Постанова

від 19.09.2013 по справі 809/1629/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа № 809/1629/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дякун М.М.,

представника позивача - Стасюк Н.П.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом комунального підприємства «Калушавтодор»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0001792302,-

ВСТАНОВИВ:

10.11.2011 року комунальне підприємство «Калушавтодор» (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0001792302.

Ухвалою суду від 10.01.2012 року вказана позовна заява була залишена без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 155 КАС України.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 року ухвала про залишення позову без розгляду була скасована, а справа направлена для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що комунальне підприємство «Калушавтодор» (надалі - КП «Калушавтодор» не погоджується з висновками планової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, що викладені в акті перевірки від 06.09.2011 року за №1958/2302/34519595. В порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства позивач не був ознайомлений з актом перевірки та не підписував його і не відмовлявся від підпису, а тому був позбавлений законного права подати заперечення проти акту. Встановлення на підставі вказаного акта податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 950978,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0001792302 є неправомірним, оскільки кошти в сумі 4981687,40 грн. були перераховані з міського бюджету на виконання програми благоустрою міста та класифікуються як субсидія. Відповідно до норм Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» проведення операції з виплати пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів не є об'єктом оподаткування.

Тому, вважає висновок податкового органу викладений в акті перевірки від 06.09.2011 року за №1958/2302/34519595 помилковим, а податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0001792302 необхідно визнати нечинним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та пояснила суду, що висновок податкового органу викладений в акті перевірки КП «Калушавтодор» від 06.09.2011 року за №1958/2302/34519595 неправомірний, а прийняте на підставі даного акту податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0001792302 є незаконним. Оскільки, кошти, перераховані з міського бюджету на виконання програми благоустрою, класифікуються як субсидія, що не заперечується відповідачем. Відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України та підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» проведення операцій з виплати пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів не є об'єктом оподаткування. Тому, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. При цьому, він пояснив, що перевірка позивача проведена відповідно до вимог закону, а висновки, викладені в акті, відповідають нормам податкового законодавства. Податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0001792302 винесено правомірно. Тому, вважає позовні вимоги позивача безпідставними та задоволенні позову просив відмовити.

Крім того, у поданих до суду запереченнях проти позову Калуська об'єднана державна податкова інспекція не погоджується з позовними вимогами КП «Калушавтодор» та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що працівниками податкового органу проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0001792302. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», норм Податкового кодексу України та роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, факт отримання підприємством коштів з міського бюджету на виконання програми благоустрою міста слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт по такому благоустрою, і сума цих коштів має бути включена підприємством до бази оподаткування як вартість виконаних ним робіт (наданих послуг) з урахуванням суми ПДВ.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Комунальне підприємство «Калушавтодор» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34519595) 25.09.2006 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №045264 та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №080434 (а.с. 20-21, 169 т.1).

Підприємство перебуває на обліку як платник податків у Калуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - Калуська ОДПІ) і є платником податків, зборів та інших обов'язкових платежів, установлених законом, у тому числі податку на додану вартість.

З 26.07.2011 року по 30.08.2011 року Калуською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка КП «Калушавтодор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 06.09.2011 року за №1958/2302/34519595 (а.с. 210-240 т.1).

Перевіркою, серед іншого, встановлені наступні порушення: підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.3.1, 7.3.5 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року з послідуючими змінами та доповненнями, пункту 185.1 статті 185, пунктів 187.1, 187.7 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 824164,00 грн. (а.с. 239-240 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки Калуською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0001792302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 950978,00 грн., в тому числі, за основним платежем - на 791855,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - на 159123,00 грн. (а.с. 46, 209 т.1).

Зазначена вище сума грошового зобов'язання, встановлена позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, відповідає розрахунку суми грошового зобов'язання з ПДВ по результатах документальної перевірки КП «Калушавтодор» за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями за відповідні податкові звітні періоди з серпня 2008 року по березень 2011 року (а.с. 139 т.1).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що вказані вище висновки податкового органу, викладені в акті планової виїзної перевірки позивача від 06.09.2011 року за №1958/2302/34519595 не відповідають фактичним обставинам справи, нормам податкового та іншого законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Діючим на момент спірних правовідносин Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-III (надалі - Закон №2181) встановлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів). З 01.01.2011 року такий порядок регламентований нормами Податкового кодексу України (надалі - Кодекс).

Відповідно до вимог підпунктів «а», «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно підпункту 54.3 статті 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Правовідносини щодо сплати податку на додану вартість, які виникли у позивача до набрання чинності Податковим кодексом України були регламентовані нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), із змінами та доповненнями, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо, а з 01.01.2011 року вказані правовідносини врегульовані Податковим кодексом України, який введений в дію Законом від 02.12.2010 року за 2755-VI, із змінами та доповненнями (надалі - Кодекс).

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 3.2 статті 3.2 Закону №168/97-ВР визначені операції, які не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість. Зокрема, згідно підпункту 3.2.7 не являються об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №168/97-ВР передбачений порядок формування бази оподаткування. Статтею 7 встановлений порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.

Аналогічні норми щодо нарахування та сплати позивачем спірних сум податку на додану вартість протягом першого кварталу 2011 року були встановлені Кодексом.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування встановлений нормами статті 188 Кодексу.

Відповідно до підпункту 196.1.6 не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Судом установлено, що КП «Калушавтодор» утворене Калуською міською радою рішенням від 10.08.2006 року за №72 шляхом заснування нового підприємства на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Калуша (а.с. 166 т.1).

Відповідно до Статуту, затвердженого рішеннями Калуської міської ради від 10.01.2009 року за №810 та від 10.10.2011 року за №537, КП «Калушавтодор» створене з метою здійснення будівництва, реконструкції, капітальних та поточних ремонтів, експлуатації міських доріг та об'єктів благоустрою міста (а.с. 11-19, 182-191 т.1).

Рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради від 05.12.2007 року за №602, від 24.03.2009 року за №170 та від 24.12.2009 року за №487 на баланс КП «Калушавтодор» передано автомобільну і тракторну техніку, інші матеріальні засоби, необхідні для діяльності підприємства (а.с. 167-168, 170-171 т.1, 11-12 т.2).

Крім того, згідно рішень виконкому Калуської міської ради від 02.12.2007 року за №602, від 20.03.2007 року за №137 та від 24.12.2009 року за №487 за позивачем закріплені території міста (сквери, площі, дороги, тротуари, мости тощо) для утримання їх в належному санітарному стані та передано на баланс дорожньо-мостове господарство міста (а.с. 22-23, 168, 199 т.1, 1-10, 13-15 т.2).

Перебування на балансі КП «Калушавтодор» вказаних вище об'єктів підтверджується дослідженими судом інвентаризаційними відомостями основних засобів підприємства та книгою обліку основних засобів (а.с. 37-39 т.1, 16-48 т.2).

В судовому засіданні встановлено, що для виконання зазначених вище рішень міської ради в кошториси підприємства на 2009-2011 роки були включені субсидії на загальну суму 6623970,00 грн. за кодом економічної класифікації видатків 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» (а.с. 24-32, 200-202 т.1, 163-164 т.3).

У зв'язку з цим, для виконання програми благоустрою міста Калуша через розрахунковий рахунок, відкритий в Калуському відділенні Державного казначейства України, комунальному підприємству перераховано в якості субсидій грошові кошти на загальну суму 4891687,40 грн., в тому числі: у квітні-грудні 2008 року - в сумі 503437,01 грн., протягом 2009 року - в сумі 1404999,99 грн., протягом 2010 року - в сумі 2342832,87 коп., у січні-березні 2011 року - в сумі 640417,53 коп.

Перерахування зазначених вище коштів позивачу в якості субсидії підтверджується дослідженими судом Журналом-ордером №2 КП «Калушавтодор» та платіжними дорученнями підприємства. При цьому, у платіжних дорученнях зазначено код економічної класифікації видатків - « 1310». Дослідженням платіжних доручень також установлено, що кошти надходили на бюджетний рахунок позивача без податку на додану вартість, за бюджетним розподілом, тобто, вони не є платою за послуги, у яку мав би включатися податок на додану вартість. Вказані кошти є бюджетним фінансуванням (а.с. 49-125 т.1).

