Рішення

від 14.03.2008 по справі 11/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2008 р.Справа № 11/110

За позовом  Відкрите акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" м. Херсон   

до Спільне підприємство "Хлібокомбінат Красилівської райспоживспілки" м.Красилів

про стягнення 35 268,89 грн.

                   Суддя   Радченя Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача       не з'явився

від відповідача  не з'явився  

Позивач –ВАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів” звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Хлібокомбінату Красилівської райспоживспілки на свою користь заборгованості в розмірі 35 268, 89 грн., що утворилася через неналежне виконання умов укладеного між сторонами 11.01.2007р. договору поставки муки, за №303,  з яких 28 860, 00 грн. сума основного боргу, 2996,696 грн. пеня, 2857, 14 грн. інфляційні збитки та 555, 06 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від  08.01.2008 року порушено провадження у справі № 11/110.  Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі сторонам направленні рекомендованими листами.

В процесі розгляду справи позивачем уточнено позовні, які судом прийняті та ухвалою суду предметом спору визначено стягнення 24 898, 98 грн.

Відповідач у письмовому поясненні по справі та його представник в судовому засіданні 28.01.2008р.   позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу визнає. Підтвердженням цього є і підписаний представниками обох сторін акт звірки розрахунків станом на 24.01.2008р.

В судове засідання 14 березня 2008 року представники сторін не з'явилися, однак зі сторони позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

11 січня 2007 року між ВАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів” (продавець) та З Хлібокомбінату Красилівської райспоживспілки (покупець) укладено договір поставки муки, за №303, у відповідності до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити муку пшеничну вищого і першого гатунку.

Згідно розділу 2 договору, ціна за одну тонну товару встановлюється за згодою сторін та зазначається в додатку до договору. Кількість товару визначається по накладних.

На виконання умов даного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято борошно на загальну суму 231 860, 00 грн., підтвердженням чого є залізнодорожні накладні – квитанції про приймання вантажу.

У відповідності до п. 5.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем повністю на протязі 15 банківських днів з моменту отримання товару на основі наданого рахунку від продавця.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, і на момент винесення рішення по справі за ним рахується заборгованість в суму 18 566,0 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору, за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5%  від суми за кожен день прострочення.

На  підставі цього та ст. 625 ЦК України  позивачем нараховано відповідачу до сплати  2920, 78 грн. Пені, 2857, 14 грн. інфляційних збитків та 555, 06 грн. 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності  до ст.. 538  Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Згідно ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплати  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором,  або законом.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань», платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в   розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  Розмір  пені,  передбачений  даним законом, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ВАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів”  щодо стягнення суми основного боргу, річних та інфляційних підлягають задоволенню. Позовні вимоги ВАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів”   щодо стягнення пені в розмірі 2920,78 грн.  підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116  Господарського процесуального кодексу  України, суд –

вирішив:

Позов відкритого акціонерного товариства “Херсонський комбінат хлібопродуктів” м. Херсон до Хлібокомбінату Красилівської райспоживспілки м. Красилів про стягнення  24 898 грн. 98 коп. задоволити частково.

Стягнути з Хлібокомбінату Красилівської райспоживспілки м. Красилів, вул. Грушевського, 154 (код 01734326) на користь відкритого акціонерного товариства “Херсонський комбінат хлібопродуктів” м. Херсон, вул. Порт-елеватор, 5 (код 00952367) –24 317, 05 грн. заборгованості, (з яких 18 566,00 грн. сума основного боргу, 2338,85 грн. пеня, 2857, 14 грн. інфляційні та 555, 06 грн. 3% річні),  а також витрати по оплаті державного мита в розмірі  248, 99 грн. та  118, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                              Суддя                                                                      Д.І. Радченя