Постанова

від 05.11.2013 по справі 910/9561/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 910/9561/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від Прокуратури м. Києва: Левицька Н.В. - прокурор;

від позивача: не з»явився;

від відповідача : не з»явився;

від третьої особи Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна": не з»явився

від третьої особи Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м.Києві: ОСОБА_3 - юрист

від третьої особи Київської міської ради: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м.Києві

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 14.06.2013р.

у справі № 910/9561/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арак-Сервіс"

до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація), Інспекція архітектурно-будівельного контролю у м.Києві

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.06.2013 року у справі № 910/9561/13 позов задоволено повністю, визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Арак-Сервіс" на будівлі закладу громадського харчування, літ. А, Б, В за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 460,0 кв.м.

На підставі рішення суду з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арак-Сервіс" судові витрати в розмірі 1 147,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим судом невірно та помилково застосовано до спірних правовідносин вимог ст. ст. 321, 328, 331, 392 ЦК України, а також не застосовано приписи земельного та містобудівного законодавства, які підлягали застосуванню. Крім того, судом прийнято рішення, яке стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Апелянт зазначає, що задовольняючи позов про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, суд прийняв до уваги дозвіл на розміщення тимчасової споруди від 22.03.2010 № 02-0203/1, виданий Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА та наявність у позивача проекту реконструкції нежитлових приміщень в будівлях літ. «А», «Б», «В» закладу громадського харчування АДРЕСА_1. Однак судом не враховано, що вказаний дозвіл виданий позивачу на розміщення саме малої архітектурної форми (тимчасової споруди) - торговельного павільйону, на який визнання права власності законом не передбачено. Крім того, судом залишено поза увагою, що головним елементом малих архітектурних форм є їх тимчасовість, що не є ознакою нерухомого майна.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем за вказаною адресою здійснено будівництво саме нерухомого майна - будівель закладу громадського харчування літ. «А», «Б», «В». Однак матеріали справи не містять доказів отримання позивачем в Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Інспекції) дозволу на виконання будівельних робіт чи реєстрації декларації про початок їх виконання та прийняття спірного майна до експлуатації. Тобто місцевим судом питання щодо наявності у позивача дозвільних документів на початок та проведення робіт із будівництва будівель закладу громадського харчування літ. «А», «Б», «В» АДРЕСА_1 судом взагалі не досліджувалось.

На думку апелянта, матеріалами справи, а також доказами, які додаються до апеляційної скарги, підтверджується, що спірне майно є самочинним будівництвом, оскільки з отриманої на запит Прокуратури м.Києва інформації Інспекції встановлено, що ні позивач, ні відповідач не звертались до Інспекції з приводу надання дозвільних документів на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта АДРЕСА_1 (копія інформації додається).

Таким чином, спірне нерухоме майно до експлуатації не прийнято, будівельні роботи здійснені без дозвільної документації, у зв'язку із чим у позивача відсутні правові підстави для визнання права власності на нього.

Апелянт вважає, що приймаючи рішення про визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомості, судом не враховано факт відсутності у позивача та відповідача у власності чи користуванні земельної ділянки за вказаною адресою, що підтверджується відповіддю Департаменту земельних ресурсів КМДА від 30.07.2013 № 057022-16752.

Апелянт приходить до висновку, що позивач за відсутності правовстановлюючих документів на землю не є особою, за якою можливо визнати право власності на самочинно збудований об'єкт. Крім того, позивач звернувся до суду із вимогою до відповідача, не довівши при цьому порушення своїх прав в розумінні ст. 15 ЦК України саме в контексті визнання чи оспорювання права власності на самочинно збудоване майно. Місцевим судом не враховано, що відповідач право власності позивача на самочинне будівництво не оспорює, у зв'язку із чим судом задоволено позов до неналежного відповідача.

На думку апелянта належним відповідачем у справі з такими вимогами є уповноважений державою орган на прийняття об'єкту до експлуатації, у разі відмови такого органу від прийняття до експлуатації нерухомості. В свою чергу, у порушення вимог ст. 24 ГПК України, судом питання щодо залучення до справи за своєю ініціативою іншого, належного відповідача не вирішувалось, місцевим судом не залучалася до участі у справі ні Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, ні Київська міська рада, до повноважень якої належить розпорядження земельними ділянками в межах міста Києва.

