Рішення

від 04.11.2013 по справі 914/3410/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 р. Справа № 914/3410/13

За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Погулянка-6», м. Львів

про стягнення 285 108 грн. 59 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Іванів Н.С.

Представники сторін:

від прокуратури: Лука Г.В. - прокурор прокуратури м. Львова, посвідчення №020328 від 06.09.2013 р.

від позивача: Гнатковська М.І. - головний спеціаліст

від відповідача: Карпій Р.М. - представник

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Прокурором Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Погулянка-6» про стягнення 50 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 06.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 01.10.2013 р. Ухвалою суду від 01.10.2013 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 17.10.2013 р. В судовому засіданні 17.10.2013 р., у зв'язку з поданням позивачем заяви про збільшення позовних вимог, а також з метою вивчення доводів наведених у відзиві на позовну заяву, оголошено перерву до 04.11.2013 року.

20.10.2013 р. на адресу суду прокурор в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог від 17.10.2013 р. №04-17/3744-13, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 285 108,59 грн., яка виникла станом на 15.10.2013р.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, запереченні на відзив, матеріалах справи та у розмірі згідно заяв про збільшення позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог вказують на те, що 12.12.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір №263 про пайову участь, відповідно до п. 2.2 якого відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Відповідач у встановлені п. 2.2 договору розміри та строки сплати пайового внеску не проводив, в результаті чого в нього виникла заборгованість. Позивач надіслав відповідачу ряд листів (листи від 27.12.2011 р. №23-вих-2634, від 15.05.2012 р. №23-1527, від 12.08.2013 р. №23 вих-812) з попередженням та вимогою погасити виниклу заборгованість, однак така відповідачем не погашена і станом на 15.10.2013 р. (згідно заяв позивача та прокурора про збільшення позовних вимог) складає 285 108,59 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову та заяв про збільшення позовних вимог заперечив, просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав викладених у відзиві. Зокрема вказує на те, що при здійсненні розрахунку розміру пайового внеску позивачем не взято до уваги вимоги ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», про що відповідач 27.08.2013 р. звернувся до позивача з відповідним листом. Окрім цього здійснений позивачем розрахунок є лише розрахунком попереднього розміру пайового внеску, а кінцевого розрахунку передбаченого п. 3 договору не здійснено взагалі, попередній розрахунок підписано в односторонньому порядку, а тому він не може вважатися додатком до договору про пайову участь у розумінні п. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідач вважає, що на даний час не можливо визначити остаточну вартість влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, тому визначити остаточний розмір пайового внеску в розвиток інфраструктури міста є неможливим.

У запереченні на відзив (поданому суду 04.11.2013 р. за вхідним №46275), позивач звертає увагу суду на те, що договір про пайову участь від 12.12.2011 р. №263 укладався за зверненням відповідача із зазначенням останнім розміру та терміну сплати пайового внеску, відповідач не звертався до позивача з підставовими документами для коригування розміру пайового внеску, окрім цього договір не оскаржувався в судовому порядку, не визнаний недійсним, а відтак є обов'язковим до виконання сторонами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідо до статті 627 Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (позивачем) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Погулянка-6» (замовником, відповідачем) 12.12.2011 року укладено договір № 263 про пайову участь - Проектування та будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, підземними автостоянками на вул. Погулянка, 6 зі знесенням існуючого будинку, відповідно до умов якого замовник (відповідач) зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і порядку, передбаченого договором .

Пунктом 2.2 договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 285 108 грн. 59 коп., наступним чином:

- 50 000,00 грн. по 20 грудня 2011 року (до початку будівництва (реконструкції, перепрофілювання);

- 100 000,00 грн. по 30 липня 2012 року;

- 135 108,59 грн. по 01 липня 2013 року.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, сплату пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова у визначений договором спосіб не здійснив, в результаті чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 285 108,59 грн. Про необхідність сплати заборгованості відповідача було попереджено, зокрема, листом від 12.08.2013 р. № 23-вих-812(на який відповідачем було надано відповідь, копію якої додано до відзиву).

Відповідач, не погоджуючись з даною заборгованістю, посилається на те, що при складенні попереднього розрахунку пайового внеску не було взято до уваги вимоги ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема те, що при визначенні величини пайової участі не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, тому на даний час неможливо визначити остаточну вартість влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, а відтак визначити остаточний розмір пайового внеску в розвиток інфраструктури міста є неможливим.

Суд вважає доводи позивача необґрунтованими і такими що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2, 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 5 статті 40 Закону встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно з частиною 9 цієї статті договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання ухвали Львівської міської ради від 03.04.2008 №1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова" (із змінами) ОСББ «Погулянка-6» звернулось до Департаменту економічної політики із заявою про проведення розрахунку розміру пайового внеску на створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова при будівництві об'єкта: «Багатоквартирний житловий будинок на вул. Погулянка, 6 у м. Львові» від 12.12.2011 р. (заява наявна в матеріалах справи). Згідно наявного в матеріалах справи Попереднього розрахунку пайового внеску, розмір пайового внеску складає 285 108,59 грн. Також ОСББ «Погулянка-6» подало в Департамент економічної політики заяву від 12.12.2011 р. про укладення договору про пайову участь об'єкта: «Багатоквартирний житловий будинок на вул. Погулянка, 6 у м. Львові» із визначенням терміну сплати пайового внеску наступним чином: 50 000,00 грн. до 20.12.2011 року, 100 000,00 грн. до 30.07.2012 року, 135 108,59 грн. до 01.07.2013 року (заява наявна в матеріалах справи). Тобто договір №263 про пайову участь від 12.12.2011 року укладався за зверненням відповідача, в якому останній зазначав розмір та терміни сплати пайового внеску, що в свою чергу підтверджує погодження відповідачем розміру пайового внеску, визначеного Попереднім розрахунком пайового внеску, а відтак і визнання його належним додатком до договору у розумінні ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, позивачем дотримано вимоги законодавства України про правові та організаційні основи містобудівної діяльності.

Щодо твердження відповідача про те, що кінцевого розрахунку розміру пайового внеску, що передбачалось приписами п. 3 договору, взагалі не здійснювалось, тому позивачем порушено порядок розрахунку розміру пайової участі, без якого не можливо довести коректність зробленого розрахунку, що є істотною умовою договору, то таке спростовується наступним.

В пункті 3 договору (примітка) зазначено: у зв'язку з необхідністю розробки та погодження інвестором (замовником, забудовником) у встановленому порядку робочого проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками (у тому числі площею об'єкта) розмір пайового внеску буде відкоригований згідно з поданими підставовими документами.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надіслання позивачу підставових документів для здійснення перерахунку/зменшення розміру пайового внеску на суму вартості робіт з влаштування інженерних мереж.

Щодо посилання відповідача на те, що ОСББ «Погулянка-6» 27.08.2013 р. зверталося до Департаменту економічної політики Львівської міської ради з листом, в якому зокрема просило призупинити дію п. 2.2 договору про пайову участь №263 від 12.12.2011 р. до підписання уточнення пайового внеску, то таке судом до уваги не береться, оскільки лист надіслано позивачу після спливу строків сплати пайових внесків, а також без підставових документів, що відображено у листі Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 19.09.2013 р. №23-2413(копію якого додано до заперечення на відзив). Окрім цього у відповідь на лист відповідача від 18.07.2012 р. позивач повідомив відповідача як замовника (лист від 21.08.2012 р. №23-2915), що у нього відсутні правові підстави щодо перерахунку/зменшення розміру пайового внеску, оскільки окрім заяви відповідачем не надано документального підтвердження будівництва інженерних мереж/об'єктів поза межами відведеної ділянки(копію листа додано до заперечення на відзив).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України). Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи той факт, що договір № 263 про пайову участь від 12.12.2011 року відповідачем не оскаржувався, не визнаний судом недійсним, відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору та закону, суд дійшов висновку задоволити позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 285 108 грн. 59 коп.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 526, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Погулянка-6» (79017, м. Львів, вул. Погулянка, 6 ідентифікаційний код 36078616) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 34814859) 285 108 грн. 59 коп. - основного боргу.

3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Погулянка-6» (79017, м. Львів, вул. Погулянка, 6 ідентифікаційний код 36078616) в дохід державного бюджету 5 702 грн. 17 коп. - судового збору.

4. Накази, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2013 року.

Суддя Морозюк А.Я.