Постанова

від 24.10.2013 по справі 2а-13371/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/7300/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 24.10.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013

у справі № 2а-13371/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства „Київська будівельна компанія

„Київбудком"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Київська будівельна компанія „Київбудком" звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008212202 від 27.08.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ „Інвестиційна промислово-будівельна компанія „Новітні технології" та ТОВ „БК „БМР-СЕРВІС" за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 та складено акт № 603/22-2/24934463 від 09.08.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0008212202 від 27.08.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 833333 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 185, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, допущене шляхом включення у листопаді 2011 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „Інвестиційна промислово-будівельна компанія „Новітні технології" у сумі 210913, 80 грн., та по взаємовідносинам з ТОВ „БК „БМР-СЕРВІС" у сумі 455752, 60 грн. - внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 666666 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПРАТ „КБК „Київбудком" було укладено договори підряду - від 29 березня 2010 року №399, та від 17 червня 2010 року №405 з ТОВ „БК „БМР-СЕРВІС" та ТОВ „Інвестиційна Промислово-Будівельна Компанія „Новітні Технології".

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано наявністю ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ „БК „БМР-СЕРВІС", ТОВ „Інвестиційна Промислово-Будівельна Компанія „Новітні Технології", а також неможливістю проведення зустрічної перевірки вказаних юридичних осіб щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з червня по листопад 2011 року.

Перевіркою Державної податкової інспекції ТОВ „Інвестиційна промислово-будівельна компанія „Новітні технології" було встановлено, що директор товариства в період з 01 січня по 14 травня 2012 року не перебувала на території України; податкова звітність підприємства за липень 2011 року (від 25 серпня 2011 року №416602) та за листопад 2011 року (від 29 грудня 2011 року №514547) до ДПІ у Печерському районі м. Києва надавалась невстановленою особою.

Перевірка виявила відсутність у товариства управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, транспортних засобів тощо, незнаходження товариства за вказаною адресою юридичного та фактичного місцезнаходження. Також, перевіркою встановлено відсутність факту отримання товарів (послуг) ТОВ „Інвестиційна промислово-будівельна компанія „Новітні технології" від контрагентів-продавців у зв'язку з ненаданням останнім для перевірки первинних документів про господарську діяльність, виявлено відсутність звітності щодо наявності основних фондів та з'ясовано чисельність працюючих у товаристві у кількості однієї особи.

В ході проведення перевірки діяльності ТОВ „БК „БМР-СЕРВІС" встановлено, що податкову звітність з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.11.2011 року до ДПІ у Печерському районі м. Києва надано гр. ОСОБА_3, який не мешкає за місцем реєстрації, тривалий час не працевлаштований.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на підставі даних інформаційної системи було встановлено відсутність директора ТОВ „БК „БМР-СЕРВІС" на території України в період з 01.06.2011 по 30.11.2011 року, внаслідок чого податкову звітність підприємства до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва надано невстановленою особою.

Також, встановлено, що у ТОВ „БК „БМР-СЕРВІС" відсутні управлінський та технічний персонал, оборотні кошти, транспортні засоби, товариство не знаходиться за вказаною адресою юридичного та фактичного місцезнаходження.

Виявлено відсутність факту отримання товарів (послуг) ТОВ „БК „БМР-СЕРВІС" від контрагентів-продавців у зв'язку з ненаданням останнім для перевірки первинних документів про господарську діяльність, виявлено відсутність звітності щодо наявності основних фондів та з'ясовано, що чисельність працюючих у товаристві складає одну особу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що не встановлено та з матеріалів справи не вбачається, що послуги мали реальний характер.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Позивач мав господарські відносини із ТОВ „Інвестиційна промислово-будівельна компанія „Новітні технології" на підставі Договорів підряду №417 від 27.09.2010, №399 від 29.03.2010, та з ТОВ „БК „БМР-Сервіс" на підставі Договорів підряду №405 від 17.06.2010 та №147 від 18.10.2011.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно абз. 4 п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Суди першої та апеляційної інстанцій роблять висновок про те, що оскільки податкові накладні, виписані ТОВ „Інвестиційна промислово-будівельна компанія „Новітні технології" та ТОВ „БК БМР-СЕРВІС" не містять прізвища особи, яка склала податкову накладну, зазначені накладні оформлені із порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, та статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної, а не окремий її недолік, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Податковий кодекс України не відносить до обов'язкових реквізитів податкової накладної зазначення у ній посади та прізвища особи, яка підписує податкову накладну. Натомість у податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, містяться всі інші обов'язкові реквізити, зазначені у ч. 2 п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, а завірені печатками підприємств.

В свою чергу, податковим законодавством не презумується обов'язок платника податків здійснювати перевірку повноважень особи на підписання податкових накладних та верифікацію її підпису.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами та не заперечується відповідачем, фактичне виконання спірних контрактів підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Отже, з огляду на встановлений факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем олії соняшникової нерафінованої у ТОВ "Промсвітгруп", висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову є правильним.

Основною метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Контрагенти позивача виконали у відповідності до умов договорів підряду будівельні роботи, що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт, складеними довідками про вартість виконаних підрядних робіт і витрат форми КБ-3, а позивачем було сплачено виконані роботи за договорами підряду, що підтверджується виписками банку за листопад 2011 року

ТОВ „ІПБК „Новітні технології" та ТОВ „БК „БМР-СЕРВІС" зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, мають Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

При цьому колегія суддів вважає, що нікчемність спірних контрактів з підстав неможливості підписання податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, за приписами частини 1 статті 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Твердження відповідача про наявність "ознак" фіктивності у відношенні ТОВ „ІПБК „Новітні технології" та ТОВ „БК „БМР-Сервіс" не встановлена та не доводилась судовими рішеннями.

Отже, отримання бюджетного відшкодування платником податку не залежить від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу постачання.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначене судами попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень взято до уваги не було.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 слід задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну Приватного акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 у справі № 2а-13371/12/2670 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва N 0008212202 від 27.08.2012 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 833333 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на Приватного акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком" (ідентифікаційний код 24934463) 4721, 20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко