Постанова

від 06.11.2013 по справі 905/1253/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2013 р. справа №905/1253/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Татенко В.М. секретаря Валової В.Ю. від позивача:не з»явився від відповідача:Бубнов С.В., представник за дов. від 22.10.13р. № 211 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2013 року у справі№905/1253/13-г (суддя Сич Ю.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецька область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецпідзембуд» м.Донецьк про визнання договору підряду №09/1256 від 16.09.2011р. недійсним ВСТАНОВИВ:

19.02.2013 року Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецпідзембуд» м.Донецьк про визнання договору підряду №09/1256 від 16.09.2011р. недійсним (а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у задоволені позову було відмовлено (а.с.94-95)

Рішення господарського суду мотивоване тим, що наявність підстав для визнання спірного договору підряду №09/1256 від 16.09.2011р. недійсним позивачем не доведено, укладений договір відповідає вимогам ст.628 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, містить всі істотні умови, у тому числі умови щодо оплати за виконані роботи, встановлені законом для даного виду договорів.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, про порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі докази по справі, що призвело до винесення незаконного рішення, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.103-105).

04.11.2013 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу №217 від 31.10.2013р., в якому відповідач просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.111-112).

Апелянт у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не скористався наданим йому законом правом участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» є юридичною особою (ідентифікаційний код 00210602), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою із ЄДРПОУ (а.с.7, 8).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецпідзембуд» є юридичної особою (ідентифікаційний код 33393663), що підтверджено витягом із ЄДРПОУ та Статутом (а.с. 22-36, 37).

16.09.2011р. між ПАТ «Енергомашспецсталь» (за договором - замовник, далі - позивач) та ТОВ «Будівельна компанія «Спецпідзембуд» (за договором - підрядник, далі - відповідач) був укладений договір підряду №09/1256, згідно п.1.1 якого підрядник бере на себе зобов»язання на свій ризик виконати певну даним договором роботу по завданню замовника, а замовник зобов»язується прийняти та оплатити її.

Предмет підряду: реконструкція системи охолодження масла пресу ус.15000 т.с. (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору об»єм, характер, і вартість робіт, передбачених п.1.2 договору, визначається «кошторисом», узгодженим сторонами, а також «Договірною ціною», яка є невід»ємною частиною договору і підставою для проведення взаємних розрахунків. Договірна ціна - тверда, не залежна від фактичного часу роботи робочих, а також машин і механізмів.

Ціна договору складає 231963,60грн. (в т.ч. ПДВ 38660,60грн.).

Розділом 3 договору передбачена вартість виконаних робіт.

Умови оплати встановлені у розділі 4 договору.

Так, п.4.1 договору встановлено, що оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника в національній валюті України.

За домовленістю сторін можливі інші види розрахунків (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3. договору форма розрахунків - безготівкова.

За п. 4.4. договору замовник здійснює авансування матеріалів та вартість робіт в сумі 102053,15грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору та отримання рахунка на оплату. Кінцеву оплату за виконані роботи замовник здійснює протягом 5-ти банківських днів за фактично виконаний обсяг робіт після підписання форм КБ-2в, КБ-3 та отримання рахунка на оплату.

Згідно з п.13.3 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Як зазначає позивач, відповідачем свої зобов'язання за договором №09/1256 від 16.09.2011р. в частині передачі позивачу рахунку на оплату належним чином не виконані, внаслідок чого, на думку позивача, сторонами не було досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору №09/1256 від 16.09.2011р.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до відповідача про визнання договору підряду №09/1256 від 16.09.2011р. недійсним.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання договору підряду недійсним з огляду на недосягнення сторонами згоди відносно істотних умов щодо надання позивачу рахунку на оплату.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладеними між сторонами договір є за своєю правовою природою договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ст.843 ЦК України).

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ст.844 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З аналізу умов спірного договору вбачається, що сторонами в договорі узгоджені такі істотні умови договору як предмет договору (розділ 1), вартість виконаних робіт (розділ 3), умови оплати (розділ 4), права та обов'язки сторін (розділ 5, 6), порядок та строки виконання робіт (розділ 7), відповідальність сторін (розділ 10), строк договору, тощо.

За приписами ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов»язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов»язкові умови договору відповідно до законодавства.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг) а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов»язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержаннями умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4 ст. 180 ГК України).

Доказів зміни умов розділу 4 Договору в розумінні приписів ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України сторонами суду не представлено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, між сторонами був підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт за Договором за липень 2012р. (а.с.40-44) та відповідно до банківської виписки позивачем частково здійснено оплату виконаних робіт у розмірі 102053,15грн. (а.с.91), що свідчить про схвалення Договору сторонами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сторони при укладанні договору досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали його за умовами, що здійснювалися за вільним вибором сторін.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (ч.3); право чин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Аналізуючи умови спірного договору та керуючись наведеними вище нормами законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення їх було вільним та відповідало їх внутрішній воли; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором, тому підстав для визнання недійсним договору підряду №09/1256 від 16.09.2011р. не має.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі № 905/1253/13-г - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі №905/1253/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді О.А.Марченко

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Донецької обл.