Ухвала

від 06.01.2014 по справі 2а-13371/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 січня 2014 року м. Київ В/800/4982/13

Вищий адміністративний суд України у склад колегії суддів:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року

у справі № 2а-13371/12/2670 (К/800/7300/13)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № 2а-13371/12/2670 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року було скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 833333,00 грн. Стягнуто з Дердавного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» 4721,20 грн. судового збору.

Посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до заяви про перегляд судового рішення додані ухвала Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2013 року у справі № 2а-1870/7573/11 (К/9991/58742/12), ухвала Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2013 року у справі № 820/2143/13-а (К/800/33647/13) та вступна та резолютивна частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року у справі № 826/1893/13-а (К/800/42565/13).

Дослідивши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а також додані неї матеріали, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні, з огляду на наступне.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року, про перегляд якої подано заяву, переглядалося питання правомірності прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, у якій судом касаційної інстанції були спростовані висновки судів попередніх інстанцій про правомірність такого рішення, з огляду на фактичне виконання господарських операцій, здійснення яких підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та банківськими платіжними документами, факт здійснення яких не заперечувався податковим органом, з урахуванням того, що на час виконання спірних господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, а також зважаючи на те, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, тоді як зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на податковий кредит.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2013 року у справі № 22а1870/7573/11 (К/9991/58742/12), на яку посилається заявник як на підставу для перегляду справи з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, вбачається, що у даній справі суд касаційної інстанції підтвердив висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, з огляду на те, що позивачем не було надано належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з поставки нафтопродуктів між позивачем та його контрагентами.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2013 року у справі № 820/2143/13-а (К/800/33647/13), на яку також посилається заявник як на підставу для перегляду справи з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, вбачається, що у даній справі суд касаційної інстанції підтвердив висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з огляду на те, що позивачем не було надано належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей між позивачем та його контрагентом, а також, належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували транспортування таких товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів відзначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

Таким чином, мова йде про застосування статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому, колегія суддів вказує, що судом не здійснювалась оцінка вступної та резолютивної частин ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року у справі № 826/1893/13-а (К/800/42565/13) при розгляді заяви про перегляд судового рішення, оскільки вони не містять положень щодо застосування Вищим адміністративним судом України норм матеріального права.

За таких обставин у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в допуску справи до провадження по перегляду Верховним Судом України справи Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-13371/12/2670 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

Л.В. Ланченко

---

А.М. Лосєв

---

Н.Г. Пилипчук

---

Т.М. Шипуліна