В судове засідання представники відповідача, Київської міської ради, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, чином про причини неявки суд не повідомлено.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, через відділ документального забезпечення суду подав 04.11.2013р. о 16:10 год. клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи у зв»язку із тим, що позивачем не було отримано копію апеляційної скарги та доданих до неї документів, а також не отримано ухвалу про призначення справи до розгляду. Позивачу стало відомо про судове засідання зі слів відповідача у справі, а отже йому необхідний час для належної підготовки до розгляду справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвала суду про призначення справи до розгляду та про відкладення справи надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, а саме: адреса позивача 02217, м.Київ, вул. Елетротехнічна, 4-А.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Одночасно позивач зазначає, що він був в усній формі повідомлений про час та місце розгляду справи відкладеної на 05.11.2013р., проте не скористався своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, враховуючи строки розгляду справи.

Вислухавши думку представників прокуратури та Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, колегія приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 05.11.2013 року за відсутності представника позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності представників позивача, відповідача, представників Київської міської ради та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія встановила наступне.

21 січня 2009 року рішенням Київської міської ради № 38/1093 "Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві" Київська міська рада вирішила, в тому числі, встановити, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство "Плесо", яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) (копія рішення міститься в справі).

18 травня 2009 року між позивачем (Абонент за умовами договору) та Комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації земель "Плесо" ( Оператор за умовами договору) було укладено договір про розміщення тимчасових споруд та участі у заходах благоустрою об'єкта благоустрою № 91, відповідно до п. 2.1. якого за умовами Договору Оператор закріплює, а Абонент приймає визначену територію для розміщення на ній тимчасових споруд та здійснення благоустрою.

22 березня 2010 року Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації Абоненту надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди № 02-0203/1 у Дарницькому районі міста Києва (копія дозволу міститься в справі).

TOB "Арак-Сервіс" було замовлено "Проект реконструкції нежитлових приміщень в будівлях літ. А, Б, В закладу громадського харчування" за адресою: АДРЕСА_1 (копія проекту міститься в справі).

04.06.2010 між TOB «Арак-Сервіс» та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір підряду на виконання робіт із будівництва споруд закладу громадського харчування АДРЕСА_1

01 січня 2013 року між позивачем (далі по тексту - Орендодавець) та відповідачем (надалі - Орендар) укладено договір оренди № 01/013 згідно п.п. 1.1., 1.2. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване АДРЕСА_1. 3агальна площа Об'єкта складає 460,0 м2 .

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами та зазначає, що Орендар не визнає права власності Орендодавця на переданий йому останнім за договором № 01/013 об'єкт оренди та вимагає розірвати договір оренди, а тому позивач звертається до суду з вимогами про визнання права власності на спірний об'єкт в судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання за ним права власності на будівлі закладу громадського харчування літ. «А», «Б», «В» загальною площею 460 кв.м АДРЕСА_1 виходячи з тих підстав, що позивач набув право власності на підставі ч.1 ст. 331 ЦК України, а також з вимог ст. 392 ЦК України.

Однак, колегія не може погодитись з таким висновком суду виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2009 року між позивачем та Комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації земель "Плесо" було укладено договір про розміщення тимчасових споруд та участі у заходах благоустрою об'єкта благоустрою № 91, відповідно до п. 2.1. якого за умовами Договору Оператор закріплює, а Абонент приймає визначену територію для розміщення на ній тимчасових споруд та здійснення благоустрою.

За п. 2.7. вказаного договору місце розташування Об'єкту благоустрою: АДРЕСА_2

22.03.2010 року Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації позивачу надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди № 02-0203/1 у Дарницькому районі міста Києві.

05.05.2011 TOB "Арак-Сервіс" замовлено "Проект реконструкції нежитлових приміщень в будівлях літ. А, Б, В закладу громадського харчування" за адресою: АДРЕСА_1 (копія проекту міститься в матеріалах справи).

Порядком розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємнцької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 982 (в редакції, яка діяла на час видачі дозволу) визначено, що мала архітектурна форма - це тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності, виготовлена з полегшених конструкцій і встановлена тимчасово без закладення фундаменту.

Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Місцевий суд при винесенні рішення не врахував, що дозвіл на розміщення тимчасової споруди № 02-0203/1 у Дарницькому районі міста Києві був виданий позивачу на розміщення саме малої архітектурної форми (тимчасової споруди) - торговельного павільйону, на який визнання права власності законом не передбачено. Крім того, судом залишено поза увагою, що головним елементом малих архітектурних форм є їх тимчасовість, що не є ознакою нерухомого майна.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції, яка діяла на час укладення договору підряду) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкту архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій». Зазначеною вимогою законодавства визначено обов'язок заінтересованої особи отримати дозвіл на будівництво.

