Ухвала

від 31.10.2013 по справі 820/6340/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р.Справа № 820/6340/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 820/6340/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Нова ера" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0002372210 від 27.06.2013 р. , яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 42648,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Нова ера" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002372210 від 27.06.2013 р. , яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 42648,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Нова ера" (адреса: м.Харків, вул. Клочківська, буд. 370 ; код ЄДРПОУ 32137060 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 426.50 грн. (чотириста двадцять шість гривень п'ятдесят копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу та викладено свій погляд на обставини справи просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Нова ера" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 14.10.2002р. , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 497507 та перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 18.10.2002р. за № 13914, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 29534. Позивач є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 28306556.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Нова ера" (надалі - ТОВ Компанія "Нова ера" ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.06.2013 року № 2259/2210/32137060 (а.с.8-42 т.І).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.4.1. п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7, п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168) п.185.1 ст.185 п. 198.3. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями безпідставно занижено податок на додану вартість на загальну суму 34306 грн.. в тому числі за червень 2010 - 500 грн., липень 2010 - 493 грн., серпень 2010 - 458 грн., жовтень 2010 - 618 грн., грудень 2010 - 2500 грн., листопад 2010 -234 грн., липень 2011 - 10 029 грн., серпень 2011 - 164 грн., вересень 2011 -4 992 грн., березень 2011 - 940 грн., квітень 2012 - 228 грн., серпень 2012 - 517 грн., вересень 2012 - 6383 грн., грудень 2012 - 6 250 грн.

На підставі акту перевірки № 2259/2210/32137060 27 червня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002372210(а.с.43 т.І), яким визначено позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 42648,50 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі - 34306 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 8342,50грн).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 13.06.2013 року № 2259/2210/32137060, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій ТОВ Компанія «Нова Ера» із платником податків та зборів з ТОВ «Дельта гарант », TOB «Компанія Істсервіс» , TOB «Торос Агро», ДП «Харпром», TOB «Промтехмашпроект» , TOB «Металелектромаш" , оскільки первинні документи, отримані від зазначених контрагентів, на підставі яких сформовано податковий кредит ТОВ Компанія „Нова Ера"', не мають юридичної сили та не створюють реальних наслідків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачем з ТОВ «Дельта гарант» на підставі частини 1 статті 181 Господарського кодексу України укладено угода у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень щодо отримання товарів (продукції) та подальшого використання їх у господарській діяльності компанії.

Зазначена угода на постачання автозапчастин укладалась в усній формі, що не суперечить приписам ст.205, ст.206 Цивільного кодексу України, та факт її укладення підтверджується рахунком-фактурою №1006297 від 29.06.2010 року, №1007066 від 06.07.2010 року.

Передача товару від постачальника ТОВ «Дельта гарант» до позивача підтверджена наступними документами - видатковими накладними: №1007062 від 06.07.2010 року на суму 2955,00грн., у тому числі ПДВ 492,50 грн., №1006304 від 30.06.2010 року на суму 1950,00 грн., у тому числі ПДВ 325,00 грн., податковими накладними : №1006304 від 30.06.2010 року, №1007062 від 06.07.2010 року, проведення оплати - банківськими виписками за особовим рахунком: від 30.06.2010 року, від 06.07.2010 року, використання у господарській діяльності (реалізація іншим господарюючим суб'єктам) - підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ.

На підтвердженням отримання товарів від ТОВ «Дельта гарант» та їх транспортування від ТОВ «Дельта Гарант» до ТОВ «Нова Ера» позивачем надано акт-реєстр на виконання послуг з перевезення вантажу за липень 2010 року №53437 та за червень 2010 року №44806, в якому містяться відомості щодо дат перевезення, підписи та печатки перевізника ПП «Нічний Експрес» та вантажоодержувача ТОВ Компанія «Нова Ера».

Метою укладання угод з ТОВ «Дельта гарант» було отримання прибутку, а саме: за даною угодою було отримано автозапчастини, які згодом реалізовано іншим суб'єктам господарювання.

Відповідно до наданого суду витягу з ЄДР по ТОВ «Дельта гарант» на час укладання угод з позивачем не виявлено запису щодо відсутності за місцезнаходженням контрагента позивача. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ № 100267830 ТОВ «Дельта гарант» - 20 серпня 2010, а взаємовідносини з даним контрагентом відбувалися у липні 2010 року.

Позивачем з ТОВ "Компанія Істсервіс" на підставі частини 1 статті 181 Господарського кодексу України укладено угоду у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень щодо отримання товарів (продукції) та подальшого використання їх у господарській діяльності компанії.

Зазначена угода на постачання канцелярських товарів укладалась в усній формі, що не суперечить приписам ст.205, ст.206 Цивільного кодексу України, та факт її укладення підтверджується рахунками-фактурами №КИ0/0011428 від 24.11.2010 року, №КИ0/0001968 від 01.06.2010 року, №КИ0/0008500 від 07.10.2010 року.

Передача товару від постачальника ТОВ "Компанія Істсервіс" до позивача підтверджена наступними документами - видатковими накладними №: КИ0/001434 від 02.06.2010 року на суму 1049,30грн., у тому числі ПДВ 174,88 грн., КИ0/0005910 від 08.10.2010 року на суму 978,20грн., у тому числі ПДВ 163,03 грн., КИ0/0007897 від 26.11.2010 року на суму 1404,22грн., у тому числі ПДВ 234,04 грн., податковими накладними: №5910 від 08.10.2010 року, №1434 від 01.06.2010 року, №7897 від 26.11.2010 року, проведення оплати - банківськими виписками за особовим рахунком.

Товар, отриманий від ТОВ "Компанія Істсервіс" постачався позивачем самостійно власним автотранспортом або працівником позивача, який користувався міським транспортом, що дозволяли невеликі обсяги поставок товару. Згідно довідки позивача від 16.08.2013р. на обліку позивача обраховуються три одиниці легкового автотранспорту.

Позивачем надані копії актів списання матеріалів №НЭ 0000019 від 29.11.2010 року, № НЭ 0000017 від 30.06.2011 року, № НЭ 0000015 від 30.06.2011 року, № НЭ 0000013 від 30.06.2010 року , № НЭ 0000005 від 31.03.2011 року, які підтверджують використання позивачем придбаного у ТОВ "Компанія "Істсервіс" товару.

З метою укладання угоди з ТОВ "Компанія "Істсервіс" було забезпечення господарської діяльності позивача, та в результаті за даною угодою було отримано канцелярські товари, які повністю використані підприємством у своїй господарській діяльності.

Відповідно до наданого суду витягу з ЄДР по ТОВ "Компанія "Істсервіс" на час укладання угод з позивачем не виявлено наявність запису щодо відсутності зазначеного контрагента за місцезнаходженням. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ № 100276399 ТОВ «Дельта гарант» - 20 червня 2011 року, а взаємовідносини з даним контрагентом відбувалися у листопаді 2010 року .

10.01.2011 р. між позивачем, ТОВ Компанія «Нова Ера»(в якості покупця), та ДП «Харпром» АО «Харпром» (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору купівлі продажу № 303.

Згідно умов договору (п. 1.1) ДП «Харпром» АО «Харпром» (продацець) зобов'язувався передати у власність позивача (покупець) товар, а позивач зобов'язується прийти означений товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов договору.

За зазначеним договором позивач придбав у ДП «Харпром» АО «Харпром» автозапчастини, що підтверджується наступними первинними документами: банківськими виписками за особовим рахунком, які містяться в матеріалах справи, податковою накладною №7 від 07.02.2011 року, видатковою накладною №3030702 від 07.02.2011 року на суму 5640,05грн., у тому числі ПДВ 940,01 грн., карткою кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів.

Товар , отриманий від ДП «Харпром» АО «Харпром» постачався позивачем самостійно власним автотранспортом або працівником позивача, який користувався міським транспортом, що дозволяли невеликі обсяги поставок товару. Згідно довідки позивача від 16.08.2013р. на обліку позивача обраховуються три одиниці легкового автотранспорту.

З метою укладання угод з ДП «Харпром» АО «Харпром» було отримання прибутку, за результатами укладання зазначеної угоди позивачем отримано автозапчастини, які згодом реалізовано іншим суб'єктам господарювання.

25.07.2011 р. між позивачем, ТОВ Компанія «Нова Ера» (в якості покупця), та ТОВ «Торос Агро» (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки № 2507-2.

Згідно умов договору (п. 1.1) ТОВ «Торос Агро» (постачальник) зобов'язувався передати у власність позивача (покупець) товар, а позивач зобов'язується прийти означений товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов договору.

