Постанова

від 16.10.2013 по справі 0670/3150/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3150/12

категорія 8.2.6

16 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С., Никифоренко В.В.,

Недашківської Н.В., Бортнік О.Г.,

за участю представника позивача Ратушного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Кемілайн Агро"

до Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 №000024222,-

встановив:

Приватне підприємство "Кемілайн Агро" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000024222 від 07.05.2012 р., винесене Державною податковою інспекцією у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (на даний час - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Житомирській області) на підставі висновків акту перевірки від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що висновки акту перевірки про порушення Приватним підприємством "Кемілайн Агро" пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.1 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ є безпідставними. Вказує, що висновки про заниження доходів від простроченої кредиторської заборгованості, по якій сплив строк позовної давності, є помилковими, адже податковим органом не враховані правочини і первинні документи, які свідчать про відступлення прав вимоги кредиторської заборгованості іншим контрагентам, збільшення термінів позовної давності, проведення розрахунків з кредиторами. Зазначає, що правопорушення по завищенню собівартості придбаних та реалізованих товарів є суб`єктивним припущенням перевіряючих, яке не ґрунтується на належних і допустимих документальних доказах. Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та вважає спірну суму донарахування податку і штрафної санкції незаконним, а спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з чим просить його скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не з"явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В попередніх судових засіданнях представники відповідача позов не визнали, з підстав, викладених в письмовому запереченні. Пояснили, що за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача встановлено порушення ПП "Кемілайн Агро" вимог пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.1 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 2143520,00 грн. У зв'язку з наведеним, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що відповідач висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог, а також не скористався своїм процесуальним правом прийняти участь у розгляді справи, суд вважає за можливе розглянути її за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI; Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772.

Судом встановлено, що Житомирською об"єднаною державною податковою інспекцією на підставі направлень від 15.03.2012 р. № 466, № 467, № 468, № 469, № 470 проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Приватним підприємством "Кемілайн Агро" вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.12.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661 (далі - акт), в якому зроблено висновки про порушення підприємством вимог пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.1 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, в результаті чого ПП "Кемілайн Агро" занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2143520,00 грн. (т.1 а.с. 6-48).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 000024222 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 2143520,00 грн. та застосування штрафу в сумі 25001,00 грн. (т.1 а.с. 49).

Однак, суд не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі рішенням, виходячи з наступного.

Зокрема, в акті податковим органом вказується, що в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства на ПП "Кемілайн Агро" рахується кредиторська заборгованість по рахунках 631 та 685, по якій минув термін позовної давності в періоді з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ПП "Кемілайн Агро" по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахується кредиторська заборгованість за отримані товари (роботи, послуги) по наступним контрагентам: ТОВ "Інтеграл Техно Сістем" (код 34776080) в сумі 1335064,00 грн., яка виникла в лютому 2008 року. Згідно інформації з автоматизованих баз даних ДПС України, встановлено, що ТОВ "Інтеграл Техно Систем" (код 34776080) знаходиться в стані 16 - припинено (ліквідовано, закрито), дата закриття 15.04.2010 р.; ТОВ "Карадах Інвест" (код 35164651) в сумі 109976,00 грн., яка виникла в лютому 2008 року. Згідно інформації з автоматизованих баз даних ДПС України, встановлено, що ТОВ "Карадах Інвест" знаходиться в стані 16-припинено (ліквідовано, закрито), дата закриття 24.07.2008 р. По рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" рахується кредиторська заборгованість за отримані товари (роботи, послуги) по наступним контрагентам: ТОВ "Укрпромтехбуд" (код 34536509) в сумі 2030798,28 грн., дата погашення якої в березні 2008 року; ТОВ "Будівельна компанія "Інвестиційно-будівельний центр" (код 35111767) в сумі 400000,00 грн., яка виникла в грудні 2007 року. Згідно інформації з автоматизованих баз даних ДПС України, встановлено, що ТОВ "Будівельна компанія "Інвестиційно-будівельний центр" (код 35111767) знаходиться в стані 16-припинено (ліквідовано, закрито), дата закриття 01.02.2011 р. Заборгованості ПП "Кемілайн Агро" перед даними підприємствами підтверджено актом попередньої планової документальної перевірки від 10.02.2011 року № 463/23-1/31052661/0110 та зафіксовано в додатку № 2.3 до довідки про загальну інформацію до вищевказаного акту. Даний акт з додатками підписано посадовими особами підприємства ПП "Кемілайн Агро", підприємством не надавалось заперечень до матеріалів даного акту та результати перевірки не оскаржувались, що свідчить про достовірність даних, зазначених в даному акті перевірки. На момент проведення даної перевірки вищезазначені заборгованості залишилися нестягнутими після закінчення строку позовної давності (три роки). Крім того, згідно інформаційної бази даних ДПС України, вищевказані підприємства на момент проведення перевірки припинено (ліквідовано, закрито). Отже, дана заборгованість є безнадійною і, згідно з пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" (із змінами і доповненнями) може бути прирівняна до суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, а отже, заборгованості ПП "Кемілайн Агро" перед вищезазначеними контрагентами повинні бути включені до валових доходів підприємства. Таким чином, на порушення пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1. пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" (із змінами і доповненнями) ПП "Кемілайн Агро" занижено валові доходи на суму заборгованості платника податку перед іншими юридичними особами, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давністю в розмірі 3875838 грн., в тому числі по періодах: 2010 рік - 400000 грн. (ІУ квартал 2010 року); І квартал 2011 року - 3475838 грн.

В акті також зазначено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства на ПП "Кемілайн Агро" рахується кредиторська заборгованість по рахунку 685, по якій минув термін позовної давності в періоді з 01.04.2011 р. по 31.12.2011р., а саме: ТОВ "Укрпромтехснаб" (код 30239973) в сумі 442032,00 грн., яка виникла в квітні 2008 року. Згідно інформації з автоматизованих баз даних ДПС України, встановлено, що ТОВ "Укрпромтехснаб" знаходиться в стані 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; ТОВ Компанія "Аверс Плюс" (код 35268511) в сумі 1036499,08 грн., яка виникла в квітні 2008 року. Згідно інформації з автоматизованих баз даних ДПС України, встановлено, що ТОВ Компанія "Аверс Плюс" знаходиться в стані 16-припинено (ліквідовано, закрито), дата закриття 27.10.2010 р.; Інститут сільського господарства Полісся НААНУ, код 05453752, в сумі 10000,00 грн., яка виникла в липні 2008 року. На момент проведення даної перевірки вищезазначені заборгованості залишилися нестягнутими після закінчення строку позовної давності (три роки). Крім того, згідно інформаційної бази даних ДПС України, ТОВ "Компанія "Аверс Плюс" на момент проведення перевірки припинено (ліквідовано, закрито). Таким чином, в порушення пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ПП "Кемілайн Агро" занижено доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування підприємства на суму заборгованості платника податку перед іншими юридичними особами, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності в розмірі 1488531 грн., в тому числі по періодах: II квартал 2011 року- 1478531 грн.; ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 1488531 грн.; ІІ-ІУ квартали 2011 року - 1488531 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками акту перевірки з огляду на наступні встановлені обставини.

З матеріалів справи вбачається, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Інтеграл Техно Сістем" за договором № 0415/04 від 15.04.2008 р. в сумі 15064,00 грн. та за договором № 02/04 від 02.04.2008 р. в сумі 1320000,00 грн. була погашена 25.11.2009 року шляхом видачі кредитору простого векселя серії АА № 0286675 на загальну суму 1335064,00 грн. зі строком платежу "за пред'явленням", на підставі п.2.4 договору № 0415/04 від 15.04.08 р. та додаткової угоди № 1 від 23.11.09 р., п.2.2 договору № 02/04 від 02.04.08 р., додаткової угоди № 1 від 23.11.09 р. до нього, акту прийому передачі векселя від 25.11.2009 р. (т.1 а.с.99-110).

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, грошові зобов`язання щодо платежів за договорами № 0415/04 від 15.04.2008 р. в сумі 15064,00 грн. та № 02/04 від 02.04.2008 р. в сумі 1320000,00 грн. припинились 25.11.2009 р., натомість виникли грошові зобов'язання щодо платежу за векселем серії АА № 0286675, складеним 25.11.2009 р., в сумі 1335064,00 грн., який був пред`явлений новим векселедержателем - ПП "Юнайтед Трейдінг Плюс" до сплати позивачу згідно акту від 10.02.2010 р.

Згідно зі ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі від 06.07.99 р. (далі - Уніфікований закон) до простих векселів застосовуються такі самі положення, що й до переказних, а саме: простий вексель може бути видано з таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від дати пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними (ст.33 Уніфікованого закону).

Статтею 34 цього Закону встановлено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Його має бути пред"явлено для платежу протягом одного року від дати його складання.

Зі змісту статей 11, 16 Уніфікованого закону випливає, що будь-який переказний вексель (також і простий вексель), навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів. Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Враховуючи те, що строк сплати за векселем визначений "за пред'явленням", він може бути пред'явлений до сплати починаючи з наступного дня після його видачі. Тобто строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає по закінченні трьох років від дати, наступної після його видачі.

У разі якщо з дня строку платежу минає три роки (строк позовної давності за нормами ст. 70 Уніфікованого закону) і вексель залишається не пред'явленим для платежу, то сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно з пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Для цілей податкового обліку сума безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, враховується при обчисленні об'єкта оподаткування у складі інших доходів (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу).

Отже, платник податку - емітент повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому таку заборгованість визнано безповоротною фінансовою допомогою, тобто після закінчення трьох років із дня строку платежу за векселем.

Разом з тим, судом встановлено, що на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення трирічний строк позовної давності за вимогою з оплати позивачем простого векселя серії АА № 0286675, складеного 25.11.2009 р., не сплив. Отже, у податкового органу відсутні підстави кваліфікувати дану заборгованість простроченою (по якій сплив строк позовної давності) та включати її до складу доходу позивача.

Окрім того, представником позивача до матеріалів справи надано докази часткової сплати грошових зобов'язань за векселем, а саме: копії платіжного доручення № 282 від 22.11.2012 р. на суму 82400,00 грн., платіжного доручення № 225 від 30.10.2012 р. на суму 1000,00 грн., платіжного доручення № 220 від 30.10.2012 р. на суму 145000,00 грн., платіжного доручення № 736 від 30.10.2012 р. на суму 34005,00 грн., платіжного доручення № 388 від 28.12.2012 р. на суму 100000,00 грн. (т.1 а.с. 190-192).

Судом також встановлено, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Карадах Інвест" по договору № 0401/07 на виготовлення поліграфічної продукції в сумі 109976,00 грн. була погашена 15.05.2008 р. фізичною особою ОСОБА_6, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором поруки № 07/01 від 10.05.2008 р., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 33 від 15.05.2008 р. на суму 109976,00 грн. (т.1 а.с. 117-125).

Також кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Будівельна компанія "Інвестиційно-Будівельний Центр", яка виникла за договором № 1025 від 03.03.2008 р. в сумі 400000,00 грн., була сплачена 14.05.2008 р. поручителем позивача - фізичною особою ОСОБА_6, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором поруки № 1036 від 18.04.2008 р., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 353 від 14.05.2008 р. на суму 400000,00 грн. (т.1 а.с. 111-116).

Відповідно до ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов"язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов"язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Позивачем надані платіжні доручення, на підтвердження сплати заборгованості поручителю, який виконав зобов"язання за вказаними договорами поруки, а саме: за договором поруки № 07/01 від 10.05.2008 р. позивач сплатив поручителю 109976,00 грн. згідно платіжного доручення № 214 від 29.10.2012 р., за договором поруки № 1036 від 18.04.2008 р. позивач сплатив поручителю 400000,00 грн. згідно платіжних доручень № 215 від 29.10.2012 р., № 235 від 05.11.2012 р., № 524 від 14.02.2013 р., № 551 від 21.02.2013 р., № 682 від 21.03.2013 р. (т.1 а.с.187-189, т.2 а.с. 54-59).

Таким чином, встановленими в ході судового розгляду справи обставинами не підтверджується висновки податкового органу про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у вигляді простроченої кредиторської заборгованості, по взаємовідносинах з ТОВ "Карадах Інвест" і ТОВ "Будівельна компанія "Інвестиційно-Будівельний Центр".

В акті перевірки також зазначено, що загальна кредиторська заборгованість позивача перед ПП "Укрпромтехбуд" становить суму 2030798,28 грн. і є простроченою через сплив строку позовної давності.

З даним висновком податкового органу суд не може погодитись, адже, як встановлено в ході розгляду справи вказана кредиторська заборгованість виникла в результаті проведення позивачем з ПП "Укрпромтехбуд" господарських операцій по договору № 19/1 від 01.06.2009 р. на суму 309450,00 грн., договору генерального підряду № 1/1 від 02.02.2009 р. на суму 678902,40 грн., договору про надання інформаційних послуг № 19 від 09.01.2007 р. на суму 576885,88 грн., договору № 45/1 від 24.05.2007 р. в сумі 465560,00 грн..

Судом встановлено, відповідно до умов п.3.2 договору № 19/1 від 01.06.2009 р. розрахунки проводяться частками до 31.12.2009 р. Угодою про зміни та доповнення до договору № 19/1 пункт 3.2 викладено в новій редакції, за якою строк розрахунків продовжено до 01.01.2004 р. За договором генерального підряду № 1/1 від 02.02.2009 р. встановлені строки проведення розрахунків до 31.12.2009 р. Разом з тим додатковою угодою від 01.02.2011 р. до договору генерального підряду № 1/1 від 02.02.2009 р. строки розрахунків продовжені до 01.01.2004 р. Згідно договору про надання інформаційних послуг № 19 від 09.01.2007 р. та угоди про зміну і доповнення до договору від 03.01.2010 р. строки розрахунків продовжені до 01.01.2014 р. Угодою про зміну і доповнення до договору № 45/1 від 24.05.2007 р. визначені нові строки проведення розрахунків до 01.05.2014 р.

Також додатковою угодою від 01.04.2009 р. до договору б/н від 05.06.2006 р., укладеного між позивачем і ПП "Укрпромтехснаб", сторони продовжили строки проведення розрахунків до 01.04.2014 р. відносно оплати кредиторської заборгованості в сумі 306640,00 грн. Аналогічно додатковою угодою від 01.06.2009 р. до договору № 05/06/06 від 04.04.2006 р., укладеного між позивачем і ПП "Укрпромтехснаб", сторони продовжили строки проведення розрахунків до 01.07.2014 р. відносно оплати кредиторської заборгованості в сумі 135392,00 грн., що виникла за вказаним договором (т.1 а.с. 126-157).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і ТОВ "Компанія "Аверс Плюс" були укладені договір № 0109/01 про наданні інформаційних послуг від 09.01.2008 р., договір № 0506/02 від 05.05.2008 р., договір № 0506/03 від 05.05.2008 р., договір № 0205/01 від 05.02.2008 р., в процесі виконання яких у позивача перед контрагентом виникла кредиторська заборгованість за поставлені товари (роботи, послуги) в розмірах відповідно 171487,28 грн., 236000,00 грн., 274000,00 грн. та 355011,80 грн., а всього на загальну суму 1036499,08 грн., яку відповідач вважає неоплаченою та такою, що підлягає віднесенню до складу доходів позивача як безповоротна фінансова допомога. Висновки відповідача у спірних правовідносинах спростовуються наданими в матеріали справи: додатковою угодою № 1 від 12.01.2010 р. до договору № 0109/01, додатковою угодою № 1 від 12.01.2010 р. до договору № 0506/02, додатковою угодою № 1 від 12.01.2010 р. до договору № 0506/03, додатковою угодою № 1 від 12.01.2010 р. до договору № 0205/01, відповідно до яких сторони продовжили строки розрахунків по вказаних договорах до 31.12.2012 р. (т.1 а.с. 76-98).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права чи інтересу шляхом подачі позовної заяви до суду. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи вищенаведені додаткові угоди і доповнення до договорів стосовно продовження строків розрахунків, перебіг позовної давності по вищевказаним договорам не почався. Доказів визнання в судовому порядку недійсними або неукладеними зазначених правочинів відповідач не надав і судом не встановлено. Викладені обставини дають підстави для висновку про відсутність підстав для твердження про сплив позовної давності по договорах, укладених з ПП "Укрпромтехбуд", ПП "Укрпромтехснаб" і ТОВ "Компанія "Аверс Плюс". Відтак, висновки податкового органу в цій частині є безпідставними.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що ТОВ "Компанія "Аверс Плюс" припинилось 27.10.2010 р. В судовому засіданні було встановлено, що права вимоги оплати кредиторської заборгованості за спірними правочинами, укладеними між позивачем і ТОВ "Компанія "Аверс Плюс", були передані останнім новому кредитору - Приватному підприємству "Джевел Стайл", відповідно до договорів про відступлення прав вимоги (т.1 а.с. 176-184).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, в даному випадку юридичний факт припинення первісного кредитора з огляду на спірні правовідносини не має жодних правових наслідків.

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно абз.2 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно пп.14.1.11 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

За приписами пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи договори, первинні бухгалтерські документи по розрахунках позивача з контрагентами, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем положень пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.1 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України в частині заниження податкового доходу на суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представників відповідача, що під час перевірки додаткові угоди про пролонгацію термінів розрахунків, переведення прав вимог, розрахункові документи зі сплати заборгованості за договорами, по яких кредиторська заборгованість визнана відповідачем безнадійною, не надавались. Адже, як свідчать матеріали податкової перевірки, відповідач перевіряв укладені позивачем правочини вибірковим методом та зустрічні звірки з контрагентами - кредиторами позивача по спірним епізодам не проводив, відносно чого представники відповідача не заперечували.

Також у висновку від 21.08.2013 р. проведеної у справі судово-економічної експертизи судовий експерт Бутинець Ф.Ф. вказав, що в акті перевірки від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661 не вбачається, що працівники податкового органу перевіряли дотримання вимог п.44.1 ст.44 ПК України. Акт документальної перевірки податкового органу не може слугувати доказом утворення безнадійної кредиторської заборгованості (т.1 а.с. 220-229).

Експерт вважає, що викладені в акті від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661 висновки податкового органу, про те, що ПП "Кемілайн Агро" має прострочену кредиторську заборгованість, є передчасними та безпідставними, тому як визнання угод недійсними не відноситься до компетенції податкового органу, а відповідні судові рішення щодо цих правочинів не приймались.

Експерт зробив висновок, що в матеріалах справи відсутні документи, які б засвідчували наслідки звірки кредиторської заборгованості та про ухвалення відповідного рішення, а податкові зобов`язання з платником податків не узгоджувались. В матеріалах справи недостатньо письмових доказів для підтвердження сум простроченої кредиторської заборгованості. З акту перевірки не вбачається, що у податкового органу були відсутні бухгалтерські та інші документи, необхідні для проведення зустрічної звірки, оскільки посилання на ці причини відсутні у додатку № 4 до акта перевірки від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661.

На думку експерта, внаслідок того, що зустрічна звірка не була організована та не проведена у спосіб згідно податкового законодавства, висновки, викладені в акті перевірки від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661 не можуть вважатися достовірними.

Згідно п.2 ч.1 ст. 13 Закону України "Про судову експертизу" незалежно від виду судочинства судовий експерт має право вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Суд вважає обґрунтованими вищенаведені висновки судового експерта і враховує їх при прийнятті рішення по даній справі.

В акті перевірки також зазначено, що перевіркою відображених у рядку 05 податкової декларації за ІІ-ІУ квартали 2011 р. "Витрати операційної діяльності" показників у загальній сумі 13770384 грн. встановлено, що у ІІ-ІУ кварталах 2011 року суб'єкт господарювання до витрат операційної діяльності відносив собівартість придбаних та реалізованих товарів, що складається з прямих матеріальних витрат. Проведеною перевіркою відображеного показника за ІІ-ІУ квартали 2011 р. в сумі 13770384 грн. на підставі таких документів: договорів, головної книги, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 26, 28, 631,685, 90, первинних документів встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05 Декларації за ІІ-ІУ квартали 2011 р. "Витрати операційної діяльності" на загальну суму 3618253 грн., а саме: завищено вартість прямих матеріальних витрат в собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Кемілайн Агро" було включено до рядка 05 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року № 114, собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 13770384,00 грн. (т.2 а.с. 37-38).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

На вирішення судово-економічної експертизи, яка була призначена в ході розгляду справи, поставлено питання: чи підтверджується документально та в якій сумі висновок по акту перевірки від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661 щодо заниження податку на прибуток за період ІІ - ІУ квартали 2011 року через завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05 Декларації за ІІ - ІУ квартали 2011 року "Витрати операційної діяльності" на загальну суму 3618253 грн..

У висновку від 21.08.2013 року судовий експерт вказав, що вибіркову перевірку не можна вважати за доведений факт будь-якого порушення законодавства. Завищення або заниження податкового зобов`язання можна довести лише суцільною перевіркою первинних документів та належним чином оформленим реєстром, який у судовій справі відсутній.

Експерт також вказав, що експерту невідомо звідки перевіряючи взяли суму 180229 грн. (а.с. 11 т.1) і чому в подальшому в акті або інших матеріалах перевірки вона не фігурує. Натомість з`явилась нова сума 3875838 грн. Жодна з цих сум не підтверджена первинними документами, відповідними реєстрами та регістрами обліку. Задекларовані перевіряючими суми експерт не може підтвердити, так як вони не базуються на документальних даних.

Експерт дійшов висновку, якщо первинні документи вивчались вибірковим способом, про що свідчить відсутність реєстрів перевірених податківцями документів, експерт не може підтвердити наведені суми: 2010 р. ІУ кв. - 100000,00 грн., 1-й кв. 2011 р. - 868960,00 грн., ІІ-й - ІУ кв. 2011 р. - 1174560,00 грн., а разом - 2143520,00 грн. (а.с. 47 т.1). За наслідками розгляду акту від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000024222, в якому зазначено, що за порушення Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання на 2168521 грн., в тому числі нараховані штрафні санкції в розмірі 25001 грн. (а.с.49 т.1). У яку суму включені 1512 грн. 15 коп. (див. п.3 Висновку, а.с.47 т.1) та 2799 грн. 52 коп. (див. п.4 Висновку, а.с. 47 т.1) не встановлено. У висновку податківці виділили: п. 1 - 2143520,00 грн., п.3 - 1512 грн. 15 коп., п.4 - 2799 грн. 52 коп. (а.с. 47 т.1). Якщо скласти ці суми, то підсумок становитиме 2147831 грн. 67 коп. У розрахунку податківців (а.с.50 т.1) та у податковому повідомленню - рішенню - 2143520,00 грн. (без штрафних санкцій) (а.с.49 т.1). Таким чином жодним первинним документом або відповідним розрахунком податкового органу з посиланням на реєстри перевірених первинних документів наведені вище суми не обгрунтовані, чим порушено п.135.2 ст. 135 ПК України. Звідси, експерт не має можливості підтвердити достовірність наведених вище сум (т.1 а.с. 214-231).

Враховуючи висновки судового експерта по першому епізоду (непідтвердження заниження позивачем доходу на суми безповоротної фінансової допомоги), експерт зробив загальний висновок, що спірне податкове повідомлення-рішення про стягнення з ПП "Кемілайн Агро" суми грошового зобов`язання 2168521 грн., в тому числі штрафних санкцій 25001,00 грн., не підтверджується.

Частиною 5 ст. 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Дослідивши висновок експертизи від 21.08.2013 р., співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі, з огляду на наступне.

Згідно ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України надається право податковим органам у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлений Податковим кодексом України, здійснювати перевірки платників податків.