Зазначені вище фактичні обставини, встановлені в судовому засіданні дослідженими письмовими доказами підтвердили допитані в якості свідків директор комунального підприємства ОСОБА_2 та головний бухгалтер ОСОБА_3. При цьому вони, кожен окремо, зазначили, що перерахування коштів по КЕКВ « 1310» контролювалося міським казначейством. У разі невідповідності видатків кошторису, чи цільовому призначенню, кошти не були б перераховані.

У зв'язку з викладеним, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на акти виконання відповідного об'єму робіт протягом звітних періодів та додані до них акти форми «КБ-2в», якими, на думку податкового органу, підтверджується надання послуг позивачем управлінню житлово-комунального господарства міста. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у вказаних актах суми виконаних робіт зазначені без урахування ПДВ (а.с. 172-181 т.1, 126-245 т.2, 1-156 т.3).

При цьому, суд приймає до уваги як достовірні показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вказані вище акти складалися з метою контролю за використанням бюджетних коштів як внутрішні господарські документи підприємства, а не як первинні бухгалтерські документи про надання послуг управлінню житлово-комунального господарства міста.

Відповідно до пункту 1.4 чинного на момент спірних правовідносин Закону №168/97-ВР поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

В даному випадку, на переконання суду, виконання робіт на об'єктах, які перебували на балансі позивача - благоустрій об'єктів міської інфраструктури, підтримання їх в належному санітарному стані тощо не підпадає під визначення «поставка (постачання) послуг» в розумінні положень пункту 1.4 Закону №168/97-ВР та підпункту 14.1.185 Кодексу.

Окрім вказаного, матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти на загальну суму 4891687,40 грн. не є доходом від будь-якої господарської діяльності позивача, вони не використовувалися для компенсації будь-яких товарів чи послуг, які використовувалися в господарській діяльності підприємства. Позивач не перебував у договірних відносинах з управлінням житлово-комунального господарства міста чи іншими органами Калуської міської ради щодо надання послуг.

На момент спірних правовідносин до 01.01.2011 року питання призначення та використання бюджетних коштів регулювалися Бюджетним кодексом України в редакції Закону №2542-III від 21.06.2001 року, із змінами та доповненнями (надалі - БК України в редакції Закону №2542-III).

Відповідно до статті 21 БК України в редакції Закону №2542-III для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Статтею 22 БК України в редакції Закону №2542-III головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад (пункт 3 частини 1 статті).

Згідно частини 3 цієї ж статті головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 22 Головний розпорядник бюджетних коштів: розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу; отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів; одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Згідно статті 70 БК України в редакції Закону №2542-III видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено статтями 88-91 цього Кодексу.

Статтею 91 БК України в редакції Закону №2542-III установлено, що до видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, серед іншого, належать видатки на: місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів; транспорт, дорожнє господарство: експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами), будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення, інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом.

Спірні правовідносини позивача протягом першого кварталу 2011 року були врегульовані, аналогічними зазначеним вище, нормами статей 22, 70, 91 Бюджетного кодексу України в редакції Закону №2456-VI від 08.07.2010 року, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Отже, враховуючи вказані норми Бюджетного кодексу України, суд вважає, що грошові кошти на загальну суму 4891687,40 грн., перераховані з бюджету міста Калуш комунальному підприємству «Калушавтодор» протягом 2008-2011 років за кодом економічної класифікації видатків 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», не підлягають оподаткуванню, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програми благоустрою міста.

Відповідно до 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача від 06.09.2011 року за №1958/2302/34519595 не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам закону. Тому, податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0001792302 слід визнати протиправним та скасувати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов КП «Калушавтодор» до Калуської ОДПІ підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 19.09.2011 року за №0001792302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Калушавтодор» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34519595) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена 24.09.2013 року.