За зазначеним договором позивач придбав у ТОВ «Торос Агро» автозапчастини, що підтверджується наступними первинними документами: банківськими виписками за особовим рахунком, які містяться в матеріалах справи, податковими накладними: №67, №70 від 31.08.2011 року, №107, №108 від 25.07.2011 року, №12 від 05.08.2011 року, видатковими накладними : №582 від 30.07.2011 року на суму 35833,52грн., у тому числі ПДВ 5972,25 грн.,№583 від 30.07.2011 року на суму 24337,48 грн. у тому числі ПДВ 4056,25 грн., №650 від 05.08.2011 року на суму 984,09 грн. у тому числі ПДВ 164,02 грн., №721 від 15.09.2011 року на суму 19855,00 грн. у тому числі ПДВ 3309,17 грн., №718 від 31.08.2011 року на суму 4952,83 грн. у тому числі ПДВ 825,47 грн., карткою кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів

На підтвердженням отримання товару від ТОВ «Торос Агро» надано акти здачі приймання послуг з перевезення вантажу від 17.09.2011 року №ХА0013587, від 13.08.2011 року №ХА0011454, від 31.08.2011 року №ХА0012571, в яких містяться відомості щодо дат перевезення, підписи та печатки перевізника ТОВ «Транспортна компанія «САТ» та вантажоодержувача ТОВ Компанія «Нова Ера». Крім того позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні (які містяться в матеріалах справи), отримані від ТОВ «Торос-Агро».

Позивачем з ТОВ «Промтехмашпроект» на підставі частини 1 статті 181 Господарського кодексу України укладено угода у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень щодо отримання товарів (продукції) та подальшого використання їх у господарській діяльності компанії.

Зазначена угода на постачання автозапчастин укладалась в усній формі, що не суперечить приписам ст.205, ст.206 Цивільного кодексу України, та факт її укладення підтверджується рахунками-фактурами: №250413 від 25.04.2012 року, №190713 від 19.07.2012 року.

Передача товару від постачальника ТОВ «Промтехмашпроект» до позивача підтверджена наступними документами : видатковими накладними: № 180713 від 19.07.2012 року на суму 1003,20грн., у тому числі ПДВ 167,23 грн., №240713 від 24.07.2012 року на суму 420,00 грн. у тому числі ПДВ 70,00 грн., №170813 від 17.08.2012 року на суму 660,00 грн. у тому числі ПДВ 110,00 грн., №250413 від 26.04.2012 року на суму 1367,00 грн. у тому числі ПДВ 227,83 грн. №60813 від 06.08.2012 року на суму 372,00 грн. у тому числі ПДВ 62,00 грн., податковими накладними №19 від 25.04.2012 року, №22 від 19.07.2012 року, №28 від 24.07.2012 року, проведення оплати - банківськими виписками за особовим рахунком: від 25.04.2012 року, від 06.06.2012 року, від 19.07.2012 року, від 24.07.2012 року, використання у господарській діяльності (реалізація іншим господарюючим суб'єктам) - підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ.

На підтвердження отримання товару від ТОВ «Промтехмашпроект» надано акт-реєстр на виконання послуг з перевезення вантажу за липень 2012 року №69535 та за серпень 2012 року №80439, в яких містяться відомості щодо дат перевезення, підписи та печатки перевізника ПП «Нічний Експрес» та вантажоодержувача ТОВ Компанія «Нова Ера».

Крім того, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних по ТОВ «Промтехмашпроект», в яких зазначено номенклатуру поставки, та лист під постачальника стосовно особи відповідальної за відправлення вантажів від імені ТОВ «Промтехмашпроект».

Позивачем з ТОВ «МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ» на підставі частини 1 статті 181 Господарського кодексу України укладено угода у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень щодо отримання товарів (продукції) та подальшого використання їх у господарській діяльності компанії.

Зазначена угода на постачання автозапчастин укладалась в усній формі, що не суперечить приписам ст.205, ст.206 Цивільного кодексу України, та факт її укладення підтверджується рахунками-фактурами: №СФ-0004093 від 31.07.2012 року, №СФ-0005461 від 04.09.2012 року.

Передача товару від постачальника ТОВ «МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ» до позивача підтверджена наступними документами : видатковими накладними: № РН-0000275 від 06.08.2012 року на суму 38299,98грн., у тому числі ПДВ 6383,33 грн., №РН-0000471 від 03.10.2012 року на суму 36750,00 грн. у тому числі ПДВ 6125,00 грн., податковою накладною №29 від 03.10.2012 року, розрахунком коригуванням №22 від 06.09.2012 року, податковими накладними №22 від 06.09.2012 року, №1 від 01.08.2012 року, проведення оплати - банківськими виписками за особовим рахунком від 01.08.2012 року, від 06.09.2012 року.