Відповідно до приписів ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року від N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до глави 8 розділу II Податкового кодексу України та з метою забезпечення досконалого та якісного відображення результатів документальних перевірок діяльності платників додатків - юридичних осіб наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Положеннями пунктів 3-6 розділу І Порядку встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.4 Порядку).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.5 Порядку).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6 Порядку).

Враховуючи приписи пункту 5.2 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно до п.5.3 розділу ІІ Порядку виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Судом досліджено акт перевірки від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661 та встановлено, що він не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, так як в ньому відсутній чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, факти виявлених порушень викладені в акті перевірки не об'єктивно та без посилання на первинні або інші документи.

Зокрема, як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, правопорушення по завищенню позивачем витрат операційної діяльності у рядку 05 Декларації за ІІ-ІУ квартали 2011 р. "Витрати операційної діяльності" на загальну суму 3618253 грн., було встановлено виключно на підставі бухгалтерської відомості "обороти по рахунку 90 за 2011 рік" (т. 1 а.с.163). При цьому, представники відповідача підтвердили, що первинні документи по даному правопорушенню не перевірялись суцільним методом, що також підтверджується додатком № 4 до акта "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки" (т.1 а.с. 217).

Разом з тим, на думку суду, вказана відомість не є самодостатнім доказом у спірних правовідносинах.

Адже, відповідно до ч.4 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Таким чином, по перше, регістр бухгалтерського обліку є похідним документом, який складається на підставі первинних документів, а по друге, регістри бухгалтерського обліку кореспондуються між собою через механізм подвійного запису інформації на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Разом з тим, як свідчать зміст акта перевірки і пояснення представників відповідача, первинні документи на підставі яких була складена відомість "обороти по рахунку 90 за 2011 рік" відповідачем не перевірялись суцільним методом, так само як і регістри бухгалтерського обліку по кореспондуючих рахунках з рахунком 90.

Представник позивача пояснив, що перевіряючими не враховані витрати по рахунках 23, 91, 949, які мають враховуватись у складі собівартості виготовлених (придбаних) і реалізованих товарів (робіт, послуг) на підставі п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до помилкових висновків податкового органу.

Так, згідно приписів п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На думку суду, відповідач в силу приписів пункту 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зобов`язаний був вказати в акті перевірки первинні документи, які підтверджують витрати за п.138.8 ст.138 Кодексу і враховані ним, та з урахуванням яких відповідач визначив сумму завищення операційних витрат, проте цього не зробив.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Пунктом 2 статті 69 КАС України передбачено, що суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Слід наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні первинні документи, на підставі яких перевіряючі самостійно визначили величину витрат операційної діяльності, порівняння якої з задекларованим позивачем показником, призвело до висновку про їх завищення. Не надані відповідні докази відповідачем і під час розгляду справи. Тобто висновок про правопорушення зроблено податковим органом без дослідження первинних документів.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про неправомірне заниження позивачем податку на прибуток підприємств є безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз положень КАС України свідчить про відсутність у ньому норм, які б визначали повноваження адміністративних судів на призначення повторних перевірок платника податків.

Отже, відсутність в акті перевірки чітко викладеного змісту порушення з посиланням на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, призвели до фактичної та правової невизначеності зроблених відповідачем висновків і як наслідок, до неправомірності і передчасності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що висновки викладені в акті від 11.04.2012 р. № 173/22-2/31052661 щодо завищення витрат операційної діяльності не відповідають фактичним обставинам, зроблені внаслідок неправильного застосування законодавства та виключно на підставі припущень.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо заниження підприємством податку на прибуток підприємств є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст. 71 КАС України), та згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 р. № 000024222 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 2143520,00 грн. та застосування штрафу в сумі 25001,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2146,00 грн. підлягає відшкодуванню на користь Приватного підприємства "Кемілайн Агро" з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94,158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 000024222.

Відшкодувати Приватному підприємству "Кемілайн Агро" з Державного бюджету України понесені судові витрати у вигляді 2146,00 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 23 жовтня 2013 р.