Постанова

від 01.04.2009 по справі 3/185-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/185-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

01.04.09 р.                                                                                          № 3/185-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Мельника С.М.,

суддів:                              Гаврилюка О.М.,

                                        Рудченка С.Г.,

при секретарі судового засідання Олійник О.Л.,

за участю представників:

від позивача: Стазілова Т.М. –представник за довіреністю,

                     Чудомехов П.О. –представник за довіреністю,

від відповідача: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»на рішення господарського суду Київської області від 20.10.2008 р.

по справі           №3/185-08 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом          Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елбі», Кіровоградська область, м. Новоукраїнка,

до                    Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод», Київська область, м. Вишневе,

про                    стягнення 211501, 97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Елбі»звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»про стягнення грошових коштів в сумі 211 501,97 грн., з яких 195 698,73 грн. –основний борг,              1 469,76 грн. –три проценти річних, 8 685,58 грн. –інфляційні втрати,                       5 647,90 грн. –пеня.   

03.09.2008 р. Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елбі»була подана заява про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 142 698,73 грн. –основний борг, 2 271,91 грн. –три проценти річних, 8 672,23 грн. –інфляційні втрати, 8 735,37 грн. –пеня.

18.09.2008 р. ПВКП «Елбі»була подана заява про зміну розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 112 698,73 грн. –основний борг, 2 568,32 грн. –три проценти річних, 9 303,87 грн. –інфляційні втрати, 9 978,24 грн. –пеня.

У відповідності до заяви про зміну розміру позовних вимог від 16.10.2008 р.,  позивач просив стягнути з відповідача 112 698,73 грн. –основний борг,                 2 808,41 грн. –три проценти річних, 10 657,20 грн. –інфляційні втрати, 11 049,80 грн. –пеня.

20.10.2008 р. ПВКП «Елбі»була подана заява про зміну розміру позовних вимог, у відповідності до якої позивач просив стягнути з відповідача                 92 698,73 грн. –основний борг, 2 843,55 грн. –три проценти річних,                   10 642,30 грн. –інфляційні втрати, 10 809,94 грн. –пеня.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2009 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 92 698,73 грн. боргу, 8 685,58 грн. інфляційних втрат, 1469,76 грн. три проценти річних,                       5 647,90 грн. пені, 2 115,01 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Київський м'ясопереробний завод»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт не скористався процесуальним правом та не направив в судове засідання своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з рішенням місцевого господарського суду та просить апеляційну скаргу ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод»на рішення господарського суду Київської області від 20.10.2008 р. залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод»(покупець) та ПВКП «Елбі»(постачальник) був укладений договір поставки б/н від 04.01.2008 р. (далі –договір),

У відповідності до пункту 1.1 договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах даного договору. Сума договору встановлюється, виходячи з обсягів відвантажень та цін на товар (пункт 1.3). Кількість та найменування товару визначаються сторонами згідно заявок-замовлень, погоджених сторонами (пункт 2.1.).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється на складі постачальника по видатковим накладним. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання видаткових накладних, що засвідчує факт передачі товару (пункт 3.6).

Згідно пункту 4.1 договору, постачальник відпускає товар по договірним, узгодженим між сторонами, цінам, які вказуються в супровідних видаткових накладних, і які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 4.2 договору, порядок розрахунків за товар встановлюється за домовленістю сторін шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем по факту відгрузки або з відстрочкою платежу на термін, узгоджений сторонами.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за не виконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.

На виконання умов договору, позивачем була проведена поставка відповідачу товару на загальну суму 276 418,00 грн., що підтверджується накладними від 04.04.2008 р. №65 на суму 166 444,00 грн. та від 10.04.2008 р. №65 на суму 109 974,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання  по договору б/н від 04.01.2008 р. виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу за поставлений товар 80 719,27 грн., у зв'язку з чим на момент пред'явлення позову ПВКП «Елбі»у нього виникла заборгованість в розмірі 195 698,73 грн.   

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод»було частково погашено заборгованість за договором поставки від 04.01.2008 р. в розмірі 103 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку. Таким чином, залишок основного боргу склав 92 698,73 грн.

Стаття 11 Цивільного кодексу передбачає, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (стаття 712 ЦК).

Стаття 663 ЦК передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до статті 532 ЦК, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Стаття 664 Цивільного кодексу передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 692 ЦК, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, згідно ст. 530 ЦК, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 ЦК, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК).

Відповідно до статті 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 231 Господарського кодексу, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК).

Стаття 552 ЦК передбачає, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Розмір пені, згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки у пункті 4.3 договору поставки сторонами було передбачено, що  оплата за поставлений товар здійснюється покупцем по факту відгрузки, то, на думку судової колегії, у спірному правовідношенні моментом виконання зобов'язання є момент передачі товару відповідачу, тобто 04.04.2008 р. та 10.04.2008 р. Таким чином, позивач має право з цього моменту вимагати належного виконання відповідачем свого зобов'язання, а саме оплати вартості поставленого товару за договором поставки б/н від 04.01.2008 р.

З наявного у справі розрахунку ціни позову (а.с. 14-18), вбачається, що інфляційні втрати складають 8 685,58 грн., три проценти річних –1 469,76 грн.,  пеня –5 647,90 грн. Судова колегія погоджується з вказаним розрахунком позивача.

Також, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 103 000 грн. заборгованості по договору поставки, у зв'язку з добровільним погашенням ним вказаної суми.

За таких обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що доводи та вимоги апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а отже підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»на рішення господарського суду Київської області від 20.10.2008 р. по справі №3/185-08 –залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 20.10.2008 р. по справі №3/185-08 –залишити без змін.

3.          Матеріали справи №3/185-08 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      С.М. Мельник

Судді:                                                                                          О.М. Гаврилюк

С.Г. Рудченко          

Дата відправки  06.04.09