Постанова

від 30.10.2013 по справі 906/805/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа № 906/805/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.08.13 р.

у справі № 906/805/13 (суддя Кравець С.Г. )

позивач Закрите акціонерне товариство "ОТП БАНК"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" (м.Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім - Партнер"

про стягнення 8292761,37 Євро шляхом звернення стягнення на предмет застави (згідно із заявою про збільшення позовних вимог від 09.07.2013р.)

за участю представників сторін:

позивача - Теперика О.В. представника, довіреність в справі.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19 серпня 2013 року у справі № 906/805/13 (суддя Кравець С.Г.) позов Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім - Партнер" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" (10014, м.Житомир, пл. Перемоги, 10, ідентифікаційний код 25660996) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код 21685166) 8 280 201,37Євро заборгованості за договором про надання кредиту № СR 07-443/29-1 від 11.09.2007р., що еквівалентно 87 421 985,17грн., а саме: - 6660125,95 Євро заборгованості по кредиту; - 924320,19 Євро заборгованості по відсоткам; - 472015,19 Євро заборгованості по пені, нарахованої на тіло кредиту; - 223740,04 Євро заборгованості по пені, нарахованої на відсотки, в межах частки ТОВ "Корпоративний консалтінг" у статутному капіталі ТОВ "Елім-Партнер", що складає 100%, що становить 3682400,00грн., яка є предметом застави за договором застави №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р., укладеному між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП "Банк", та ТОВ "Корпоративний консалтінг", шляхом звернення стягнення на вказану частку, що є предметом застави.

В частині стягнення 12560 Євро заборгованості по відсотках, що еквівалентно 132 607,90 грн. провадження у справі припинено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" на користь ПАТ "ОТП Банк" 68 ,715,77грн. судового збору.

Частково задовольняючи позов з посиланням на приписи ст. ст.. 6, 525, 526, 546, 549, 572, ч. 1 ст.574, ч.1 ст. 576, ч. 1ст. 583, ч.2 ст. 589, ст. 627, 628, 629, 611, ч.1 ст. 1048, ч. 1, 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054, ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", суд першої інстанції вказав , що внаслідок неналежного виконання ТОВ "Елім-Партнер" зобов'язань за договором про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. у останнього утворилась заборгованість перед ПАТ "ОТП Банк" по тілу кредиту в сумі 6660125,95Євро ., по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в загальній сумі 924320,19 Євро

Враховуючи приписи п.4.2.1 договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахування позивачем пені на тіло кредиту в сумі 472015,19 Євро, на відсотки за користування кредитом в сумі 223740,04 Євро.

Крім того, враховуючи порушення боржником за основним зобов'язанням - третьою особою у даній справі ТОВ "Елім-Партнер" договірних зобов'язань перед позивачем, умови договору застави №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р., яким відповідач забезпечив виконання ТОВ "Елім-Партнер" боргових зобов'язань перед позивачем заставою частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" у статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер", яка складає 100%, що становить 3682400,00грн., враховуючи також, що вартість предмета застави не перевищує загальну суму заборгованості перед позивачем, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 8280201,37Євро заборгованості за договором про надання кредиту №СR 07-443/29-1 від 11.09.2007р., що еквівалентно 87421985,17грн., в межах вказаної частки ТОВ "Корпоративний консалтінг" у статутному капіталі ТОВ "Елім-Партнер", що складає 100%, що становить 3682400,00грн., шляхом звернення стягнення на вказану частку.

Враховуючи, що після звернення позивача з позовом у даній справі, у період з 14.06.2013р. по 12.07.2013р. ТОВ "Елім-Партнер" здійснено часткове погашення заборгованості по сплаті прострочених відсотків на загальну суму 12560,00Євро, суд припинив провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Не погодившись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" звернулось з апеляційною скаргою, якою вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, без врахування всіх фактичних обставин справи.

Апелянт керуючись положеннями ч.1 ст.100, ст. 115, 149, 179, 190, 576, ч. 1 ст. 626 ЦК України, ст. 4, ст. 49 Закону України "Про заставу" , ст. 167, 174 ГК України, ст. 53, 57, 69 Закону України "Про господарські товариства" зазначає, що висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 8 280 201,37 Євро заборгованості за договором про надання кредиту №СК 07-443/29-1 від 11.09.2007 р., в межах вказаної частки ТОВ "Корпоративний консалтінг" у статутному капіталі ТОВ "Елім-Партнер", що складає 100%, що становить 3 682 400,00 грн., шляхом звернення стягнення на вказану частку, ґрунтуються лише на суб'єктивному баченні судді господарського суду Житомирської області положень чинного законодавства України, оскільки у законодавстві все ж таки містяться прямі вказівки на те, що вимога про звернення стягнення на предмет застави частку у статутному капіталі товариства та відповідні корпоративні права має особистий характер, що унеможливлює її здатність бути предметом застави.

Вказує, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2009 р. у справі № 3/227; постанові Вищого господарського суду України від 23 травня 2011 р. у справі № 16/2074; постанові Вищого господарського суду України від 04 квітня 2012 р. у справі № 30/5005/13731/2011; постанові Вищого господарського суду України від 06 липня 2011 р. у справі № 5005/1111/2011.

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 19 серпня 2013 року у справі № 906/805/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та наводить свої міркування на спростування доводів апеляційної скарги.

Додатково зазначає, що відповідно до норм ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Аналогічні за змістом норми містяться в частинах 1, 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно Статуту ТОВ "Елім-Партнер" являється єдиним учасником Товариства "Корпоративний консалтінг" (п. п. 1.8., 8.5. Статуту ТОВ "Елім-Партнер").

Пунктом 8.12. Статуту ТОВ "Елім-Партнер" передбачено, що учасник Товариства може за згодою решти учасників продати або іншим чином відступити свою частку одному чи кільком учасникам цього ж товариства або третім особам.

Отже, ТОВ "Корпоративний консалтінг" як єдиний учасник ТОВ "Елім-Партнер", враховуючи, що Статутом ТОВ "Елім-Партнер" передбачено можливість відчуження частки в статутному капіталі третім особам, може вчиняти правочини щодо відчуження своєї частки в статутному капіталі.

Крім того, нормами Закону України "Про виконавче провадження" (Додатком) передбачено перелік видів майна громадянина , на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. Серед даного переліку видів майна не зазначено частку в статному капіталі товариства. Тому, враховуючи норми діючого законодавства, звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства проводиться уповноваженим органом в межах процедури, передбаченої законодавством.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" вказує, що відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

11 вересня 2007 року між ТОВ "Елім-Партнер" та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ "ОТП Банк", був укладений Кредитний договір.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ТОВ "Корпоративний консалтінг" був укладений Договір застави.

Зазначає, що у зв'язку з тим, що ТОВ "Елім-Партнер" зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не були виконані, Банк направив ТОВ "Корпоративний консалтінг" Повідомлення з вимогою погасити заборгованість.

Однак в порушення умов Договору застави та вимог чинного законодавства України Апелянт не здійснив погашення заборгованості за Кредитним договором,що і стало підставою звернення з даним позовом до суду.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 19.08.13р. по справі № 906/805/13 залишити без змін а апеляційну скаргу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" без задоволення.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" у судове засідання апеляційного господарського суду не з'явились, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень ( т.2, а.с. 205, 207).

Від ТОВ "Елім-Партнер" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника Шуляк Н.А. з 21.10.2013 року по 13.11.2013 року у черговій щорічній відпустці.

Від ТОВ "Корпоративний консалтінг" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника Соболєва М.М. з 16.10.2013 року по 08.11.2013 року у черговій щорічній відпустці.

Суд відхиляє зазначені клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з статтею 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) (відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, представляти інтереси апелянта в суді при розгляді даної справи може бути будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю. Доказів неможливості направлення представника чи неможливості розгляду справи без участі представника апеляційному суду надано не було.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер".

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення господарського суду Житомирської області від 19 серпня 2013 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено , що 11.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" було укладено договір про надання кредиту №CR 07-443/29-1 (а.с.16-23, т.1).

В подальшому, сторонами було укладено ряд договорів про зміну договору про надання кредиту № CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р., у відповідності з якими сторони, в т.ч. змінювали розмір процентної ставки та графік повернення кредиту, а також збільшували ліміт фінансування (т.1,а.с.25, 26, 27-29, 30-31, 32-33, 34, 35-36, 37-38, 39-40, 41-42, 43-44, 45, 46-49, 50, 51, 52, 53-54, 55, 56, 57, 58, 59-60, 61, 62).

Відповідно до п.1.1. договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1, банк (позивач) надає позичальнику (ТОВ "Елім-Партнер") кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.

У розділі договору про надання кредиту - "Визначення термінів" сторони визначили, що "Ліміт фінансування" - це максимально дозволена сума заборгованості позичальника за кредитом. У відповідності з умовами договору №22 від 15.06.2011р. про внесення змін до договору застави корпоративних прав №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р., ліміт фінансування складає EUR 6791316,75 (а.с.71, т.1).

Згідно п.п.1.2, 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3, 1.2.4 договору про надання кредиту з урахуванням змін, внесених договором №13 від 08.02.2010р. про зміну договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. (а.с.46-99, т.1), позичальник зобов'язаний використовувати кредит в сумі, що не перевищує EUR 5750000,00 - на фінансування проекту. Позичальник зобов'язаний використовувати кредит в сумі, що не перевищує EUR 250000,00, з урахуванням положень п.1.1.3.1. - на погашення прострочених до сплати та нарахованих на прострочену до сплати суму кредиту процентів. Позичальник зобов'язаний використовувати кредит в сумі, що не перевищує EUR 960000,00, з урахуванням положень п.1.1.3.2. - на погашення простроченої до повернення суми кредиту. Позичальник зобов'язаний використовувати кредит в сумі, що не перевищує EUR 30000,00, з урахуванням положень п.1.1.3.3. - на застосування (отримання) капіталізації.

За умовами договору про надання кредиту, кредит надається банком позичальнику траншами, при чому кожен транш надається тільки після виконання ним певних зобов'язань.

У пункті 1.4 договору про надання кредиту вказано, що позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату від суми кредиту в порядку та на умовах, визначених нижче, у тому числі проценти за кредит.

Порядок та умови нарахування і сплати процентів, а також розмір процентної ставки визначений сторонами у пунктах 1.4.1, 1.4.2 та 1.4.3 договору про надання кредиту з урахуванням змін, внесених договорами б/н від 13.08.2008р. (а.с.27-29,т.1), №6 від 21.05.2009р. (а.с.34, т.1), №7 від 12.06.2009р. (а.с.35-36, т.1), №8 від 08.07.2009р. (а.с.37-38, т.1), №9 від 11.08.2009р. (а.с.39-40, т.1), №10 від 15.09.2009р. (а.с.41-42, т.1), №11 від 15.10.2009р. (а.с.43-44, т.1), №12 від 20.11.2009р. (а.с.45, т.1), №13 від 08.02.2010р. (а.с.46-49, т.1), №14 від 25.02.2010р. (а.с.50, т.1), №15 від 04.03.2010р. (а.с.51, т.1), №16 від 24.11.2010р. (а.с.52, т.1), №17 від 14.12.2010р. (а.с.53-54, т.1) №18 від 21.03.2011р. (а.с.56, т.1), №19 від 21.04.2011р. (а.с.55, т.1), №20 від 23.05.2011р. (а.с.57, т.1), №21 від 27.05.2011р. (а.с.58, т.1),№22 від 15.06.2011р. (а.с.59-60, т.1) №23 від 22.06.2011р. (а.с.61, т.1), №24 від 20.09.2011р. (а.с.62, т.1), про зміну договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р.

Проценти розраховуються від суми кожного траншу, що отриманий позичальником від банку, протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання банком такого траншу, включаючи день надання, до дати повернення позичальником такого траншу, не включаючи день повернення (п.1.4.4 договору про надання кредиту).

Відповідно до п.1.4.5 договору про надання кредиту, проценти, що передбачені пп.1.4.1-1.4.2. цього договору, нараховуються 20 (двадцятого) числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісячно протягом 3 банківських днів наступних за таким 20 числом кожного календарного місяця (надалі - "Строк сплати процентів"). За обставини, що з моменту отримання траншу до початку строку сплати процентів залишається не більше 3 банківських днів, нарахування та сплата процентів відносно такого траншу здійснюється позичальником у наступний строк сплати процентів.

За обставини, що позичальник здійснює виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (у відповідності до положень п.п.1.9., 1.10. цього договору або в іншому випадку) проценти мають бути сплачені позичальником одночасно (на дату здійснення) з таким виконанням (п.1.4.6. договору про надання кредиту).

Згідно п.1.4.7. договору про надання кредиту, за обставини, що позичальником не було здійснено повернення траншу в строк, встановлений положеннями цього договору, проценти від суми такого траншу розраховуються в порядку, передбаченому п.1.4.1. цього договору, та підлягають сплаті одночасно (на дату здійснення) з поверненням такого траншу.

Відповідно до п.1.6.1 договору про надання кредиту з урахуванням змін, внесених договором №21 від 27.05.2011р. про внесення змін до договору поруки до договору застави корпоративних прав №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р., позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 15.09.2014р. включно. При цьому, погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником щомісяця, починаючи з 15.06.2011р. у відповідності з графіком (а.с.58, т.1).

Відповідно до п.4.2.1 договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р., сторони погодили, що за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується окремо від процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами та нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань постачальником.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі, та такий день вважатиметься днем припинення цього договору (п.8.2 договору про надання кредиту).

11.09.2007р. в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" по договору кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р., між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" (відповідач) було укладено договір застави корпоративних прав (майнова порука) №PL 07-519/29-1 ( т.1,а.с.63-66).

Відповідно до п. 1.1, п.3.1 вищевказаного договору для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником (ТОВ "Елім-Партнер") боргових зобов'язань заставодавець цим надає заставодержателеві у заставу предмет застави - всі корпоративні права, що належать заставодавцю на праві власності на підставі статуту боржника (нова редакція), зареєстрований у виконкомі Житомирської міської ради, номер запису 13051050003003804 від 22.06.2007р. Частка заставодавця у статутному капіталі (фонді) підприємства складає 100% .

Умовами п.2.1 договору застави корпоративних прав сторони передбачили, що застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя щодо виконання боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитних договорах, зі всіма змінами та доповненнями до них, включаючи також ті, що можуть бути укладені заставодержателем та боржником в майбутньому.

Пунктом 2.2.1. договору застави передбачено, що в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору, такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі.

Надалі, сторонами було укладено ряд договорів про внесення змін до договору застави корпоративних прав №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р., в змісті яких, зокрема, зазначено змінене найменування кредитора ЗАТ "ОТП Банк" - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", а також остаточно визначено, що сума кредиту може становити 6791316,75 Євро (а.с.67-68, 69,70,71, т.1).

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Елім-Партнер" своїх договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів за договором про надання кредиту №CR-443/29-1 від 11.09.2007р., ПАТ "ОТП Банк" 10 липня 2012 року звертався до ТОВ "Елім-Партнер" з вимогою про погашення всієї суми заборгованості, в тому числі заборгованості по кредиту, по простроченому кредиту, відсотках, прострочених відсотках та пені (а.с.121,т.1).

Крім того , 23 липня 2012 року у зв'язку з невиконанням ТОВ "Елім-Партнер" зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, позивач, згідно умов договору застави корпоративних прав №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р., звертався до заставодавця ТОВ "Корпоративний консалтінг" з вимогою про погашення заборгованості (т.2 а.с. 84-85). Однак, ні позичальником, ні заставодавцем вимоги кредитора про погашення заборгованості за договором про надання кредиту виконані не були,що і послугувало підставою зверненням з даним позовом до суду