Товар, прийнятий від ТОВ «МЕТАЛЕЛЕКТРОМАШ», у подальшому за договором №254 від 01.08.2012 року переданий позивачем на переробку давальницької сировини підприємству ОВК №25 за видатковими накладними №НХ-0001241 від 06.08.2012 року та № НХ-0001607 від 03.10.2012 року, звітом про виконання договору від 30.09.2012 року, звітом від 31.12.2012 року, протоколом узгодження витрат сировини, калькуляцією собівартості.

Транспортування товару відбувалося силами постачальника та на доказ транспортування позивачем надано бухгалтерську довідку від 16.08.2013 року, та копію листа Олексіївської виправної колонії №25 від 23.08.2013 року №4/18/1-321н/21х .

В подальшому виготовлений товар був використаний у господарській діяльності (реалізація іншим господарюючим суб'єктам), що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ.

Наявність у позивача складських приміщень підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договорів оренди приміщень з ВАТ «Парк Авто», а саме офісу загальною площею 45,8 м.кв, та складу площею 225 м.кв. за адресою вул.Клочківська, 370.

Позивачем з ТОВ «Мелзернопродукт» на підставі частини 1 статті 181 Господарського кодексу України укладено угода у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень щодо отримання товарів (продукції) та подальшого використання їх у господарській діяльності компанії.

Зазначена угода на постачання автозапчастин укладалась в усній формі, що не суперечить приписам ст.205, ст.206 Цивільного кодексу України, та факт її укладення підтверджується рахунком-фактурою №8002 від 02.08.2010 року.

Передача товару від постачальника ТОВ «Мелзернопродукт» до позивача підтверджена наступними документами - видатковою накладною № 80203 від 02.08.2010 року на суму 2750,00грн., у тому числі ПДВ 458,33 грн., податковою накладною №80203 від 02.08.2010 року, проведення оплати - банківською випискою за особовим рахунком від 03.08.2010 року, використання у господарській діяльності (реалізація іншим господарюючим суб'єктам) - підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ.

На підтвердження отримання товару від ТОВ «Мелзернопродукт» та їх транспортування до ТОВ «Нова Ера» позивачем надано акт-реєстр на виконання послуг з перевезення вантажу за серпень 2010 року №62072, в якому містяться відомості щодо дат перевезення, підписи та печатки перевізника ПП «Нічний Експрес» та вантажоодержувача ТОВ Компанія «Нова Ера».

З метою укладання угод з ТОВ «Мелзернопродукт» було отримання прибутку, за результатами укладання зазначеної угоди позивачем отримано автозапчастини, які згодом реалізовано іншим суб'єктам господарювання.

Відповідно до наданого суду витягу з ЄДР по ТОВ «Мелзернопродукт» на час укладання угоди з позивачем не виявлено наявності запису щодо відсутності за місцезнаходженням зазначеного контрагента позивача. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ №100267249 ТОВ «Мелзернопродукт» - 25 серпня 2010 року, а взаємовідносини з даним контрагентом відбувалися (відвантаження та виписка податкової накладної) 02.08.2010 року та закінчилися (сплата за отриманий товар) 03.08.2010 року.

Позивачем з ТОВ «Технооптторг-2010» на підставі частини 1 статті 181 Господарського кодексу України укладено угода у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень щодо отримання товарів (продукції) та подальшого використання їх у господарській діяльності компанії.

Зазначена угода на постачання автозапчастин укладалась в усній формі, що не суперечить приписам ст.205, ст.206 Цивільного кодексу України та факт її укладення підтверджується рахунками-фактурами №91506 від 15.09.2010 року, №607 від 06.09.2010 року.

Передача товару від постачальника ТОВ «Технооптторг-2010» до позивача підтверджена наступними документами : видатковою накладною № 1504 від 15.09.2010 року на суму 1100,00грн., у тому числі ПДВ 183,33 грн., - видатковою накладною № 806 від 08.09.2010 року на суму 850,00грн., у тому числі ПДВ 141,67 грн., - видатковою накладною № 17005 від 17.09.2010 року на суму 780,00грн., у тому числі ПДВ 130,00 грн., податковою накладною №806 від 08.09.2010 року, податковою накладною №1504 від 15.09.2010 року, податковою накладною №17005 від 17.09.2010 року, проведення оплати - банківською випискою за особовим рахунком від 08.09.2010 року, від 17.09.2010 року, від 20.09.2010 року, використання у господарській діяльності (реалізація іншим господарюючим суб'єктам) - підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, які містяться в матеріалах справи.