Отримання дозволу на виконання будівельних робіт (для об'єктів будівництва, що належать до ІV-V категорій складності) або реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт (для об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності) передбачені також і вимогами ст. ст. 34, 36, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що діяли в редакції на час подання позову та постановления судом рішення. Виконання будівельних робіт без реєстрації вказаної декларації або без отримання дозволу забороняється.

Законом України «Про архітектурну діяльність» визначені органи виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, які формують та реалізують державну політику у сфері будівництва, містобування та архітектури. Зокрема, Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи. В місті Києві такий контроль та нагляд здійснює Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві (далі за текстом Інспекція). До компетенції Інспекції також відносяться управлінські функції щодо введення об'єкту будівництва в експлуатацію.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Статтею 331 ЦК України визначено, що якщо договором чи законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за адресою: АДРЕСА_1 здійснено будівництво саме нерухомого майна - будівель закладу громадського харчування літ. «А», «Б», «В». Однак матеріали справи не містять доказів отримання позивачем в Інспекції дозволу на виконання будівельних робіт чи реєстрації декларації про початок їх виконання та прийняття спірного майна до експлуатації.

Згідно відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 30.07.2013 №7/26-10/3007/09 на запит Заступника прокурора м. Києва звернень від фізичних або юридичних осіб стосовно об»єкта будівництва до Інспекції з приводу надання дозвільних документів на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта АДРЕСА_1 не надходило.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, здійснення будівельних робіт без дозвільної документації, а також враховуючи, що спірне нерухоме майно до експлуатації не прийнято, колегія приходить до висновку про відсутність правих підстав для визнання права власності на нього за ТОВ «Арак - Сервіс». Фактично матеріалами справи, а також доказами, які додаються до апеляційної скарги, підтверджується, що спірне майно є самочинним будівництвом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішення суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч.3 ст. 376 ЦК України).

Департаментом земельних ресурсів на запит Прокуратури м. Києва надано відповідь № 057022-16752 від 30.07.2013, з якої вбачається, що відповідно до даних земельного кадастру, земельна ділянка по АДРЕСА_1 не зареєстрована. Землекористувачі ТОВ «Арак-Сервіс», ТОВ «Арк-Сервіс», СПД ФО ОСОБА_4 в базі даних земельного кадастру не обліковуються.

Таким чином при винесенні рішення місцевим судом не було досліджено факт відсутності у позивача та відповідача у власності чи користуванні земельної ділянки за вказаною адресою. Враховуючи приписи ст. 376 ЦК України, колегія приходить до висновку, що позивач за відсутності правовстановлюючих документів на землю не є особою, за якою можливо визнати право власності на самочинно збудований об'єкт.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

На підставі наведеного колегія вважає, що позивач звернувся до суду із вимогою до відповідача, не довівши при цьому порушення своїх прав в розумінні ст. 15 ЦК України саме в контексті визнання чи оспорювання права власності на самочинно збудоване майно.

Аналізуючи вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 7 ст. 376 ЦК України колегія приходить до висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта до експлуатації було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття до експлуатаціїх закінченого будівництвом об'єкта. Аналогічна позиції викладена Верховним Судом України у постанові від 20.04.11 № 6-19109св08.

Місцевим судом не було враховано, що відповідач право власності позивача на самочинне будівництво не оспорює, у зв'язку із чим судом задоволено позов до неналежного відповідача. Належним відповідачем у справі з такими вимогами є уповноважений державою орган на прийняття об'єкту до експлуатації, у разі відмови такого органу від прийняття до експлуатації нерухомості.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Одак, як встановлено апеляційним судом в судому засіданні, спірне майно на час розгляду справи в судах у встановленому законом порядку до експлуатації не прийнято, державну реєстрацію права власності на нього не проведено.

За висновком судової колегії на час звернення з позовом до суду позивач не був власником майна, у зв'язку із чим місцевим судом неправомірно застосовано вимоги ст. 392 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову та визнаючи право власності на майно за позивачем, в повній мірі не врахував норми матеріального права і, належним чином не встановив всі обствини справи, дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання права власності на майно.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2013р. у справі № 910/9561/13 задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 14.06.2013р. по справі № 910/9561/13 скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арак-Сервіс" (ідентифікаційний код 33739760, адреса: 02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 4-А) до Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 910/9561/13 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.