Постанова від 04.11.2013 по справі 910/5559/13

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа№ 910/5559/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Дудник О.Є., довіреність № б/н від 10.10.2013; Приходько І.А., довіреність № б/н від 19.03.2013;

від першого відповідача - публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" - Черей О.В., довіреність № б/н від 10.10.2013;

від другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД"- представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі № 910/5559/13 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Українського консорціуму "Екосорб" до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" про визнання недійсними договорів.

ВСТАНОВИВ:

Український консорціум "Екосорб" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" про визнання недійсними договору про переведення боргу №1 від 05.02.2009 та додаткового договору від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі № 910/5559/13 позов задоволено повністю; визнано недійсними договір про переведення боргу №1 від 05.02.2009 та додатковий договір від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії №150/08 від 05.05.2008.

При ухваленні рішення по даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані договори підлягають визнанню недійсними, оскільки їх було укладено позивачем під впливом обману.

Не погодившись з прийнятим рішенням, перший відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі № 910/5559/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що на момент укладення оскаржуваного договору про переведення боргу апелянту не було відомо про відсутність Українського консорціуму "Екосорб" в переліку осіб серед яких будуть розміщуватись інвестиційні сертифікати, придбання яких було головною метою за кредитним договором.

Представник апелянта - першого відповідача у справі в судовому засіданні 04.11.2013 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники позивача в судовому засіданні 04.11.2013 проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Другий відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від другого відповідача до суду не надійшло.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між закритим акціонерним товариством "Альфа Банк" (після зміни назви організаційно-правової форми - публічне акціонерне товариство "Альфа Банк"), як позикодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна Лтд", як позичальником 05.05.2008 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №150/08.

Предметом договору є правовідносини, за якими банк зобов'язався відкрити позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у національній валюті та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надати позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався використати кредит з метою фінансування придбання інвестиційних сертифікатів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Чайка" та поповнення обігових коштів позичальника у сумі не більше 23 000 000,00 грн., своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та повернути банку кредит у терміни, встановлені договором (п.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 12.06.2008) банк надає позичальнику кредит лише в межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 2-х днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін та є невід'ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони не відрізняються від зазначених у п. 10.2 цього договору.

На виконання умов зазначеного договору між банком та позичальником в подальшому укладалися Додаткові угоди про надання траншів, на підставі яких банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 8 000 000,00 грн. та 8 842 437,00 дол. США.

Умовами Додаткових угод № 7 від 04.07.2008, № 8 від 16.08.2008, № 9 від 17.07.2008, №10 від 21.07.2008, №11 від 25.07.2008, №12 від 18.08.2008, №13 від 19.08.2008, №14 від 20.08.2008, №15 від 28.08.2008, №16 від 07.10.2008 встановлено, що за користування траншами позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти у розмірі 17,0 % річних.

Між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (після зміни назви організаційно-правової форми - публічне акціонерне товариство "Альфа Банк"), товариством з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна Лтд", як первісним боржником та Українським консорціумом "Екосорб", як новим боржником 05.02.2009 укладено Договір №1 про переведення боргу.

За умовами даного договору первісний боржник за згодою банку передає новому боржнику всі свої боргові зобов'язання первісного позичальника за Договором про відкриття кредитної лінії у повному обсязі (п.1.1 договору).

Боргові зобов'язання первісного боржника передаються новому боржнику у повному обсязі та, зокрема, включають: зобов'язання повернути кредит у сумі 8 842 437,00 долари США та 8 000 000,00 грн.; зобов'язання сплатити проценти за користування кредитом, нарахованих на дату укладення цього Договору у сумі 519 711,70 долари США та 410 970,04 грн.; зобов'язання сплатити неустойки (пені, штрафи), нараховані на дату укладення цього Договору у сумі 12473,40 долари США та 941,95 грн.; зобов'язання сплачувати неустойки (пені, штрафи), передбачені Основним Договором; зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом за період з 05.02.2009 до дати фактичного повернення кредиту у повному обсязі, в розмірі і на умовах, передбачених Основним Договором; зобов'язання у випадках, передбачених Основним договором та/або законодавством України у строк не пізніше 10 календарних днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених в Основному договорі), повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Основного договору (п. 1.3 договору).

Також, 05.02.2009 між сторонами укладено трьохсторонній Додатковий договір до Договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008, за умовами якого сторони погодили, що позичальником за Договором кредиту є Український консорціум "Екосорб", до якого у повному обсязі перейшли всі зобов'язання за Основним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2012 у справі №4/672-21/106, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012, позов публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено; стягнуто з Українського консорціуму "Екосорб" на користь банку суму пені за простроченими процентами у гривнях за період за 05.02.2009 по 25.09.2009 в розмірі 26 383,99 грн., суму пені за простроченими процентами в доларах США за період з 05.02.2009 по 25.09.2009 у розмірі 131 047,43 доларів США, суму державного мита в розмірі 263,84 грн. та 1 310,47 доларів США, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, 15.05.2008 між Українським консорціумом "Екосорб", як іпотекодавцем та закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Альфа Банк"), як іпотекодержателем укладено договір іпотеки № 361/08.

Відповідно до умов зазначеного договору з метою виконання зобов'язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008, іпотекодавцем передано в іпотеку іпотекодержателю майнові права на нерухоме майно, а саме: другу чергу будівництва масиву високо поверхової секційної забудови в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, будівництво якого незавершене.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 910/5820/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013, визнано недійсним зазначений договір іпотеки №361/08 від 15.05.2008.

Також, між Українським консорціумом "Екосорб", як заставодавцем та закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Альфа Банк"), як заставодержателем 13.04.2009 укладено Договір застави цінних паперів № 281/09, за умовами якого заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання передає заставодержателю у заставу облігації, зазначені у п. 3.1 договору, а заставодавець приймає їх у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2013 у справі № 910/5821/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013, визнано недійсним зазначений Договір застави цінних паперів № 281/09 від 13.04.2009.

На день зміни позичальника по кредитному договору, тобто 05.02.2009 відповідно до п. п. 1 п. 1.2 Кредитного договору, ліміт в період по 04.06.2011 становив 252 500 000,00 грн.

При цьому, згідно п. 1.2 договору № 1, переуступлено заборгованість в сумі 80 604 972,16 грн.

Отже, позивач, як новий боржник, мав право на отримання кредитних коштів в сумі 171 895 027,84 грн., з яких ним отримано 12 960 065,00 грн., що оформлено додатковою угодою № 17 від 27.11.2009 (про надання траншу) до Кредитного договору.

Зазначені кошти 30.11.2009 було перераховано позивачем на рахунок ТОВ "КУА "Будівельні проекти" з призначенням платежу: "за цінні папери по дог. 120-Б від 27.11.09".

Того ж дня грошові кошти в сумі 12 960 064,69 грн. від ТОВ "КУА "Будівельні проекти" повернуто на рахунок Українського консорціуму "Екосорб" з призначенням платежу: "повернення зг. дог. 120-Б від 27.11.09".

Грошові кошти в сумі 12 960 064,69 грн., які повернуті ТОВ "КУА "Будівельні проекти", перераховані Українським консорціумом "Екосорб" згідно платіжного доручення № 546628 від 30.11.2009 р. на рахунок в ЗАТ "Альфа-Банк" з призначенням платежу "списання просроч. заборг. зг. дог. No150/08 від 05.05.2008 Без ПДВ".

Отже, наявними у справі документами підтверджується отримання Українським консорціумом "Екосорб" за додатковою угодою № 17 від 27.11.2009 до Кредитного договору № 150/08 від 05.05.2008 року коштів у сумі 12 960 065,00 грн. та їх повернення згідно платіжного доручення № 546628 від 30.11.2009 на рахунок ЗАТ "Альфа-Банк".

Позивач, вважаючи, що умова Договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 про використання позичальником кредитних коштів на придбання інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка" є неможливою для виконання Українським консорціумом "Екосорб", оскільки останній відсутній в переліку осіб, серед яких будуть розміщуватись інвестиційні сертифікати, звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договору № 1 про переведення боргу та додаткового договору від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008.

