Ухвала

від 31.10.2013 по справі 826/7792/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7792/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатра» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача заперечував проти задоволення позову, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ „Онікс компані ЛТД" (код ЄДРПОУ 37817014) за період з 01.11.2011 по 31.03.2012, ТОВ „Комерційна фірма „Горизонталь", (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Новатра" (код ЄДРПОУ 33781203) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ „Онікс компані ЛТД" (код ЄДРПОУ 37817014) за період з 01.11.2011 по 31.03.2012, ТОВ „Комерційна фірма „Горизонталь", (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р. №1349/22-621-33781203 від 18.04.2013 р. (надалі - Акт перевірки №1349/22-621-33781203).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №1349/22-621-33781203, позивачем порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за період з 01.12.2011 р. по 30.06.2012 р. у сумі 195925,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №1349/22-621-33781203 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001322260 від 08.05.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 244906,00 грн., з яких 195925,00 грн. - за основним платежем, а 48981,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Новатра", як покупцем, та ТОВ „Комерційна фірма „Горизонталь", як постачальником, був укладений Договір поставки №120409/01 від 03.01.2011 року, (надалі - Договір №120409/01), згідно п.1.1 та п.6.1. якого, постачальник продає, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором товар, в кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчує передачу - приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору. Ціна на товар формується згідно прайса-листа та вказується в накладних або в інших відповідних документах постачальника.

На виконання умов Договору №120409/01, ТОВ „Комерційна фірма „Горизонталь" поставило позивачу товар (клапани вогнезатримуючі, вихреві анемостати, протипожежні заслінки, вентилятори) на загальну суму 79439,93 грн., в т.ч. ПДВ 13239,99 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №РН-221 від 10.04.2012 р. на суму 60196,61 грн., в т.ч. ПДВ 10032,77 грн.; №РН-393 від 18.04.2012 р. на суму 19243,32 грн., в т.ч. ПДВ 3207,22 грн. Зазначені видаткові накладні містять всі обов'язкові реквізити.

Також, ТОВ „Комерційна фірма „Горизонталь" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 79439,93 грн., в т.ч. ПДВ 13239,99 грн. (№221 від 10.04.2012 р. на суму 60196,61 грн., в т.ч. ПДВ 10032,77 грн.; №393 від 18.04.2012 р. на суму 19243,32 грн., в т.ч. ПДВ 3207,22 грн.).

Зазначені податкові накладні містять всі реквізити, передбачені для первинних документів.

Встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, - ТОВ „Онікс Компані ЛТД" та ТОВ „Комерційна фірма „Горизонталь" були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість та як юридичні особи і мали належний обсяг правосуб"єктності для здійснення господарської діяльності.

Згідно з дослідженими судом, наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за грудень 2011 р. - квітень 2012 р., всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ „Онікс Компані ЛТД", ТОВ „Комерційна фірма „Горизонталь" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Факт оплати товару за зазначеними вище договорами підтверджується відповідними банківськими виписками та довідками про рух коштів з відміткою банку.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України, визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не наведено нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ „Онікс Компані ЛТД", ТОВ „Комерційна фірма „Горизонталь", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Відповідно до п.п. 201.8., 201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальними устаткуванням і приладдям до нього, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах .

З матеріалів справи вбачається, що товар, придбаний за Договором №120103/01 та Договором №120409/01, використано у господарській діяльності позивача, шляхом його реалізації позивачем іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними видатковими накладними та банківськими виписками.

Судом першої інстанції було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами за період, що перевірявся.

А також, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, представником позивача було надано сертифікати якості на поставлений товар, як того вимагають пункт 6.3договору поставки № 120103/01 від 03.01.2011 року та № 120409 від 09.04.2012 року, що у свою чергу підтверджує реальність операцій між господарюючими товариствами.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р. при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ „Онікс Компані ЛТД", ТОВ „Комерційна фірма „Горизонталь" та, як наслідок, не було допущено завищення податкового кредиту за період з 01.12.2011 р. по 30.06.2012 р. у сумі 195925,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0001322260 від 08.05.2013 р. винесено з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2013 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.