Рішення

від 07.11.2013 по справі 637/657/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/7145/13 Головуючий 1-інст. - Стеганцов С.М.

Справа № 637/657/13-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія - земельні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника приватного підприємства «Колос РВ» Скородєлова Сергія Володимировича на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ПП «Колос РВ» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та передачу земельної ділянки ,-

в с т а н о в и л а :

Позивачка 21 червня 2013 року звернулася з вказаним позовом, в якому просила зобов'язати ПП «Колос РВ» передати їй земельну ділянку площею 8,3606 гектари з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нижньобурлуцької сільської ради Шевченківського району, Харківської області, яка використовується ПП «Колос РВ» без достатніх правових підстав.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2013 року позов задоволено, та стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 229,40 грн., мотивувавши це тим, що договору оренди земельної ділянки між позивачем та ПП «Колос РВ» немає, тому відповідач самовільно без правових підстав і сплати сільгоспподатку користувався землею.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Колос РВ» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом при розгляді справи було встановлено факт користування земельною ділянкою саме ПП «Колос РВ» та несплати за неї протягом 3-х років фіксованого сільгоспподатку.

Звертає увагу на те, що позивачем під час судового розгляду справи відповідно до ст. ст. 57-60 ЦПК України в обґрунтування своїх позовних вимог не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, а судом не прийнято до уваги положення ст.. 55 ЗУ «Про землеустрій» № 858-IV від 22.05.2003 року зі змінами.

Крім того, судом не було виявлено межові знаки в підтвердження того, що саме на полі вказаному позивачем знаходиться її земельна ділянка і її використовує саме відповідач по справі.

Зазначає, що судом помилково встановлено, що в разі відсутності договору оренди землі підприємство самовільно використовує земельну ділянку при цьому інших доказів, зокрема, письмової вимоги, яка не була отримана відповідачем, про звільнення земельної ділянки, з боку позивача суду не надано.

Звертає увагу, що судом як доказ самовільного користування землею була довідка Шевченківської ОДПІ, але Органам ДПІ не надано повноваження по контролю за додержанням законності при користуванні землею, а відсутність сплати земельного податку свідчить про те, що спірна ділянка позивачем не використовувалася.

Крім того вважає, що в рішенні вбачається упередженість суду, а саме збирання з власної ініціативи суду доказів по справі, виклик свідків та залучення спеціалістів, адже відповідно до ст.. 60 ЦПК доказування обставин покладається на сторони.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню .

Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановлюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку, так як право на оренду у приватного підприємства не виникло і власник має право витребувати його в порядку встановленому главою 83 ЦК України.

З таким висновком суду, судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка площею 8.3606 га розташована на території Нижньобурлуцької сільської ради Шевченківського р-ну Харківської області (а.с.7). Зазначену земельну ділянку позивач отримала в порядку спадкування після смерті сестри ОСОБА_6, яка прийняла її в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 (а.с.4-5).

Відповідно до довідки Нижньобурлуцького сільського голови від 1 серпня 2013 року між ОСОБА_7 і ПП «Колос РВ» був укладений в 2005 році і знаходився у відділі Держземагенства у Шевченківському районі в стадії оформлення та проходження державної реєстрації договір оренди. На даний час сільрада не володіє інформацією про подальше продовження , укладення нового, чи розірвання укладеного договору оренди та використання земельної ділянки яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності (а.с.27).

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів які б свідчили , що на час ухвалення судом рішення в 2013 році в результаті протиправних дій відповідача порушуються права позивача.

Судовим розглядом не встановлено , що відповідач якимось чином перешкоджає або позбавляє позивача можливості користуватися земельною ділянкою. Наявні в матеріалах справи довідки про сплату орендної плати свідчать лише про її сплату в 2011 році і 2012 році . При цьому, ці довідки надані відповідачем і ним зазначено, що земельна ділянка позивачки не використовувалась.

Призначення земельної ділянки згідно державного акту визначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зі змісту протоколу виїзного судового засідання Шевченківського райсуду Харківської області від 9 серпня 2013 року, вбачається, що земельна ділянка на яку вказав представник відповідача (а не посадова особа компетентного органу) знаходиться в належному стані : орана, відсутній бур»ян, повністю оброблена та придатна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На питання головуючого представник відповідача пояснив, що обробило цю земельну ділянку його підприємство (а.с.38).

Таким чином, під час проведення судом першої інстанції виїзного судового засідання не було встановлено факту використання відповідачем земельної ділянки позивача для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а лише був встановлений факт знаходження в придатному стані земельної ділянки на яку вказав представник відповідача.

Згідно акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 20 червня 2013 року вбачається, що були встановлені межові знаки тривалого збереження в кількості 5 шт. Проїзд до земельної ділянки ОСОБА_5 здійснюється по польовому шляху шириною 5 метрів. На момент встановлення меж земельна ділянка ОСОБА_5 була вільна від посівів сільгоспкультур та не оброблялась.

За таких обставин , судова колегія вважає, що позов про зобов'язання ПП «Колос РВ» передати позивачу земельну ділянку не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено факт використання відповідачем спірної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що вона зайнята посівами і це унеможливлює її використання позивачем. Приведення відповідачем земельної ділянки в придатний для використання стан не є доказом самовільного зайняття цієї земельної ділянки . Використання земельної ділянки позивачем залежить виключно від її волевиявлення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Керуючись ст..152 ЗК України, ст. 10,15, 60, 303, 307, 309, 314, 316,319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Колос РВ» Скородєлова Сергія Володимировича-задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області 30 серпня 2013 року- скасувати і ухвалити нове. В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя - Судді колегії -