При цьому, в обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що зазначені правочини були ним укладені під впливом обману, оскільки відповідачі були обізнані про неможливість цільового використання позивачем кредитних коштів на придбання інвестиційних сертифікатів, проте не повідомили про це Український консорціум "Екосорб".

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі) (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Так, позивач в обґрунтування вимог про визнання недійсними договору № 1 про переведення боргу та додаткового договору від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 посилається на те, що зазначені правочини були ним укладені під впливом обману, оскільки відповідачі були обізнані про неможливість цільового використання позивачем кредитних коштів на придбання інвестиційних сертифікатів, проте не повідомили про це Український консорціум "Екосорб".

Згідно п. 1.5 Кредитного договору, кредит надається для фінансування придбання інвестиційних сертифікатів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Чайка", а також для поповнення обігових коштів позичальника.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" зареєстровано Проспект емісії інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка" (протокол № 12 від 07.12.2007), які розповсюджуються способом приватного розміщення.

У п. 5.7 Переліку осіб, серед яких будуть розміщуватися інвестиційні сертифікати значилось ТОВ "Ферді Україна Лтд".

Згодом до Проспекту емісії інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка" внесено зміни, затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ "КУА "Будівельні проекти" (протокол №36 від 14.04.2009), генеральним директором та головним бухгалтером ТОВ "КУА "Будівельні проекти", згідно яких п. 5.7 Проспекту емісії викладено в новій редакції, а саме: з переліку осіб, серед яких будуть розміщуватись інвестиційні сертифікати, виключено ТОВ "Ферді Україна ЛДТ", та внесено 21 юридичну особу, серед яких Український консорціум "Екосорб" був відсутній.

З урахуванням зазначеного та враховуючи, що зберігачем та торгівцем цінними паперами у Проспекті емісії значиться ЗАТ "Альфа-Банк", до відома Українського консорціуму "Екосорб" при укладанні Договору про переведення боргу за Кредитним договором № 150/08 від 05.05.2008 не було доведено інформацію про його відсутність в переліку осіб, серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка".

Враховуючи викладене, у зв'язку з відсутністю Українського консорціуму "Екосорб" в переліку осіб серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", придбання позивачем зазначених інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", є неможливим.

Отже, позивач відповідно позбавлений можливості використання за цільовим призначенням кредитних коштів.

Доводи апелянта про те, що на момент укладення оскаржуваного договору про переведення боргу йому не було відомо про те, що Український консорціум "Екосорб" відсутній в переліку осіб серед яких будуть розміщуватись інвестиційні сертифікати, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" зберігач зобов'язаний здійснювати обслуговування ІСІ з дотриманням регламенту та проспекту емісії цінних паперів ІСІ. З цією метою зберігач у порядку, встановленому договором з корпоративним інвестиційним фондом або з компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду, здійснює контроль за відповідністю операцій з активами ІСІ регламенту, проспекту емісії цінних паперів ІСІ та законодавству.

Враховуючи те, що перший відповідач значиться у Проспекті емісії зберігачем та торгівцем цінними паперами, отже відповідно володіє інформацією з зазначеного переліку, зокрема, про осіб серед яких будуть розміщуватись інвестиційні сертифікати.

Таким чином, на момент укладення оскаржуваного договору відповідачам було відомо про обмеженість цільового використання позивачем кредитних коштів.

Проте, позивачу про зазначену обставину не було повідомлено.

Отже, внутрішня воля позивача при укладенні договору про переведення боргу була сформована невірно під впливом обману, а тому не може вважатися вільною.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання вказаної вимоги є підставою для визнання такого правочину недійсним.

За наведених обставин, враховуючи те, що позивачем доведено факт обману при укладенні оскаржуваного договору, останній правомірно визнано судом першої інстанції недійсним.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заяви першого відповідача щодо застосування строків позовної давності, з наступних підстав.

Щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VI) (п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013).

Пунктом 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VI передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Даний Закон набрав чинності 15.01.2012, а отже, строк позовної давності щодо заявлених вимог сплине лише 15.01.2015, тому позивач звернувся з даним позовом в межах вказаного строку.

За наведених обставин, заява першого відповідача про застосування строків позовної давності є необґрунтованою.

Таким чином, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на першого відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі № 910/5559/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - першого відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/5559/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.