Рішення

від 06.04.2009 по справі 5020-5/002

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/002

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"06" квітня 2009 р. справа № 5020-5/002

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Головний універсальний магазин” (99011 м. Севастополь, вул. Маяковського, 8)

до Приватного підприємства „Монтажбудсервіс” (99006 м. Севастополь, вул. Готська, 34)

про  стягнення заборгованості   в розмірі 135385,00   грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Єзерська Оксана Володимирівна, представник довіреність № б/н  від 18.08.2008  ЗАТ "Головний універсальний магазин";

Відповідач - Андреєва Марина Євгенівна, представник довіреність № б/н  від 22.01.2009  ПП "МонтажБудСервіс";

Суть спору:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Головний універсальний магазин”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Монтажбудсервіс”, про стягнення заборгованості за договором підряду від 08.11.2007 в розмірі 135385,00   грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо виконання робіт за договором.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що свої зобов'язання за договором він виконав в повному обсязі.

Відповідачем заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної  експертизи для визначення обсягу виконаних робіт.

Відповідач проти призначення експертизи заперечує на підставі відсутності потреби у спеціальних знаннях для встановлювання фактичних даних, які входять до предмету доказування.

Суд відмовив з задоволенні вказаного клопотання на підставі того, що відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/424 від 11.11.1998 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, тобто у випадку коли висновок експерту не можуть замінити інші засоби доказування.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2007 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) був укладений договір підряду.

Відповідно до умов даного договору, відповідач зобов'язався виконати роботи по реконструкції приміщень, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Загальна вартість робіт за договором складає 284618,00 грн., (п. 3.1 договору).

Відповідач зобов'язався виконати свої зобов'язання з договору якісно та в узгоджений сторонами строк.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 135385,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 230 від 09.11.2007 на суму 85385,00 грн., та платіжним дорученням № 4560 від 26.02.2008 на суму 50000,00 грн. (а.с. 14-15).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав у встановлений термін, не здав їх за актом прийому-передачі, та не повернув грошові кошти.  

Зобов'язання по фінансуванню  робіт позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але робота відповідачем проведена не була, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 135385,00 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 61 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Листом № 03-4/107 від 22.12.2008 позивач відмовився від договору та звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу  в розмірі 135385,00 грн.

Частиною 3 статті 651 ЦК України, передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.  Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також, суд відмовив відповідачу з задоволенні клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної  експертизи на підставі того, що відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/424 від 11.11.1998 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, тобто у випадку коли висновок експерту не можуть замінити інші засоби доказування.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 1353,85 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Монтажбудсервіс”  (99006 м. Севастополь,  вул. Готська, 34,  код  ЄДРПОУ 33727692, п/р 26001035801700 в СФ АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) на користь Закритого акціонерного товариства „Головний універсальний магазин” (99011 м. Севастополь, вул. Маяковського, 8, код ЄДРПОУ 16512618, п/р 26006300002161 в СФ АКБ „Форум”, МФО 384931) заборгованість в сумі  135385,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1353,85 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

09.04.2009

Розсилка:

1.          ЗАТ „Головний універсальний магазин” (99011 м. Севастополь, вул. Маяковського, 8)

2.          ПП „Монтажбудсервіс” (99006 м. Севастополь, вул. Готська, 34)

3.          Справа