Постанова

від 29.01.2014 по справі 916/1363/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Справа № 916/1363/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М., суддів:Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС Майстер" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 916/1363/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІС Майстер" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Риалбудсервіс" 2. Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" простягнення 53 377, 41 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІС Майстер" (далі - ТОВ "ВІС Майстер") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Риалбудсервіс" (далі - ТОВ "Риалбудсервіс") та Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - ДП "Іллічівський морський торговельний порт") про стягнення солідарно пені у розмірі 10 348, 17 грн., 3% річних у розмірі 10 652, 12 грн. та інфляційних витрат у розмір 32 377, 12 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області порушено провадження у справі № 916/1363/13 за позовом ТОВ "ВІС Майстер" до ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 53 377, 41 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Меденцев П.А.) від 19.08.2013 позов задоволено у повному обсязі. Суд стягнув солідарно з ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ "ВІС Майстер" пеню у розмірі 10 348, 17 грн., 3% річних у розмірі 10 652, 12 грн., інфляційні витрати у розмірі 32 377, 12 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.) від 07.11.2013 рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2013 скасовано частково, викладено резолютивну частину цього рішення в іншій редакції, згідно з якою позов ТОВ "ВІС Майстер" задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ "ВІС Майстер" 10 644, 20 грн. 3% річних та 534, 92 грн. втрат від інфляції, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом апеляційної інстанції відмовлено у стягненні 10 348, 17 грн. пені, з огляду на наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності. Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних постанова суду мотивована тим, що розрахунки, здійснені позивачем є невірними, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у меншому розмірі, визначеному судом із застосуванням правильного способу розрахунку.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013, ТОВ "ВІС Майстер" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати повністю, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2013 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в іншій редакції, згідно з якою стягнути солідарно з ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ "ВІС Майстер" 10 644, 20 грн. 3% річних та 30 847, 91 грн. втрат від інфляції, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У касаційній скарзі ТОВ "ВІС Майстер" посилається на те, що судом апеляційної інстанції борг стягнуто без врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно розрахунку позивача сума інфляційних втрат за весь період прострочення складає 30 847, 91 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 касаційну скаргу ТОВ "ВІС Майстер" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2014.

На адресу суду, 14.01.2014 від ДП "Іллічівський морський торговельний порт" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач просив постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ВІС Майстер" без задоволення.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.01.2014 № 05-05/1 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Жукової Л.В., для розгляду справи № 916/1363/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 15.01.2014 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Грек Б.М., Студенець В.І. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.01.2014 розгляд касаційної скарги відкладено на 22.01.2014.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 21.01.2014 № 05-05/7 для розгляду справи № 916/1363/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 22.01.2014 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Грек Б.М., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2014 розгляд касаційної скарги відкладено на 29.01.2014.

На адресу суду, 27.01.2014 від ТОВ "ВІС Майстер" надійшло клопотання про залучення пояснень до касаційної скарги, в яких позивач зазначає, що постановою у справі № 6/17-3914-2011 від 09.04.2012 Вищим господарським судом України були вирішені питання щодо дати настання строку зобов'язань з боку ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Риалбудсервіс", згідно договору підряду № 21/07/08/51.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" 15.08.2006 було укладено договір про спільну діяльність № 400, за умовами якого учасники даного договору, з метою отримання прибутку, зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб в поточному та капітальному ремонтах основних фондів порту та третіх осіб, в будівництві житлових та промислових об'єктів (п. 1.1 договору).

Також між ТОВ "ВІС Майстер" (виконавець) та ТОВ "Риалбудсервіс", яке діяло від свого імені та від імені ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору про спільну діяльність № 400-0 від 15.08.2006 (замовник), 21.07.2008 було укладено договір підряду № 21/07/08/51, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе в порядку та в строки, встановлені даним договором, зобов'язання виконати такі роботи: здійснити реконструкцію фонтана на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (п. 1 договору).

Відповідно до п. 6.1.2 договору після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт, замовник здійснює остаточний розрахунок з замовником за виконані роботи протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку.

Згідно з абз. 2 п. 9 договору у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Господарськими судами також встановлено, що ТОВ "ВІС Майстер" було виконано, а ТОВ "Риалбудсервіс" прийнято роботи загальною вартістю 85 999, 20 грн., що підтверджується відповідними актами форми КБ-2 та КБ-3.

ТОВ "ВІС Майстер" було виставлено ТОВ "Риалбудсервіс" до сплати рахунок-фактуру № 81 від 30.08.2008. Кінцевий строк оплати за виконані будівельні роботи, відповідно до умов договору підряду - 05.09.2008.

Відповідачі свої зобов'язання перед позивачем в частині своєчасної оплати отриманих послуг не виконали, в результаті чого за відповідачами утворилась заборгованість у розмірі 85 999, 20 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2012 у справі № 6/17-3914-2011, за позовом ТОВ "ВІС Майстер" до ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 85 999, 20 грн. позовні вимоги ТОВ "ВІС Майстер" задоволено в повному обсязі, з ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ "ВІС Майстер" солідарно стягнуто 85 999, 20 грн. заборгованості.

ДП "Іллічівський морський торговельний порт" 22.10.2012 було сплачено відповідну заборгованість за договором підряду у повному обсязі, що підтверджується банківською довідкою від 25.10.2012, та не спростовується сторонами по справі.

Оскільки ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт", які солідарно відповідають перед ТОВ "ВІС Майстер", прострочили виконання грошового зобов'язання, останнє звернулось до них з вимогами про стягнення 10 348, 17 грн. пені, 10 652, 12 грн. 3% річних та 32 377, 12 грн. втрат від інфляції.

ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у відзиві на позовну заяву просило застосувати наслідки спливу позовної давності щодо позовних вимог ТОВ "ВІС Майстер" та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.08.2013 позовні вимоги задоволено повністю, з огляду на їх обґрунтованість. При цьому, господарський суд дійшов висновку, що переривання перебігу строку позовної давності щодо вимог ТОВ "ВІС Майстер" про стягнення 53 377, 41 грн. штрафних санкцій підтверджується зверненням позивачем до суду з аналогічними вимогами у червні 2009 року, про що свідчать ухвала Господарського суду Одеської області від 25.06.2009 у справі № 31/743-09; ухвала Господарського суду Одеської області від 24.07.2009 у справі № 31/880-09; постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 у справі № 31/880-09; постанова Вищого господарського суду України від 13.01.2010 у справі № 31/880-09 (33/102-09-5249); ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 у справі № 24-33/102-09-5249; постанова Вищого господарського суду України від 02.02.2011 у справі № 24-33/102-09-5249(31-880-09).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2012, у справі № 6/17-3914-2011, за позовом ТОВ "ВІС Майстер" до ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 85 999, 20 грн. позовні вимоги ТОВ "ВІС Майстер" задоволено в повному обсязі, з ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ "ВІС Майстер" солідарно стягнуто 85 999, 20 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено господарськими судами зобов'язання за договором підряду відповідачами було виконано належним чином лише 22.10.2012.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Окрім того, у п. 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 зазначено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом помилково прийнято до уваги, зокрема ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.06.2009 у справі № 31/743-09, якою було повернуто без розгляду позовну заяву ТОВ "ВІС Майстер" до ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 2 139 529, 48 грн., як обставину, з якою пов'язане переривання строку позовної давності.

З урахуванням фактів, встановлених у рішенні Господарського суду Одеської області від 10.07.2012, залишеному без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, у справі № 6/17-3914-2011, яким, зокрема встановлено наявність правових підстав для стягнення солідарно з ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ "ВІС Майстер" 85 999, 20 грн. заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність також підстав для застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимоги про стягнення пені та відсутності таких щодо 3% річних та інфляційних нарахувань.

З огляду на те, що як встановлено судом апеляційної інстанції, позовна давність щодо стягнення пені за правилами ст. 258 ЦК України спливла через один рік з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано, і таким чином позивачем заявлено до стягнення пеню поза межами строку позовної давності, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для відмови в позові в частині стягнення з ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт"10 348, 17 грн. пені.

Окрім того, ТОВ "ВІС Майстер" було заявлено вимоги про стягнення з ТОВ "Риалбудсервіс" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" 32 377, 12 грн. інфляційних витрат та 10 652, 12 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням виконання відповідачами свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок розміру 3% річних та виявлено арифметичні помилки у розрахунку позивача. Вимогу в цій частині задоволено у розмірі 10 644, 20 грн., яка не оспорюється ТОВ "ВІС Майстер" у касаційній скарзі.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом апеляційної інстанції наведено такий розрахунок суми втрат від інфляції: (85 999, 20 грн. (сума заборгованості) * 100, 622 (сукупний індекс інфляції за період прострочення)/ 100) - 85 999, 20 грн. = 534, 92 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає такий розрахунок помилковим, оскільки він містить неправильний розмір сукупного індексу інфляції та є арифметично та методологічно невірним.

Так, відповідно до розрахунку суду касаційної інстанції інфляційне збільшення боргу складає 31 045, 71 грн. = 85 999, 20 грн. (сума боргу) * 1, 361 (сукупний індекс інфляції). При цьому, сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100^n, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; n - кількість місяців заборгованості.

Оскільки ТОВ "ВІС Майстер" у позовній заяві просило стягнути з відповідачів 32 377, 12 грн. інфляційних нарахувань, а їх розмір фактично становить 31 045, 71 грн., то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У абз. 4 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення (абз. 2 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на викладене, у зв'язку із зміною постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення інфляційних нарахувань, то згідно з положенням абз. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України підлягає зміні й перерозподілений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 5 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, разом з тим, суд апеляційної інстанції, дійшовши до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення інфляційних нарахувань, здійснив невірний їх розрахунок, у зв'язку з чим постанова суду в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС Майстер" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 916/1363/13 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 916/1363/13 змінити.

Пункт 2 постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 916/1363/13 викласти в такій редакції:

"2. Рішення господарського суду Одеської області від 19 серпня 2013 року у справі № 916/1363/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС Майстер" задовольнити частково:

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Риалбудсервіс" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 53, код ЄДРПОУ 32394247) та з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС Майстер" (65089, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, Дніпропетровська дорога, буд. 72, кв. 203, код ЄДРПОУ 22468293) 10644 (десять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 20 коп. 3% річних, 31041 (тридцять одну тисячу сорок одну) грн. 55 коп. втрат від інфляції та 1 343 (одну тисячу триста сорок три) грн. 65 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС Майстер" - відмовити."

Пункт 3 постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 916/1363/13 викласти в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС Майстер" (65089, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, Дніпропетровська дорога, буд. 72, кв. 203, код ЄДРПОУ 22468293) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672 ) 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 43 коп. судового збору за подання апеляційної скарги".

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Риалбудсервіс" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 53, код ЄДРПОУ 32394247) та з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС Майстер" (65089, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, Дніпропетровська дорога, буд. 72, кв. 203, код ЄДРПОУ 22468293) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.