовленістю сторін. Перехід права власності відбувається момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Розрахунки проводяться на розрахунковий рахунок продавця.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено банківською випискою.

Також між позивачем та ТОВ «Копіко» (постачальник) було укладено договір від 08.12.2011 року №1/12, згідно якого у №1/12 ТОВ «Копіко» передає у власність ТОВ «Нафтаторг» (покупець) товар, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар грошову суму. Предметом поставки є: конденсат газовий стабільний ТУ У 32023276153002-99; компонент дизельного палива ТУ У 23.2.00149943-542-220; кубовий остаток ТУ У 2-23276153-002-2004. Поставка здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця.

Перевезення товару здійснювалося відповідно до договору про надання транспортних послуг від 03.01.2011р. №0301/1, укладеного між позивачем та ТОВ фірма «Юста», виконання якого підтверджено подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, актами виконання робіт тощо.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено банківською випискою.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Чейз» та ТОВ «Копіко», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов