Ухвала

від 28.10.2015 по справі 809/1629/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/53083/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Калініна О.С.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Калушавтодор" Калуської міської ради (далі - Підприємство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № 809/1629/13-а

за позовом Підприємства

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Інспекція)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Лаврука В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2011 № 0001792302.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 у позові відмовлено з тих мотивів, що податковим органом було помилково кваліфіковано як поставку послуг перерахування позивачеві бюджетних субсидій для виконання робіт з благоустрою об'єктів інфраструктури, підтримання їх в належному санітарному стані.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд підтримав правову позицію податкового органу зі справи, відповідно до якої розглядувані операції за своєю правовою природою є поставкою позивачем робіт з благоустрою територій, які є об'єктом оподаткування ПДВ.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Підприємства, в якій воно просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду зі спору як таке, що ґрунтується на фактичних обставинах даного спору та відповідає правильному нормозастосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, оформлену актом від 06.09.2011 № 1958/2302/34519595.

Перевіркою виявлено факт заниження платником бази та об'єкта оподаткування ПДВ внаслідок невключення до їх складу вартості робіт з благоустрою міста, санітарного прибирання об'єктів соціальної інфраструктури, наданих Калуській міській раді.

Наведене слугувало підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 791 855 грн. за основним платежем та на 159 123 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо податкової кваліфікації розглядуваних операцій.

Так, суд першої інстанції з огляду на те, що фінансування спірних робіт здійснювалося за рахунок бюджетних субсидій та міжбюджетних трансфертів, які відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України (підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість») не є об'єктом оподаткування ПДВ, дійшов висновку, що дані операції не є поставкою послуг у розумінні підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Втім апеляційний суд цілком об'єктивно не погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши, що за своєю правовою природою дані операції є поставкою послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів.

Так, в силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «б»).

Аналогічна за змістом норма була закріплена у підпункті 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

У пункті 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставку послуг визначено як будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Слід зазначити, що сутність послуги як об'єкта господарського обороту передбачає здійснення надавачем послуги дій, спрямованих на задоволення господарської потреби суб'єкта (замовника послуги). Тобто результатом надання послуги має бути отримання замовником корисного ефекту від вчинення дії або діяльності послугодавця. В даному випадку корисний ефект від виконання робіт з благоустрою міста виникає у замовника - Калуської міської ради, цей ефект полягає у виконанні названим органом місцевого самоврядування функцій, покладених на нього статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Оплата ж цих послуг за рахунок бюджетних коштів не впливає на податкову кваліфікацію розглядуваних господарських операцій, не наділяє позивача бюджетною правосуб'єктністю та не робить його учасником бюджетних правовідносин.

На користь такого висновку свідчить й аналіз положень Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.002 № 256, зі змісту якого випливає, що кошти, отримані Підприємством з місцевого бюджету за виконання послуг у сфері соціальних програм є платою за надання відповідних послуг.

Відповідна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03.12.2010 у справі за позовом дочірнього підприємства "Лазурний" комунального підприємства "Красноармійський центр єдиного замовника" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком апеляційного суду про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим правові підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційних вимог Підприємства відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Калушавтодор" Калуської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі № 809/1629/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько