Постанова

від 19.03.2009 по справі 14/317-пд-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/317-пд-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.03.09                                                                                       Справа №14/317-пд-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді  Шевченко Т. М.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

при секретарі                              Бредіхіні Ю.Ю.,

за участю:

представник від  позивача                    не з'явився

представника від відповідача          Щекань Т.С. наказ б/н від 26.12.2006, директор,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи і апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еверест» (м. Скадовськ Херсонської області)

на рішення господарського суду  Херсонської області від 03.11.2008 року у справі № 14/317-ПД-07

за позовом:          Скадовської міської ради (м. Скадовськ Херсонської області)

до відповідача: Приватного підприємства «Еверест» (м. Скадовськ Херсонської області)

про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, заборону відповідачеві будівництво будівель на спірних земельних ділянках, укладення ним договорів оренди, заборону проведення відповідачем ринкової діяльності та надання ринкових послуг.

08 серпня 2007 року Скадовська міська рада звернулась до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до ПП «Еверест» (з врахуванням уточнень та доповнень вих..№1-12-825 від 03.11.2008 року, том 3 а.с.1) про визнання недійсними договорів оренди землі від  18.05.2005 року та від 24.05.2004 року, укладених між сторонами, скасування державної реєстрації договорів оренди та земельних ділянок, зареєстрованих у Скадовському районному реєстраційному відділі 28.05.2008 року, про заборону відповідачеві будівництво будівель на спірних земельних ділянках, укладення ним договорів оренди, заборону проведення відповідачем ринкової діяльності та надання ринкових послуг.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.11.2008 року по справі № 14/317-ПД-07 (суддя – Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково, визнано недійсними на майбутнє договори оренди від 18.05.2004 року на оренду 0,59 га та 0,2632 га. землі. В частини позовних вимог про скасування державної реєстрації договорів оренди та земельних ділянок провадження по справі припинено на підставі ст. 80 ч.1 п.1 ГПК України. В іншій частині позову відмовлено (том 3 а.с.8-10).

Рішення суду вмотивовано невідповідністю спірних договорів оренди землі приписам Закону України «Про оренду землі», Земельному Кодексу України, відсутністю у договорах оренди істотних умов (том 3 а.с.8).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач у справі – Приватне підприємство «Еверест» звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду від 07.11.2008 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач стверджує, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права (том 3, а.с.14).

Зокрема, заявник не погоджується з висновком суду про те, що Скадовська міська рада не надавала дозволу на розробку проектів відведення спірних земельних ділянок, як цього вимагає ст. 123 ЗК України. Вказує, що суд зробивши такий висновок, разом з тим не прийняв до уваги той факт, що ПП «Еверест» зверталося до Скадовської міської ради з проханням переоформити договори тимчасового користування на договори оренди, у відповідь на що міська рада в особі міського голови Терехова Ф.О. вимагала «терміново переоформити право користування земельними ділянками під існуючими ринками...». В якості доказу зазначених обставин, вказує відповідач, місцевому господарському суду було надано наступні документи, які долучено до справи:

- лист ПП «Еверест» №8 від 08.05.2003р. до Скадовської міської ради з проханням розглянути питання заміни договорів тимчасового користування на договори оренди;

- лист ПП «Еверест» №5 від 12.02.2004р.до Скадовської міської ради з проханням надання спірних земельних ділянок в оренду;

- лист голови Скадовської міської ради Терехова Ф.О. №2-23-110 від02.03.2004р. до ПП «Еверест» з вимогою «терміново переоформити право користування земельними ділянками під існуючими ринками...».

Вважає, що висновок господарського суду про те, що прийняттю рішення про надання спірних земельних ділянок в оренду, як того вимагає ст.16 Закону України «Про оренду землі», повинно передувати розробка проекту відведення земельних ділянок, не відповідає обставинам справи. На думку заявника, у даному випадку не вимагається розроблення проектів відведення земельної ділянки, відповідно до ч.4 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» та пункту 2 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 677, тому як межи земельних ділянок, переданих в оренду за спірними договорами  без зміни їх цільового призначення, визначені в натурі. Наведене, як зазначає відповідач, підтверджується наступним.

Відповідно до умов договорів на право тимчасового користування земельними ділянками, ПП «Еверест» побудувало та здало в експлуатацію 15.06.2000р. центральний речовий ринок по провулку Торговому та 31.01.2002р. промислово-продовольчий ринок по вул. Комсомольська, разом із ринками (у 2000-2002рр.) було побудовано їх огорожу, яка зведена на межах земельних ділянок. Тобто в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок визначені огорожею. Земля надавалася як у тимчасове користування так і в оренду під розміщення ринків, отже, цільове призначення землі не змінювалось.

Зазначає, що судом не прийнято до уваги той факт, що в процесі оформлення оренди земельних ділянок ПП «Еверест» діяло відповідно до вимог та вказівок Скадовської міської ради та її фахівців, яка зобов'язувала відповідача у місячний строк з моменту прийняття рішення укласти договори оренди землі. Тому, як стверджує заявник, спочатку були укладені договори оренди, а потім була розроблена технічна документації щодо складання договорів оренди земельних ділянок.

Вказує, що на виконання розділу 12 договорів оренди, якими передбачено наявність проекту відведення земельної ділянки, як невід'ємної частини договору, 12.03.2007г. Приватне підприємство «Землевпорядник» передало на затвердження до Скадовської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Еверест» (лист ПП «Землевпорядник» №09 від 12.03.2007р. у матеріалах справи). Однак питання затвердження проектної документації на сесії Скадовської міської ради розглянуто не було.

Посилаючись на ч.1 ст. 215 ЦК України, заявник стверджує, що з тексту рішення суду не вбачається, саме яку вимогу було недодержано в момент вчинення спірних правочинів, та на підставі чого договори оренди було визнано недійсними.

Зауважує, що на спірних земельних ділянках розташовані ринки ПП «Еверест», подальша доля яких, у зв'язку з визнанням спірних договорів оренди недійсними, судом не вирішена.

Заявник також зауважує, що ІIП «Еверест» не заперечує проти того, що земля була надана в оренду з деякими порушеннями процедури, але ці порушення були допущені з вини Скадовської міської ради.

Позивач у справі (Скадовська міська рада) свої заперечення проти апеляційної скарги виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях (вхід. ЗАГС .№ 05-18/3-255 від 29.01.2009 та вхід. ЗАГС .№ 05-18/3-265 від 30.01.09) вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (письмові заперечення додано до справи).

Вказує, що спірні договори оренди землі укладено з порушенням приписів Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України. Відзначає, що порушення земельного законодавства в частині недодержання вимог щодо розроблення проектів відведення земельних ділянок встановлено Постановою ВГСУ від 02.09.2008 року у справі № 16/214-ПН-08, що є підставою для застосування ст. 35 ГПК України.

Представник позивача, що був присутній в судових засіданнях 30.01.2009 та 05.03.2009 року, підтримав доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.

Крім того, представник позивача (адвокат Тимофеєв Д.В.) надав суду апеляційної інстанції договір про надання правових послуг, укладеного ним 12.01.2009 року зі Скадовською міською радою, за умовами якого представник надає позивачу правові послуги, а замовник (Скадовська міська рада) виплачує виконавцеві плату у розмірі 1000,00 грн.; докази перерахування міською радою Тимофеєву Д.В. 1000,00 грн. та заяву про вирішення питання щодо розподілу цих судових витрат (том 3 а.с.141-144).

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.12.2008 р. апеляційну скаргу ПП «Еверест» прийнято до провадження, слухання справи призначено на 30. 01.2009р.

Слухання справи відкладалось.

Розпорядженням № 396 від 04.03.2009 року виконуючого обов'язки голови Запорізького апеляційного господарського суду справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді Кагітіна Л.П., Яценко О.М. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

В судовому засідання 05.03.2009 року об'явлено перерву до 19.03.09.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача, адвокат Тимофєєв Д.В., в судове засідання 19.03.2009р не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За згодою представника відповідача 19.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до  приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Скадовської міської ради №47 від 24.02.2000 року щодо надання приватному підприємству «Еверест» у тимчасове користування земельної ділянки у м. Херсоні по провулку Торговому площею 0,92 га строком на 10 років та по вул. Комсомольська,153 площею 0,24 га строком на 5 років, для завершення будівництва  ринків за рахунок забудованих земель Скадовської міської ради, між виконавчим комітетом Скадовської міської ради та приватним підприємством «Еверест» були укладені відповідні договори на право тимчасового користування земельними ділянками (том 3 а.с.79, 104,107).

Згідно з наведеним вище рішенням міськради та умовами договорів тимчасового користування орендар (ПП «Еверест») добудував та здав в експлуатацію першу чергу речового ринку по провулку Торговому та промислово-продовольчого ринку по вул.Комсомольській,153 (том 3 а.с.91, 93).

25.09.2003 року Скадовська міська рада прийняла рішення №182, згідно з яким (пункти 6, 6.10) було вирішено припинити право тимчасового користування земельними ділянками, вилучити їх, припинити дію договорів на тимчасове користування під об'єктами фізичним та юридичним особам, в тому числі приватному підприємству «Еверест» на тимчасове користування земельною ділянкою у м. Скадовську, пров. Торговий під будівництво та експлуатацію центрального промислового ринку площею 0,92 га, та по вул. Комсомольській, 153 площею 0,26 га., припинено дію відповідних договорів від 24.02.2000 року (а.с.21-23 том 1).