На підтвердження отримання товарів від ТОВ «Технооптторг-2010» позивачем надано акт-реєстр на виконання послуг з перевезення вантажу за вересень 2010 року №70827, в якому містяться відомості щодо дат перевезення, підписи та печатки перевізника ПП «Нічний Експрес» та вантажоодержувача ТОВ Компанія «Нова Ера».

З метою укладання угод з ТОВ «Технооптторг-2010» було отримання прибутку, за даними угодами було отримано автозапчастини, які згодом реалізовано іншим суб'єктам господарювання.

Відповідно до наданого суду витягу з ЄДР по ТОВ «Технооптторг-2010» на час укладання угод з позивачем не виявлено наявність запису щодо відсутності за місцезнаходженням зазначеного контрагента позивача. Крім того, судом встановлено, що дата анулювання свідоцтва платника ПДВ №100296316 ТОВ «Технооптторг-2010» - 08 жовтня 2010, а взаємовідносини з даним контрагентом відбувалися (відвантаження та виписка податкових накладних ) у вересні 2010 року та закінчилися (сплата за отриманий товар) у вересня 2010 року.

15.11.2010 р. між позивачем, ТОВ Компанія «Нова Ера» (в якості покупця), та ТОВ «Спецпромзахист» (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки № 34/2-11.

Згідно умов договору (п. 1.1) ТОВ «Спецпромзахист» (постачальник) зобов'язувався передати у власність позивача (покупець) товар (одяг, взуття, промислові засоби індивідуального захисту, інструмент та обладнання), а позивач зобов'язується прийти означений товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов договору.

За зазначеним договором позивач придбав у ТОВ "Спецпромзахист" костюм та куртку (Ортон) у кількості 60 штук, що підтверджується наступними первинними документами: банківська виписка за особовим рахунком від 17.11.2010 року, податкова накладна №168 від 17.11.2010 року, видаткова накладна №ХА-0000276 від 17.11.2010 року на суму 15000,00грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн., картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів.

Товари в зв'язку із взаємовідносинами з ТОВ "Спецпромзахист" постачалисяь позивачем самостійно власним автотранспортом або працівником позивача, який користувався міським транспортом, що дозволяли невеликі обсяги поставок товару. Згідно довідки позивача від 16.08.2013р на обліку позивача обраховуються три одиниці легкового автотранспорту.

З метою укладання угод з ТОВ «Спецпромзахист» було отримання прибутку, за даними угодами було отримано спецодяг, який згодом реалізовано іншим суб'єктам господарювання.

Відповідно до наданого суду витягу з ЄДР по ТОВ «Спецпромзахист» на час укладання угод з позивачем не виявлено наявність запису щодо відсутності за місцезнаходженням зазначеного контрагента позивача. Крім того, судом встановлено, що дата анулювання свідоцтва платника ПДВ №100148193 ТОВ «Спецпромзахист» - 13.05.2011, а взаємовідносини з даним контрагентом відбувалися (відвантаження та виписка податкових накладних ) у листопаді 2010 року та закінчилися (сплата за отриманий товар) у листопаді 2010 року.

Податкові накладні TOB "Техноопторг -2010" (код ЄДРПОУ 37173301) виписані у вересні 2010 року, податкові накладні TOB "Мелзернопродукт" (податковий номер 35923887) виписані у серпні 2010 року, податкові накладні ТОВ «Спецпромзахист» виписані у листопаді 2010 року, тобто у період коли зазначені контрагенти були зареєстровані, як платники податку на додану вартість.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час існування спірних правовідносин було врегульовано підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пункт 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.4.5.Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 статті 7 згаданого Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалось, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.

Вищезазначене також передбачено Податковим кодексом України.

Згідно з нормами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з контрагнетами за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Крім тото колегія судів зазначає, що в акті перевірки відсутні будь-які претензії з боку податкового органу щодо первинних документів позивача.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Колегія судів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, угоди між позивачем та вказаними контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, так як і суд першої інстанції не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів позивачем , оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 820/6340/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.