Ухвала

від 24.10.2013 по справі 713/2213/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24.10.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Гошовського Г.М. (головуючий), Симаченко Л.І., Дворніченка В.І., з участю прокурора Сирохман Л.І., представника цивільного позивача ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу № 11/777/641/2013 за апеляцією представника цивільного позивача на постанову Хустського районного суду від 22.08.2013.

Цією постановою закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця і мешканця АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженого, працюючого головою СФГ «Ток», не судимого, обвинуваченого в учиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України.

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_4, працюючи директором ТОВ «Ресурс К1», головою СВГ «Ток», директором ТОВ АВП «Ділоліс» протягом березня-листопада 2007 року, з метою одержання кредитів повторно надав до Закарпатської філії АТ «Брокбізнесбанк» завідомо неправдиву інформацію, чим завдав банківській установі великої матеріальної шкоди на суму 298 060,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.08.2010 становила 2 375 544,1 грн..

Зокрема, ОСОБА_4 30.03.2007, як директор ТОВ «Ресурс К1» надав до Закарпатської філії АТ «Брокбізнесбанк» листа в якому просив відкрити кредитну лінію на 60 000 доларів США строком на 60 місяців для поповнення обігових коштів, а в забезпечення кредиту просив прийняти адмінбудинок АВП «Ділоліс» по вул. Леніна, 97 в с. Іза Хустського району, зазначивши про нього завідомо неправдиву інформацію, ніби він вільний від застави та інших зобов'язань, не перебуває під арештом і не є предметом судових спорів, в той час як господарським судом Закарпатської області за участі ОСОБА_4 з 09.10.2006 розглядався позов Хустського міжрайонного прокурора в інтересах Ізянської сільської ради про визнання недійсним свідоцтва на право власності на цей будинок, виданого ТОВ АВП «Ділоліс». Таку ж завідомо неправдиву інформацію він надав Закарпатській філії АТ «Брокбізнесбанк» при підписанні 10.04.2007 року іпотечного договору № 336/2 .

Окрім цього 07.11.2007 року ОСОБА_4 подав до Закарпатської філії АТ «Брокбізнесбанк» листа в якому просив збільшити суму кредиту на 19000 доларів США, а в забезпечення кредиту просив прийняти той самий адмінбудинок АВП «Ділоліс», зазначивши ніби він вільний від застави та інших зобов'язань, не перебуває під арештом і не є предметом судових спорів. Таку ж завідомо неправдиву інформацію він надав Закарпатській філії АТ «Брокбізнесбанк» при підписанні 10.11.2007 року іпотечного договору № 414/5.

Такі дії суд кваліфікував за ч.2 ст. 222 КК України, як надання завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредитів, вчинене повторно і що завдало великої матеріальної шкоди.

Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не судимий, вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості і з дня його вчинення минуло більше 5 років.

Цивільний позов ПАТ «Брокбізнесбанк» суд постановив спрямувати на розгляд в порядку цивільного судочинства і скасував арешт накладений на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за постановою органу досудового слідства.

В апеляції порушується питання про скасування постанови суду першої інстанції від 22.08.2013. Зазначається, що в ній ОСОБА_4 не визнаний в установленому законом порядку винним в учиненні злочину, що строк давності притягнення його до відповідальності зупинявся, оскільки ОСОБА_4 без поважних причин не з'являвся в судові засідання, і що передача питання про цивільний позов у кримінальній справі на вирішення в порядку цивільного судочинства кримінально-процесуальним законом не передбачена.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, промову представника цивільного позивача, яка підтримала апеляцію, прокурора, яка вважає, що апеляція не підлягає до задоволення, як внесена з перевищенням процесуальних повноважень цивільного позивача, провів судові дебати, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляції, сторін у судових дебатах і вважає, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 10 ст. 348 КПК України цивільний позивач або його представник мають право подати апеляцію в частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Як видно з апеляції, питання про скасування постанови суду першої інстанції в повному обсязі порушується тому, що остання, на думку апелянта, перешкоджає суду, який розглядатиме цивільний позов, визначитись у питанні про межі доведеного обвинувачення ОСОБА_4, оскільки це питання не стосується його компетенції, а тому позбавить цей суд можливості встановити і обсяг відповідальності обвинуваченого. З цим доводом апеляційний суд погоджується, оскільки розв'язання цивільного позову без визначення в установленому законом порядку обсягу обвинувачення, визнаного доведеним судом, який розглядає кримінальну справу, неможливе.

Зі змісту ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України, ст.49 КК України вбачається, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави. При цьому особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Згідно ч. 1 ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду встановлені підстави для закриття справи, зокрема передбачені ст. 11-1 цього Кодексу, суд повинен вислухати думку учасників судового розгляду, висновок прокурора і своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закрити справу.

Якщо підсудний заперечує проти закриття справи з нереабілітуючих підстав, розгляд справи продовжується звичайним порядком з постановленням вироку, яким, за наявності підстав, передбачених ст. 49 КК України, суд звільняє особу від покарання на підставі ст. 74 КК України.

Стаття 2 КПК України визначає завданням кримінального судочинства охорону всіх без винятку прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.04 № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» у п. 13 зобов'язує суди не тільки роз'яснити в судовому засіданні цивільному позивачеві його права, передбачені статтями 50 і 268 КПК України, але й забезпечити можливість їх реального здійснення.

Відповідно до вимог ст. 28 КПК України цивільний позов у кримінальній справі розглядається судом разом з кримінальною справою.

Ці вимоги кримінально - процесуального закону судом першої інстанції не додержано.

З протоколу судового засідання (т.13 а.с. 132-133) вбачається, що підсудний винним себе не визнав, хоча і підтримав клопотання захисника про закриття справи в зв'язку з закінченням строків давності. Разом з тим йому не було роз'яснено характеру і суті цієї підстави звільнення від кримінальної відповідальності, її правових наслідків, несумісності з запереченням висунутих проти нього обвинувачень та право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Мотивуючи своє рішення, суд виклав у постанові формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, послався на те, що з дня вчинення ОСОБА_4 злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, передбачені ст. 49 КК України. Однак відомостей про дослідження судом доказів, а також інших даних, на підставі яких такі обставини могли бути встановлені, в протоколі судового засідання немає.

Апеляційний суд вважає, що такі порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкодили суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і виключали можливість постановлення законного і обґрунтованого судового рішення, тому, відповідно до вимог частин 2 та 5 ст. 374 КПК України, оскаржена постанова підлягає до скасування, а кримінальна справа - направленню на новий розгляд до того ж суду, але іншим суддею.

Під час нового розгляду кримінальної справи в разі застосування ч.5 ст. 74 КК України підлягає до вирішення і заявлений у ній цивільний позов.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію представника цивільного позивача задовольнити, постанову Хустського районного суду від 22.08.2013 про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4 скасувати, кримінальну справу за його обвинуваченням у злочині, передбаченому ч.2 ст. 222 КК України направити на новий розгляд до Хустського районного суду, але іншим суддею.

Судді: