Постанова

від 29.10.2013 по справі 905/1761/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 905/1761/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого - доповідача), Коробенка Г.П., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року у справі господарського суду№ 905/1761/13-г Донецької області за заявоюДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька доТОВ "Восток-Документ-Ресурси" провизнання банкрутом

за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року (суддя Гурова А.І.) заяву ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька про банкрутство ТОВ "Восток-Документ-Ресурси" повернено без розгляду (а.с. 1 - 2).

Ухвала суду мотивована недодержанням заявником вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закону) щодо надання до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною 3 статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, а також доказів надіслання боржнику копії заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та доданих до неї документів, що є підставами для її повернення без розгляду відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 15 Закону.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька (далі - скаржник) звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18.03.2013 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи неналежною оцінкою судом першої інстанції обставин справи при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року у справі №905/1761/13-г - без змін (а.с. 24 - 27).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 року Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року у справі №905/1761/13-г скасовано, апеляційну скаргу ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька №7020/10/10-013 від 25.03.2013 року на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року передано на новий апеляційний розгляд до Донецького апеляційного господарського суду з огляду на те, що апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, не витребував від ініціюючого кредитора оригіналу поверненої йому заяви та доданих до неї документів, чим порушив вимоги статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про перевірку рішення суду першої інстанції в повному обсязі (а.с. 50 - 53).

За результатами нового апеляційного розгляду Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді: Мартюхіної Н.О., суддів: Агапова О.Л., Кододової О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року у справі №905/1761/13-г - без змін (а.с. 99 - 101).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 14.08.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 18.03.2013 року, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 19, 67, 68 Конституції України, статей 16, 19 1 , 20, 41, 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , статті 1, 8, 10 Закону, статей 1, 3 Закону України "Про виконавче провадження", статей 32, 33, 36, 43, 91 ГПК України.

Зокрема, скаржник зазначав про необґрунтованість висновків судів про ненадання ініціюючим кредитором виконавчих документів на підтвердження невиконання боржником грошового зобов'язання з посиланням на приписи статті 95 ПК України, згідно з якими контролюючий орган є уповноваженим органом на виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків в банківських установах. Також скаржник зазначав про надання суду першої інстанції оригіналу опису вкладення у цінний лист з печаткою поштового відділення та долучення до апеляційної скарги копії квитанції поштового відділення про надіслання на адресу боржника цінного листа на підтвердження факту відправлення боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство з додатками.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.10.2013 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні, яке відбудеться 29.10.2013 року о 12 год. 50 хв., зобов'язано ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал (належним чином засвідчену фотокопію) довіреності №26/05-66-10 від 26.07.2013 року на уповноваження Псарева О.В. на представництво інтересів ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька на момент підписання касаційної скарги від 02.09.2013 року на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року у справі №905/1761/13-г та на час розгляду справи касаційним судом.

До початку судового засідання у справі ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька було надано касаційному суду через канцелярію документи, витребувані ухвалою Вищого господарського суду України від 14.10.2013 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 14.08.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 18.03.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

За приписами статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2011 року №2рп/2011 (абзац 11 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини) та Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 року №3-рп (абзац 6 пункту 3 мотивувальної частини), колегія суддів Вищого господарського суду України, відповідно до статей 8, 64, 129 Конституції України, зазначає, що конституційним судом України зроблено висновок про те, що положення статей 106, 111 13 ГПК України не містять заборони стосовно касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду; право на судовий захист, право на рівність у судовому процесі, право на касаційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, не можуть бути обмежені. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Аналогічно, положення статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не містять заборони щодо оскарження постанов апеляційного суду, прийнятих за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Також, колегія суддів касаційного суду вважає, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону даною нормою регулюються правовідносини у вже порушених справах про банкрутство, а в спірному випадку скаржником оспорюються підстави повернення без розгляду поданої ним заяви про порушення справи про банкрутство, що не потягнуло наслідків порушення справи про банкрутство.

З огляду на таке, касаційну скаргу ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька слід розглянути по суті відповідно до статей 8, 64, 129 Конституції України та наведених рішень Конституційного Суду України, якими розтлумачено пряму дію положень Конституції України в аналогічних випадках.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Також пунктом 3 частини 7 статті 11 Закону передбачено, що до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Пунктами 4, 5, 6 частини 1 статті 15 Закону передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом ; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених статтею 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону.

За приписами частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Отже, виконавче провадження - це особлива процедура виконання судового рішення, яка здійснюється виключно органами державної виконавчої служби та не може здійснюватись іншими органами, незалежно від наділення їх окремими функціями щодо можливого проведення стягнення коштів за судовим рішенням (наприклад, контролюючими органами щодо стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить платнику податків згідно статей 20, 95 ПК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2013 року до господарського суду надійшла заява ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька №142610/10/10-013 від 22.02.2013 року про порушення проваження у справі про банкрутство ТОВ "Восток-Документ-Ресурси" на підставі статей 1, 9, 10, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (а.с. 62 - 95).

Розглянувши зазначену заяву, суд першої інстанції повернув її без розгляду з підстав передбачених пунктами 4 - 6 частини 1 статті 15 Закону, а саме у зв'язку з ненаданням ініціюючим кредитором, як обов'язкових додатків до заяви про порушення справи про банкрутство, постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора на підтвердження неспроможності боржника виконати податкові зобов'язання перед державою в розмірі, визначеному частиною 3 статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, а також доказів надіслання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство з додатками.

При новому апеляційному розгляді справи апеляційний суд витребував у контролюючого органу оригінал заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Восток-Документ-Ресурси" з додатками на виконання вказівок суду касаційної інстанції згідно постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2013 року у справі №905/1761/13-г, та, переглянувши справу в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство ТОВ "Восток-Документ-Ресурси" у зв'язку з її невідповідністю вимогам законодавства про банкрутство щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, відсутністю в додатках до заяви постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з боржника податкового боргу та доказів здійснення виконавчого провадження.

Колегія суддів касаційного суду в цілому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність повернення ініціюючому кредитору заяви про порушення справи про банкрутство у зв'язку з ненаданням суду, як обов'язкового додатка до зазначеної заяви згідно пункту 6 частини 2 статті 11 Закону, постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог ініціюючого кредитора, оскільки саме з фактичним відкриттям виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, законодавець пов'язує початок перебігу трьохмісячного строку незадоволення вимог ініціюючого кредитора, як однієї з передумов для порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, доводи скаржника (контролюючого органу) про помилковість висновків судів про ненадання ініціюючим кредитором виконавчих документів на підтвердження невиконання боржником грошового зобов'язання з посиланням на приписи статті 95 ПК України, згідно з якими контролюючий орган є органом, уповноваженим на виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків в банківських установах, є необґрунтованими, оскільки не відповідають поняттю безспірних вимог кредиторів, якими, згідно частини 3 статі 10 Закону, є грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що при новому апеляційному розгляді справи апеляційним судом не було надано оцінки доданій ініціюючим кредитором до апеляційної скарги належним чином засвідченій фотокопії квитанції поштового зв'язку від 22.02.2013 року про надіслання на адресу боржника цінного листа (а.с. 12) та доданому до заяви про порушення справи про банкрутство оригіналу опису поштового вкладення до цінного листа (а.с. 95, 95 - зворот) на предмет їх допустимості як доказів надіслання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство з додатками.

Однак, зазначене процесуальне порушення не може бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про повернення без розгляду заяви ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька про порушення справи про банкрутство на підставі пункту 4 частини 1 статті 15 Закону з огляду на відсутність в додатках до зазначеної заяви постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вимог податкового органу щодо стягнення з боржника податкового боргу.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 9 ГПК України, вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року та ухвала господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року прийняті з дотриманням норм законодавства про банкрутство, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про повернення без розгляду заяви контролюючого органу про порушення справи про банкрутство на підставі пункту 4 частини 1 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року).

При цьому, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити про те, що згідно частини 2 статті 15 Закону, повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку після усунення недоліків, що стали підставою для повернення первісно поданої заяви про порушення справи про банкрутство.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 18.03.2013 року у справі №905/1761/13-г залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Г.П. Коробенко

С.В. Куровський