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб"єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як свідчать матеріали справи , на виконання умов договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1, позивач надав окремими траншами згідно кредитних заявок кошти на загальну суму 7708403,95 Євро, що підтверджується валютними меморіальними ордерами: №1 від 13.09.2007р. на суму 4500000,00 Євро (а.с.117 т.1), №2 від 14.09.2007р. на суму 490000,00 Євро (а.с.116 т.1), №3 від 27.09.2007р. на суму 139000,00 Євро (а.с.115,т.1), №4 від 15.10.2007р. на суму 421000,00 Євро (а.с.114,т.1), №5 від 19.10.2007р. на суму 36000,00 Євро (а.с.113, т.1), №6 від 30.10.2007р. на суму 69000,00 Євро (а.с.112 ,т.1), №7 від 05.11.2007р. на суму 30000,00 Євро (а.с.111,т.1), №8 від 05.12.2007р. на суму 65000,00 Євро (а.с.110,т.1), №599000696 від 16.02.2010р. на суму 216108,79 Євро (а.с.108,т.1), №599000697 від 16.02.2010р. на суму 958278,00 Євро (а.с.109,т.1), №125 від 15.12.2010р. на суму 325880,38 Євро (а.с.107,т.1), №126 від 15.12.2010р. на суму 75000,00 Євро (а.с.106,т.1), №127 від 23.12.2010р. на суму 23868,34 Євро (а.с.105,т.1), №801769067 від 28.01.2011р. на суму 28685,12 Євро (а.с.104,т.1), №817163259 від 25.02.2011р. на суму 28898,81 Євро (а.с.103,т.1), №830247138 від 23.03.2011р. на суму 19646,44 Євро (а.с.102,т.1), №847261283 від 26.04.2011р. на суму 25382,53 Євро (а.с.101,т.1), №862308756 від 26.05.2011р. на суму 28518,76 Євро (а.с.100,т.1), №863754911 від 30.05.2011р. на суму 10207,96 Євро (а.с.99,т.1), №128 від 23.06.2011р. на суму 70902,75Євро (а.с.98,т.1), №129 від 21.07.2011р. на суму 66277,09 Євро (а.с.97,т.1), №130 від 23.08.2011р. на суму 40205,26 Євро (а.с.96,т.1), №947496522 від 31.10.2011р. на суму 40543,72 Євро (а.с.95,т.1).

З матеріалів справи та з розрахунку заборгованості (а.с.49-58,т.2) вбачається, що в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту ТОВ "Елім-Партнер" було сплачено лише 1048278,00 Євро, зокрема: 19.08.2008р. - 5000,00Євро, 15.09.2008р. - 5000,00Євро, 15.10.2008р. - 5000,00Євро, 16.02.2010р. - 958278,00Євро, 15.12.2010р. - 75000,00Євро, по відсотках за користування кредитом лише 1911,24Євро (04.06.2013р.) із нарахованих 666600,56 Євро за період з 04.01.2012р. по 20.05.2013р., що свідчить про неналежне виконання ТОВ "Елім-Партнер" зобов'язань за кредитним договором №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р.

Пункт 1.10 договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. визначає, що, не зважаючи на інші положення цього договору, за обставини настання випадку невиконання умов цього договору та/або випадку невиконання умов документів забезпечення, та/або випадку невиконання умов будь-якого з договорів про надання банком послуг позичальнику (в тому числі, але не виключно: банківського кредиту та/або овердрафту та/або факторингу та/або авалю та/або гарантії та/або акредитиву), що є чинним на дату укладення цього договору та/або буде укладений сторонами протягом строку дії цього договору, та/або у випадку пред'явлення третіми особами будь-яких позовів до позичальника та/або відносно предмету застави, та/або у випадку втрати дійсності установчими та або іншими документами позичальника та/або поручителів (гарантів) за нього що впливають на чинність цього договору та/або документів забезпечення та/або у випадку виникнення будь-яких змін в складі/структурі учасників/власників позичальника та/або у випадку порушення процедури визнання позичальника банкрутом та/або якщо позичальник є неплатоспроможним; або якщо компетентний орган позичальника приймає рішення стосовно оголошення банкрутства здійснення ліквідації чи реорганізації, банк вправі вимагати виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині. При цьому, таке виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснене позичальником протягом 7 банківських днів з дня пред'явлення банком позичальнику відповідної письмової вимоги про це.

З огляду на невиконання ТОВ "Елім-Партнер" зобов'язань за договором про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. щодо повернення кредиту (строкові платежі) та сплати процентів за користування кредитом, 10.07.2012р. позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" було направлено вимогу №08-12-12-4/5170 (а.с.121,т.1), у якій позивач вимагав від ТОВ "Елім-Партнер" погасити всю заборгованість.

Як вже зазначалось, аналогічна вимога була направлена до заставодавця ТОВ "Корпоративний консалтінг", яка залишилась без відповіді та задоволення.

Внаслідок неналежного виконання ТОВ "Елім-Партнер" зобов'язань за договором про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. у останнього, станом на 11.06.2013р., утворилась заборгованість перед ПАТ "ОТП Банк" по тілу кредиту в сумі 6660125,95Євро (3161568,79Євро строкова заборгованість + 3498557,16Євро прострочена заборгованість), що еквівалентно 70317303,41грн.

Як вбачається з матеріалів справи ,на час прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі, були відсутні докази сплати позивачу вищевказаних сум заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" взяті на себе зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом належним чином не виконувало. Зокрема, з розрахунку позивача (а.с.49-58,т.2) вбачається, що у ТОВ "Елім-партнер" станом на 11.06.2013р. непогашеними у відповідності до умов договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. залишились відсотки за користування кредитом на загальну суму 936880,19Євро, з яких: 17912,22Євро - строкові відсотки за період з 21.05.2013р. по 11.06.2013р., 664698,32Євро - прострочені відсотки за період з 04.01.2012р. по 20.05.2013р., 254269,65Євро - відсотки, нараховані на прострочений кредит.

Аналізуючи наявні у справі докази та з огляду на наведені норми, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність простроченої заборгованості ТОВ "Елім-Партнер" по поверненню кредитних коштів в сумі 6660125,95Євро (3161568,79Євро строкова заборгованість + 3498557,16 Євро прострочена заборгованість), що еквівалентно 70317303,41грн. та по сплаті процентів за користування кредитом на загальну суму 936880,19Євро, з яких: 17912,22Євро - строкові відсотки за період з 21.05.2013р. по 11.06.2013р., 664698,32Євро - прострочені відсотки за період з 04.01.2012р. по 20.05.2013р., 254269,65Євро - відсотки, нараховані на прострочений кредит.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача з позовом у даній справі, у період з 14.06.2013р. по 12.07.2013р. ТОВ "Елім-Партнер" здійснено часткове погашення заборгованості по сплаті прострочених відсотків на загальну суму 12560,00 Євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами (а.с.140-148, т.2), відповідною довідкою банку (а.с.139,т.2).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 12560,00 Євро, що еквівалентно 132607,90грн.

Статтями 216 і 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на наявність порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" умов кредитного договору в частині погашення заборгованості по кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами , судова колегія вважає правомірним нарахування 472015,19 Євро заборгованості по пені, нарахованої на тіло кредиту; - 223740,04 Євро заборгованості по пені, нарахованої на відсотки

Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про неможливість звернення стягнення на предмет застави - частку у статутному капіталі товариства та відповідні корпоративні права через її особистий характер, у зв'язку з чим унеможливлюється її здатність бути предметом застави, оскільки останні не підтверджені належними доказами та спростовуються встановленими обставинами.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.574, ч.1 ст.576, ч.1 ст.583 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.19 Закону України "Про заставу").

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно ч.2 ст.589 Цивільного кодексу України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.1. договору застави корпоративних прав №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р. сторони передбачили, що за рахунок предмета застави заставодержатель може задовольнити у повному обсязі всі платіжні зобов'язання за кредитним договором, не сплачені позичальником. Договір застави корпоративних прав (майнова порука) №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р. на час розгляду справи є дійсним.

Таким чином , враховуючи порушення боржником за основним зобов'язанням - третьою особою у даній справі ТОВ "Елім-Партнер" договірних зобов'язань перед позивачем, умови договору застави № PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р., яким відповідач забезпечив виконання ТОВ "Елім-Партнер" боргових зобов'язань перед позивачем заставою частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" у статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер", яка складає 100%, що становить 3682400,00грн., враховуючи також, що вартість предмета застави не перевищує загальну суму заборгованості перед позивачем, господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 8280201,37Євро заборгованості за договором про надання кредиту №СR 07-443/29-1 від 11.09.2007р., що еквівалентно 87421985,17грн., а саме: 6660125,95Євро (що еквівалентно 70317303,41грн. за курсом НБУ станом на 11.06.2013р.) заборгованості по кредиту, 924320,19Євро (що еквівалентно 9758930,05грн. за курсом НБУ станом на 11.06.2013р.) заборгованості по відсотках, 472015,19Євро (що еквівалентно 4983514,66грн. за курсом НБУ станом на 11.06.2013р.) пені, нарахованої на тіло кредиту та 223740,04Євро (що еквівалентно 2362237,05грн. за курсом НБУ станом на 11.06.2013р.) пені, нарахованої на відсотки, в межах вказаної частки ТОВ "Корпоративний консалтінг" у статутному капіталі ТОВ "Елім-Партнер", що складає 100%, що становить 3682400,00грн., шляхом звернення стягнення на вказану частку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 19 серпня 2013 року у справі № 906/805/13

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 19.08.2013 року у справі № 906/805/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.