28.04.2004 року Скадовською міськрадою прийнято рішення №254 про надання ПП «Еверест» земельної ділянки під промисловим ринком по пров. Торговому площею 0,59 га  строком на 25 років; що стосується оренди земельної ділянки по вул. Комсомольській, то в даному рішенні міськради зазначено: питання стосовно площі земельної ділянки під продовольчо-промисловим ринком по вул. Комсомольскій доопрацювати постійним комісіям.(том 1 а.с.28).

24.05.2004 року Скадовською міськрадою прийнято рішення №264 про надання ПП «Еверест» земельної ділянки  під продовольчо-промисловим ринком по вул. Комсомольській у м. Скадовську, площею 0,2632га строком на 5 років (том 1 а.с.28).

18.05.2004 року між Скадовською міською радою та ПП «Еіверест», на підставі рішення міськради  № 254, укладено договір оренди, за умовами якого орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,59 га, яка знаходиться в м. Скадовську по провулку Торговому під промисловим ринком (том 1 а.13). Відповідно до розділу 2 Договору, строк його дії встановлено у 25 років. Оренду плату сторонами узгоджено у розмірі 634,94 грн. за один місяць, яка вноситься орендарем з моменту державної реєстрації договору оренди (розділ 3 Договору). Виходячи з розділу 5 договору, сторони домовились, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення, після державної реєстрації цього договору, за актом приймання-передачі.

24.05.2004 року між Скадовською міською радою та ПП «Еіверест» укладено договір оренди, за умовами якого орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0, 2632га, яка знаходиться в м. Скадовську  по вул. Комсомольській під продовольчо-промисловий ринок (том 1 а.17).

Відповідно до розділу 2 Договору, строк його дії встановлено у 25 років. Оренду плату сторонами узгоджено у розмірі 267,37 грн. за один місяць, яка вноситься орендарем з моменту винесення рішення про надання земельної ділянки в оренду (розділ 3 Договору). Виходячи з розділу 5 договору, сторони домовились, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення, після державної реєстрації цього договору, за актом приймання-передачі.

Державну реєстрацію спірних договорів оренди було здійснено 28.05.2008 року Скадовським районним реєстраційним відділом.

Колегія судів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України права власника від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються  Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України закріплено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин відноситься, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок передбачено ст.ст. 93, 124-126 ЗК України, а також спеціальним  Законом – «Про оренду землі».

Згідно зі ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.124 ЗК України передача  в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу  місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам та юридичним особам із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленими ст.ст. 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 152 ЗК України одним із способів захисту прав на земельну ділянку є визнання угоди недійсною.

Відповідно до  ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” та роз'яснень ВГСУ від 12.03.99р. №02-5/111, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Аналізуючи вищенаведені норми закону  та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського, що спірні договори оренди землі укладено сторонами з порушенням норм діючого на той час законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла на час прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо надання в оренду земельних ділянок та укладення оспорюваних договорів оренди,

Істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання  земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. <…>.

Відповідно до ст. 17 Закону, передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Сторони зазначили в договорі, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення, після державної реєстрації цього договору, за актом приймання-передачі.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, сторонами вимоги ст. 17 Закону порушені, що є визначеною законом підставою для визнання договорів оренди недійсними.

Крім того, у ст. 15 Закону закріплено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у випадках,  передбачених цим Законом. <…>

Господарським судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в порушення  зазначених приписів ст. 15 Закону, на час укладення спірних договорі оренди відсутні перелічені вище невід'ємні частини договорів оренди землі.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передача земельної ділянки, межи якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом. Отже, за змістом цієї норми прийняттю рішення про надання земельної ділянки в оренду повинно передувати розробка проекту відведення земельної ділянки та її погодження у встановленому порядку.

Відповідно до ст.15 наведеного Закону проект відведення земельної ділянки, серед іншого, є невід'ємною частиною договору оренди у випадках, передбачених цим Законом.

Розробка проекту відведення також передбачена умовами договору оренди.

В процесі розгляду справи не знайшло свого підтвердження, що на дату укладення оспорюваних договорів оренди межі спірних земельних ділянок були визначені в натурі (на місцевості), що надавало б відповідачу право отримати земельні ділянки без складання проекту їх відведення згідно з ч.4 ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

За загальним правилом правочин визнається недійсним з моменту його вчинення, але деякі види правочинів, до яких відносяться договори оренди, визнаються недійсними на майбутне, виходячи з того, що не можливо повернути за таким недійсним право чином виконане сторонами, наприклад користування майном. Тому колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про визнання недійсними на майбутнє договорів оренди.

Слід зауважити, що при укладенні договору оренди землі від 24.05.2004р. Скадовська міська рада в особі міського голови Терехова Ф.С. посилається, як на підставу укладення даного договору, на рішення міськради №254 від  28.04.2004, але в даному рішенні не йдеться про надання в оренду приватному підприємству «Еверест» в оренду земельної ділянки площею 0,2632 га по вул. Комсомольській.

Про надання наведеної вище земельної ділянки в оренду під продовольчо - промисловим ринком по вул. Комсомольській у м. Скадовську, площею 0,2632га мова йде у рішення №264; більш того, в цьому рішенні визначено строк оренди - 5 років.

Разом з тим, в спірному договорі оренди сторонами передбачено строк його дії – 25 років, що не відповідає змісту рішення власника (рішення сесії міськради) щодо надання в оренду земельної ділянки та суперечить вимогам законодавства щодо права розпорядження землями комунальної власності.

Отже, оспорювані договори оренди землі не відповідають проаналізованим вище приписам закону України «Про оренду землі», що є визначеною законом підставою для визнання їх недійсними.

Колегія вважає правомірним, заснованим на законі, висновок господарського суду щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації спірних договорів оренди з мотивів непідвідомчості даного спору господарському суду, а також відмову в задоволенні позову в частині вимог про спонукання відповідача усунути перешкоди у користування та розпорядженні земельними ділянками (предметом договорів оренди землі) шляхом заборони відповідачеві будівництво будівель на спірних земельних ділянках, укладення ним договорів оренди, заборону проведення відповідачем ринкової діяльності та надання ринкових послуг з підстав невірно обраного способу захисту прав у правовідносинах, що склалися між сторонами у справі.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

Що стосується доводів відповідача про не вирішення у ході розгляду справи подальшої долі розташованих на спірних земельних ділянках ринків ПП «Еверест», колегія суддів відзначає, що ці обставини не були предметом судового розгляду. Крім того, визнання договорів оренди недійсними не позбавляє відповідача права на отримання в оренду земельних ділянок під існуючими об'єктами, що належать йому на праві власності, при умові додержання приписів закону при оформленні відповідного права  на землю.

Також колегія суддів зауважує, що визнання договорів оренди недійсними не залежить від того, якою саме із сторін договору було порушено приписи закону щодо надання в оренду земель комунальної власності.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам справи, правових підстав для скасування або зміни рішення господарського суду немає.

Апеляційна скарга за зазначених обставин задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне:

Матеріали справи свідчать, що предметом спору є визнання недійсними укладених між сторонами у справі договорів оренди земельних ділянок, відповідно, від 18.05.2004 року та від 24.05.2004 р., зазначені договори були предметом судово розгляду та оцінки на відповідність їх приписам діючого законодавства.

В рішенні господарського суду йдеться про дані договори оренди землі із зазначеними вище датами їх укладення, проте в п.3 резолютивній частині рішення господарського суду, помилково вказано дату договору «від 18.05.2004р.» замість правильної дати «від 24.05.2004 року», що є, як вважає колегія суддів, опискою, яка допущена місцевим господарським судом. Однак, з огляду на ст. 101 ГПК України, апеляційна інстанція вправі виправляти описки лише стосовно прийнятих нею процесуальних документів, але не рішень, прийнятих у першій інстанції (роз'яснення ВГСУ № 02-5/422 від 10.12.96р. «Про судове рішення» п. 16).

Судові витрати за апеляційною скаргою (держмито) покладаються на відповідача у справі (заявника апеляційної скарги), відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Що стосується заяви представника позивача щодо віднесення на відповідача оплати послуг представника позивача – Тимофеєва Д.В., колегія суддів, дослідивши надані документи, не знаходить підстав для віднесення на відповідача судових витрат у розмірі 1000,00 грн., з огляду на наступне.

Як на підставу понесення додаткових судових витрат (оплати послуг адвоката в суді апеляційної інстанції) позивач посилається на договір про надання правових послуг від 12.01.2009р. та виписку банку про перерахування міською радою 1000,00 грн. з призначенням платежу «за юридичні послуги по справі №14/317-пд-07».

Виходячи зі змісту розділу 2 вказаного договору, строк надання послуг починається з моменту вступу в силу даного договору, закінчується – по консультуванню – моментом підписання акта приймання виконаних робіт, представництва в судах – моментом вступу в силу рішення. 1000,00 грн., згідно з п.4.1 договору, сплачуються за надані послуги.

В матеріали справи не надані докази виконання умов договору (акт прийому – передачі виконаних робіт, підписаний сторонами за договором), а отже, відсутні підтвердження обґрунтованості віднесення до судових витрат 1000,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еверест» на рішення господарського суду Херсонської області від 03.11.2008 року у справі № 14/317-ПД-07 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 03.11.2008 року у справі № 14/317-ПД-07 залишити без змін.

Головуючий суддя Шевченко Т. М.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.