Постанова

від 07.11.2013 по справі 916/1363/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 916/1363/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 16.10.2013р. №831 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Морозов О.Л. (директор)

Булгаров О.О., за довіреністю від 16.05.2013р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Моісєєв Д.А., за довіреністю №76 від 26.06.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 19 серпня 2013 року

по справі №916/1363/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІС Майстер"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Риалбудсервіс"

2.Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

про стягнення 53 377, 41 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „ВІС Майстер" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Риалбудсервіс" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 53377,41 грн., з яких: 10348,17 грн. пені, 32377,12 грн. інфляційних втрат та 10652,12 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 серпня 2013 року у справі №916/1363/13 (суддя Меденцев П.А.) позовні вимоги ТОВ „ВІС Майстер" задоволено: з відповідачів на користь позивача солідарно стягнуто 10348,17 грн. пені, 32377,12 грн. інфляційних втрат, 10652,12 грн. 3% річних грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі неналежним чином виконували свої зобов'язання перед позивачем, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 85999,20 грн., що відображено у рішенні господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. по справі № 6/17-3914-2011. Разом з тим, господарський суд першої інстанції пройшов до висновку, що розрахунок пені, інфляційних та 3% річних позивача здійснені відповідно до умов чинного законодавства, заявлені до стягнення в межах строку позовної давності, а тому позовні вимоги щодо їх стягнення підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 (ДП „Іллічівський морський торговельний порт") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „ВІС Майстер" відмовити у повному обсязі, з посиланням, при цьому, на порушення місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представники позивача (ТОВ „ВІС Майстер") у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДП „Іллічівський морський торговельний порт", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник відповідача-1 (ТОВ „Риалбудсервіс") у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення від 10.09.2013р. та від 21.10.2013р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ДП „Іллічівський морський торговельний порт" за відсутністю представника відповідача-1 у судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 16.10.2013р. №831 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача та відповідача-2, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2006р. між ТОВ „Риалбудсервіс" (відповідач-1) та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (відповідач-2, порт) було укладено договір про спільну діяльність №400, за умовами якого учасники даного договору, з метою отримання прибутку, зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб в поточному та капітальному ремонтах основних фондів порту та третіх осіб, в будівництві житлових та промислових об'єктів.

21.07.2008р. між ТОВ „ВІС Майстер" (позивач, виконавець) та ТОВ „Риалбудсервіс" (відповідач-1, замовник), яке діяло від свого імені та від імені ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору про спільну діяльність №400-0 від 15.08.2006р., було укладено договір підряду №21/07/08/51 (надалі - договір, договір підряду), відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити реконструкцію фонтана на території відповідача-2, а останній в свою чергу, зобов'язався прийняти роботу та оплатити її.

За п.6.1.2 договору після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт, замовник здійснює остаточний розрахунок з замовником за виконані роботи протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку.

Пунктом 9 договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В подальшому позивачем було виконано, а відповідачем-1 прийнято роботи загальною вартістю 85999,20 грн., що підтверджується відповідними актами форми КБ-2 та КБ-3 (а.с. 34, 35)

З метою отримання плати за виконані відповідно до умов договору підряду будівельні роботи позивачем було виставлено ТОВ „Риалбудсервіс" до сплати рахунок-фактуру №81 від 30.08.2008р. (а.с. 39). Кінцевий строк оплати за виконані будівельні роботи, відповідно до умов договору підряду - 05.09.2008р.

Відповідачі свої зобов'язання перед позивачем в частині своєчасної оплати отриманих послуг не виконали, в результаті чого за відповідачами утворилась заборгованість у розмірі 85999,20 грн.

Наведене стало підставою для звернення ТОВ „ВІС Майстер" про стягнення 85999,20 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. по справі №6/17-3914-2011, за позовом ТОВ „ВІС Майстер" до ТОВ „Риалбудсервіс" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 85999,20 грн. позовні вимоги ТОВ „ВІС Майстер" задоволено в повному обсязі, з ТОВ „Риалбудсервіс" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ „ВІС Майстер" солідарно стягнуто 85999,20 грн. заборгованості, 859,99 державного мита та 236 грн. витрат по сплаті ІТЗ судового процесу.

Вказане рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. по справі №6/17-3914-2011 залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №6/17-3914-2011 від 25.09.2012р. та постановою Вищого господарського суду України по справі №6/17-3914-2011 від 26.11.2012р.

22.10.2012р. відповідачем-2 було сплачено відповідну заборгованість за договором підряду у повному обсязі, що підтверджується банківською довідкою від 25.10.2012р. (а.с. 61), та не спростовується сторонами по справі.

Враховуючи, що відповідно до норм чинного законодавства відповідачі повинні солідарно сплатити ТОВ „ВІС Майстер" пеню, втрати від інфляції та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором підряду в частині своєчасної оплати наданих послуг, ТОВ „ВІС Майстер" звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як вже було зазначено вище, рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. по справі №6/17-3914-2011, за позовом ТОВ „ВІС Майстер" до ТОВ „Риалбудсервіс" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 85999,20 грн. позовні вимоги ТОВ „ВІС Майстер" задоволено в повному обсязі, з ТОВ „Риалбудсервіс" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ „ВІС Майстер" солідарно стягнуто 85999,20 грн. заборгованості, 859,99 державного мита та 236 грн. витрат по сплаті ІТЗ судового процесу.

За ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Таким чином, як вже було зазначено раніше, зобов'язання за договором підряду відповідачами було виконано належним чином лише 22.10.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ТОВ „ВІС Майстер" складаються з 10348,17 грн. пені, 32377,12 грн. інфляційних втрат та 10652,12 грн. 3% річних.

17.06.2013р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт" було подано до господарського суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому порт, зокрема, просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ТОВ „ВІС Майстер".

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у розумінні ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог.

Така ж правова позиція викладена і у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю в три роки. За загальним правилом цей строк застосовується до захисту всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб'єкта та характеру спірних відносин.

За ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Частина 1 зазначеної норми пов'язує початок перебігу строку позовної давності лише з обізнаністю тієї особи, якій належить порушене право.

Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач . Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, необхідно мати на увазі, що частиною вимоги у будь-якому випадку є вимога про відшкодування збитків, сплата трьох відсотків річних за грошовим зобов'язанням (ст. 625 ЦК), відшкодування втрат від інфляції, а також сплата неустойки (штрафу, пені), якщо вони передбачені законом або договором.

Враховуючи, що по справі №6/17-3914-2011 позовні вимоги ТОВ „ВІС Майстер" було заявлено лише в частині стягнення основної заборгованості за договором підряду, в даному випадку вбачається переривання позовної давності в момент подання ТОВ „ВІС Майстер" позову по справі №6/17-3914-2011, а саме 30.09.2011р.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 10348,17 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін .

При цьому, однак, слід мати на увазі положення ч. 6 ст. 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано . Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Таким чином, відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України та умов договору підряду, пеня має бути нарахована з 06.09.2008р. по 06.03.2009р., однак, відповідно до умов ст. 258 ЦК України, позовна давність щодо стягнення пені в даному випадку спливає 30.09.2010р. (30.09.2011р. - дата подачі відповідного позову про стягнення заборгованості за договором підряду), тобто позивачем заявлено до стягнення відповідну пеню поза межами строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 10348,17 грн. пені та відмові у задоволенні позовних вимог ТОВ „ВІС Майстер" в частині стягнення з відповідачів 10348,17 грн. пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТОВ „Риалбудсервіс" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" 32377,12 грн. інфляційних втрат та 10652,12 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція наведене у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Як вже було зазначено вище, по справі №6/17-3914-2011 позовні вимоги ТОВ „ВІС Майстер" було заявлено лише в частині стягнення основної заборгованості за договором підряду, тому в даному випадку вбачається переривання позовної давності в момент подання ТОВ „ВІС Майстер" позову по справі №6/17-3914-2011, а саме 30.09.2011р.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено з помилками, та додає свій розрахунок.

85999,20 грн. (сума заборгованості) * 117 (кількість днів прострочення платежу у 2008 році) * 3 (% річних) / 365 (кількість днів у 2008 році) = 824,77 грн.

85999,20 грн. (сума заборгованості) * 365 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році) * 3 (% річних) / 365 (кількість днів у 2009 році) = 2579,98 грн.

85999,20 грн. (сума заборгованості) * 365 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році) * 3 (% річних) / 365 (кількість днів у 2010 році) = 2579,98 грн.

85999,20 грн. (сума заборгованості) * 365 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році) * 3 (% річних) / 365 (кількість днів у 2011 році) = 2579,98 грн.

85999,20 грн. (сума заборгованості) * 295 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році) * 3 (% річних) / 366 (кількість днів у 2012 році) = 2079,49 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „ВІС Майстер" в частині стягнення з відповідачів 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 10644,20 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено з помилками, та додає свій розрахунок.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

(85999,20 грн. (сума заборгованості) * 100,622 (сукупний індекс інфляції за період прострочення) / 100) - 85999,20 грн. = 534,92 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „ВІС Майстер" в частині стягнення з відповідачів втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню на суму 534,92 грн.

Статтями 32-34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ „ВІС Майстер" в частині солідарного стягнення з відповідачів 10644,20 грн. 3% річних та 534,92 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 19 серпня 2013 року у справі №916/1363/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІС Майстер" задовольнити частково:

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Риалбудсервіс" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 53, код ЄДРПОУ 32394247) та з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІС Майстер" (65089, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, Дніпропетровська дорога, буд. 72, кв. 203, код ЄДРПОУ 22468293) 10644 (десять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 20 коп. 3% річних, 534 (п'ятсот тридцять чотири) грн. 92 коп. втрат від інфляції та 360 (триста шістдесят) грн. 27 коп судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІС Майстер" - відмовити."

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІС Майстер" (65089, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, Дніпропетровська дорога, буд. 72, кв. 203, код ЄДРПОУ 22468293) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) 680 (шістсот вісімдесят) грн. 11 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 07 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош Я.Ф. Савицький